Приклад. Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики

Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики.

Розмір резерву під кредитні ризики визначається шляхом зважування чистого кредитного ризику на встановле­ний коефіцієнт резервування за відповідною категорією кредитної операції:

п

Р = ∑ Зі • Кі, (12.1)

і=1

де Р — розрахункова сума резерву;

З і — сума чистого кредитного ризику за кожною кате­горією кредитної операції;

К_і — коефіцієнт резервування.

Коефіцієнти резервування за кредитними операціями наведено у табл. 12.5.

Таблиця 12.5. Коефіцієнти резервування за кредитними операціями, %

Категорія кредитної операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику)	Коефіцієнт резервування за кредитними операціями в іноземній валюті з позичаль­никами, в яких немає джерел надходження валютної виручки
"Стандартні"
"Під контролем"
"Субстандартні"
"Сумнівні"
"Безнадійні"

Банк видав кредит у сумі 120 тис. грн під заставу авто­транспорту в сумі 100 тис. грн. Банком кредит класифіко­ваний як "під контролем".

Сума резерву становитиме

(120 тис. грн - 100 тис. грн • 0,4) • 0,05 = 4 тис. грн.

Таким чином, надавши кредит позичальнику, банк має сформувати резерв у сумі 4 тис. грн.

Резерв кредитних ризиків за операціями в іноземній ва­люті, що проводяться на міжбанківському ринку, формуєть­ся за коефіцієнтами резервування 1, 5, 20, 50, 100 % від­повідно до категорії кожної окремої операції без додаткової оцінки надходжень позичальника в іноземній валюті.

Під час розрахунку резерву за кредитними операціями в іноземній валюті достатніми вважаються надходження валютної виручки, які перевищують суму заборгованості та відсотків за кредитом. Розрахунок достатності надхо­джень валютної виручки здійснюється за період, що від­повідає строку дії укладеного кредитного договору на під­ставі договорів купівлі-продажу, укладених у тій самій іноземній валюті, що і виданий кредит.

Під час формування резервів за кредитними операція­ми, що здійснюються на міжнародному ринку, банки ма­ють враховувати ризик країни, який виникає у зв'язку з кредитуванням позичальників інших країн і залежить від нестабільної політичної ситуації, економічної кризи, об­межувальної політики уряду щодо іноземних кредитів, інвестицій, переказів тощо.

Під час розрахунку резерву з урахуванням ризику країни чистий кредитний ризик зважується на один із двох ко­ефіцієнтів резервування, що є більшим:

1. або коефіцієнт резервування за ступенем ризику за­лежно від категорії кредитної операції;

2. або коефіцієнт резервування за ризиком країни по­зичальника.

Якщо гарантом погашення заборгованості за кредитом резидент країни, ризик якої належить до вищої групи, між ризик країни позичальника, то для порівняння бе­реться коефіцієнт, установлений для країни-гаранта.

Якщо за результатами оцінки фінансового стану і стану обслуговування боргу кредитна операція за ступенем ризику віднесена до категорії "стандартна", а країна позичальника за ризиком — до третьої групи ризику і нижче, то така кредитна операція вважається "нестандартною".

Якщо кредитна операція в іноземній валюті здійснюєть­ся з нерезидентом, що не є банківською установою або фізичною особою, яка оформила дозвіл на працевлаштування н Україні, або яка є працівником розташованих на території України іноземних дипломатичних, консульських, торго­вельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій та їх філій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, то така операція не може бути піднесена до вищої категорії, ніж "субстандартна". Ця норма не поширюється на кредитні операції, що здійснюються і поземними філіями українських банків.

Для врахування ризику країни при розрахунку резерву і») коштами на кореспондентських рахунках, які відкриті її інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за ними використовується "становлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній ("Fitch ІВСА", "Мооdу's", "Standard & Рооrs" тощо). Рейтинг фінансових установ, який встановлюється рейтинговим агентством "Standard & Рооrs" наведено у дод. 7. При цьому має також врахову­ватися прогноз зміни рейтингу, який може бути:

1. "позитивним" — свідчить про те, що рейтинг може підвищитися;
2. "негативним" — свідчить про те, що рейтинг може знизитися;
3. "стабільним" — свідчить про малу ймовірність змін;
4. "таким, що розвивається" — свідчить про можливе підвищення або зниження;
5. "NN1" — нейтральний.

Банки, в яких відкрито кореспондентські рахунки, по­діляються за групами відповідно до рейтингу країни, що визначається міжнародними рейтинговими агентствами (дод. 8).

Розмір резерву за кредитними операціями, що здійс­нюються на міжнародному ринку, визначається шляхом зважування суми грошових коштів на кореспондентсько­му рахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт ре­зервування (табл. 12.6).

Таблиця 12.6. Коефіцієнти резервування за групами банків, у яких розміщені грошові кошти на кореспондентських рахунках або депозитних рахунках до запитання

Групи банків, у яких відкрито кореспондентський рахунок	Коефіцієнт резервування, %
	ЗО

Банки та інші позичальники, що розташовані в краї­нах, рейтинг яких не підтве - рджений жодною з провідних світових рейтингових компаній, належать до групи 7. Банки — резиденти і нерезиденти та інші позичальники, що визнані банкрутами або ліквідуються за рішенням уповноважених органів, а також банки, зареєстровані в офшорних зонах, належать до групи 8.

Під час встановлення розміру резерву за врахованими векселями сума, що підлягає резервуванню, визначається відповідно до врахованої вартості векселя та амортизації

дисконту.

Резерв під кредитні ризики розраховується та фор­мується головним банком і його філіями. За повноту фор­мування резервів відповідальність несе головний банк. Сума резервів під стандартну та нестандартну заборгова­ність за кредитом обліковується на контрактивних рахун­ках банку.

Контрактивні рахунки — це контрарні рахунки, які ви­користовуються для регулювання показників активних ра­хунків. Операції за цими рахунками відображаються за ме­тодами відображення операцій за пасивними рахунками.

Критерії, що використовуються банками при класифі­кації кредитного портфеля, а також у процедурах прий­няття і виконання рішень щодо формування та викорис­тання резерву під кредитні ризики, мають відображатися у відповідних документах банку, що визначають його кре­дитну політику.

Для щомісячного розрахунку резервів банки здійсню­ють класифікацію кредитних операцій шляхом проведення інвентаризації та аналізу їх якості. Результати аналізу якості кредитного портфеля мають фіксуватися докумен­тально за формою, встановленою банком.

Контроль за повнотою сформованого резерву здійсню­ється за даними місячного балансу банку.

Банки зобов'язані щомісяця здійснювати інвентариза­цію прострочених і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів за кредитами та в разі погашення позичальни­ком заборгованості за нарахованими доходами скоригувати суму резерву на суму отриманого платежу.

Нараховані доходи, визнані згідно з чинним законо­давством безнадійними щодо отримання, списуються за рішенням правління банку за рахунок резерву для відшко­дування можливих втрат за кредитними операціями.

Дата добавления: 2014-11-18