Моніторинг кредитних операцій банку

Сутність етапів кредитного процесу.

На четвертому етапі після видачі кредиту банк присту­пає до здійснення кредитного моніторингу і до контролю за якістю кредитного портфеля. Одне з основних завдань банку — постійний моніторинг кредитного портфеля, який охоплює всі етапи — від підготовки документів і видачі кредиту до його повного погашення. Банківський контроль за станом погашення позичальником заборгованості за кредитом — необхідна передумова забезпечення заплано­ваного рівня дохідності кредитних операцій.

Моніторинг кредитних операцій полягає у постійному контролі за станом виданого кредиту. Такий контроль до­помагає вчасно виявити проблеми з погашенням заборго­ваності за кредитом і вжити відповідних заходів. Крім того, моніторинг кредитних операцій дає змогу перевіри­ти відповідність дій працівників кредитного відділу ос­новним вимогам кредитної політики банку.

Механізм кредитного моніторингу має бути закріпле­ний у відповідних банківських інструкціях і положенні банку "Про кредитування".

Контроль за кредитними операціями відіграє важливу роль в управлінні кредитним портфелем банку, адже бан­ки самостійно визначають порядок залучення та вико­ристання коштів, проведення кредитних операцій, вста­новлюють рівень відсоткових ставок і розмір комісійної винагороди.

Відповідно до цього основна мета кредитного моні­торингу полягає в тому, щоб не допустити підвищення кредитного ризику понад встановлений рівень. Головна вимога до процедури кредитного моніторингу — це постій­ний контроль та оцінка рівня кредитного ризику. До ос­новних факторів, що впливають на рівень ризику кредит­ної операції, можна віднести зміну фінансового стану позичальника, зміну ринкової вартості та ліквідності застави, порушення графіка погашення відсотків і забор­гованості за кредитом.

Згідно зі статистичними дослідженнями, 80 % проб­лемних кредитів виникають внаслідок недостатнього конт­ролю за рівнем кредитного ризику. Інші причини, такі як неадекватна оцінка кредитоспроможності позичальника, неправильно проведена структуризація кредиту, помилки у кредитному договорі, породжують близько 20 % про­блемних кредитів.

Основними напрями кредитного моніторингу є:

1. контроль за цільовим використанням кредиту;

2. контроль за своєчасним погашенням відсотків за кредитом;

3. контроль за своєчасним погашення заборгованості за кредитом (відповідно до розробленого графіка);

4. контроль за станом, ринковою вартістю та ліквідніс­тю застави, іншим забезпеченням кредиту;

5. відстеження змін у фінансовому стані позичальника;

6. аналіз якості та структури кредитного портфеля банку;

7. виявлення проблемних кредитів і розробка заходів щодо мінімізації втрат банку;

8. контроль за рівнем кредитного ризику.

Метою перевірки цільового використання кредиту є підтвердження напрямів руху кредитних коштів із кре­дитного рахунку. Підтвердженням цільового використан­ня кредиту можуть бути фінансові документи (платіжні доручення, акредитиви, рахунки-фактури, митні декла­рації тощо), укладені договори з господарської діяльності, бізнес-плани, техніко-економічні обґрунтування та ін. Ці документи обов'язково додаються до кредитної справи та зберігаються до закінчення дії кредитного договору.

У разі встановлення факту нецільового використання кредиту банк може підвищити відсоткову ставку за креди­том у розмірах, передбачених кредитним договором, або призупинити подальше перерахування кредитних коштів у випадку кредитування за кредитною лінією. Як крайній захід сума кредиту може бути стягнена з позичальника до­строково.

Для моніторингу своєчасного погашення позичальни­ком відсотків і заборгованості за кредитом працівники кредитного відділу складають відповідний графік пога­шення за сумами платежів і за строками. У разі несвоєчас­ного погашення боргу за позикою та сплати відсотків (ко­місій) за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту банк має право застосувати штрафні санкції у розмірах, передбачених кредитним договором.

Контроль за станом предмета застави як невід'ємна складова кредитного моніторингу передбачає:

— своєчасне отримання достовірної інформації про стан і вартість предмета застави;

— контроль за виконанням умов договору з боку заста­водавця;

— відстеження ринкової кон'юнктури з метою оцінки ліквідності заставленого майна.

Якщо предмет застави залишено в розпорядженні за­ставодавця, то в договорі застави мають бути зазначені ха­рактер і періодичність відомостей, які заставодавець надає банку. На підставі цієї інформації банк має змогу пере­віряти стан предмета застави та порівнювати ринкову вар­тість застави із заставною вартістю.

Для моніторингу кредитного ризику на рівні окремого кредиту банк має постійно відстежувати зміни у фінансовому стані позичальника з метою виявлення можливих ускладнень і застосування відповідних заходів щодо міні­мізації втрат банку від кредитної операції. Періодичність аналізу фінансового стану позичальника визначається банком самостійно з урахуванням рекомендацій Націо­нального банку (див. тему 9).

Кредитний моніторинг дає змогу забезпечити заплано­вану прибутковість кредитних операцій банку, а також належний рівень фінансової стійкості та ліквідності банку в цілому. Звідси випливають два правила, які є важливи­ми для успішної кредитної діяльності будь-якого банку:

1) кожний банк повинен мати свою систему моніторин­гу кредитних операцій;

2) кредитний контроль мають здійснювати найбільш кваліфіковані та досвідчені працівники банку.

Належним чином організований кредитний моніторинг дає можливість банку оцінити сукупний кредитний ризик на рівні кредитного портфеля і визначити потребу в наро­щуванні банківського капіталу та можливості розширен­ня кредитної діяльності. Також кредитний моніторинг дає змогу банкам своєчасно виявити проблемну заборгованість за кредитами та вжити необхідних заходів, спрямованих на мінімізацію втрат банку. Отже, першочерговим завдан­ням для банків є забезпечення належного внутрішнього контролю за дотриманням банківських інструкцій та по­ложень щодо організації кредитної діяльності.

Дата добавления: 2014-11-18