Захворювання нервової системи

Епілепсія спостерігається у 0,5 % ва­гітних і характеризується пароксиз-мальними змінами чутливості, пізна­вальної здатності, емоційної або психо­моторної функції внаслідок розладів ді­яльності мозку. Епілепсія може бути спричинена травмою нервової системи, ураженням мозку або ідіопатичними причинами. Під час вагітності підвищен­ня рівня естрогенів збуджує центр па-тологічної активності, тим часом як зростання концентрації прогестерону нейтралізує цей ефект. Внаслідок цьо­го епілептична активність не змінюєть­ся у 50 % пацієнток, зростає — у 40 % і знижується у 10 % вагітних. Частота виникнення епілептичних нападів до ва­гітності є найкраще вираженою озна­кою епілептичної активності протягом гестаційного періоду.

Ризик природжених аномалій у ді­тей, народжених пацієнтками з епілеп­сією, у 3-4 рази вищий (6-10 %), ніж у загальній популяції. Але, зважаючи на те, що більшість стандартних протису-домних засобів справляють тератогенний ефект, ця залежність точно не доведена. У дітей, народжених матерями, хвори­ми на епілепсію, також зростає частота подібних розладів (1/30). Протягом на­паду у матері збільшується ризик гос­трої плацентарної недостатності.

Фенітоїн (дилантин) є стандартним протисудомним засобом для лікування хворих на епілепсію. Його вживання під час вагітності може призводити до роз­витку у плода специфічного синдрому, який охоплює мікроцефалію, дисмор-фію, вади кінцівок, дистальну гіпопла­зію фаланг і нігтів. Застосування фе­нобарбіталу може спричинити форму­вання у плода розколини губи і підне­біння. З цієї причини під час вагітності для припинення нападів використову­ють реланіум. Більшість протисудомних засобів спричиняє супресію кісткового мозку і пригнічення вітамін-К-залежних факторів зсідання крові. Внаслідок цьо­го зростає ризик кровотечі у плода і новонародженого. Щоб запобігти цим ускладненням, новонародженим додат­ково призначають фолати і філохінони (вітамін К).

Міастенія — це аутоімунне захво­рювання вагітних, що характеризуєть­ся м`язовою слабкістю і легкою стом­люваністю внаслідок циркуляції анти­тіл проти ацетилхолінових рецепторів. Частота цього ускладнення у вагітних становить 1 на 20 тис. пацієнток. Пере­біг хвороби протягом вагітності може

бути варіабельним з тенденцією до по­гіршення після пологів. Для лікування застосовують антихолестеразні препа­рати (неостигмін, піридостигмін тощо). Слід враховувати, що вагітним із міас­тенією протипоказані блокатори нейро-м`язових рецепторів (магнію сульфат), які можуть спричинити криз. Близько 10 % новонароджених мають транзитор-ні міастенічні симптоми внаслідок транспортування материнських антитіл крізь плаценту.

Розсіяний склероз — аутоімунне демієлінізуюче захворювання, яке спос­терігається у 5 з 10 тис. вагітних і ха­рактеризується різноманітним перебігом протягом вагітності й зростанням утри­чі рецидивів у післяпологовому періо­ді. Лікування лише підтримуюче. Но­вонароджені від хворих матерів мають З % ризик розвитку розсіяного склеро­зу порівняно з 0,1—0,5 % ризиком у загальній популяції.

Дата добавления: 2014-11-09