Завдання. Вправи. 2 страница

Ми зробили необхідні міри по поліпшенню умов праці.

6. Від поданих іменників за допомогою суфіксів –ськ-, -зьк-, -цьк- назви районів Миколаївської області. Запишіть їх праворуч.

Арбузинка - …………………………. Первомайськ - ……………………..

Вознесенськ - ………………………. Очаків - …………………………….

Врадіївка - ………………………….. Березнегувате - ……………………

Веселинів - …………………………. Березанка - …………………………

Миколаїв - ………………………….. Доманівка - …………………………

Новий Буг - …………………………. Криве Озеро - ………………………

Нова Одеса - ………………………… Снігурівка - …………………………

6. В українській мові є багато слів, які мають подвійний наголос

залежно від їх лексичного значення. Доберіть синоніми до поданих слів і утворіть з ними словосполучення або речення.

Тип о вий -? В и года -? Мет а -?

Типов и й -? Виг о да -? М е та -?

Прош у -? Зан я ття -? Перес і чний -?

Пр о шу -? Занятт я -? Пер е січний -?

Пер е їзд -? Об’ є днання -? П о діл -?

Пере ї зд -? Об’єдн а ння -? Под і л -?

7. Запишіть в таблицю знання і вміння, що відповідають кожному складнику мовної компетенції

Складники мовної компетенції	Знання і вміння
Лексична компетенція
Граматична компетенція
Семантична компетенція
Фонологічна й орфоепічна компетенції
Орфографічна компетенція
Пунктуаційна компетенція

8. Прочитайте текст публіцистичного стилю. Організуйте і проведіть дискусію на тему паління. (с.290 Мацько Культура укр. Фахової мови)

ТЕМА 1.3. Специфіка мовлення фахівця

МЕТА: - ознайомити студентів з основними умовами ефективного мовленнєвого спілкування;

- ознайомити з композицією публічного виступу;

- формувати уміння й навички підготовки до публічного виступу, правильно сприймати фахову інформацію;

- розвивати уміння володіти різними видами усного професійного спілкування

- виховувати культуру усного професійного мовлення

Обладнання:

ХІД ЗАНЯТТЯ

І.Актуалізація опорних знань.

ІІ. Повідомлення теми та мети заняття.

ПЛАН

1. Мова і професія. Специфіка мови професійного спілкування.

2. Майстерність публічного виступу. Види. Підготовка до виступу.

3. Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

Мова і професія – дві важливі суспільні категорії, що визначають глибину пізнання світу, оволодіння набутками цивілізації, рівень мовленнєвої культури.

Мова і професія – немов партнери, які не можуть існувати один без одного, бо обидва покликані обслуговувати потреби суспільства, окремих груп і кожної людини.

Мова з її багатьма функціями (комунікативною, номінативною, культуроносною, мислетворчою) забезпечує належний рівень грамотності носіїв певної професії, формує їх уміння спілкуватися у всіх сферах комунікації – в ділових відносинах, у науці, в освіті, культурі, економіці.

Знати мову професії – це вільно володіти багатим лексичним матеріалом з фаху, якого набувають студенти у ВНЗ.

Це значить дотримувати граматичних, лексичних, стилістичних, акцентологічних норм професійного спілкування, якого люди вчаться впродовж усього життя.

Професія організатора культурно-дозвіллєвої діяльності, працівника галузі культури ставить вимоги до забезпечення її термінологією, з перевагою не іншомовних, а власне українських слів, зрозумілих, доступних для всіх, хто працює в цій галузі.

Фахівцем галузі культури можна вважати ту людину, яка не лише володіє високою кваліфікацією, а й є духовно багатою,творчою особистістю.

Саме мова є таким засобом спілкування. А професія – інформаційним матеріалом, який використовуємо для вирішення важливих проблем культурного життя завдяки доречному, вмілому, правильному виборові мовних одиниць.

Ключові поняття:

Спеціальність, - ності – окрема галузь науки, мистецтва, в якій людина працює; основна кваліфікація; улюблена справа, заняття, в якому хто-небудь виявляє уміння,хист.

