Тема 30. Уявна оборона, її визначення та ознаки

План:

Вступ.

1. Підстави виникнення стану уявної оборони.

2. Ознаки правомірного заподіяння шкоди в стані уявної оборони.

3. Відмежування уявної оборони від необхідної оборони.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Баулин Ю.В. Обстоятельства исключающие преступность деяния. – Х., 1991.

2. Лі І.Т. Діалектична єдність і протиріччя принципів незастосування сили і права на самооборону. // Вісник УніВС. – 2000. – Спецвипуск. – С. 118-122.

3. Паше-Озерский Н.Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость. - М., 1962.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 1 „Про судову практику у справах про необхідну оборону”// Вісник Верховного Суду України. − 2002. − № 3(31).

Перед написанням курсової роботи з даної теми необхідно уважно ознайомитись з Конституцією України (ст.ст. 3, 8, 27, 55, 68), Кримінальним кодексом України (ст.ст. 1, 2, 3, 4, 11, 13, 17-25, 36-43, 115, 118, 119, 124), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 „Про судову практику у справах про необхідну оборону”, рекомендованою навчальною, науковою літературою і з’ясувати, навіщо законодавець створив правові норми, які утворюють інститут обставин, що виключають злочинність діяння, і чому розмістив їх саме у Кримінальному кодексі України; яке системно-правове значення це має.

Необхідно викласти своє бачення уявної оборони як явища соціальної дійсності, позитивні і негативні наслідки існування відповідної дозвільної кримінально-правової норми. Також мають бути продемонстровані знання конституційних засад визнання правомірним заподіяння шкоди в стані уявної оборони.

Основну частину роботи потрібно розпочати з викладення законодавчого визначення такої обставини, що виключає злочинність діяння, як “уявна оборона”. Потім розглянути ознаки, що характеризують підстави виникнення відповідного стану, а також ознаки, що характеризують правомірність заподіяння шкоди у такому стані (або, якщо автор вважає за доцільне, окремий розгляд об’єктивних і суб’єктивних ознак, або провести інше групування ознак, з відповідною зміною плану).

Слід визначити, що підставою виникнення стану „уявної оборони” є необхідність негайного відвернення чи припинення суспільно небезпечного посягання, яке помилково припускається; визначити її ознаки, розкрити їх зміст.

В наступному питанні, характеризуючи ознаки правомірності заподіяння шкоди при „уявній обороні”, перш за все, необхідно з’ясувати сутність дій, що названі законодавцем як „уявна оборона”. При цьому особливу увагу необхідно приділити особливостям усвідомлення особою, що вчинює захисні дії, реальності суспільно небезпечного посягання. Потім слід перейти до характеристики мети заподіяння шкоди у відповідному стані, а також розкрити зміст ознак „своєчасності” і „домірності”.

Окрему увагу необхідно присвятити проведенню відмежування „уявної оборони” від такої обставини, що виключає злочинність діяння, як „необхідна оборона”. Особливу увагу належить звернути на різницю в підставах, що обумовлюють соціальну корисність заподіяння шкоди у відповідних станах, а також на різницю в змісті ознак „своєчасності” і „домірності”.

Наприкінці роботи слід зробити висновки про необхідність введення в кримінальне законодавство „уявної оборони” як окремої обставини, що виключає злочинність діяння, вказати недоліки законодавчої конструкції і визначити можливі шляхи для їх усунення, проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

Дата добавления: 2014-10-31