Система управління проектами

Система УП – сукупність взаємопов’язаних елементів, які в процесі свого функціонування рухаються до однієї загальної мети (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Система управління проектами

Як бачимо з рис 2.2. система управління проектами складається з трьох основних компонентів: суб’єкту, об’єкту та процесів управління, які взаємодіють під впливом комплексу забезпечення та обмежень для перетворення входу системи у вихід – кінцевий продукт.

Суб’єкт управління системи [1]:

- управлінський апарат замовника проекту, включаючи всі підрозділи, які представляють різні ролі замовника (інвестор, функціональний замовник, генеральний замовник);

- управлінський апарат виконавця, включаючи всі підрозділи, які представляють різні ролі виконавця (генеральний підрядник, генеральний системний інтегратор, підрядник, субпідрядник, постачальник);

- команди проектів – спеціалізовані організаційні структури, які створюються на час виконання проектів та включають управлінський та технічний персонал.

Об’єкт управління:

- портфель проектів – сукупність проектів, які знаходяться в компетенції одного центру відповідальності;

- програма – група взаємопов’язаних проектів та заходів, об’єднаних загальною метою та умовами їх виконання;

- проект – комплекс взаємопов’язаних заходів досягнення цілей з встановленими вимогами до якості проекту протягом заданого часу та в межах встановленого бюджету;

- стадії життєвого циклу програм та проектів набір логічно взаємопов’язаних робіт проекту.

Процеси управління:

- ініціалізація – санкціонований початок проекту чи стадії життєвого циклу;

- планування – визначення найкращого способу досягнення цілей проектів з врахуванням наявних обставин;

- виконання – реалізація плану проекту;

- контроль – виявлення фактів відхилення фактичного виконання стадії проекту від запланованого та прийняття корегуючи заходів;

- завершення – завершення і закриття проекту чи стадії життєвого циклу.

Проект реалізується в певному оточенні (рис. 2.3)

Рис. 2.3. Схематичне зображення проекту та його оточення

Основним елементом структури проекту є його учасники, які реалізують різні інтереси в процесі здійснення проекту. Розглянемо учасників проекту.

Ініціатор – сторона, яка є автором ідеї її попереднього обґрунтування та пропозицій по здійсненню проекту. Ініціатором може виступати практично кожний з учасників, але в основному ділова ініціатива виходить від замовника.

Замовник – майбутній власник та користувач результатів проекту. Замовником може бути фізична або юридична особа. Іноді замовником виступає інвестор.

Інвестор – особа, що вкладає кошти в проект, може бути замовником.

Проектувальник – особа, що займається розробкою проектної документації. Може виступати відповідальним за весь обсяг робіт. Архітектор – це особа або організація, яка на основі ліцензії професійно виконує роботи по створенню проектно-кошторисної документації, проведенню торгів, управлінню проектом. Інженер – це особа або організація, що володіє ліцензією на інжиніринг, монтаж, здачу в експлуатацію систем.

Постачальник – це організація, що займається матеріально-технічним забезпеченням проекту.

Підрядник – юридична особа, що є відповідальною за виконання робіт по контракту.

Ліцензіар – юридична чи фізична особа, що володіє ліцензією або know-how.

Банк – здійснює фінансування проекту, кредитування усіх учасників проекту, може виступати інвестором.

Консультант – це фірма чи спеціаліст, який на контрактних умовах надає консультаційні послуги з питань реалізації проекту.

Керівник проекту, або менеджер проекту – це юридична особа, якій замовник (інвестор) делегує повноваження з управління роботами за проектом: планування, контролю, координації.

Проектна команда – це організаційна структура, яку очолює керівник проекту, створюється на період його здійснення з метою більш ефективного досягнення поставлених цілей [].

Як правило, до факторів найближчого оточення проекту належать сфери фінансів, збуту, виробництва, матеріального забезпечення, інфраструктури, кадрового забезпечення, керівництво підприємства (рис. 2.3).

Фінансова сфера визначає бюджетні межі проекту з урахуванням кошторису для виробництва продукту та покриття витрат на проект, а також способи й джерела фінансування проекту.

Виробнича сфера пов’язана з ринком засобів виробництва. Вона висуває специфічні вимоги до проекту: рекомендації з використання технологій, вимоги

щодо завантаження ділянок виробництва, що простоюють, відмова від певних

технологічних процесів, узгодженість вимог до проекту з можливостями ринку засобів виробництва та ін.

