Допомога :1. Дезінтоксикація

2. Вітаміни + гормони.

3. Гемосорбція.

II. ДВЗ-синдром - диссиміноване внутрішньосудинне згортання

крові, тобто повна розбалансованість гомеостазу (гіпер- гіпокоагуляція). Основа - згортання крові в дрібних судинах виснаження коагуляційного потенціалу (тромбоцитів < 100 000 в 1куб.мм, фібріногену < 1 г/л, падіння протромб.індексу - 48%).

1. Альбумін, реополіглюкін, гемодез.

2. Гепарин 10 000 - 15 000 од/добу.

III. Гранулоцитопенія (лепонекс). Переливання крові, еритроцитарної маси.

Пізня дискінезія розвивається при тривалому прийомі нейролептиков (більшою мірою залежить не від дози нейролептика, а від періоду експозиції). Її розвиток пов'язують з постійною блокадою дофамінових рецепторів базальних гангліїв і порушенням балансу між дофаминергичною і холинергічною системами. При розвитку пізньої дискінезії слід відмінити нейролептик і перейти на терапію атиповими антипсихотиками.

4. Побічні ефекти з боку внутрішніх органів:

а) Кардіотоксична дія (подовження|видовження| інтервалу QT| на ЕКГ, шлуночкова аритмія);

б) М-холіноблокуюча дія: тахікардія, сухість в роті|у роті|, загострення глаукоми, затримка сечовипускання, закрепи і кишкова непрохідність|непрохідний|;

в) Гепатотоксична дія;

г) Лейкопенія і агранулоцитоз;

д) Алергічні шкірні|шкіряні| реакції.

Соматичні ускладнення частіше виникають у немолодих|літніх| і ослаблених хворих.

5. Злоякісний нейролептичний синдром. Характеризується м'язовою ригідністю, дистонією, акінезією, мутизмом, оглушенням, ажитацією. Вегетативні симптоми у вигляді підвищення температури до 41 град. С, пітливості, тахікардії, підвищення артеріального тиску. Спостерігається токсичний висип, підвищення проникності судинних стінок, печінкова недостатність. Висока вірогідність летального результату при розвитку нейролептичного синдрому.

Лікування: негайна відміна нейролептиків|; охолоджування|охолодження| хворого; підтримка водно-електролітного балансу і інших житєво-важливих|поважних| функцій; симптоматичне лікування гіпертермії; протипаркінсонічні| засоби|кошти|; міорелаксанти; бромокриптин| або амантадін|; великі дози ноотропів|; гіпербарична оксигенація; гемодіаліз, екстракорпоральна гемосорбція| і плазмаферез.

Транквілізатори (анксиолітики|)

Термінологія:

Снодійний засіб — що викликає сон. Седатівний засіб — значне заспокоєння або зменшення емоційної напруги без снодійного ефекту.

Транквілізатори — заспокійливі засоби, що не змінюють свідомість. Більшість транквілізаторів надає анксиолітичну (що усуває тривогу) дію, зменшує нервову напругу, не впливаючи на інші функції мозку.

Біологічні теорії тривоги:

1. Теорія порушення вегетативної НС.

2. Нейротрасміттерная теорія.

3. ГАМК-теорія|.

4. Серотонінова і норадреналинова| теорії.

5. Теорія ролі інших нейромедіаторів: ендорфінів, енкефалінів, гістаміну, ацетілхоліну|Ацетилхоліну|, аденозіну|.

Нейроанатомічні структури головного мозку, що беруть участь в розвитку тривоги:

1. Підкіркові відділи: синя пляма, ядра шву, лімбична| система, септогіпокампальний| шлях|дорога|, поясна звивина.

2. Кора мозку: лобові і скроневі відділи.

Механізм дії снодійних|снотворних| і седативних| препаратів, транквілізаторів нерозривно пов'язаний з ГАМК. Анксиолітіки і транквілізатори активізують ГАМК в наступних|слідуючих| утвореннях: у вставних нейронах кори півкуль, стриарних| аферентних шляхах|дорогах|, мигдалеподібному|мигдалевидному| тілі, блакитній|голубій| плямі, чорній субстанції і клітках|клітинах| Пуркиньє мозочка.

