Тестові завдання

з курсу «Патопсихологія»

1. Поширена у ранніх суспільствах практика лікування психі­чної патології шляхом дій, спрямованих на те, щоб змусити злих духів залишити тіло людини, має назву:

а) терапія;

б) трепанація;

в) екзорцизм.

2. Яка з історичних епох характеризується поверненням демо­нології лікуванні душевнохворих:

а) античність;

б) Середньовіччя;

в) Ренесанс;

г) XIX ст.?

3. У яку історичну епоху було створено перші притулки для душевнохворих:

а) античність;

б) Середньовіччя;

в) Ренесанс;

г) XIX ст.?

4. Якій точці зору на причини психічних захворювань відпові­ дає уявлення: «причини багатьох захворювань лежать у фізичних факторах»:

а) соматогенній;

б) психогенній?

5. Представники якої моделі патології вважають, що психоло­гічні конфлікти (психічні патології) беруть початок з ранніх вза­ємин між батьками і дитиною та ч травматичних переживань:

а) біологічної;

б) психодинамічної;

в) поведінкової;

г) когнітивної?

6. Представники якої моделі патології вважають психічну па­тологію хворобою, спричиненою аномальним функціонуванням головного мозку:

а) біологічної;

б) психодинамічної;

в) поведінкової;

г) когнітивної?

7. Терапевтичний підхід, розроблений А. Беком, який допома­гає людям розпізнати і змінити свої помилкові мислительні про­ цеси, має назву:

а) клієнт-центрована терапія;

б) гештальт-терапія;

в) психоаналіз;

г) когнітивна терапія.

8. Прихильники якої моделі патології вважають, що аномаль­ на поведінка зумовлена головним чином нашим раннім життєвим досвідом:

а) біологічної;

б) психодинамічної;

в) поведінкової;

г) когнітивної?

9. Прихильники якої моделі патології вважають, що до появи психічних відхилень може привести ухиляння від відповідально­ сті за своє життя:

а) когнітивної;

б) екзистенціальної;

в) біологічної;

г) соціокультурної?

10. Представники якої моделі патології пояснюють і лікують патологію, розглядаючи зовнішні соціальні сили, які впливають на членін суспільства:

а) когнітивної;

б) екзистенційної;

в) біологічної;

г) соціокультурної?

11. Крайня і тривала форма штучного захворювання, при якій людина викликає у себе симптоми, досягає госпіталізації і підда­ється лікуванню, має назву:

а) симулятивний розлад;

б) синдром Мюнхаузена;

в) делегований синдром Мюнхаузена.

12. Фізична хвороба, що пояснюється в основному психологі­чними причинами, за яких пацієнт свідомо не бажає хворіти і не організовує свої симптоми, має назву:

а) соматоформний розлад;

б) істеричний соматоформний розлад;

в) конверсійний розлад.

13. Соматоформний розлад, за якого людина помилково підо­зрює, що незначні зміни у функціонуванні її організму можуть бути ознаками серйозного захворювання, називається:

а) дисморфофобією;

б) хронічним соматоформним больовим розладом;

в) іпохондрією.

14. Сильний і стійкий страх перед соціальними ситуаціями чи виступами, в яких може виникнути сум'яття, називається:

а) фобією;

б) специфічною фобією;

в) соціофобією;

г) агарофобією.

15. Сильний і стійкий страх перед необхідністю з'являтись у людних місцях наодинці називається:

а) фобією;

б) специфічною фобією;

в) соціофобією;

г) агарофобією.

16. Характеристиками якого з нижче наведених розладів с такі симптоми: серцебиггя, поколюваная в руках і ногах, задишка, сильне потовиділення, нідчуітя жару і холоду, біль у грудях, слаб­кість:

а) панічного розладу;

б) обсессивно-компульсивного розладу;

в) стресового розладу.

17. Періодичні короткі спалахи паніки, що виникають раптово і досягають максимуму протягом 10 хвилин, — це:

а) панічний розлад;

б) обсессивно-компульсивний розлад;

в) стресовий розлад.

18. Захворювання, що характеризується стійким і надмірним почуттям тривоги, а також тривогою про багато подій і дій, — це:

а) страх;

б) ситуаційна тривожність;

в) генералізований тривожний розлад.

