Тестові завдання. з курсу «Соціальна психологія»

з курсу «Соціальна психологія»

1. Відносно узгоджена і послідовна сукупність соціально-значущих вчинків особистості – це:

а) соціальна перцепція;

б) соціальна страта;

в) соціальна поведінка.

2. Етапи, періоди становлення особистості, засвоєння нею соціального досвіду – це:

а) вікові кризи;

б) стадії соціалізації;

в) експектації.

3. Морально-психологічний настрій, який відтворюється у взаєминах у групі, умови, що створюють ефективний процес навчальної діяльності – це:

а) соціально-психологічний клімат;

б) соціально-психологічна стабільність;

в) соціальні норми.

4. Спосіб (режим) мислення людей, які перебувають у тісно згуртованій групі і, прагнучи до єдності думок, головним вважають пошук консенсусу, що знижує їх здатність до пізнання реальності – це:

а) фасцинація;

б) спілкування;

в) «Group-think».

5. Загальна схема дій учасників комунікативного процесу, загальний план досягнення мети, яку переслідують співрозмовники – це:

а) фасцинація;

б) тактика спілкування;

в) стратегія спілкування.

6. Поновлення, включення в нормальний процес соціалізації хворих, осіб, що пережили стрес під час аварій, катастроф, стихійних лих – це:

а) соціальна адаптація;

б) соціальна страта;

в) соціальна реабілітація.

7. Гендерні ролі – це:

а) типові способи поведінки, які пропонують, очікують та реалізують учасники групового процесу;

б) сукупність очікуваних взірців поведінки для чоловіків та жінок;

в) нетипові способи поведінки, які реалізують учасники групового процесу.

8. Групова динаміка – це:

а) соціально-психологічний показник згуртованості групи, що виражає можливість безконфліктного спілкування і погодження дій індивідів в умовах спільної діяльності;

б) соціально-психологічний феномен, що є результатом групової дискусії, у процесі якої різні точки зору, думки оформлюються у дві протилежні безкомпромісні позиції;

в) сукупність процесів, що відбуваються в малій групі і характеризують її з точки зору руху, розвитку, функціонування.

9. Групова поляризація – це:

а) соціально-психологічний показник згуртованості групи, що виражає можливість безконфліктного спілкування і погодження дій індивідів в умовах спільної діяльності;

б) соціально-психологічний феномен, що є результатом групової дискусії, у процесі якої різні точки зору, думки оформлюються у дві протилежні безкомпромісні позиції;

в) сукупність процесів, що відбуваються в малій групі і характеризують її з точки зору руху, розвитку, функціонування.

10. Групова сумісність – це:

а) соціально-психологічний показник згуртованості групи, що виражає можливість безконфліктного спілкування і погодження дій індивідів в умовах спільної діяльності;

б) соціально-психологічний феномен, що є результатом групової дискусії, у процесі якої різні точки зору, думки оформлюються у дві протилежні безкомпромісні позиції;

в) сукупність процесів, що відбуваються в малій групі і характеризують її з точки зору руху, розвитку, функціонування.

11. Натовп — це:

а) відносно короткочасне, контактне, чисельне скупчення людей, які перебувають у стані підвищеного емоційного збуджен­ня і об'єднані безпосередньою просторовою близькістю та загаль­ним об'єктом уваги.

б) коротко­тривале зібрання людей для спільного проведення часу у зв'язку з якимось видовищем.

в) більш-менш стабільне чисельне утворення, яке не має чіткої структури, але за певних умов може характеризуватися від­носною однорідністю поведінки індивідів.

