ХІІІ-ХVІІ століття

Слід ще згадати впливи юдаїзму й арабських релігійних мислителів, що виявилися в єресі «зжидоватілих», яка, хоч виникла в Києві, набрала більшого поширення в Новгороді.

Глибше філософське зацікавлення пробивається в укр. літературі періоду релігійної боротьби, коли Укр. Землі опинилися в межах Лит. Князівства і Польщі. Цей період зв'язаний з поширенням освіти (братські школи, Острозький наук. гурток і академія) та з впливами зах, течій: схоластики, ренесансу, гуманізму і рел. реформацій.

З кін. 15 в. українці вже здобувають освіту у зах. ун-тах (Болонья, Падуя, Париж, Прага, Краків). Насамперед зах. ідеї діставалися на Україну через польські релігійні й освітні установи й у зв'язку з намаганнями поширити католицизм на укр. землі (Берестейська Унія).

Полемічна література з боку православних і католиків та уніатів користувалася, крім теологічних, також філософськими аргументами (виняток становить антинауковець, з аскетичним наставленням православний полеміст І. Вишенський).

Багато філос. думок висловлено в полемічному творі «Апокрисис» Христофора Філалета кін. 16 — поч. 17 в. Обидві сторони вдаються в полеміці до метафіз. спекуляцій, покликуючись на авторитет Платона, Аристотеля, св. Августина і Томи Аквінського. Вони були також ознайомлені з творами Лютера, Меланхтона і Цвінґлі. Католицькі і протестантські школи на укр. землях у 16 — 17 вв. сприяли поширенню цих філософських теорій і серед укр. молоді.

Дальший розвиток філософських навчання і письменства зв'язаний з Києво-Могилянською Академією, дехто з викладачів якої вчився у Замостській Академії (К. Сакович, І. Трофимович-Козловський, С. Косов) та зах.-євр. ун-тах (І. Ґізель, Т. Прокопович, С. Яворський та ін.).

Філософія викладалася вже в Київ. Лаврській школі з 1631. її викладали у Києві лат. мовою такі вчені: І. Ґізель; Й. Кононович-Горбацький; C. Яворський; М. Козачинський; Ю. Кониський; Йоасаф Кроковський. У останнього вже помітне відхилення від схоластики й Арістотеля та критика томізму, хоч ці системи переважали у філос. поглядах ін. учених Києво-Могилянської Академії.

З Академією пов'язана наук. та письм. діяльність енциклопедиста Т. Прокоповича, що викладав поетику, риторику, логіку, фізику, математику й теологію. В його творах помітні впливи гуманізму і просвітництва, популяризація ідей X. Вольфа і Ф. Ляйбніца. Прокопович поклав основи теорії зверхності світської влади над церковною й обґрунтував самодержавство у творах: «Правда воли монаршей», «Слово о власти и чести царской», «Духовный регламент». Він і багато випускників Академії згодом працювали як викладачі філософії чи церковні діячі у Москві й ін. містах Росії.

Два філософські твори, що появилися в другій пол. 17 в., не зв'язані з Академією. Це «Зерцало богословія» К. Ставровецького-Транквіліона і «Трактатъ о душЂ» (1625) К. Саковича; останній писав філос. праці також поль. мовою. Елементи Ф. є в трактатах П. Могили та А. Зернікава (Чернігівського) про походження св. Духа. Курси філософії читалися у 18 в. у лівобережних колегіях (Чернігівській, Харківській, Переяславській) та в уніатських монастирських школах Василіан.

Дата добавления: 2014-11-09