Класифікація препаратів переважно з|із| гіпнотичною і анксиолітичною| дією (Fleming|, Shapiro|, 1992)

Бензодіазепінові транквілізатори
Гипнотіки	Анксиолітіки
Флуразепам, Нітразепам (Dalmane)	Хлордіазепоксид (Lidrium)
Темазепам (Restoril, Signopam)	Діазепам (Valium), сібазон, Relanium
Тріазолам (Halcion)	Альпрозалам (Xanax, Cassadan)
Радедорм (Radedorm)	Лоразепам (Ativan, Merllit)
Квазепам (Cvazepam)	Оксазепам (Serax)
Мідазолам (Dormicum)	Хлоразепат, клоразепам (Tranxene)
Естазолам	Бромазепам (Bromazepam)
	Кетазолам (Cetazoiam)
	Клоназепам (Clonazepam)
Небензодіазепінові препарати
Зопіклон (Imovan, Ivadal)	Мепробомат (Equanil)
Етінамат (Valmid)	Гідроксизин (Vistaril, Atarax)
Золпідем (Ambien)	Буспірон (BuSpar)
Доксиламін (Donormil)	Бромокриптин (Bromocriptine)

Транквілізатори представлені переважно групою бензодиазепінів, що володіють снодійною, седативною, анксиолітичною, протисудомною і центральною миорелаксируючою дією.

Бензодіазепіни відрізняються один від одного потужністю, швидкістю інактивированія і виділення з організму.

Бензодіазепіни — непрямі агоністи ГАМК. Вони впливають на канальці іонів хлора, сполучених з ГАМК-рецепторами. У головному мозку існує 2 підтипи бензодіазепінових рецепторів — BZ1 і BZ. Найбільша їх кількість знаходиться в мигдалеподібному тілі, яке є центром анксиолітичної дії. Бензодіазепіни діють в основному на ретикулярну формацію, знижуючи сприйняття імпульсів з чутливих рецепторів на лімбичну систему і зменшуючи емоційне забарвлення; на серединний пучок переднього мозку, з яким асоціюється відчуття нагороди або покарання; на область гіпоталамуса.

Бензодіазепіни надають вплив на інші нейромедіатори (катехоламіни, серотонін).

Укорочують час засипання, зменшують кількість пробуджень і збільшують загальну|загальну| тривалість сну.

При призначенні бензодіазепінів| враховуються фармакокінетичні| особливості:

1. Швидкість всмоктування і проникнення в ЦНС (розчинність в жирах).

2. Період напіввиведення або елімінації.

3. Наявність активних метаболітів|.

4. Період напівелімінації активних метаболітів|.

Приклад|зразок|: Тазепам — період напіввиведення 6—8 г, метаболіти| неактивні.

Тріазолам — період напіввиведення 2—4 г, але|та| активні метаболіти| до 7 г.

Лорметазепам — період напіввиведення 9 ч, метаболіти| неактивні, але|та| при щоденному прийомі препарат трохи кумулюється|.

Бензодіазепіни привертають підвищену увагу у зв'язку з можливим формуванням залежності. Дійсна фізична залежність від бензодіізепинів при вживанні в терапевтичних дозах розвивається рідко, особливо при тривалості прийомі менше 1 місяця. На думку Р. Шейдера (1998), формування залежності при прийомі терапевтичних доз бензодіазепінів — ідіосинкразія. Вона спостерігається частіше у випадках поєднаного зловживання алкоголем або транквілізаторами (снодійними) хворим або його родичами.

Фізична залежність і синдром абстинента свідчать про те, що хворий приймав препарати в дозі, вище терапевтичної як мінімум в 2—3 рази.

Симптоми абстиненції: тривога, дисфорія, оніміння кінцівок|скінченностей|, непереносимість яскравого світла і гучних звуків, нудота, пітливість, м'язові сіпання або судоми.

Правила призначення бензодіазепінів (P. Baumann, С. Calanca, 1998):

1. Ретельний відбір пацієнтів.

2. Не прописувати бензодіазепіни| молодим пацієнтам.

3. Починати з максимально малої дози.

4. Якщо не спостерігається поліпшення|покращання| протягом 4—6 тижнів, припинити лікування.

5. При панічних атаках, фобічних| розладах переважно використовувати антидепресанти. При вегетативних симптомах застосовувати бета-блокатори|.

6. Виписувати рецепт на обмежений період часу.

7. Перевага|преференція| при лікуванні тривоги бензодіазепінами| з|із| тривалим періодом напіввиведення.

8. Немолодим|літнім| і соматично ослабленим хворим призначаються препарати без активних метаболітів|.

9. Дотримуватися обережності з|із| пацієнтами, схильними до залежності.

10. Постійне спостереження за хворими, одержуючими бензодіазепіни|.

