Основні види економічної політики

Економічна політика держави та її види

Економічна політика держави - це система соціально-економічних ідей та цілей розвитку країни, основні завдання, засоби їх досягнення, а також діяльність органів державної влади й управління щодо їх реалізації.

Антициклічна	Грошово-кредитна (монетарна)
Структурна	Бюджетно-податкова (фіскальна)
Інвестиційна	Цінова
Амортизаційна	Зовнішньоекономічна
Науково-технічна	Соціальна
Інноваційна	Регіональна
Конкурентна	Природоохоронна (екологічна)

Антициклічна політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання (регулювання макроекономічної кон'юнктури).

Структурна політика передбачає формування сучасної прогресивної й ефективної структури національної економіки.

За допомогою амортизаційної політики держава заохо­чує нагромадження капіталу, яке у майбутньому стане основою розширення й оновлення виробництва.

Державна інвестиційна політика має на меті регулю­вання капіталовкладень з метою структурної перебудови вироб­ництва, його технічного та технологічного оновлення і модерні­зації.

Науково-технічна та інноваційна політика держави - діяльність держави, спрямована на розвиток науки й техніки, забезпечення стратегічних наукових і технологічних проривів, впровадження результатів НТП у виробництво.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика визначає джерела формування державної казни, формування податкової системи та державного бюджету.

Монетарна (кредитно-грошова) політика передбачає державне забезпечення економіки країни необхідною кількістю грошей, регулювання грошового та кредитного ринків.

Цінова політика - вплив держави на ціни й ціноутворення з метою приборкання інфляції, стимулювання модернізації виробництва, посилення конкурентоздатності вітчизняних товарів на світовому ринку, здійснення кон'юнктурної та структурної політики, пом'якшення соціальної напруги у суспільстві.

Зовнішньоекономічна політика держави охоплює різні аспекти зовнішньої торгівлі, контроль за міграцією капіталів і робочої сили, підтримку вітчизняного підприємництва за кордоном тощо з метою усунення диспропорцій платіжного балансу та досягнення зовнішньоекономічної рівноваги.

Соціальна політика держави зосереджується на формуванні ефективних соціально-економічних умов життя суспільства, регулюванні відносин між соціальними групами, формуванні економічних стимулів для участі у виробництві, забезпеченні ефективної зайнятості населення, створенні соціальних гарантій і умов для підвищення добробуту членів суспільства.

Конкурентна політика держави має на меті розробку заходів, що стосуються створення конкурентного середовища, підтримки та захисту добросовісної конкуренції, боротьби з монополізмом в економіці тощо.

Регіональна політика - це діяльність держави щодо забезпечення збалансованого і комплексного розвитку окремих територій країни виходячи із загальнодержавних та регіональ­них інтересів, шляхом використання абсолютних та відносних переваг регіонів.

Екологічна політика спрямована на забезпечення екологічної рівноваги, охорону навколишнього середовища, створення безпечних умов життя громадян.

В Україні, яка перебуває на етапі соціально-ринкової трансформації, формується система управління національною економікою.

Мета реформування економіки України - створення соціально орієнтованої ринкової економіки, яка б на основі розвитку національного конкурентоздатного виробництва забезпечила гідний рівень життя населення, добробут нації в цілому.

Як показує світовий досвід, умовами успішного реформування національної економіки є:

- формування реалістичної ідеї національного розвитку (відродження) країни;

- наявність програми перетворень, політичної волі керівництва та команди реформаторів;

- швидке проведення реформування (так швидко, як це можливо);

- економічна лібералізація, дерегуляція в плані переходу від старої бюрократичної системи до системи прозорих рішень;

- компетентний і працездатний уряд (поєднання досвіду і знань), кваліфікована державна служба;

- єдність, консолідація суспільства.

Специфічні риси системи державного регулювання економіки України:

- підірвана, але повністю не демонтована адміністративно-командна система управління;

- незбалансованість народного господарства (цілі не підкріплені ресурсами);

- значний зовнішній та внутрішній борг;

- слабка мотивація стратегічної діяльності, переважання тактичного управління;

- відсутність ефективних стимулів до високопродуктивної праці та інтересу до виробничого нагромадження;

- велика питома вага державного сектору, низька ефективність управління в ньому;

- затратна ідеологія господарювання;

- нераціональна організаційна структура управління;

- традиційні бюрократизм і корумпованість службовців.

Стратегічна мета державного регулювання трансформаційної економіки:

- створення макро- та мікроекономічних умов для забезпечення повноцінного функціонування ринкових регуляторів, ефективної діяльності суб'єктів господарювання, становлення конкурентоздатного національного виробництва, збалансованого і стабільного економічного розвитку;

- формування гідних умов життя і праці громадян країни, вдоволення їхніх потреб, реалізація соціальних цілей суспільства.

Дата добавления: 2014-11-08