Професія,-ї – рід занять,певна форма трудової діяльності, що вимагає належного рівня знань і навичок і є для людини джерелом існування.

Фах,-у – уживається з обома значеннями: вид заняття, трудової діяльності, що потребує певної підготовки і є основним засобом існування; професія, спеціальність, кваліфікація; справа, заняття, в яких хтось проявляє велике вміння, майстерність.

Спеціаліст, -а – той,хто досконало володіє певною спеціальністю, має глибокі знання в якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва.

Професіонал, -а – той, хто зробить яке-небудь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією; добрий фахівець; знавець своєї справи; спеціаліст.

Фахівець, -ця – той, хто досяг високої майстерності в чому-небудь; знавець чогось.

Поговоримо:

- про професію;

- про вибір професії;

- про професійний рівень;

- про професійну майстерність;

- про професійну підготовленість;

- про професійну придатність;

- про професійну лексику;

- про професійну грамотність;

- про професійну культуру;

- про професійні якості;

- про професійну діяльність;

- про професійне визнання;

- про професійне мовлення;

- про професійне спілкування

Подискутуємо про те:

- як знайти свою професію;

- що впливає на вибір професії;

- хто впливає на вибір професії;

- які на сьогоднішній день більш престижні професії;

- яка суспільна значущість вашої майбутньої професії

- чи потрібні навички роботи з людьми в майбутні професійній діяльності.

-

Який критерій вибору професії ставити на передній план:

- творити, створювати нове;

- постійно вдосконалювати набуті уміння й навички;

- бути корисним людям;

- мат повагу, авторитет;

- уміти спілкуватися з людьми;

- реалізувати свій розумовий, творчий потенціал.

Які позитивні якості в собі розвивати:

- вихованість, тактовність, стриманість;

- доброзичливість, благородство;

- наполегливість, працелюбність, рішучість;

- витримку;

- розвиток творчості.

Які негативні якості в собі викорінювати:

- неорганізованість, поверховість знань;

- безвідповідальність;

- невпевненість, сором’язливість;

- нетактовність, нескромність;

- байдужість.

-

Ви за спеціальністю:

- організатор культурно-дозвіллєвої діяльності;

- керівник аматорського хорового колективу;

- керівник оркестру народних інструментів;

- керівник хореографічного колективу;

- керівник гуртка, студії декоративно-прикладного мистецтва;

- бібліотекар;

- секретар-референт.

Правильно вживайте стандартні словосполучення!

Працювати за спеціальністю; за фахом

Класти іспит зі спеціальності

Відповідно до обраного фаху

Згідно з обраним фахом

Стосовно обраного фаху, стосовно до обраної професії

Оцінювати людину за професійними якостями; за рівнем професійної культури; за рівнем професійної компетентності тощо

Практичні завдання

Завдання 1. Прочитайте уривки з текстів. Про які професії розповідається в них

(додати тексти)

Завдання 2. Що є особливо важливим для Вас як майбутніх працівників галузі культури:

· любов (до чого? до кого?)

· заняття (чим?)

· інтерес (до чого?)

· захоплення (ким? чим?)

· знання (кого? чого?)

· навички (які?)

Завдання 3. підготуйте презентацію професії, яку ви освоюєте, навчаючись у коледжі?

· Чим приваблює професія?

· Що вам відомо про цю професію? (історичний екскурс)

· Наскільки вона важлива, актуальна на сьогодні, на перспективу?

· Які ділові, моральні якості допоможуть Вам у професійній діяльності?

· Ким ви бачите себе у майбутньому?

Отже, пам’ятаючи про те, що найбільшою розкішшю на світі є розкіш

людського спілкування,ми починаємо готувати себе до спілкування про майбутню професійну діяльність.

Специфіка мови професійного спілкування

Мова професійного спілкування є соціальним варіантом сучасної літературної мови, якою послуговуються переважно представники певної професії. Професіонал володіє понятійним апаратом певної сфери діяльності і відповідною йому системою термінів. Тому головною ознакою мови професійного спілкування є наявність термінології, притаманної тій чи іншій професії, та професіоналізмів.