12. Соціальна страта – це:

а) конституйована у соціальній структурі суспільства спільність, що об'єднує людей на певних загальних позиціях чи на основі спільної справи, протиставляючись іншим угрупованням;

б) велика соціальна спільність людей, яка різнить­ся місцем в історично зумовленій системі суспільного виробниц­тва, ставленням до засобів виробництва, роллю в суспільній орга­нізації праці, а отже способами одержання і розмірами суспільно­го багатства;

в) стійка спільність, що історично склалася на певній території і якій властиві відносно стабільні особливості мови, спільні риси, неповторні якості, усвідомлення єдності і відмінності від інших утворень (самосвідомість етносу), відмінні від інших груп характеристики (спосіб життєді­яльності, традиції, норми, правила і звички, побут, матеріальна і духовна культура, метод господарсько-екологічної діяльності, внутрішня формальна організація та ін.).

13. Групове інтерв'ю – це:

а) метод групового обговорення проблеми, який дає змогу виявити спектр думок і суджень членів групи, запропонувати можливі шляхи розв'язання завдання, знайти групове розв'язання проблеми;

б) засіб з'ясування суджень і думок членів групи з конкретного питання і оцінення ситуації, що склалася;

в) соціально-психологічний феномен, що є результатом групової дискусії, у процесі якої різні точки зору, дум­ки оформлюються у дві протилежні безкомпромісні позиції.

14. Фасцинація — це:

а) спеціально організований вербальний вплив при передаванні інформації, спрямований на підвищення якості сприймання інформації шляхом впливу на емоційний стан і поведінку реципієнт;

б) виокремлення і ототожнення себе з особис­тістю чи групою, перенесення, запозичення, «вбирання» в себе певних рис об'єкта;

в) приписування іншому своїх думок і почуттів.

15. Соціальна перцепція – це:

а) цілісне сприймання суб'єктом соці­альних об'єктів (людей, груп, спільностей), яке дає змогу надійніше визначати успішність і перспективи міжособистісної взаємодії;

б) виокремлення і ототожнення себе з особис­тістю чи групою, перенесення, запозичення, «вбирання» в себе певних рис об'єкта;

в) приписування іншому своїх думок і почуттів.

16. Розвивальна стратегія міжособистісного психологічного впливу:

а) відповідає «суб'єктній» парадигмі, заснованій на твердженні про активність й індивідуальну вибірковість психічного відображення зовнішніх впливів, де суб'єкт здійснює перетворювальний вплив на психоло­гічну інформацію, що надходить ззовні;

б) відповідає «об'єктній» парадигмі в пси­хології, згідно з якою психіка і людина загалом розглядають­ся як пасивний об'єкт впливу зовнішніх умов, їх продукт;

в) заснована на «суб'єкт-суб'єктній», «діалогічній» парадигмі, згідно з якою психіка розгляда­ється як відкрита, наділена зовнішніми і внутрішніми контурами регулювання система.

17. Імперативна стратегія міжособистісного психологічного впливу:

а) відповідає «суб'єктній» парадигмі, заснованій на твердженні про активність й індивідуальну вибірковість психічного відображення зовнішніх впливів, де суб'єкт здійснює перетворювальний вплив на психоло­гічну інформацію, що надходить ззовні;

б) відповідає «об'єктній» парадигмі в пси­хології, згідно з якою психіка і людина загалом розглядають­ся як пасивний об'єкт впливу зовнішніх умов, їх продукт;

в) заснована на «суб'єкт-суб'єктній», «діалогічній» парадигмі, згідно з якою психіка розгляда­ється як відкрита, наділена зовнішніми і внутрішніми контурами регулювання система.

18. Маніпулятивна стратегія міжособистісного психологічного впливу:

а) відповідає «суб'єктній» парадигмі, заснованій на твердженні про активність й індивідуальну вибірковість психічного відображення зовнішніх впливів, де суб'єкт здійснює перетворювальний вплив на психоло­гічну інформацію, що надходить ззовні;

б) відповідає «об'єктній» парадигмі в пси­хології, згідно з якою психіка і людина загалом розглядають­ся як пасивний об'єкт впливу зовнішніх умов, їх продукт;

в) заснована на «суб'єкт-суб'єктній», «діалогічній» парадигмі, згідно з якою психіка розгляда­ється як відкрита, наділена зовнішніми і внутрішніми контурами регулювання система.

