Рослини з пальчасто-складними листками

Рід Люпин (Lupinus). Однорічні та багаторічні трави із стрижневою кореневою системою. Стебло струнке,міцне, закінчується довгастою прямостоячою китицею синіх,фіолетових, рожевих або білих квіток. Листки на довгих черешках, пальчасто-складні, складені з п'яти-десяти листочків, від довгастих до лінійно ланцетних, голих або опушених. Чашечка глибоко двогуба: верхня губа здвома, нижня — зтрьома зубчиками. Човник віночка дзьобоподібно зігнутий. Вітрило овальне; крила (весельця) щільно прикривають напівсерповидний, догори звужений човник. Нитки всіх тичинок внизу зрослі в трубочку, вгорі вільні. Зав'язь опушена. Боби видовжені, сплюснуті, шкірясті, волосисті, з поперечною перегородкою. Насінин у плоді багато, але іноді їх лише дві гри.

Рід об'єднує до 200 видів, однорічних або багаторічних, з білими, жов­тими або синіми квітками у великих китицях. Цінні як зелене добриво для сидерації бідних піщаних грунтів. Усі частини рослини містять алкалоїди (люпинін і люпинідин)і тому отруйні. Безалкалоїдні і малоалкалоїдні «солодкі» сорти люпину, виведені українськими селекціонерами, використовуються як кормові, їхнє насіння містить до 30-40% білків. В Україні вирощують сім видів люпину різного географічного походження. В лісовій зоні України як сидеральну культуру часто висівають л. жовтий (L. luteus) із жовтими квітками, л. вузьколистий (L. angustifolius) із синіми квітками і л. білий (L. albus) з білими квітками. Всі три види є однорічниками і походять із Середземномор'я: л. багатолистий (L.polyphyllus) ( мал.96) — багаторічна рослина з великими яскраво забарв­леними квітками голубого, синього, пурпурового та білого кольору. Він походить з Північної Америки, де росте в дикому стані. Як культурна рослина відомий у багатьох країнах світу, де його вирощують за красу квіток і на зелене добриво.

Мал.96 Люпин багатолистий (Lupinus polyphyllus): 1 - верхня та нижня частини рослини; 2 – плоди

2. Рослини з трійчасто-складними листками

Рід Конюшина (Trifolium). Великий (до 300 видів) рід, який включає однорічні або багаторічні трав'янисті рос­лини невеликого або середнього розміру, з висхідними, прямостоячими, рідше лежачими стеблами. Листки трій­часті, рідше пальчасті, з п'яти- дев'яти листочків. Прилистки на значній частині своєї довжини більш або менш прирослі до черешка. Дрібні квітки зібрані в кулясті або видовжені головчасті, рідше короткокитицевидні або зонтикоподібні суцвіття. Чашечка дзвоникувата, трубчаста або більш-менш двогуба, з п'ятьма зубцями чи надрізами; трубочка її з п'ятьма, десятьма або 20 жилками: у зіві чашечка відкрита або звужена мозолистим потовщенням; біля плодів вона іноді розростається. Віночок звичайно залишається біля плода. Пелюстки більш-менш зростаються між собою нігтиками і в нижній частині приростають до тичинкової трубки. Вітрило майже вільне. Дев'ять тичинок зрослися нитками в трубочку, десята тичинка вільна. Зав'язь сидяча, рідше на ніжці. Боби дрібні, шкірясті, здебільшого однонасінні, дво-, три-, рідше чотири-, шестинасінні, звичайно залишаються захованими всередині чашечки, рідше висуваються з неї і не розкриваються.

У флорі України росте 38 видів конюшини. Більшість видів цього роду є цін­ними кормовими рослинами, представники яких ростуть на суходільних і заплав­них луках, по схилах, на узліссях та в інших місцях, збагачуючи грунт азотом.

Найбільш поширені в природі і культурі такі види: к. лучна (Т. pratense) (мал.97), яскраво-червоні та пурпурні квітки якої зібрані в головчасті суцвіття; к. гібридна (Т. hybridum) — дворічник з невеликими головками і ро­жевими квітками, к. повзуча (Т. repens) з кулястими головками білих (рідше рожевуватих) квіток і сланким стеблом, від якого відходять повзучі пагони, що укорінюються у вузлах; к. альпійська (Т. alpestre) — багаторічник із великими темно-пурпуровими яйцевидними головками; к. гірська (Т. montanum) — багаторічник сухих лук і світлих лісів із високо піднятими білими суцвіттями; к. польова (Т.arvense) — однорічник сухих схилів із дрібними пухнастими го­ловками; к. золотиста (Т.аиreum) — однорічник з жовто-бурими невеликими головками.

Мал.97.Конюшина лучна (Trifolium pratense) 1 - квітуюча рослина; 2 - квітка (вигляд збоку); 3 - квітка (вигляд знизу); 4 - чашечка; 5 - тичинка; 6 – маточка

Запилюють конюшину бджоли і джмелі. Всі види її — добрі медоноси. З культивованих в Україні найвідоміша к. лучна, яку частіше вирощують на Поліссі та в Лісостепу.

Рід Люцерна (Medicago). Однорічні або здебільшого багаторічні трав'янисті рослини, рідше напівчагарники.

Листки трійчасті; середній листочок на довшому черешку, ніж бічні; прилистки прирослі до черешка. Квітки сині, лілові або жовті; зібрані короткими, часто головчастими китицями.