19. Вид психічного розладу, за якого хворий не може правильно оцінювати себе, навколишню обстановку, ставлення інших
людей до себе, має назву:

а) психоз;

б) невроз;

в) епілепсія;

г) шизофренія;

д) психопатія.

20. Стан стійкої психічної дисгармонії особистості, який ви­никає на основі неповноцінності, недостатності характеру і фор­мується, як правило, з юного віку, має назву:

а) психоз;

б) невроз;

в) епілепсія;

г) шизофренія;

д) психопатія.

21. Психічне захворювання, яке виникає в життєвій ситуації, що різко змінилась як важка реакція особистості на цю ситуацію, має назву:

а) психоз;

б) невроз;

в) епілепсія;

г) шизофренія;

д) психопатія.

22. Ідеї чи судження, які не відповідають дійсності, помилково обґрунтовані і повністю оволодівають свідомістю людини, мають назву:

а) маячення;

б) галюцинації;

в) рухові розлади;

г) афективні порушення.

23. Хронічне психічне захворювання, основною характерис­тикою якого є судорожні припадки, має назву:

а) аутизм;

б) епілепсія;

в) маніакально-депресивний психоз;

г) шизофренія.

24. Психічне захворювання, основними проявами якого є на­пади з вираженими афективними розладами, по завершенні яких повністю відновлюється психічний стан хворого, властивий йому до нападу, має назву:

а) аутизм;

б) маніакально-депресивний психоз;

в) шизофренія.

25. Якої класичної форми неврозів стосується така характеристика:

а) неврастенія;

б) істерія;

в) невроз нав'язливих станів.

26. Ускладненість впізнавання предметів, звуків має назву:

а) ілюзії;

б) галюцинації;

в) агнозії;

г) псевдогалюцинації.

27. Хибні сприймання, за яких людина бачить образи, предме­ти, яких немає, чує звуки, яких немає, відчуває запахи, яких у дійсності немає, мають назву:

а) ілюзії;

б) галюцинації;

в) агнозії;

г) псевдогалюцинації.

28. Хибні сприймання, які не ідентифікуються з реальними предметами та їхніми якостями, мають назву:

а) ілюзії;

б) галюцинації;

в) агнозії;

г) псевдогалюцинації.

29. Порушення пам'яті на поточні події, при якому зберігаєть­ся пам'ять на події минулого:

а) корсаківський синдром;

б) амнезія;

в) прогресуюча амнезія;

г) правильної відповіді немає.

30. Розлади пам'яті, що поширюються не лише на поточні по­дії, а й на минулі, — це:

а) корсаківський синдром;

б) амнезія;

в) прогресуюча амнезія;

г) правильної відповіді немає.

31. Криптомнезії — це:

а) обмани пам'яті, при яких нездатність закарбовувати події і відтворювати їх приводить до відтворення видуманих подій, яких не було;

б) порушення хронології н пам'яті, при якому окремі події минулого переносяться в теперішнє;

в) розлади пам'яті, при яких хворий присвоює собі чужі дум­ки, дії.

32. Конфабуляції — це:

а) обмани пам'яті, при яких нездатність закарбовувати події і відтворювати їх приводить до відтворення видуманих подій, яких не було;

б) порушення хронології у пам'яті, при якому окремі події минулого переносяться у теперішнє;

в) розлади пам'яті, при яких хворий присвоює собі чужі думки, дії.

33. Псевдоремінісценції — це:

а) обмани пам'яті, при яких нездатність закарбовувати події і відтворювати їх приводить до відтворення видуманих подій, яких не було;

б) порушення хронології у пам'яті, при якому окремі події минулого переносяться у теперішнє;

в) розлади пам'яті, при яких хворий присвоює собі чужі дум­ки, дії.

34. При якому виді патології мислення у хворих домінують безпосередні уявлення про предмети і явища, оперування загаль­ними ознаками замінюється встановленням конкретних зв'язків між ними:

а) зниженні рівня узагальнення;

б) викривленні процесу узагальнення;

в) порушенні динаміки мислення;

г) порушенні мотиваційного компоненту мислення?