19. Ретиальна комунікація – це:

а) комунікація, що спрямо­вує свої сигнали на окремого одержувача інформації (особу, групу);

б) систематичне розповсю­дження спеціально підготовлених повідомлень із застосуванням технічних засобів тиражування інформації (радіо, телебачення, преса, відео-, звукозаписи тощо), які мають соціальне значення і використовуються з метою впливу на установки, поведінку, думки й оцінки людей;

в) комунікація, адресатами якої є багато реципієнтів.

20. Амотивна ціль спілкування (Л. Карпенко):

а) передбачає встановлення контакту як стану взаємної готовності до прийому і передавання пові­домлення та підтримання взаємозв'язку під час взаємодії;

б) полягає в обміні повідомленнями (ін­формацією, думками, рішеннями, задумами);

в) передбачає взаємне орієнтування і узгодження дій для організації спільної діяльності;

г) реалізується через стимулювання у пар­тнера по спілкуванню потрібних емоційних переживань і станів, у зміні за його допомогою власних переживань і станів.

21. Афективно-комунікативна функція спілкування:

а) охоплює процеси формування, передавання та прийому інформації;

б) полягає в регулюванні не тільки власної поведінки особистості, а й поведінки інших людей і реагуванні на їхні дії;

в) характеризує емоційну сферу людини, в якій виявляється її ставлення до навколишнього середови­ща, в тому числі й соціального.

22. Інформаційно-комунікативна функція спілкування:

а) охоплює процеси формування, передавання та прийому інформації;

б) полягає в регулюванні не тільки власної поведінки особистості, а й поведінки інших людей і реагуванні на їхні дії;

в) характеризує емоційну сферу людини, в якій виявляється її ставлення до навколишнього середови­ща, в тому числі й соціального.

23. Самосвідомість як чинник становлення особистості у групі — це:

а) здатність людини безпосередньо відтворюва­ти себе, сприймати себе збоку, рефлексувати з приводу своїх можливостей;

б) процес пізнання суб'єктом себе, своєї діяльнос­ті, внутрішнього психічного зміст;

в) оцінка особистістю самої себе, своїх якостей, життє­вих можливостей, ставлення інших до себе і свого місця серед них.

24. Делінквент — це:

а) індивід, який, опинившись на межі двох чи кількох культур, подолав межі спільності, в якій виховувався, однак не зміг увійти або не був прийнятий у нову групу;

б) суб'єкт, чия негативна поведінка у крайніх своїх проявах становить карний вчинок;

в) суб'єкт власної життєдіяльності, суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характерис­тиками, які є стійкими, соціально зумовленими, виявляються у суспільних зв'язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми, визначають поведінку людини.

25. Ресоціалізація – це:

а) відновлення раніше порушених якостей особистості, необхідних їй для повноцінної життєдіяльності в суспільстві;

б) засвоєння особистістю норм, цінностей, негативних ролей, стереотипів поведінки, які спричинюють деформацію суспільних відносин, дисгармонію у взаємодії людини і суспільства;

в) зворотний щодо соціалізації процес, який характеризу­ється відчуженням особистості від основної маси людей, входжен­ням її в асоціальні чи антисоціальні неформальні групи.

26. Десоціалізація — це:

а) засвоєння особистістю норм, цінностей, негативних ролей, стереотипів поведінки, які спричинюють деформацію суспільних відносин, дисгармонію у взаємодії людини і суспільства;

б) зворотний щодо соціалізації процес, який характеризу­ється відчуженням особистості від основної маси людей, входжен­ням її в асоціальні чи антисоціальні неформальні групи;

в) система вчинків, що відрізняються від загальноприйнятих у суспільстві норм права, культури, моралі.