Збутова сфера формує важливі вимоги та умови до проекту, пов’язані з ринком збуту та визначені рішеннями покупців, наявністю та діями конкурентів.

Сфера матеріального забезпечення пов’язана з ринком сировини та напівфабрикатів і формує вимоги до проекту, що випливають з можливості забезпечення сировиною, матеріалами, устаткуванням за прийнятними цінами.

Сфера кадрового забезпечення визначає вимоги до кадрового потенціалу організації, які беруть участь у розробці проекту, його здійсненні та експлуатації, рівня професіоналізму менеджерів та команди, яка управляє проектом.

Сфера інфраструктури висуває вимоги до проекту та його забезпечення, оскільки пов’язана з ринком послуг та сервісу. Сюди належать вимоги до реклами, зв’язку, сервісного, інженерного та іншого забезпечення.

Керівництво визначає цілі та основні вимоги щодо проекту, його реалізації, методів управління.

Враховуючи, що кожен проект реалізується у конкретному середовищі, слід мати на увазі вплив наступних факторів зовнішнього середовища:

1) політичні – політична стабільність, підтримка проекту урядом, рівень злочинності, міжнаціональні та міждержавні відносини, національні прояви, торговий баланс з країнами-учасниками, участь у союзах;

2) економічні – структура національного господарства та валового продукту, види відповідальності та майнові права, умови підприємницької діяльності та регулювання цін, рівень господарської самостійності, рівень оподаткування, страхові гарантії, рівень інфляції та стабільність валюти, розвиненість банківської системи, джерела інвестицій і капітальних вкладень, рівень цін, стан ринків збуту, інвестицій, засобів виробництва, сировини, робочої сили та ін.;

3) соціальні – умови та рівень життя, рівень освіти, свобода пересування в межах країни та закордон, соціальні гарантії та пільги, свобода слова, рівень розвитку місцевого самоврядування, адекватність трудового законодавства суспільним змінам, охорона здоров’я та рівень медицини, умови відпочинку, ставлення місцевого населення до проекту;

4) правові – стабільність законодавства, дотримання прав людини, а також прав підприємництва та власності, закони та нормативні акти про надання гарантій і пільг;

5) науково-технічні – рівень розвитку фундаментальних і прикладних наук, інформаційних, промислових та виробничих технологій, комп’ютеризації, розвиток енергетичної і транспортної інфраструктури, зв’язку, комунікацій;

6) культурні – рівень освіченості, історико-культурні традиції, релігія, культурні потреби життєзабезпечення, рівень вимог до якості результатів та умов праці;

7) природні та екологічні – природно - кліматичні умови, наявність природних ресурсів, розташування та зв’язок з транспортними мережами, вимоги до захисту навколишнього середовища, екологічні стандарти для продукції, стандарти з якості повітряного простору, водних джерел та ґрунтового покриття, законодавство із захисту довкілля, характеристика тенденцій та стану екологічних систем;

8) інфраструктурні – засоби зв’язку, транспорту та комунікацій, мережі ЕОМ та інформаційні системи, комунальні служби, збутова мережа, промислова інфраструктура, обслуговуючі системи та інше [16].

Внутрішнє середовище має для реалізації проекту першочергове значення, оскільки саме ці фактори сприяють або заважають досягненню поставлених цілей проекту. Найбільш впливовими з них є:

1) економічні - пов’язані з кошторисом та бюджетом проекту, цінами, податками та тарифами, ризиком і страхуванням, стимулами, пільгами та іншими економічними факторами, що діють в середині проекту та визначають його вартісні характеристики;

2) соціальні умови – характеризуються забезпеченням стандартних умов життя для учасників проекту, рівнем заробітної плати, наявністю комунальних послуг, соціальні умови, умови праці й техніки безпеки, страхування та соціальне забезпечення;

3) стиль керівництва проектом – визначає психологічний клімат та атмосферу в команді проекту, впливає на її творчу активність та працездатність;

4) організація проекту – визначає співвідношення між основними учасниками проекту, розподіл прав, відповідальності, обов’язків та впливає на успіх здійснення задуму;

5) методи та засоби комунікацій – визначають повноту, вірогідність та оперативність обміну інформацією між учасниками [13].

Дата добавления: 2014-11-16