35. При якому виді патології мислення хворих не відображає реальних співвідношень предметів і явищ:

а) зниженні рівня узагальнення;

б) викривленні процесу узагальнення;

в) порушенні динаміки мислення;

г) порушенні мотиваційного компоненту мислення?

36. Характеристикою якого виду порушень мислення є чергування адекватних і неадекватних рішень:

а) зниження рівня узагальнення;

б) викривлення процесу узагальнення;

в) порушення динаміки мислення;

г) порушення мотиваційного компоненту мислення?

37. Патологія мислення, яка проявляється як тенденція до непродуктивних багатослівних міркувань, має назву:

а) порушення мотиваційного компоненту мислення;

б) порушення критичності мислення;

в) різноплановість мислення;

г) резонерство.

38. Порушення мислення, яке полягає в «напливі думок», «вих­рі ідей», збільшенні кількості асоціацій за одиницю часу, що супроводжуються зміною мовлення хворого, виникає нападоподібно і мимовільно, має назву:

а) прискорення мислення;

б) «стрибки ідей»;

в) сповільнення мислення;

г) ментизм.

39. Порушення мислення, яке проявляється у «закупорці думок», «обриві думок», раптовій зупинці, перерві асоціативного процесу, - це:

а) вербігерація;

б) інкогеренція;

в) ментизм;

г) шпрерунг.

40. Розлад мислення, при якому відзначається стереотипне по­вторення окремих слів чи складів, має назву:

а) шпрерунг;

б) беззв'язність;

в) інкогеренція;

г) вербігерація.

41. Алекситимія характеризується:

а) утрудненням чи нездатністю точно описати власні емоційні переживання;

б) втратою людиною відчуття радості, задоволення;

в) одночасним існуванням протилежних почуттів;

г) відчуттям напруженого очікування нещастя, що насувається.

42. Манія характеризується:

а) ціннісно-гнівливим настроєм;

б) підвищеним, радісним настроєм у поєднанні із руховим збудженням і прискоренням асоціативного процесу;

в) станом емоційної байдужості до себе чи навколишнього середовища;

г) почуттям внутрішньої напруженості, що пов'язане з очікуванням конкретних загрозливих подій, дій.

43. Дромоманія — один з видів порушення вольової сфери, що характеризується:

а) патологічною тягою красти непотрібні даній людині предмети;

б) патологічною тягою до підпалів;

в) патологічною тягою до запоїв;

г) патологічною тягою до бродяжництва.

44. Гіпобулія — розлад рухово-вольовї сфери, який характе­ризується:

а) руховою розгальмованістю;

б) руховою загальмованістю (ступор);

в) частим, ритмічним повторенням одних і тих самих рухів;

г) раптовими, бездумними актами без достатньої критичної оцінки.

45. Розлад, при якому в людини виникають небажані думки, які повторюються, і вона змушена чинити повторювані і стійкі дії або мислительні акти, називається:

а) панічним;

б) обсессивно-компульсивним;

в) стресовим.

46. Стійкі думки, ідеї, імпульси чи образи, які повторюються і викликають тривогу, — це:

а) обсесії;

б) компульсії;

в) тривожна чутливість.

47. Повторювані і стійкі поведінкові чи мислительні акти, які люди змушені робити, щоб запобігти тривозі або знизити її, — це:

а) обсесії;

б) компульсії;

в) тривожна чутливість.

48. Пригнічений стан, який характеризується тугою, спадом сил, дуже низькою самооцінкою, почуттям провини, — це:

а) депресія;

б) манія;

в) афективний розлад.

49. За якого виду порушення свідомості підвищується поріг для усіх зовнішніх подразників, ускладнюється утворення асоці­ацій:

а) приглушеного стану свідомості;

б) деліріозного затьмарення свідомості;

в) онейроїдного стану свідомості;

г) сутінкового стану свідомості?

50. Який вид порушення свідомості характеризується сумішшю відображення реального світу і яскравих уявлень фантастич­ного характеру, що спливають у свідомості:

а) приглушений стан свідомості;

б) деліріозне затьмаренне свідомості;

в) онейроїдний стан свідомості;

г) сутінковий стан свідомості?

