Приклад. Розрахувати показники оцінки кредитоспроможності по­зичальника — фізичної особи на підставі наведених даних:

Розрахувати показники оцінки кредитоспроможності по­зичальника — фізичної особи на підставі наведених даних:

— позичальник має намір отримати споживчий кредиту сумі 12 тис. грн строком на 10 міс. під 14 % річних;

— погашення кредиту відбувається рівними строкови­ми внесками наприкінці кожного місяця;

— розмір заробітної плати позичальника — 3,5 тис. грн;

— сума щомісячних платежів позичальника — 1,4 тис. грн.
Зробити обґрунтований висновок щодо доцільності ви­дачі кредиту.

1. Сума заборгованості за кредитом:

FV = 12 тис. грн • (1 + 0,14 / 12 •10) = 13,4 тис. грн.

2. Сума строкових внесків за кредитом:

ТВ = 13,4 тис. грн. / 10= 1,34 тис. грн.

3. Коефіцієнт РТІ (Раутепt-tо-Іпсоте Rаtіо):

РТІ = 1,34 тис. грн / 3,5 тис. грн. = 0,38

.

4. Коефіцієнт ОТІ (Оbligations-tо-Іпсоте Rаtіо):

ОТІ = 1,4 тис. грн. / 3,5 тис. грн. = 0,4.

5. Коефіцієнт платоспроможності позичальника — фізичної особи (КП_ф0):

КП_{ф0 =} 3,5 тис. грн. / 1,34 тис. грн +1,4 тис. грн. =1,277.

Таким чином, позичальник є платоспроможним (РТІ < 40 %, ОТІ < 50 %, КФ_ф0 > 1), тому банк може прий­няти позитивне рішення про видачу кредиту.

Під час оцінки кредитоспроможності позичальників — фізичних осіб, які отримують кредит як підприємці, мають ураховуватися також відповідні показники, що встановлюються для юридичних осіб, зокрема:

— менеджмент (рівень менеджменту, ділова репутація та зв'язки в діловому оточенні, готовність і спроможність позичальника нести особисту відповідальність за виконан­ня кредитних зобов'язань тощо);

— фактори ринку (вид галузі, оцінка привабливості то­варів/послуг, що виготовляються/надаються позичальни­ком; ринок таких товарів/послуг, рівень конкурентоспро­можності, тривалість діяльності на конкретному ринку тощо);

— прогноз руху грошових потоків (співвідношення влас­ного капіталу та розміру кредиту, співвідношення грошо­вих оборотів за місяць і суми кредиту тощо).

У процесі оцінки кредитоспроможності позичальника здійснюється розрахунок ліміту кредитування, який зі­ставляється із сумою кредиту, яку запитує позичальник. У разі, якщо розрахунковий ліміт кредитування менший за суму кредиту, яку запитує позичальник, йому пропо­нується змінити умови кредитування:

1. збільшити строк користування кредитом;
2. зменшити суму кредиту та ін.

За результатами оцінки кредитоспроможності залежно від значення комплексної рейтингової оцінки банк відно­сить позичальника — фізичну особу до певного класу — "А", "Б", "В", "Г" або "Д" і приймає рішення про видачу кредиту (табл. 9.3).

Одним із перспективних напрямів оцінки кредито­спроможності позичальника — фізичної особи є вико­ристання системи кредитного скорингу, яка базується на бальній оцінці факторів кредитного ризику.

Скоринг є математичною або статистичною моделлю, за допомогою якої на основі кредитної історії "минулих" клієнтів банк намагається визначити, яка ймовірність то­го, що конкретний потенційний позичальник поверне кре­дит у визначений строк.

Таблиця 9.3 Визнячення класу позичальника – фізичної особи за результатами оцінки його фінансового стану

Клас пози­чальника	Комплексна рейтингова оцінка, бали^1	Характеристика
"А"	25—35	Фінансова діяльність дуже добра (кредити з мінімальним ризиком)
"Б"	19—24	Фінансова діяльність добра (кредити з невисоким ризиком)
"В"	15—18	Фінансова діяльність задовільна (кредити із середнім ризиком)
"Г"	11—14	Фінансова діяльність погана (кредити з високим ризиком)
"Д"	До 10	Фінансова діяльність збиткова (кредити з максимальним ризиком)

1 Наведена кількість балів не є нормативно встановленою. Банки самостійно визначають кількість балів, яку присвоюють певному компоненту, крім того, комплексна рейтингова оцінка може відрізнятися.

