Науковий метод в системі управління проектами

Протягом більш як 5 тис. років людством реалізовано велика кількість проектів таких, як Єгипетські піраміди, Велика Китайська стіна, військові походи та морські подорожі, великі битви другої світової війни, проекти відродження економіки, зруйнованої війною, створення ядерної зброї, освоєння космосу та безліч інших.

До недавнього часу у вітчизняній практиці термін „проект” зазвичай використовувався в технічній сфері. З ним пов’язувалися уявлення про сукупність документації по створенню складних проектів. Відповідно, розробка такої документації називалася проектуванням. На Заході для позначення такого процесу використовувався термін „дизайн” (синтез ідей, форми та матеріалу). Проте поняття „проект” трактується більш широко.

Практично будь – яка науково – дослідна та проектно – конструкторська діяльність пов’язана з виконанням проектів. В останні роки поняття „проект” розповсюдилося і на інші сфери діяльності. Почали говорити про проекти шоу – бізнесу, проекти виставок творів мистецтва, кінематографічних та театральних вистав. Має місце і зворотне явище: часто драматургічне поняття „сценарій” почало широко використовуватися і в самих багатоваріантних проектах.

В наш час стало очевидним, що якщо традиційний менеджмент – одне з важливіших досягнень 20 століття, то управління проектами стало найважливішим результатом становлення і одним з стратегічних напрямків розвитку менеджменту в 21 столітті.

Управління проектами дозволяє формувати, обґрунтовувати та реалізувати ідеї.

Традиційний менеджмент найчастіше визначають як сукупність стратегій, філософій, принципів, методів, інструментів та форм наукового управління будь – якою діяльністю з метою підвищення її ефективності та задоволення ринкових запитів споживачів.

Таким чином головною задачею проектного менеджменту є створення нового об’єкту, а традиційного менеджменту – експлуатація вже створеного об’єкту з постійним його поліпшенням (рис. 1.2).

Аналіз рис. 1.2 показує, що управління проектами та традиційний менеджмент – це єдина управлінська дисципліна, яка являє собою основу наук про управлінську діяльність.

Рис. 1.2. Модель порівняння управління проектами та традиційного менеджменту

До інших переваг управління проектами перед традиційним менеджментом слід віднести:

- поділ проекту на фази життєвого циклу (фазова декомпозиція) – як аналог системного аналізу;

- наявність команди проекту – колективу управлінців – однодумців;

- підхід до управління проектами як до науки, так і до практичної методології. Тобто, головний пріоритет віддається інноваційним (наукомістким) проектам;

- управління проектами – це процес управління змінами вихідного стану будь – якої системи (наприклад, підприємства), яке являє собою сукупність проектів, що реалізуються за заздалегідь розробленими правилами в рамках бюджету та часових обмежень;

- наявність проектно – орієнтованої організації, яка фокусує собою діяльність на конкретних проектах, забезпечуючи можливість їх всебічного охоплення та реалізації;

- наявність ключової фігури в проекті – проект – менеджера, який забезпечує ефективну координацію та результативність дій всіх учасників проекту;

- основу концепції управління проектами (теоретичних положень) утворює погляд на проект як на керівну зміну початкового тану системи, пов’язану з витратами часу та засобів. Дослідження процесу та регулювання змін, які здійснюються за заздалегідь розробленими правилами в рамках бюджету та часових обмежень являють собою сутність цієї унікальної (надпрофесійної) дисципліни;

- унікальність та надпрофесійність забезпечують методи та засоби управління проектами, які дозволяють ефективно управляти часовими, витратними, якісними та іншими параметрами майбутньої продукції та послуг, а саме:

1) розробкою та обґрунтуванням концепції управління проектами;

2) оцінкою ефективності проекту з врахуванням факторів ризику та невизначеності;

3) виконанням техніко – економічного обґрунтування проекту та розробкою бізнес – плану;

4) здійсненням систематичного планування проекту та всіх стадіях життєвого циклу;

5) оцінкою інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів та відбором найбільш ефективних з них;

6) розробкою кошторису та бюджету проекту, які відповідають заданим обмеженням;

7) підбором виконавців проекту через процедури конкурсів та торгів;

8) підготовкою та укладанням контрактів на постачання;

9) організацією оптимальної процедури закупок та постачань;

10) організацією реалізації проекту, в т. ч. підбором команди проекту;

11) забезпеченням ефективним контролем та регулюванням, а також управління змінами, які неминучі в ході реалізації проекту на основі інформаційних технологій;

12) організацією ефективного завершення проекту;

13) організацією системного управління якістю продукції проекту та ризиками;

14) в повній мірі участі „людського фактору”, який нерідко здійснює вирішальний вплив на ефективність проекту в цілому.

Порівняємо основні характеристики управління проектами та традиційного менеджменту у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Порівняльні характеристики проектного та традиційного менеджменту

Традиційний менеджмент	Проектний менеджмент
Низькодинамічна система	Високодинамічна система
Експлуатація з покращенням об’єкту	Створення нового об’єкту
Незмінне коло задач	Домінування інноваційного менеджменту (нестандартна діяльність)
Успіх визначається досягненням проміжних результатів	Успіх визначається досягненням встановлених кінцевих цілей
Стабільні організаційні структури	Структури діють в межах проектного циклу
Повноваження визначаються структурою управління	Невизначеність повноважень

Управління проектами є самостійною наукою, адже має свої методи, принципи, предмети об’єкти і т. д.

Модель структури дисципліни „Управління проектами” представимо на рис. 1.3.

Як бачимо з рис. 1.3, управління проектами представлено як науку, що складається з трьох основних компонентів: теоретичні основи, аналітичні основи (науково – дослідні програми), управлінські основи (сам проект). В якості інфраструктури виступають організаційні та технічні рішення відповідних систем. Відповідність результату проекту запланованим цілям визначається за допомогою системи обмежень та критеріїв оцінки відповідності.

Рис. 1.3. Структура дисципліни „Управління проектами”

Управління проектами як самостійна область професійної діяльності має власні методології, інструментарій та стандарти [1].

Нині найбільш популярною є процесна модель, яка описується в Зводі знань проектного менеджменту (Project Management Body of Knowledge) Американського інституту управління проектами, стандарті де-факто та стандарті ISO 10006:1997.

Системи сертифікації проектних менеджерів:

- міжнародні – Міжнародна асоціація управління проектами (International Project Management Association) - 4-рівнева система сертифікації;

- національні – Українська асоціація управління проектами.

Сертифікація здійснюється на основі системи вимог до проектних менеджерів. Головним міжнародним документом, на основі якого визначаються системи міжнародних вимог до компетентності менеджерів, є Міжнародний Звід знань (International Competence Baseline IPMA), який підтримують 32 країни світу (в тому числі, Україна). На основі міжнародних Зводів знань розроблюються національні.

Тема 2. Концепція управління проектами

Дата добавления: 2014-11-16