XIX ст. — 1920 р

Застосовуючи філософію двох натур і трьох світів до людини, Сковорода робить висновок, що людина здійснює прекрасні вчинки і щаслива тільки тоді, коли вона погодить свою поведінку і образ життя зі своїми природними схильностями.

Серед сучасників Сковороди і філософів наступної генерації були: І. Хмельниц ький (студіював у Кенігсбергу, мабуть, у Канта); Г. Полетика, що перекладав твори грец. філософів; містик і масонський діяч С. Гамалія (1743 — 1822, переклав твори нім. містика Я. Беме) і рел. мислитель-аскет П. Величковський, що свої богословські й філос. писання базував на патристиці.

Типовим світським представником Ф. просвіщення був Я. Ковельський, також вихованець Києво-Могилянської Академії, що, бувши добре ознайомлений з сучасною зах. філос. думкою, виявив себе прихильником теорії природного права і суспільного договору Ж.-Ж. Руссо. Його твори мали прогресивний вплив на суспільно-політ. думку в Росії. Під впливом X. Вольфа написав свою логіку І. Рижський, згодом перший ректор Харківського Ун-ту.

Виразним послідовником І. Канта серед українців був свящ. В. Довгович на Закарпатті, який написав латинською й угор. мовами кілька трактатів про нім. раціоналіста; ін. укр. філософи знайомилися з Кантом посередньо через послідовників Ф. Геґеля і Ф. Шеллінґа в Україні. Критика Канта є в творах П. Лодія, спочатку проф. Львівського Ун-ту, а згодом декана філос. фак. в Петербурзькому Ун-ті, математика і філософа Харківського Унту Т. Осиповського та ін. Проф. Харківського Ун-ту А. Стойкович (сербського походження) у вивченні фіз. світу намагався створити синтез ідеалізму й матеріалізму.

Нім. ідеалізм був популярний в Україні, зокрема твори Й.-Ґ. Фіхте, якого запросили на кафедру філософії новозаснованого Харківського Ун-ту. Він відхилив запрошення і рекомендував свого учня Й. Б. Шада. Шад понад 10 pp. був діяльний у Харкові, написав низку праць та виховав плеяду адептів філософії.

Його наступником на харківській кафедрі (1818 — 30) був А. Дудрович з Закарпаття, який схилявся до Шеллінґа і, на відміну від Шада, відстоював рел.-містичні погляди.

Філософію права за нім. ідеалістами викладав М. Білоус у Ніжинському ліцеї. Видатними шеллінґіянцями були натурфілософи — Д. Кавунник-Велланський та М. Максимович, перший ректор Київ. Ун-ту; П. Любовський (логік і психолог), німець Л. Якоб (сенсуаліст у Ф. і популяризатор природного права).

Послідовниками Геґеля і Шеллінґа були також проф. Київ. Духовної Академії О. Михневич (логік), проф. Київ. Ун-ту С. Гогоцький та О. Новицький (підручники з логіки і психології).

У Галичині адептами Ф. Геґеля були О. Чайковський і К. Ганкевич. Прихильниками нім. ідеалізму були укр. романтики в літературі, а згодом і дехто з чл. Кирило-Мефодіївського Братства (М. Костомаров, П. Куліш і Т. Шевченко), що виявилося гол. в укр. месіанізмі («Книги битія укр. народу») та у «Філософії культури» Куліша, яка є синтезом людської екзистенції, природи і духа.

Лінію своєрідної укр.-слов. філософії після Сковороди продовжив рел. письм.-мислитель М. Гоголь, на філософії якого складаються заглиблення у внутр. світ людини, етичний плюралізм і вартості христ. культури.

Дослідження Ф. в Україні концентрують значну увагу на суспільно-політ. поглядах провідних письм. і публіцистів другої пол. 19 — поч, 20 в., визначаючи їх як «рев. демократів» (Т. Шевченко, М. Павлик, С. Подолинський, О. Терлецький, М. Коцюбинський, П. Грабовський, Л. Українка й ін.). М. Драгоманов, найбільш яскравий представник укр. суспільно-політ. думки, зазнає від 1930-их pp. негативної оцінки як «буржуазний націоналіст». Проте його з ін. сучасниками єднає філос. позитивізм, політ. лібералізм і дем. соціалізм.

Найвидатнішим чистим філософом 19 в. був П. Юркевич, проф. Київ. Духовної Академії, учитель рос. філософа В. Соловйова. Юркевич відкидав не лише механічний матеріалізм, але й критично ставився до Канта; розробив власну систему, базовану на Ф. Платона і деяких типових укр. традиціях, т. зв. «Ф. серця», яке мало б бути основою пізнання і джерелом етики, пройнятої рел. вартостями.

Помітним представником ідеалізму й одним з адептів персоналізму був проф. Київ. Ун-ту О. Козлов, що видавав перший в Україні філос. журнал «Филос. трехмесячник» (1885 — 87); його філос. погляди близькі до іманентної Ф., а рел. окреслюються як панпсихізм.

Філософськи підбудовували свої праці філологи: О. Потебня і Д. Овсянико-Куликовський; вони поклали початок окремої психологічної школи в мовознавстві і літературознавстві (т. зв. потебніянство). Соціолог-філософ М. Ковалевський, економіст М. Туган-Барановський і правник-неокантіянець Б. Кістяковський були провідними критиками Ф. К. Маркса в дореволюційній Росії.

Дата добавления: 2014-11-09