Скоринг використовується головним чином під час кре­дитування фізичних осіб, особливо при видачі споживчих кредитів, не забезпечених заставою.

Основне завдання скорингу полягає в тому, щоб з'ясу­вати не тільки, чи спроможний клієнт виплатити кредит, а й ступінь надійності та обов'язковості клієнта. -» У спрйїЦеному вигляді скорингова модель становить зважену суму визначених банком характеристик.

Перелік характеристик для оцінки рівня кредитного ри­зику позичальника — фізичної особи визначається банком самостійно. Найчастіше використовують такі характерис­тики, як вік, кількість дітей/утриманців, професія, чистий дохід, додатковий дохід на сім'ю, тривалість роботи на ос­танньому місці роботи, тривалість клієнтських відносин з банком, наявність вкладного рахунку та ін. Але перш за все кредитний скоринг враховує такі параметри, як погашення позичальником заборгованості в минулому, поточний рі­вень заборгованості, тривалість кредитної історії та ін.

Результатом скорингу є розрахований інтегральний по­казник (зсоге), що обчислюється як сума певних характе­ристик з різними ваговими коефіцієнтами. Чим вище зна­чення інтегрального показника, тим вища надійність клієнта. Відповідно до значення інтегрального показника банк може впорядкувати перелік своїх клієнтів за ступе­нем зростання кредитоспроможності.

Інтегральний показник кожного клієнта порівнюється з якимось числовим порогом або лінією поділу, що, власне кажучи, є лінією беззбитковості й розраховується виходя­чи з того, скільки в середньому необхідно клієнтів, що платять у строк, для того, аби компенсувати збитки від непогашення одного кредиту. Клієнтам з інтегральним по­казником вище від цієї лінії видається кредит, клієнтам з інтегральним показником нижче від цієї лінії — ні.

Впровадження кредитного скорингу в практичну діяль­ність вітчизняних банків дасть змогу:

— підвищити ефективність управління кредитним пор­тфелем банку на підставі прийняття зважених та обґрун­тованих рішень;

— знизити операційні витрати завдяки економії робо­чого часу працівників кредитного відділу, оскільки порів­няно з традиційним аналізом кредитної заявки знижуєть­ся кількість документації, що обробляється.

— використовувати якісно нові системи прийняття рі­шень щодо видачі кредиту і вдосконалення моделей кре­дитування.

Останнім часом скоринг стає дедалі більш популярним не тільки під час оцінки кредитного ризику, айв інших галузях: при маркетинговому дослідженні (для визначен­ня ймовірності, що саме ця група клієнтів користувати­меться цим видом продукції); роботі з боржниками (для визначення найбільш ефективного методу відшкодування збитків); виявленні шахрайства з кредитними картками; визначенні ймовірності, що клієнт може перейти до конкурента, та ін. Банки все частіше користуються техноло­гією "швидкої оцінки" не тільки при видачі споживчих ісредитів, а й при кредитуванні дрібного бізнесу. Для про­ведення скорингу в цьому випадку необхідний мінімаль­ний пакет документів, а рішення про видачу кредиту при­ймається після аналізу основних даних про бізнес-клієнта. Як правило, це відомості про обсяг доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), кількість торговельних місць, торговельну площу цих об'єктів, а також про особисте майно власника бізнесу.

Банки України надають кредити здебільшого позичаль­никам, які належать до класів "А", "Б" і "В". Позичальни­кам, які за результатами оцінки фінансового стану потра­пили до класів "Г" або "Д", кредити видають в окремих випадках, наприклад, для рефінансування вже виданого раніше кредиту, для реалізації програми санації підпри­ємства-позичальника або за умови наявності високоліквідного забезпечення тощо.

Дата добавления: 2014-11-18