Чашечка п'ятизубчаста; віночок з тупим човником. Крила (весла) з'єднані з човником за допомогою зубця. Верхня тичинка вільна, дев'ять інших зрослися нитками в трубочку. Плід — одно- або небагатонасінний біб, нирковидний,серповидний, зігнутий або спіральнозакручений, гладенький або вкритий шипами чи горбочками. Насінини дрібні, овальні або овально-шгрковидні, буруваті чи бурувато-коричнюваті. Рід налічує до 100 видів, з них в Україні росте 20 видів люцерни.

Більшість видів люцерни — добрі кормові і медоносні рослини.

Найбільше господарське значення мають: л. посівна (М. sativa), з синіми або ліловими квітками, родом з Кавказу та Середньої Азії (рис.98); л. румунська (М. romanica), зжовтими квітками, поширена в Лісостепу і Степу, досить посухо- і зимостійка. Обидва види — багаторічники, культивуються в Степу та в Лісостепу.

Мал.98. Люцерна посівна (Medicago sativa): 1 - репродуктивний пагін; 2 - коренева система; 3 - квітка (загальний вигляд і поздовжній розріз); 4 - насінина; 5 - плід - біб (скручений)

Рід Буркун (Melilotus). Однорічні або дворічні рослини, звичайно з прямостоячими стеблами і довгими пазушними китицями з дрібних квіток. Листки трійчасті, причому середній листочок на довшому черешку, а бічні майже сидячі. Прилистки цілісні або зубчасті. Квітки жовті чи білі, в багатоквіткових китицях.

Мал.99. Буркун лікарський (Melilotus officinalis): 1 - верхівка квітуючої рослини; 2 - однонасінний біб - горішок в чашечці; 3,4 -насінина (вигляд з різних сторін).

Чашечка дзвоникувата, п'ятизубчаста. Тичинок десять, з них дев'ять зрослися ниткаим майже на 2/3 або 3/4 їхньої довжини в трубку, а десята тичинка спаяна з рештою тільки посередині або вільна. Човник віночка тупий. Зав'язь ланцетна, гола або опушена. Боби в два-чотири рази довші від чашечки, довгасті, овальні, ромбічні або майже кулясті, нерозкривні, опадають разом з чашечкою і плодоніжкою. Насінина одна, рідше дві-три. В Україні росте сім видів буркуну.

З них найбільш поширені б. білий (М. albus), з білими квітками та б. лікарський (М. officinalis) (мал.99), із жовтими квітками. Обидва види мають своєрідний запах, зумовлений наявністю в рослинах кумарину. Ростуть по всій Україні на перелогах, по узліссях, схилах, уздовж доріг, на пустищах тощо. Іноді їх культивують як кормові рослини.

Рід Квасоля (Phaseolus). Великий тропічний рід, який налічує близько 150 видів переважно однорічних рослин з прямим або витким стеблом. В Україні росте два види квасолі. В культурі в Україні найбільше поширена к. звичайна (Ph. vulgaris) — витка або кущиста однорічна рослина; боби різної форми і довжини; забарвлення і форма насіння також різноманітні; воно містить 22-28 % білків і до 57 % безазотистих екстрактивних речовин. Найкращими вважаються білонасіннісорти. Як декоративну часом розводять к. вогняно-червону (Ph. coccineus) — витку однорічну рослину з яскраво- червоними квітками, зібраними в довгі китиці.

Рід Лядвенець (Lotus). Трав'янисті рослини з трійчастими листками. Прилистки листовид­ні, наближені до листочків, через що листки здаються пальчастими. На думку деяких бо­таніків, листки лядвенцю не мають прилистків, вони вважають останні нижньою парою лис­точків складного листка. Квітки зібрані в неба­гатоквіткові зонтики і сидять у пазухах верхніх листків. Чашечка з п'ятьма майже однаковими зубцями. Віночок з вільними біля основи пе­люстками, човник різко загнутий догори, дзьобоподібно загострений. Верхня тичинка вільна. Стовпчик вгору поступово тоншає. Біб — лінійно-циліндричний, валикоподібний, прямий або трохи сер­повидно зігнутий,багатонасінний, розкривається двома стулкаим, всередині іноді з поперечними перегородками. В Україні росте десять видів лядвенцю. Висхідні та лежачі стебла і жовті квітки в головчастих зонтиках має л. український (L. ucrаіnicus), який найчастіше росте по всій Україні на луках,схилах і в чагарниках (мал.100).

Мал.100 Лядвенєць український (Lotus ucrainicus): 1 - загальний вигляд рослини; 2 - багатонасінні боби; 3,4 -насінина (вигляд з різних сторін).

Рід Зіновать, Рокитник (Chamuecytisus). Чагарники з трійчастими листками. Квітки жовті, зібрані в головчасті або китицевидні суцвіття. Чашечка трубчаста; човник віночка тупий; усі тичинки зрослися в трубочку; стовпчик на верхівці трохи зігнутий. Біб довгастий або лінійний. В Україні рос­те 17 видів цього роду. На схилах, узліссях, в чагарниках майже по всій Україні росте 3. австрійська (Ch. austriacus) — кущ заввишки 30-60 см з густим притис­нутим сірим опушенням, з кінцевими щитковидно-головчастимисуцвіттями.

На степах і кам'янистих схилах по всій Україні росте з. руська (Ch.austriacus) — притиснуто—сіру­вато—короткоопушений чагарник заввишки 60—180 см. з квітками (по дві- п'ять) у пазухах листків.

Дата добавления: 2014-11-25