51. Який вид порушення свідомості характеризується напли­вами яскравих уявлень, уривків, спогадів, хибною орієнтацією у часі і просторі:

а) деліріозний стан свідомості;

б) онейроїдний стан свідомості;

в) сутінковий стан свідомості;

г) псевдо деменція?

52. Який вид порушення свідомості характеризується раптовим настанням, нетривалістю, раптовим припиненням та наступ­ною амнезією:

а) приглушений стан свідомості;

б) онейроїдний стан свідомості;

в) сутінковий стан свідомості;

г) псевдодеменція?

53. Який вид порушення свідомості характеризується гострими розладами судження, інтелектуально-мнестичними розла­дами:

а) онейроїдний стан свідомості;

б) сутінковий стан свідомості;

в) псевдо деменція;

г) деперсоналізація?

54. Який вид порушення свідомості характеризується відчуттям відчуження власних афектів, дій, свого «я», які сприймаються ніби з боку:

а) сутінковий стан свідомості;

б) псевдодеменція;

в) деліріозне затьмарення свідомості;

г) деперсоналізація?

55. Яку назву має психічний розлад, що характеризується праг­ненням до максимальної худоби і втрати маси тіла:

а) нервова анорексія;

б) нервова булімія?

56. Яку назву має психічний розлад особистості, що характеризується недовірою і підозрілим ставлення до інших людей:

а) параноїдний розлад особистості;

б) шизоїдний розлад особистості;

в) шизотипний розлад особистості?

57. Яку назву має розлад особистості, що характеризується систематичним ігноруванням та порушенням прав інших людей:

а) антисоціальний розлад особистості;

б) пограничний розлад особистості;

в) істеричний розлад особистості?

58. Яку назву має розлад особистості, при якому людина демонструє постійну нестійкість у міжособистісних стосунках, уяв­ленні про себе та настрої, крайню імпульсивність поведінки:

а) антисоціальний розлад особистості;

б) пограничний розлад особистості;

в) істеричний розлад особистості?

59. Яку назву має розлад особистості, який характеризується перебільшенням думки про себе, прагненням викликати захоплення і відсутністю емпатії:

а) уникаючий розлад особистості;

б) нарциссичний розлад особистості;

в) залежний розлад особистості;

г) обсесивно-компульсивний розлад.

60. Яку назву має розлад особистості, за якого людина надає настільки великого значення порядку, досягненню досконалості і контролю, що втрачає гнучкість, безпосередність і працездат­ність:

а) уникаючий розлад особистості;

б) нарцисичний розлад особистості;

в) залежний розлад особистості;

г) обсесивно-компульсивний розлад особистості?

61. Яке з порушень особистості характеризується невмінням обдумано діяти, перевіряти свої дії, виправляти їх у відповідності з об'єктивними умовами реальності:

а) порушення опосередкованості та ієрархії мотивів;

б) порушення підконтрольності поведінки;

в) порушення смислоутворення?

62. Виділяють усі нижче наведені типи девіантної поведінки, за винятком:

а) кримінальної;

б) делінквентної;

в) адиктивної;

г) на базі гіперздібностей;

д) психопатологічної.

63. Делінквентна поведінка— один з типів девіантної поведін­ки, що характеризується:

а) діями, що тягнуть за собою кримінальне покарання;

б) прагненням до відходу від реальності шляхом прийому де­-яких речовин чи постійною фіксацією уваги на певних видах дія­льності, що спрямоване на розвиток і підтримання інтенсивних емоцій;

в) дисгармонійністю рис характеру;

г) ігноруванням реальності, що зумовлене гіперздібностями людини.

64. Виділяють усі нижче наведені порушення взаємодії інди­віда з реальністю, за винятком:

а) пристосування;

б) протистояння;

в) хворобливе пристосування;

г) втеча;

д) ігнорування.

65. Очниками психічної патології і психопатологічними розла­дами зумовлений такий вид порушення взаємодії ч реальністю:

а) пристосування;

б) протистояння;

в) хворобливе протистояння;

г) втеча;

д) ігнорування.

66. Система вчинків чи окремі вчинки, що суперечать прийня­тим у суспільстві нормам і проявляються у вигляді незбалансованості психічних процесів, неадаптованості, порушенні процесу самоактуалізації у вигляді ухиляння від морального і естетичного контролю за власною поведінкою, називається:

а) кримінальною поведінкою;

б) адиктивною поведінкою;

в) делінквентною поведінкою;

г) патохарактерологічною поведінкою;

д) девіантною поведінкою.