З|із| великої групи транквілізаторів в даний час|нині| найчастіше застосовуються наступні|слідуючі| препарати:

Альпрозалам (Xanax). Похідне бензодіазепіна з триазольним кільцем.

Основні покази.|показання|: тривожно-депресивні, тривожні, невротичні стани|достатки| з|із| порушеннями настрою, втратою інтересу до того, що оточує, занепокоєнням|неспокоєм|, порушеннями сну, соматичними нездужаннями; при депресії на тлі|на фоні| соматичного захворювання.

Середні дози: 0,5—1 міліграм|міліграм-еквівалент|.

Діазепам (Седуксен, сібазон, Relanium, Valium). Володіє вираженим спазмолітичною, міорелаксуючою, протисудомною дією. Специфічний вплив на вегетативні симптоми. Є препаратом вибору при наданні невідкладної допомоги. Відносно повільно виводиться. Метаболіти активні.

Побічні дії: слабкість, млявість, сонливість вдень, головні болі і запаморочення, шкіряно-алергічні реакції, атаксія, зниження лібідо|прагнення|, парадоксальні реакції у вигляді посилення тривоги, збудження, порушень сну.

Середні дози: 5—40 міліграм|міліграм-еквівалентів|. Можливий парентеральний і пероральний прийом.

Хлоразепат (Клоразепам, Tranxene). Препарат групи бензодіазепінов з тривалою дією. Володіє вираженою анксиолітичною активністю, седативною, снодійною, протисудомною і центральною міорелаксуючою дією.

Покази.|показання|: явища тривоги, тик|и, депресивно-тривожні стани|достатки|, передделіриозні розлади у хворих алкоголізмом.

Побічні ефекти і протипоказання спільні|загальні| для бензодіазепінів|.

Середні дози: 5—15 міліграм|міліграм-еквівалентів|.

Тріазолам (Halcion). Володіє вираженим гіпнотичним ефектом. Пригноблює ЦНС на рівні лімбічної системи і підкіркових відділів. Потенціює ефекти ГАМК, внаслідок чого блокується лімбічна і кіркова активність. Характеризується швидкою абсорбцією і коротким періодом напіввиведення (2—3 г.). Метаболіти не активні. Потенциіє дію наркотиків, алкоголю, антигістамінних засобів, барбітуратів і антидепресантів.

Показаний хворим з|із| інсомнією| і при розладах засипання. Не порушує швидкості|швидкості| моторних і психічних реакцій наступного дня.

Макроліди і еритроміцин підвищують його вміст в крові за рахунок придушення метаболізму. При прийомі великих доз можуть спостерігатися виражена|виказувати| тривога, параноїдні симптоми, загострення слухового сприйняття, порушення смаку і нюху, парестезії.

Доза, що рекомендується: 0,25 міліграм|міліграм-еквівалентів| перед сном.

Мідазолам (Dormicum). Гіпнотик,що швидко діє і швидко виводиться. Володіє протисудомним, міоорелаксуючим і анксиолітичнким ефектом. Акумуляції не спостерігається. Укорочує фазу засипання і збільшує час сну без зміни фаз сну.

Покази.|показання|: порушення сну, особливо розлади засипання і ранні пробудження.

Протипоказання відносні.

Середні дози: 7,5—15мг|.

Естазолам. Переважно пригнічує активність лімбічної системи і підкіркових відділів головного мозку, потенціює дію ГАМК, повторно блокує кіркову активність і корково-лімбічні зв'язки, що забезпечує виражений снодійний ефект. Володіє тривалим періодом напіввиведення (15—18 ч).

Покази.|показання|: нетривале курсове лікування безсоння з|із| трудністю засипання, частими нічними і ранішніми|ранішніми| пробудженнями.

Середня доза: 1—2 мг/доб. Нікотин збільшує метаболізм і виведення препарату.

Квазепам (Cvazepam). Потужний гіпнотик центральної дії, впливає на лімбічні і таламічні відділи ЦНС, зв'язуючись з рецепторами, відповідальними за процеси сну. Відносно швидко всмоктується (до 2 ч), період напіввиведення разом з метаболітами 36—39 г. Інші метаболити виводяться до 73 г, а у хворих літнього віку період виведення збільшується в 2 рази.

Покази.|показання|, як і вище. Середні дози: 7,5 — 15 міліграм|міліграм-еквівалентів|. Як і попередній препарат, потенціює дію алкоголю, бензодіазепінів|, опіоідів|, анальгетиків| з|із| пригнобленням ЦНС.

Дата добавления: 2014-11-25