У кожному виді професійної мови виокремлюють

- наукову мову,

- професійну розмовну мову певного виду діяльності, яку формують, зокрема, професіоналізми, жаргонізми;

- розподільну мову (мова реклами, мова музикантів, мова хореографів, мова діловодства, мова бібліотекарів тощо)

Головним завданням мови професійного спілкування є забезпечення професійної діяльності. Функціонує ця мова переважно в усній формі, хоч можлива і писемна форма; послуговуються нею як в офіційних, так і в неофіційних умовах спілкування.

Особливості професійного спілкування:

1. Діалогічність. Професійна діяльність потребує обміну думками, обговорення певних проблем чи окремих питань, прийняття рішень.

2. Кількість учасників спілкування може бути різною - два і більше, а отже, діалог може переростати в полілог.

3. Чистота професійної мови полягає у відповідності сучасній літературній нормі:

- на рівні орфоепії – літературно-нормативна вимова;

- на рівні орфографії – грамотне письмо;

- на рівні лексики – відсутність іншомовних слів, вульгаризмів, суржику, невмотивованих повторів;

- на рівні граматики – правильна,завершена побудова речень, нормативні словоформи;

- з погляду стилістики – відповідність меті,завданням. Ситуації спілкування, під стилям, жанрам мовлення.

2. Майстерність публічного виступу. Види і жанри публічних виступів. Підготовки до виступу

Публічною вважається мова, адресована широкому загалу. Одним з її різновидів є ораторська мова, що функціонує як форма живого спілкування промовця з колективним слухачем з метою впливу на нього і переконання.

Поведінка оратора, його мова, жести – усе це взірець для слухачів. Справжній промовець – неповторна індивідуальність Проте ця особливість є результатом тривалої та наполегливої роботи над удосконаленням свого мовлення. Кожен промовець, який багато виступає, має свій індивідуальний стиль.

Публічне мовлення становить собою один із жанрових різновидів мовленнєвої діяльності, досить своєрідною за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також за своїми якісними характеристиками.

Серед них –писемно-усна форма публічного мовлення, на етапі існування якої мовець повинен викласти свої думки письмово. Це необхідно для збереження думки, побудови логічно сформульованих понять, безперечної впевненості у власних судженнях та подальшого точного, ясного й стислого викладу їх перед аудиторією.

Книжно-розмовна форма публічного мовлення характеризується впливом на мисленнєво-мовленнєву діяльність слухача з метою переконання й спонукання його до відповіді чи дії.

Розмовний аспект публічного мовлення виявляється в таких її якостях, як:

- безпосередність (спілкування віч-на-віч, у процесі якого здійснюється оперативна реакція мовця на стимули слухача);

- невимушеність (природність, розкутість спілкування) як необхідна передумова встановлення контакту між мовцем і слухачем;

- емоційність спілкування що забезпечує виразність мовлення за рахунок доцільного використання вербальних і невербальних засобів.

Книжний характер публічного мовлення виявляється у:

- правильності (відповідності нормам літературної мови);

- точності (використанні слова у відповідності до його мовного значення);

- стислості (використанні таких мовних засобів, які найбільш яскраво виражають головну думку)

- виразності (використанні елементів художнього стилю);

- - доцільності (зумовленої книжним характером мовлення й тісним зв’язком публічного мовлення з різними стилями літературної мови)

Підготовлено-імпровізаційний характер публічного мовлення частіше

зумовлений специфікою риторики, що підпорядкована системі законів, кожен з яких функціонує на певному етапі мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Отже, публічне мовлення – це особливий вид тексту. Створюваний за законами риторики, орієнтований на переконання, що зумовлює його інтеграційну природу (письмово-усна форма реалізації; книжно-розмовний тип мовлення, підготовлено-імпровізаційний характер реалізації). Публічне мовлення – це такий матеріал, де найповніше виявляються сліди розумово-0мовленнєвої діяльності людини й лише постійна робота над ним є найдієвішим чинником розвитку й удосконалення цієї діяльності оратора.

Види і жанри публічних виступів

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологічного мовлення доповідь,промова, виступ, повідомлення.