27. Асоціалізація – це:

а) засвоєння особистістю норм, цінностей, негативних ролей, стереотипів поведінки, які спричинюють деформацію суспільних відносин, дисгармонію у взаємодії людини і суспільства;

б) зворотний щодо соціалізації процес, який характеризу­ється відчуженням особистості від основної маси людей, входжен­ням її в асоціальні чи антисоціальні неформальні групи;

в) система вчинків, що відрізняються від загальноприйнятих у суспільстві норм права, культури, моралі.

28. Філософська інтоксикація, що є кризовим стани у підлітковому віці (Н. Максимова) характеризується:

а) висновками про безглуздість життя взага­лі, що підвищує ризик підліткового суїциду;

б) відповіддю на зовнішню психотравмуючу ситуацію — нападом бандитів, смертю родичів тощо, які тривають, як правило, недовго і можуть спричинити реактивну депресію, посттравматичний стрес;

в) інтенсивною інтелектуальною діяльністю, спрямованою на самостійне розв'язання «вічних» проблем — сенсу життя, призначення людства.

29. Інтеріоризація — це:

а) процес, у результаті якого відбувається зміна (перехід до вищого стану) якостей особистості.

б) процес формування внутрішньої структури людської психіки за допомогою засвоєння соціальних норм, цінностей, ідеалів, процес переведення елемен­тів зовнішнього середовища у внутрішнє «Я».

в) процес розширення та примноження соціальних зв'язків індивіда із зовнішнім світом.

30. Комунікативний потенціал особистості —це:

а) виражен­ня потреби у спілкуванні, в налагодженні соціальних відносин, використання форм і засобів комунікації.

б) притаманні особистос­ті об'єктивні й суб'єктивні комунікативні можливості, які реалізу­ються як свідомо, так і стихійно і є внутрішнім резервом індивіда.

в) спектр зв'язків та взаємодій, що передбачають безпосередні чи опосередковані контакти, реалізацію соціальних відносин, регуляцію соціального процесу, ціннісне ставлення до нього, обмін інформа­цією, співпереживання, взаєморозуміння, сприймання, відтво­рення, вплив групи на людину чи однієї людини на іншу.

31. Індивідуальність — це:

а) сукупність особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інте­ресів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої;

б) суб'єкт власної життєдіяльності, суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характерис­тиками, які є стійкими, соціально зумовленими, виявляються у суспільних зв'язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми, визначають поведінку людини;

в) істота біологічна, що володіє мовою, здатністю працювати, і водночас істотою суспільною, якій необхідно спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми.

32. Особистість — це:

а) сукупність особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інте­ресів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої;

б) суб'єкт власної життєдіяльності, суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характерис­тиками, які є стійкими, соціально зумовленими, виявляються у суспільних зв'язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми, визначають поведінку людини;

в) істота біологічна, що володіє мовою, здатністю працювати, і водночас істотою суспільною, якій необхідно спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми.

33. Аналітичний етап при проведенні експерименту як методу соціально-пси­хологічного дослідження передбачає:

а) постановку проблеми й теми досліджен­ня; визначення об'єкта й предмета; формулювання гіпотези та завдань;

б) розроблення методики експерименту та експериментального плану;

в) створення експериментальної ситуації, здійснення спостереження, керівництво перебі­гом експерименту, вимірювання реакцій піддослідних;

г) здійснення кількісного аналізу ре­зультатів, наукової їх інтерпретації, формулювання вис­новків і рекомендацій.

34. Гуманістична функція соціальної психології:

а) передбачає повне і конкретне пізнання соціально-психологічної реальності, її струк­тури, механізмів розвитку та функціонування з позицій інтересів людини і групи, а також з'ясування закономір­ностей, механізмів та чинників, що детермінують соціаль­но-психологічні явища;

б) реалізу­ється як систематизація знань з проблем сприймання, пе­редавання інформації, взаємодії і взаємовпливу людей;

в) полягає в дотриманні норм етики і моралі щодо індивіда, в захисті соціальних спільностей, верств, відтворенні й передаванні соціального досвіду;

г) передбачає формування соціально-психологічних прогнозів щодо співвідношення індиві­дуального і соціального, суб'єктивного відображення об'єктивної реальності.

