Сутність резерву для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій банків

Формування резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій є одним із засобів підвищення надій­ності та стабільності банківської системи, захисту інтере­сів кредиторів і вкладників банків.

Практика формування резервів під кредитні ризики в Україні почалася у 1995 р., але на той час не були чітко визначені джерела формування резерву під кредитні ризи­ки, що призвело до значних розбіжностей між реальним і балансовим капіталом банку. На той час резерви формува­лись за рахунок чистого прибутку банків, що не сприяло реальному відображенню розміру кредитного ризику.

Протягом останніх років з метою підвищення ефектив­ності механізму формування резервів під кредитні операції, вдосконалюється система оцінки кредитного ризику: з пев­ною періодичністю переглядаються критерії класифікації кредитів, додаються нові характеристики, врахування яких дозволяє більш точно визначити розмір резерву (строк пога­шення кредиту, кількість пролонгацій, вид і вартість заста­ви, ступінь ризику країни-позичальника та ін.). Крім того, коригуються ставки, за якими здійснюється відрахування до резерву за кожною групою кредитів (табл. 12.1).

Таблиця 12.1. Динаміка коефіцієнтів резервування за кредитними операціями банків
Категорія кредитної операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику), %
	31995 р.	31998 р.	3 2003 р.
"Стандартні"
"Під контролем"
"Субстандартні"	ЗО
"Сумнівні"
"Безнадійні"

За даними табл. 12.1 можна простежити тенденцію до зни­ження коефіцієнтів резервування за кредитними операціями, класифікованими як "стандартні" — з 2 доі %, "субстандартні" — з 30 до 20 % та "сумнівні" — з 80 до 50 %.

На сьогодні порядок формування і використання резер­ву для покриття можливих втрат за кредитними операція­ми банків регламентується Положенням НБУ "Про поря­док формування та використання резерву для відшкоду­вання можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженим постановою від 6 липня 2000 р. № 279 (зі змін, і доп.).

Резерв для відшкодування можливих втрат за кре­дитними операціями банків (резерв під кредитні ризи­ки) є спеціальним резервом, необхідність формування якого зумовлена кредитними ризиками, притаманними банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики — це визнання витрат для відображення реально­го результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредит­них операцій.

З метою недопущення збитків від непогашення заборго­ваності за кредитом внаслідок неплатоспроможності пози­чальників оцінка кредитних ризиків здійснюється за всі­ма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій з урахуванням результатів оцінки кредитоспро­можності позичальників і вартості забезпечення за креди­том.

Об'єктом резервування для покриття можливих втрат від кредитних операцій банку є:

1. кошти на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, і строкові депозити, розміщені в інших бан­ках;

2. вимоги, придбані за операціями факторингу;

3. гарантії, поручительства, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі;

4. кредити, надані за врахованими векселями суб'єк­там господарювання та фізичним особам;

5. кредити овердрафт;

6. кредити, надані за операціями РЕПО суб'єктам гос­подарювання;

7. кредити, надані органам державної влади та місце­вого самоврядування, суб'єктам господарювання, фізич­ним особам і банкам;

8. зобов'язання з кредитування, надані банкам і клієн­там;

9. сумнівна заборгованість за кредитами, наданими клі­єнтам, за депозитами, розміщеними в інших банках, за виплаченими гарантіями та врахованими векселями.

За коштами, розміщеними на кореспондентських ра­хунках, відкритих у банках-нерезидентах, банки зобов'я­зані формувати резерв з урахуванням ризику країни. За коштами, розміщеними у банках — резидентах і нерези­дентах, які визнані банкрутами або ліквідуються за рі­шенням уповноважених органів чи зареєстровані офшорних зонах, резерв формується у розмірі 100 % від суми залишку на кореспондентському рахунку.

У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному банку підлягає тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Не здійснюється формування резерву під кредитні ри­зики:

1. за бюджетними кредитами — бюджетні кошти, які розміщені банком у вигляді кредитів на підставі договору з розпорядником цих коштів, за якими банк не несе кре­дитного ризику;

2. кредитними операціями між установами в системі одного банку (для банків зі 100-відсотковим іноземним ка­піталом — за кредитними операціями з материнською
компанією, якщо ця компанія має кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас");

3. операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно;

4. коштами, що розміщені банком на умовах субординованого боргу;

5. позабалансовими зобов'язаннями з кредитування, за якими банк не повинен надавати кошти за першою ви­могою контрагента (тобто за якими банк не несе ризику);

6. коштами в іноземній валюті, що перераховані НБУ за операціями прямого РЕПО.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чис­того кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валю­тах.

Чистий кредитний ризик — це валовий кредитний ризик, класифікований за ступенем ризику і зменшений на взяте забезпечення (в абсолютних показниках).

Валовий кредитний ризик для кредитора — це загаль­на заборгованість за кредитними операціями.

Динаміку відрахувань до резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями у банківській системі протягом 2001—2006 рр. подано на рис. 12.1

Рис. 12.1. Динаміка відрахувань до резерву для відшко­дування можливих втрат за кредитними операціями в цілому по банківській системі за 2001—2006 рр. (заданими "Вісника НБУ" на 1 січня відповідно)

Наведені на рис. 12.1 дані свідчать про збільшення відра­хувань до резервів для покриття можливих втрат від кре­дитних операцій банків: на 1 січня 2003 р. — 3575 млн грн, на 1 січня 2004 р. — 4631 млн, на 1 січня 2005 р. — 6367 млн, на 1 січня 2006 р. — 8328 млн грн. Порівняно з обсягом кре­дитного портфеля відрахування до резерву під кредитні ри­зики становили: на 1 січня 2003 р. — 7,6 %, на 1 січня 2004 р. і — 6,3, на 1 січня 2005 р. — 6,6, на 1 січня 2006 р. — 5,3 %. Отримані результати свідчать про зниження ризиковості кредитного портфеля вітчизняних банків.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредит­ними операціями (рис. 12.2). Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні". Резерви за коштами, що роз­міщені на кореспондентських рахунках, відкритих в ін­ших банках, які віднесено до груп 1—2, вважаються "стан­дартними", а резерви за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих у банках, які від­несено до груп 3—8 — "нестандартними".

З метою реальної оцінки доходів і визначення розміру ре­гулятивного капіталу банку встановлюється порядок фор­мування та використання резерву під прострочені та сумнів­ні щодо отримання доходи за кредитними операціями.

Нараховані доходи за кредитними операціями вважа­ються простроченими, якщо платіж із погашення відсот­ків за кредитом прострочено понад 31 день.

Нараховані доходи за кредитними операціями банків вважаються сумнівними щодо отримання, якщо платіж за основним боргом прострочений понад 180 днів або платіж із погашення відсотків за кредитом — понад 60 днів.

Об'єктом резервування є:

— прострочені нараховані доходи за коштами на коре­спондентських рахунках банку, за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках, за кредита­ми, наданими іншим банкам;

— сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

— прострочені нараховані доходи за кредитами, що на­ дані органам державної влади та місцевого самоврядування;

— прострочені нараховані доходи за кредитами, нада­ними клієнтам;

— сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами;

— прострочені нараховані доходи за кредитами, що на дані за врахованими векселями;

— прострочені нараховані доходи за вимогами, що при­дбані за операціями факторингу із суб'єктами господарю­вання, тощо.

Рис. 12.2. Види резервів для відшкодування можливих пірат від кредитних операцій банку

Дата добавления: 2014-11-18