Тема 40. Пособник злочину

План:

Вступ.

1. Види співучасників у злочині за кримінальним правом.

2. Поняття пособництва та його види.

3. Об’єктивні ознаки пособництва.

4. Суб’єктивні ознаки пособництва.

5. Кримінальна відповідальність пособника.

6. Добровільна відмова пособника злочину.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Альошин Д.П. Відмежування співвиконавства від пособництва при вчиненні розкрадань // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 173-178.

2. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. – К., 1986.

3. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. – К., 1969.

4. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. – М., 1959.

5. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. – Харьков, 1997.

6. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. – Ч. 1. Свердловськ, 1960.

7. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

8. Мельник М. Види співучасників за новим кримінальним кодексом України // Право України. – 2001. –№ 1. – С. 69-74.

9. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

10. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. – М., 1974.

11. Царегородцев А.М. Ответственность организаторов преступлений. – Омськ, 1978.

12. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. – М., 1958.

Опрацьовуючи дану тему, слід вивчити ч. 1 і ч. 5 ст. 27 КК України, приділити увагу розмежуванню функціональних ролей співучасників злочину, характеру та ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину, оцінити характер дій різних співучасників.

Розглядаючи друге питання, слід визначити та показати місце пособника серед інших співучасників, проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення цього виду співучасника, порівняти визначення пособника, що давалися у різні часи у вітчизняному законодавстві, формулювання цього поняття у новому кримінальному законодавстві України, як це поняття формулюється в законодавстві інших держав.

Слід дати характеристику суспільної небезпечності пособницьких дій, окремо розглянути фізичне пособництво, що включає забезпечення виконавця необхідними знаряддями та засобами для вчинення злочину, усунення перешкод, що можуть заважати діяльності виконавця з виконання об’єктивної сторони складу злочину чи створення умов, які забезпечуватимуть вчинення об’єктивної сторони злочину виконавцем та інтелектуальне пособництво, яке являє собою спрямований на укріплення рішучості виконавця або конкретизацію умислу психологічний вплив, що виражається у порадах, вказівках, обіцянні сховати злочинця, знаряддя та засоби вчинення злочину, сліди злочину, а так само предмети, здобуті злочинним шляхом. Крім того, потрібно приділити увагу співвідношенню пособництва та причетності до злочину, зазначивши, що приховування, недонесення чи попуск, якщо вони були раніше обіцяні, утворюють склад пособництва, а якщо вони не були обіцяні раніше, то вони повинні розглядатись як причетність до злочину. Визначити правові наслідки причетності до злочину і особливості кримінальної відповідальності за дані дії. Слід відобразити особливості причинного зв’язку між діяннями пособника та виконавця, підкреслити, що дії пособника або вчиняються одночасно з діями виконавця, або передують діям виконавця. Слід також приділити увагу пособництву у триваючих та продовжуваних злочинах, моменту закінчення складу діяння пособника в усічених складах злочинів.

При характеристиці суб’єктивних ознак пособника слід вказати, що пособник повинен не лише усвідомлювати суспільну небезпеку дій виконавця, але й своїх власних, оскільки його дії пов’язані з діями виконавця, тобто пособник передбачає причинний зв’язок між своїми діями та діями виконавця, вказати, що умисел пособника може бути як прямим, так і непрямим.

Викладаючи п’яте питання, необхідно відобразити наявність в діях пособника ознак складу певного злочину, відобразити необхідність кваліфікації дій пособника за тією самою статтею чи частиною статті Особливої частини КК України, що й виконавця, але з посиланням на ч. 5 ст. 27 КК України, важливість цього для визначення ступеня суспільної небезпеки пособника, для індивідуалізації покарання, проаналізувати наявні в теорії кримінального права точки зору на це питання, сформулювати власні висновки, з урахуванням ст. 29 КК.

При розгляді шостого питання необхідно відобразити певні, специфічні особливості добровільної відмови при співучасті на відміну від добровільної відмови особи, що скоює злочин самостійно, сувору індивідуальність добровільної відмови та нерозповсюдження добровільної відмови автоматично на інших співучасників, вказати, що добровільна відмова пособника може виражатися як в активній, так і в пасивній поведінці, в залежності від характеру пособницьких дій, але якщо пособник вже виконав свою певну долю участі у злочині, вже здійснив сприяння виконавцю, то добровільну відмову можуть утворювати лише активні дії пособника, якщо ж пособник ще не виконав своєї певної долі участі у злочині, ще не здійснив сприяння виконавцю, то добровільну відмову може утворювати і пасивна поведінка пособника. Вивчення даного питання необхідно проводити з урахуванням ст. 31 КК.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань та проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

Дата добавления: 2014-10-31