Критерії науковості знання. Наука як система

Основні положення про науку

Наука – це соціально – значуща сфера людської діяльності, направлена на виробництво та систематизацію знань про закономірності існуючого засобами теоретичного обґрунтування, емпіричного дослідження та перевірки пізнавальних результатів для розкриття їх об’єктивного змісту (істинності, достовірності, інтерсуб’єктивності).

Наука – це також сфера дослідницької діяльності, направлена на отримання нових знань про природу, суспільство та мислення, яка включає в себе всі умови та моменти цього виробництва: вчених з їх знаннями та здібностями, кваліфікацією та досвідом, з розподілом та кооперацією наукової праці; наукові заклади, експериментальне та лабораторне обладнання, методи науково – дослідної роботи, систему наукової інформації, а також всю систему наукових знань, яка виступає в якості або передумови, або засобу, або результату наукового виробництва. Ці результати можуть виступати як одна з форм суспільного знання. Наука розглядається як цілісна система, яка вміщує історично рухомі співвідношення частин: природознавство, суспільствознавство, філософію, методи та теорії, теоретичні та прикладні дослідження.

Функції науки:

1. Описуюча – виявлення істотних властивостей та відношень дійсності.

2. Систематизуюча – розподіл описаного за класами та розділами.

3. Пояснювальна – систематичне викладення сутності досліджуваного об’єкту, причин його впливу та розвитку.

4. Виробничо – практична – можливість застосування отриманих знань у виробництві, для регулювання суспільного життя, в соціальному управлінні.

5. Прогностична – прогнозування (передбачення) нових відкриттів в межах існуючих теорій, а також рекомендації на майбутнє.

6. Світоглядна – інтеграція отриманих знань в існуючу картину світу, раціоналізація співвідношень людини з діяльністю.

7. Гармонізуюча – встановлення оптимальних співвідношень між живою та неживою природою.

8. Отримання нових знань – постійне здобування, нарощування нових знань.

9. Методологічна – виступає орієнтиром та методом для досягнення цілей науки.

Одним з основних критеріїв науковості є системність знання. Система, на відміну від простою суми складових, характеризується внутрішньою єдністю, неможливістю вилучення складових елементів. Наукове знання завжди виступає у вигляді визначених систем, яким властиві певні принципи, фундаментальні поняття та знання, які виводяться з цих принципів та понять.

Крім того, система включає в себе важливі для даної науки інтерпретовані дослідні факти, експерименти, математичний апарат, практичні висновки та рекомендації.

Наука – це не просто система, чи сукупність знань, але і діяльність з отримання нових знань, яка передбачає існування людей, які спеціалізуються на цьому, відповідні організації, координуючі дослідження, а також наявність необхідних матеріалів, технологій, засобів фіксації інформації.

Важливим критерієм науковості являється наявність цілі наукового пізнання, яке визначається як осягнення істини заради самої істини, чи теоретичність.

Відмінною рисою наукового знання є раціональний характер (загальна значущість, загальнообов’язковість наукового знання, його інваріантність, можливість отримання одного і того ж результату різними дослідниками).

Характерними ознаками науки є також наявність експериментального методу дослідження та математизація науки.

В колишньому Радянську Союзі наукою (дослідженнями) займалися науково – дослідні та проектно – конструкторські інститути. Вони займалися в основному прикладною, тобто галузевою наукою.

Фундаментальні, тобто теоретичні дослідження здійснювалися в науково – дослідних інститутах Академії Наук СРСР та ВУЗах.

Представимо науку як систему на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Наукова концепція системного методу

Таким чином, як вже зазначалося, головною функцією науки є систематизуючи функція. З іншого боку основним критерієм науковості є також системність знання. Що це означає? Це означає, що першою та найголовнішою системою є наука, представлена у вигляді структурних компонентів (підсистем): теорія, науково – дослідна програма, проект (теорія, аналіз, синтез) (рис. 1.1).

Теорія систематизує емпіричний матеріал, дає його опис та пояснення, здійснює передбачення нових ефектів та ймовірних процесів, виявляє перспективи їх практичного використання.

Науково – дослідна програма орієнтує науковий пошук, процес висунення гіпотез, залучає традиції та нові підходи.

Проект об’єднує теорію та практику функціонування ідей з алгоритмами їх об’єктивації та технологіями використання.

Розвиток науки характеризують: метод (як шлях дослідження, спосіб формування та осмислення); знання, відкриття (як форма нарощування знань); технологія (як спосіб використання знань).

Спробу дослідити та систематизувати теоретичні компоненти науки здійснив австрійський вчений біолог – теоретик Л. Фон Берталанфі [1], предмет теорії якого являється спробою встановлення принципів, справедливих для систем в цілому.

Однак, при цьому залишилися непоміченими ще два компонента науки: науково – дослідницька програма та проект (тобто аналіз та синтез).

Між тим наукова систематизація повинна обов’язково включати всі три складові науки: теорію, науково – дослідну діяльність та проект.

Запропонований підхід усуває цей недолік. Його суть в новому підході до системи систематизації наукових знань. Відмінність цього підходу від відомих варіантів систематизації полягає в тому, що з метою отримання нових знань, передбачення нових ефектів та ймовірних процесів (технологій), теоретична компонента науки представлена у вигляді сукупності теоретичних (концептуальних) систем (методів), науково – дослідних програм (аналіз) – у вигляді сукупності аналітичних систем (методів), проект у вигляді сукупності управляючих (кібернетичних) систем, що являють собою відповідно теоретичну, аналітичну та управлінську основу науки та одночасно основою класифікації наукових знань (рис. 1.1).

При цьому всі складові науки являються аналогією наведених систем та характеризуються тим, що вони являються системою нижчого порядку, яка входить та залежить в них від них.

Прикладом концептуальних систем в управління проектами є наступні:

1. Концептуальні (теоретичні) системи становлення (розвитку) управління проектами.

2. Концептуальні системи становлення (розвитку) методів управління проектами.

3. Концептуальні системи визначних проектів.

В нинішній час характерними рисами еволюції концептуальних систем є наступні:

1) чітке окреслення переваг концептуальних систем;

2) вдосконалення визначення концептуальних систем;

3) представлення теоретичних основ управління проектами у вигляді концептуальних систем;

4) відповідність терміну „науковий підхід” – системний підхід, який означає, що наука в першу чергу є системою найвищого порядку.

Оскільки управління проектами є самостійною наукою, з метою найбільш повного та ефективного вивчення цієї дисципліни застосуємо науковий підхід до розгляду цієї над професійної форми знання.

Дата добавления: 2014-11-16