Доповідь – одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові актуальні проблеми, які ще потребують розв’язання. Доповідь є важливим елементом системи зв’язків з громадськістю (повідомлення свого погляду на проблему, наукової та громадянської позиції тощо)

Розрізняють політичні, звітні, ділові та наукові доповіді.

Політична доповідь виголошується здебільшого керів6иками держави. Вона є поширеною формою донесення та роз’яснення суспільству питань внутрішньої і зовнішньої політики країни. З нею офіційні особи виступають на масових зібраннях людей – з’їздах, сесіях, міжнародних форумах.

Ділова доповідь - виклад інформації і шляхів розв’язання окремих практичних питань життя і діяльності певного колективу, організації.

Різновидом ділової доповіді можна вважати звітну доповідь у якій робиться повідомлення про результат усієї роботи за певний період, тобто повідомляється не про одну чи декілька ділянок роботи, а про всю діяльність.

Наукова доповідь узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень. Заслуховується на різноманітних зібраннях – конференціях, симпозіумах, семінарах, тощо.

Наукова доповідь, зроблена на основі критичного огляду і вивчення низки публікацій інших дослідників,називається рефератом.

Промова – публічний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі. Виголошують на мітингах,масових зборах. Загальна мета може полягати в тому, щоб розважити, інформувати, надихнути, переконати,заклики до дії.

Розрізняють промови розважальні,інформаційні, агітаційні, вітальні.

Виступ – короткотривале усне мовлення з приводу одного чи кількох питань (на зборах, нарадах, ділових засіданнях, конференціях, сесіях, семінарах тощо).

Повідомлення – невелика доповідь на якусь тему. Якщо тема широка – складають доповідь, вузька – повідомлення.

Публічне мовлення, особливо такі його жанри, як доповідь, промова, потребують ретельної попередньої роботи. Їх підготовка передбачає кілька етапів: (див.с. 98 Мацюк Зоряна для складання пам’яток)

1. Обдумування та формулювання теми, встановлення кола питань, які

вона охоплює, виділення принципових питань.

2. Добір теоретичного та фактичного матеріалу (наукове опрацювання

літератури, інформації, відібраної усним способом).

На цьому етапі важливо не просто знайти і опрацювати матеріал, а

глибоко його осмислити, визначити головне і другорядне; інтегрувати основні положення з кількох джерел.

Вибирати слід найяскравіші приклади, які добре сприймаються на слух,подумати про використання наочності чи технічних засобів (схеми, малюнки, таблиці, магнітофонні записи тощо).

3. Складання плану, тобто визначення порядку розташування окремих частин тексту, їх послідовності та обсягу.

4. Складання тез виступу.

Тези - це короткий виклад принципових положень, які не місять

полеміки, фактів і мають бути роз’яснені та обґрунтовані під час виступу.

5.Складання тексту виступу

Текст – повний розгорнутий виклад матеріалу з обраної теми В основі його лежить логічна послідовність, якій підпорядкований і поділ тексту на частини.

СТРУКТУРА ДОПОВІДІ

І. Вступ.

Завдання:

1. Викликати інтерес до теми розмови, показавши її важливість для співрозмовників-слухачів.

2. Установити психологічний контакт зі слухачами,створивши ефект однодумства.

3. Мотивувати їхнє активне сприйняття мови риторичними питаннями або постановкою проблемної ситуації.

ІІ. Основна частина

Завдання:

1. Розкрити суть проблеми (ідеї,підходу,вирішення, пропозиції, ініціативи)

2. Аргументувати своє бачення проблеми.

3. Спонукати співрозмовників до обговорення проблеми (якщо в цьому є потреба й ви маєте вдосталь часу).

4. Підтримувати інтерес та увагу співрозмовників.

5. Керувати аудиторією, не даючи їй відволікатися від змісту доповіді.

6. Викликати у слухачів задоволення змістом і стилем мовлення,манерою поведінки.

ІІІ. Висновок.

Завдання:

1. Підбити підсумок сказаного (Що для нас найважливіше в цій проблемі?)

2. Сформулювати свої пропозиції (рішення).

3. Закликати до обговорення або до певних коректних дій,якщо рішення прийнято.

4. Відповісти на запитання аудиторії.

Дата добавления: 2014-10-31