Класифікація та оцінка кредитних ризиків банку

Банківська діяльність характеризується підвищеними ризиками порівняно з іншими видами комерційної діяль­ності. Тому у вітчизняній та зарубіжній банківській прак­тиці процес управління ризиками розглядається як клю­човий напрям банківського менеджменту. Значна увага приділяється вивченню ризикових сфер і основних видів ризиків, пошуку ефективних методів моніторингу, оцін­ки, аналізу та контролю банківських ризиків, а також створенню відповідних систем управління.

У широкому розумінні ризик — це невизначеність щодо настання тієї або іншої події в майбутньому. Ризик ви­мірюється ймовірністю того, що очікувана подія не відбу­деться (чи відбудеться) і це призведе до небажаних наслід­ків. Сутність ризику полягає в можливості відхилення отриманого результату від запланованого як у позитив­ний, так і в негативний бік. Крім того, необхідно врахову­вати, що ризик може виявлятися у вигляді упущеної мож­ливої вигоди, тобто ризику непрямого (побічного) фінан­сового збитку від недоотримання прибутку.

Банківські ризики, як і ризики в інших видах комер­ційної діяльності, перш за все пов'язують з фінансовими втратами, що виникають у випадку їх реалізації.

Провідним принципом у роботі банків є прагнення до одержання якомога більшого прибутку, що обмежується ймовірністю зазнати збитків: чим більший ризик, тим більше шансів отримати прибутки (або зазнати збит­ків). Іншими словами, ризик — це вартісне вираження ймовірної події, що веде до отримання додаткових прибут­ків або несення незапланованих втрат.

На збільшення рівня ризику можуть впливати такі фактори:

1. неочікувані зміни обставин;

2. необхідність вирішення завдань, які не відповідають компетенції або досвіду менеджерів банку;

3. зволікання з прийняттям рішення щодо впроваджен­ня певних заходів, спрямованих на мінімізацію ризику;

4. неправильно визначений метод управління ризи­ком;

5. помилки в оцінці рівня ризику та можливості взяття його банком.

Оскільки взяття ризиків — основа банківської діяль­ності, банки мають успіх тоді, коли прийняті ними ризики розумні, контрольовані та перебувають у межах їх фінан­сових можливостей і компетенцій. Тобто повністю уникну­ти ризиків неможливо, крім того, ними можна і потрібно свідомо управляти, пам'ятаючи, що всі види ризиків взає­мопов'язані і їх рівень постійно змінюється під впливом динамічних зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Банк здійснює значну кількість банківських операцій, кожна з яких супроводжується можливістю реалізації декількох видів ризиків, тому ефективність управління ризиками (ризик-менеджменту) багато в чому залежить від правильності ідентифікації та оцінки певного виду ризику.

Національний банк серед основних банківських ризиків виокремлює такі, як кредитний ризик, ризик ліквідності, ризик зміни відсоткової ставки, ринковий ризик, валютний ризик, юридичний ризик, операційно-техноло­гічний ризик, ризик репутації та стратегічний ризик.

В економічній літературі виокремлюють значно більше видів ризиків, притаманних банківській системі, і кри­теріїв їх оцінки.

Так, з погляду сфер виникнення та можливостей ' управлінця банківські ризики поділяють на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх належать ризики, виникнення яких зумовлене змінами у зовнішньому щодо банку середовищі й безпосередньо не пов'язані з його діяльністю. Серед зов­нішніх ризиків особливе місце посідають політичні, пра­вові, соціальні та економічні ризики, виникнення яких зумовлене загостренням економічної кризи в країні, полі­тичною нестабільністю, забороною або обмеженнями на перерахування коштів за кордон, консолідацією боргів, уведенням ембарго, скасуванням імпортних ліцензій, вій­нами, змінами у законодавстві тощо. Зовнішні ризики не піддаються кількісній оцінці, але банки зобов'язані вра­ховувати їх під час формування стратегії та політики бан­ківської діяльності, а також під час складання бюджету.

До внутрішніх належать ризики, що виникають безпо­середньо в процесі діяльності банку й зумовлені кількістю його клієнтів, партнерів, зв'язків, спектром банківських операцій і послуг. Внутрішні ризики порівняно із зовніш­німи краще піддаються ідентифікації та оцінці.

У свою чергу внутрішні ризики за сферою виникнення поділяються на фінансові та функціональні.

Фінансові ризики визначаються ймовірністю фінансо­вих втрат і пов'язуються з непередбаченими змінами об­сягів, структури, дохідності та вартості активів і пасивів

банку. До фінансових належать такі ризики, як кредит­ний, ризик ліквідності, валютний і ринковий ризики, від­сотковий ризик, ризик зміни ресурсної бази та ін.

Функціональні ризики виникають внаслідок створення і впровадження нових банківських продуктів та послуг, неможливості здійснення своєчасного і повного контролю за фінансово-господарським процесом банку тощо. До фун­кціональних належать технологічний ризик, ризик зло­вживань, документарний ризик, ризик трансакції, опе­раційний ризик, стратегічний ризик, ризик впроваджен­ня нових банківських продуктів, юридичний ризик і ризик втрати репутації. Порівняно з фінансовими функціональ­ні ризики важче виявити та оцінити, але банки обов'язково мають їх враховувати у зв'язку з фінансовими втратами, які виникають у разі настання функціональних ризиків.

Отже, з погляду можливості оцінки банківські ризики можна поділити на дві категорії:

1. ризики, що піддаються кількісній оцінці, — фінан­сові ризики;

2. ризики, що не піддаються кількісній оцінці, — функ­ціональні та зовнішні ризики.

Класифікацію банківських ризиків подано нарис. 3.1.

Наведена класифікація не є вичерпною і може бути доповнена додатковими категоріями ризиків. У цьому випадку керівництво банку має розробити власну норматив­ну" базу щодо управління додатково визначеними кате­горіями ризиків з урахуванням положень Базельського комітету з банківського нагляду та Стандартів корпоративного управління.

Дата добавления: 2014-11-18