35. Соціальна психологія — це:

а) наука про взаємозв'язок соціального і психічного, їх взаємодію, взаємозалежність, взаємовпливи на рівні окремої людини, спільності; про соціально-психологічні яви­ща, які виникають у процесі соціальної взаємодії і характеризують індивіда і групу;

б) наука, що вивчає закономірності та механізми виникнення, функціонування і вияву реальності, яка формується у процесі суб'єктивного відображення людиною об'єк­тивних соціальних відносин і соціальних спільностей;

в) наука про співвідношення соціальної (суспільної) психології та ідеології, психології соціальних груп та особистості (традиції, громадська думка, звичаї, інші масові психічні явища суспільної свідомості).

36. Предметом соціальної психології є:

а) причинна зумовленість психічного соціальним;

б) співвідношення соціальної (суспільної) психології та ідеології, психології соціальних груп та особистості (традиції, громадська думка, звичаї, інші масові психічні явища суспільної свідомості);

в) закономірності поведінки людей, зумовлені їх спіль­ною діяльністю, взаємодією та взаємовпливами;

г) вивчення закономірностей і механізмів виникнення, функціонування і вияву реальності, яка формується у процесі суб'єктивного відображення людиною об'єк­тивних соціальних відносин і соціальних спільностей.

37. Соціально-психологічні явища — це:

а) якісно нове утворення, яке виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і в якому важливими є закономірності й механізми взаємозв'язку соціального та психічного, їх взаємодія, взаємозалежність і взаємовплив;

б) феномени, що виникають у ре­зультаті взаємодії суб'єктів комунікативного процесу (окремих ін­дивідів і спільностей) у певних умовах, відтворюють соціально-психологічну реальність, спонукають і регулюють поведінку людей, сприяють організації різних форм діяльності та спілкування, здій­снюють обмін інформацією і переживаннями;

в) об'єктивна форма суб'єктив­ного сприйняття, представленого системою певних оцінок, уяв­лень та образів; соціальна діяльність людей чи груп, відносини і взаємодія між ними, їхні наміри, позиції і цілі, взаємозв'язки і вза­ємозалежності.

38. Соціально-психологічна реальність – це:

а) об'єктивна форма суб'єктив­ного сприйняття, представленого системою певних оцінок, уяв­лень та образів; соціальна діяльність людей чи груп, відносини і взаємодія між ними, їхні наміри, позиції і цілі, взаємозв'язки і вза­ємозалежності;

б) феномен, що виникає в ре­зультаті взаємодії суб'єктів комунікативного процесу (окремих ін­дивідів і спільностей) у певних умовах, спонукає і регулює поведінку людей, сприяє організації різних форм діяльності та спілкування, здій­снює обмін інформацією і переживаннями.

в) якісно нове утворення, яке виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і в якому важливими є закономірності й механізми взаємозв'язку соціального та психічного, їх взаємодія, взаємозалежність і взаємовплив.

39. Соціально-психологічний простір – це:

а) об'єктивна форма суб'єктив­ного сприйняття, представленого системою певних оцінок, уявлень та образів; соціальна діяльність людей чи груп, відносини і взаємодія між ними, їхні наміри, позиції і цілі, взаємозв'язки і взаємозалежності;

б) якісно нове утворення, яке виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і в якому важливими є закономірності й механізми взаємозв'язку соціального та психічного, їх взаємодія, взаємозалежність і взаємовплив;

в) феномен, що виникає в ре­зультаті взаємодії суб'єктів комунікативного процесу (окремих індивідів і спільностей) у певних умовах, відтворює соціально-психологічну реальність, спонукає і регулює поведінку людей, сприяє організації різних форм діяльності

Дата добавления: 2014-11-25