67. У людей із гіперздібностями, як правило, трапляється та­кий тип порушення взаємодії з реальністю:

а) пристосування;

б) протистояння;

в) хворобливе протистояння;

г) втеча;

д) ігнорування.

68. Одна з форм девіантної поведінки з формуванням праг­нення до втечі від реальності шляхом штучної зміни свого психі­чного стану називається:

а) кримінальною;

б) делінквентною;

в) адиктивною;

г) патохарактерологічною;

д) психопатологічною.

69. Знижена переношуваність труднощів повсякденного життя поряд з хорошою переношуваністю кризових ситуацій є ознакою:

а) кримінальної поведінки;

б) делінквентної поведінки;

в) адиктивної поведінки;

г) патохарактерологічпої поведінки;

д) психопатологічної поведінки.

70. Феномен «спраги гострих відчуттів» є типовим для:

а) кримінальної поведінки;

б) адиктивної поведінки;

в) делінквентної поведінки;

г) патохарактерологічної поведінки;

д) психопатологічної поведінки.

71. На думку Н.Пезешкіана, існують усі наведені нижче типи «втечі від реальності», за винятком:

а) втечі в тіло;

б) втечі в фантазії;

в) втечі в контакти та самотність;

г) втечі в сексуальність;

д) втечі в роботу.

72. Основою девіантної поведінки при патохарактерологічному типі є:

а) психопатологічні симптоми;

б) психопатологічні синдроми;

в) девіації характеру (акцентуації і психопатії);

г) патологія характеру, пов'язана з психічним захворюванням;

д) патологія особистості, пов'язана з психічним захворюван­ням.

73. Спроба самогубства, яка не закінчується смертю, має назву:

а) суїцид;

б) парасуїцид.

74. До якого типу людей, які цілеспрямовано прагнуть поклас­ти край своєму існуванню, належить людина, яка відчуває по­двійні почуття щодо можливості власної смерті навіть у момент здійснення спроби самогубства:

а) шукач смерті;

б) ініціатор смерті;

в) заперечувач смерті;

г) гравець зі смертю?

75. До якого типу людей, які цілеспрямовано прагнуть поклас­ти край своєму існуванню, належить людина, яка здійснює спро­бу самогубства, оскільки вважає, що процес помирання уже роз­почався і що вона просто прискорює свою смерть:

а) шукач смерті;

б) ініціатор смерті;

в) заперечувач смерті;

г) гравець зі смертю?

76. До якого типу належить самогубство, що здійснюється людьми, які цілеспрямовано приносять своє життя в жертву суспільному благу:

а) егоїстичний суїцид;

б) альтруїстичний суїцид;

в) суїцид на грунті аномії?

77. Суїцидальна поведінка, пов'язана з кризовими ситуаціями у житті та особистими трагедіями, називається:

а) психогенною;

б) егоїстичною;

в) альтруїстичною;

г) аномічною.

78. Адиктивні парасуїцидальні спроби здійснюються з метою:

а) привернення уваги до власної персони;

б) вивести-себе зі стану беземоційності і суму;

в) безболісно піти з життя;

г) піти із життя за таємничих обставин;

д) піти з життя заради блага людства.

79. Особи з істеричними розладами найчастіше обирають такі способи суїцидальної поведінки:

а) групові;

б) недемонстративні;

в) недемонстративні способи парасуїцидальної поведінки;

г) демонстративні способи суїцидальної поведінки;

д) демонстративні способи парасуїцидальної поведінки.

80. Віковими психологічними кризами називають:

а) періоди онтогенезу, що характеризуються різкими змінами зовнішності;

б) періоди онтогенезу, що характеризуються різкими психоло­гічними змінами;

в) періоди різкої зміни ставлення до батьків;

г) періоди онтогенезу, які характеризуються різкими психоендокрінними змінами;

д) періоди різкої зміни стосунків з ровесниками.

