Захворювання дихальної системи

Механічні й гормональні впливи, по­в`язані з вагітністю, порушують функ­ціональні характеристики дихальної системи. Більшість жінок у другій по­ловині вагітності відчувають задишку, яка пов`язана з підвищенням внутріш­ньочеревного тиску внаслідок збільшен­ня матки і зменшення екскурсії діафраг­ми. Заспокійливий характер бесіди ліка­ря з вагітною з цього приводу і надан­ня їй рекомендації спати в положенні напівсидячи, як правило, допомагають розв`язанню цієї проблеми.

Пневмонія є нечастим, але дуже тяж­ким ускладненням вагітності. Спричи­няється переважно Стрептококус пневмонія і Мусорлазма рпеимопіае. Для підтвердження діагнозу використовують рентгенографію грудної клітки, визна­чають вміст газів у крові для своєчас­ної корекції гіпоксії матері, яка безпо­середньо впливає на плід. Лікування пе­редбачає регідратацію, санацію трахео-бронхіального дерева, застосування ан­тибіотиків, протигарячкових засобів і, за показаннями, кисневу терапію для покращення стану плода.

Бронхіальна астма спостерігається приблизно у 1 % вагітних, із яких 15 % мають один або більше тяжких астма­тичних нападів протягом гестаційного періоду. Вагітність не справляє прямо­го впливу на клінічний перебіг астми. Вплив бронхіальної астми на вагітність полягає у підвищенні ризику хронічної гіпоксії, ЗВРП і (рідко) внутрішньо-утробної смерті плода. Тому лікування вагітних з бронхіальною астмою має бу­ти спрямоване на зменшення частоти астматичних нападів.

Пацієнткам із нечастими і нетяжкими нападами астми рекомендують уни­кати фізичного навантаження, зневод­нення, контакту з алергенами, мати адекватний відпочинок і вчасно прово­дити лікування за наявності будь-яких симптомів розвитку інфекційних ус­кладнень. Жінки з тяжкішим перебігом бронхіальної астми підлягають консуль­туванню перед заплідненням для визна­чення можливості виношування вагіт­ності (чутливість до Б-адреноміметиків). Для з`ясування діагнозу у таких хворих додатково може використовува­тися рентгенографія грудної клітки з визначенням функції легенів.

Для лікування вагітних з бронхіаль­ною астмою застосовують вибіркові сти­мулятори Б-адренорецепторів бронхів (тербуталін тощо), ксантинові препара­ти (теофілін, еуфілін). Останні інгібірують фосфодіестеразу і сприяють скупченню циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ), запобігають розвит­ку бронхоспазму. У випадку тяжких нападів астми внутрішньовенне вводять 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну, 1 мл ефедрину на 200 мл 5 % розчину глю­кози і 30-60 мг преднізолону. Глікокортикоїди проникають крізь плацен­тарний бар`єр і призводять до затрим­ки внутрішньоутробного розвитку пло­да; ризик цього ускладнення посилює­ться внаслідок глибокої гіпоксії при тяжкій формі астми.

Вагітні з бронхіальною астмою ма­ють перебувати під наглядом акушерів спільно з пульмонологами. Госпіталіза­ція таких вагітних рекомендується в ранні терміни вагітності для повного об­стеження і, якщо немає інших усклад­нень, перед пологами для складання ра­ціонального плану їх ведення. Необхід­но проводити постійне спостереження за розвитком і діяльністю серця плода.

Пологи проводять переважно при­родними пологовими шляхами. Для ко­рекції слабкості пологової діяльності не використовують простагландини, які можуть провокувати виникнення астма­тичних нападів.

Туберкульоз бронхів, легень або плеври є нечастим захворюванням се­ред вагітних, але він зумовлює підви­щення кількості спонтанних викиднів і передчасних пологів. Переривання ва­гітності в ранні терміни рекомендуєть­ся у випадках фіброзно-кавернозного туберкульозу легень з утворенням ка­верн, активного туберкульозу з уражен­ням кістково-суглобової системи, дво­бічного туберкульозу нирок.

Для підтвердження діагнозу вико­ристовується рентгенографія грудної клітки після 20 тижнів вагітності, од­разу після пологів і за 6 місяців після розродження. Лікування включає про­титуберкульозні засоби (ПАСК, ізо­ніазид, тубазид), вітаміни групи В і ас­корбінову кислоту. Якщо туберкульоз­ний процес неактивний (позитивні шкір­ні тести і негативні результати рентге­нограми), лікування ізоніазидом три­ває 1-2 роки. Активний туберкульоз (при позитивних культурах) лікують, як правило, ізоніазидом, рифампіцином і піридоксином протягом 3-5 років.

Пологи проводять переважно при­родним шляхом, кесарів розтин вико­нують за акушерськими показаннями.

У випадку закритої форми туберкульо­зу грудне годування не є протипока­заним.

Дата добавления: 2014-11-09