Фактори формування виробничої програми

Виробнича програма залежить від багатьох факторів, які можна згрупувати у 3 великі групи, виходячи із змісту процесу виробництва:

- фактори живої праці;

- фактори засобів праці;

- фактори предметів праці.

Забезпеченість підприємства робочою силою, основними засобами і матеріальним ресурсами, а також їх використання є обов’язковими елементами процесу виробництва, які взаємопов’язані між собою і взаємообумовлені. Відсутність одного із цих елементів або погіршення його використання негативно впливає на виконання плану за виробничою програмою.

Визначення оптимальної чисельності персоналу підприємства є важливим елементом управління трудовими ресурсами підприємства. Кількісний і якісний склад робітників підприємства впливає на результативність діяльності підприємства.

Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства (обсягів виробництва, типу, форми власності, ритмічності виробництва та ін.), а також від зовнішніх факторів (ринкової кон’юнктури, регіональних особливостей, економічного розвитку країни та ін.).

Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу визначається трьома методами:

за трудомісткістю виробничої програми (Чпвп вп):

(9.1)

де

ТРп – трудомісткість виробничої програми підприємства за плановий період;

Те – ефективний фонд робочого часу одного робітника за плановий період;

Квн – середній коефіцієнт виконання норми виробітку одним робітником за плановий період;

за нормами обслуговування (Чпвп но):

(9.2)

де

n – кількість одиниць устаткування, що одночасно обслуговуються одним робітником, од.;

З – кількість змін роботи устаткування;

Кс – коефіцієнт облікового складу, який розраховується як відношення явочної чисельності робітників до облікової їх чисельності;

НО – норма обслуговування обладнання на одного робітника, од.

За нормами обслуговування чисельність промислово-виробничого персоналу можна визначити таким чином:

(9.3)

де

n – кількість одиниць устаткування, що одночасно обслуговуються одним робітником, од.;

З – кількість змін роботи устаткування;

Кс – коефіцієнт облікового складу, який розраховується як відношення явочної чисельності робітників до облікової їх чисельності;

На – кількість робітників, які одночасно обслуговують один складний агрегат, чол.

за нормами виробітку (Чпвп нв):

(9.4)

де

V – планова кількість виробів, натур. один.;

Нвир – годинна норма виробітку одного робітника, натур. од.

Розрахунок чисельності допоміжних робітників (Чдоп) визначається аналогічно чисельності основних робітників, якщо для них установлені певні норми виробітку або обслуговування. Якщо норми не встановлені, їх чисельність визначається таким чином:

(9.5)

де

n_доп – кількість робочих місць допоміжних робітників, од.;

З – кількість змін роботи устаткування;

Кс – коефіцієнт облікового складу, який розраховується як відношення явочної чисельності робітників до облікової їх чисельності;

На – кількість робітників, які одночасно обслуговують один складний агрегат, чол.

Чисельність керівників, спеціалістів і службовців на підприємстві визначається за допомогою штатного розкладу, в якому встановлюється кількість працівників у кожній із вказаних груп згідно з діючими нормативами чисельності.

Вихідним моментом ефективної політики в галузі оборотних коштів є встановлення загальної суми оборотного капіталу, необхідної для безперервного функціонування підприємства. Загальна величина оборотних коштів розраховується на основі встановлених норм і нормативних потреб у оборотних коштах. Норматив оборотних коштів представляє собою грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей, необхідних для безперервної роботи підприємства.

Загальний норматив оборотних коштів підприємства (Н_заг) складається з суми окремих нормативів:

(9.6)

де

Н_в.з. – норматив виробничих запасів;

Н_н.в. – норматив незавершеного виробництва;

Н_{г.п .} – норматив в запасах готової продукції;

Н_м.п. – норматив витрат майбутніх періодів.

Норматив виробничих запасів (Н_в.з.) може бути визначений за формулою

(9.7)

де

М_д – добова потреба в матеріалах;

Н_п – норма поточного запасу, діб;

Н_підг – норма підготовчого запасу, діб;

Н_с – норма страхового запасу, діб;

Н_т – норма транспортного запасу, діб.

Поточний запас – забезпечує роботу підприємства в період між двома черговими надходженнями партій матеріалів, він досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується в процесі використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговим постачанням. Основою для розрахунку поточного запасу є інтервал між двома поставками, який визначається з договору. Він обчислюється як половина інтервалу між поставками певних матеріальних ресурсів (наприклад, якщо поставки сировини і матеріалів здійснюються кожні 20 днів, норма поточного запасу складає 20/2=10 днів).

Різновидом поточного є сезонний запас, що створюється в умовах сезонного використання, сезонного транспортування матеріалів чи сезонної заготівлі.

Підготовчий запас формується на період часу, необхідний для приймання та підготовки матеріалів для виробництва, він визначається підприємством самостійно виходячи з внутрішніх умов.

Страховий запас визначається виходячи із середнього терміну відхилення наявних постачань або на термін, необхідний для термінового оформлення та доставки матеріалів від постачальника на підприємство.

Транспортний запас визначається як різниця між оформленням документів та прибуттям вантажу на склад споживача (звичайно не перевищує двох днів).

Розмір нормативу незавершеного виробництва (Н_{н.в .}) визначається таким чином:

(9.8)

де

ВП_д – добовий плановий обсяг випуску продукції за виробничою собівартістю, грн.;

Т_ц – тривалість виробничого циклу, діб;

К_н.в. – коефіцієнт наростання витрат.

На підприємствах із багатономенклатурним випуском продукції коефіцієнт наростання витрат (К_н.в.) визначається за формулою

(9.9)

де

В_п – первісні витрати на початку (у перший день) виробничого циклу, грн.;

В_р – решта витрат на виготовлення продукції, грн.;

В_с – виробнича собівартість виробу, грн.

Коефіцієнт наростання витрат (К_{н.в .}) для підприємств з простим виробництвом і рівномірністю наростання витрат:

(9.10)

де

С_н.в. – собівартість виробу в незавершеному виробництві, грн.;

В_с – виробнича собівартість виробу, грн.

Норматив у запасах готової продукції (Н_г.п.) визначається за формулою:

(9.11)

де

ВП_д – добовий плановий обсяг випуску продукції за виробничою собівартістю, грн.;

Т_ф – час, необхідний для формування партії для відправки споживачу, діб;

Т_о – час, необхідний для оформлення супроводжувальних документів для відправки споживачу, діб.

Норматив витрат майбутніх періодів (Н_м.п.) розраховується таким чином:

(9.12)

де

В_п – залишки коштів на початок періоду, грн.;

В_пл. – витрати, які планується зробити в поточному періоді, грн.;

В_п.п. – кошти для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції, грн.

Дата добавления: 2014-11-16