81. Відсутність «комплексу пожвавлення» вважається характерною ознакою:

а) синдрому раннього дитячого аутизму;

б) підліткової шизофренії;

в) шизофренії у пізньому віці;

г) дитячих страхів;

д) пубертатної кризи.

82. Криза першого року життя характеризується:

а) появою соціальних навичок;

б) потребою в самостійності;

в) потребою у близьких стосунках з матір'ю;

г) становленням «комплексу пожвавлення»;

д) становленням ходьби і мовлення.

83. Гіпердинамічний синдром типовий для:

а) новонароджених;

б) немовлят;

в) дітей віком 3-5 років;

г) підлітків;

84. Ігрова діяльність, під час якої на тривалий період дитина здатна «перевтілитись» у тварину, видуманий образ чи неживий предмет, називається:

а) фантазуванням;

б) патологічним фантазуванням;

в) уявленням;

г) галюцинозом;

д) ілюзорною діяльністю.

85. Реакція, яка виявляється в наполегливому прагненні підлі­тка досягти успіху в тій сфері, у якій він слабкий, називається:

а) реакцією компенсації;

б) реакцією гіперкомпенсації;

в) реакцією опозиції;

г) реакцією емансипації;

д) реакцією досягнення.

86. «Криза середніх років» настає, як правило, у віці:

а) 20 ± 2 роки;

б) 30 ± 2 роки;

в) 40 ± 2 роки;

г) 50 ± 2 роки;

д) 60 ± 2 роки.

87. Типовими психологічними особливостями людей похилого віку є усі нижче перелічені, за винятком:

а) егоцентризм;

б) альтруїзм;

в) недовірливість;

г) тривожність;

д) зниження комунікативності.

88. Сімейний патерн, при якому в члена сім'ї виробляється іг­норування наявності проблем чи захворювань, називається:

а) апатичним;

б) істеричним;

в) іпохондричним;

г) нозогнозичним;

д) анозогнозичним.

89. Реакція емансипації характерна для:

а) людей похилого віку;

б) немовлят;

в) престарілих;

г) зрілих осіб;

д) підлітків.

90. До способів психологічної допомоги відносять усі нижче наведені, за винятком:

а) психологічного консультування;

б) психологічної корекції;

в) психотерапії;

г) правильної відповіді немає.

91. Спосіб психологічної допомоги, при якому відбувається формування «особистісної позиції», називається:

а) психологічним консультуванням;

б) психокорекцією;

в) психологічним захистом;

г) психотерапією.

92. У межах психологічної корекції відбувається формування:

а) особистісної позиції;

б) навичок адаптивної поведінки;

в) неврозостійкості.

93. Інформування клієнта є істотним методом психологічної допомоги при:

а) психологічному консультуванні;

б) психологічній корекції;

в) психотерапії.

94. Переведення одного виду «енергії» (наприклад, сексуаль­ної) в інший з формуванням заміщуючої діяльності, називається:

а) витісненням;

б) сублімацією;

в) проекцією;

г) переносом.

95. Виправлення «ірраціональних думок та ідей» є основою:

а) логотерапії;

б) екзистенціальної психотерапії;

в) поведінкової психотерапії;

г) раціональпо-смотивної психотерапії.

96. Логотерапія — це:

а) сугестивна психотерапія;

б) психотерапія за допомогою пошуку втраченого сенсу буття;

в) метод лікування заїкання;

г) метод корекції мовлення;

д) метод глибинного психоаналізу.

97. Методика «якоріння» використовується у:

а) антиципаційному тренінгу;

б) позитивній психотерапії;

в) логотерапії;

г) когнітивній психотерапії;

д) нейролінгвістичному програмуванні.

98. Тест, у якому досліджуваний повинен інтерпретувати не­ чіткі стимульні матеріали чи реагувати на них, має назву:

а) проективний;

б) особистісний;

в) психофізіологічний.

99. Методика спостереження за поведінкою, у якій лікарі-клініцисти і дослідники спостерігають людей у їх повсякденній обстановці, має назву:

а) природне спостереження;

б) формалізоване спостереження;

в) самоспостереження.

100. Найскладнішим видом психологічної допомоги, за якого відбуваються глибокі особистісні зміни, є:

а) консультування;

б) корекція;

в) психотерапія.

Дата добавления: 2014-11-25