Сучасні підходи до державного регулювання економіки

Сучасні підходи та принципи державного регулювання економіки

План

ЛЕКЦІЯ 15

Тема 7 ОСНОВИ МЕТОДОЛОГІЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

Навчальна мета: ознайомити студентів з основними підходами та принципами та методами ДРЕ.

Час: 80 хв.

Метод: Лекція

Місце: Навчальна аудиторія

Матеріально-технічне забезпечення: таблиці, графіки, схеми.

Джерела і література: 14, 19, 32, 47.

Навчальні питання і розрахунок часу
Вступ	5 хв.
Основна частина	70 хв.
1. Теорії макроекономічного регулювання. 2. Основні типи економічних систем та механізми їх регулювання 3. Державне регулювання економіки: необхідність, суть, функції, цілі та об'єкти 5. Економічна політика держави та її види	20 хв. 20 хв. 10 хв. 10 хв 10 хв.
Підсумки	5 хв.

Зміст лекції

1 Сучасні підходи та принципи державного регулювання економіки.

2. Основні форми впливу держави на соціально-економічний розвиток країни.

3. Методи державного регулювання економіки.

4. Система органів державної влади та їхні функції у сфері управління економікою України.

Методологія державного регулювання економіки – це підходи, принципи та логіка управління соціально-економічним розвитком країни.

Ринковий механізм і державне регулювання економіки є діалектичною єдністю, атрибутом змішаної економіки. Розумний синтез ефективного ринкового механізму і державного регулювання дає можливість вирішувати основні соціальні та економічні проблеми суспільства, кон’юнктурні та стратегічні цілі.

У стабільній економіці основним регулятором соціально-економічних процесів виступає ринковий механізм, а ДРБ вико­нує допоміжну роль. Основне призначення останнього - ство­рення нормальних умов для функціонування ринку, нейтраліза­ція негативних наслідків і вирішення проблем, які не під силу ринковому механізму.

У перехідній економіці роль державного регулювання значна і суттєва, але в міру створення необхідних засад розвитку ринко­вих відносин вплив держави має зменшуватись.

Ринкове і державне регулювання економіки часто доповнюєть­ся функціонуванням інституту соціального партнерства, що дає можливість найкращим чином узгоджувати інтереси суб'єктів, реалізовувати економічні й соціальні цілі розвитку суспільства.

Державне втручання в економіку має бути раціональним - надмірна активність держави може породжувати негативні тенденції і наслідки, а також обумовлює зменшення фінансових можливостей держави.

Це пов'язано з тим, що будь-яке втручання держави в економічне життя передбачає:

1)певні адміністративні витрати (на утримання управлінського апарату);

2) існування так званих "побічних ефектів", "фіаско державного регулювання".

Причина виникнення "побічних ефектів" в тому, що ринок - це органічний механізм, і будь-який державний захід (якого б характеру він не був) змінює умови взаємодії на даному ринку, ринкову кон'юнктуру, впливає на рішення суб'єктів господарювання.

"Фіаско" (провали) державного регулювання обумовлено:

по-перше, неправильним застосуванням методів та інструментів ДРЕ (розміри податків, мита, кредитних ставок, квот, ліцензій тощо);

по-друге, можливістю помилок в прийнятті управлінських рішень через відсутність чи недостатність інформації;

по-третє, існуванням проблеми часових лагів - "ефекту запізнення" в процесі постановки цілей, прийняття рішень, виборі інструментів регулювання. Необхідно враховувати і швидкість введення в дію та термін дії кожного інструмента, які по-різному впливають на ціль: зміни в грошово-кредитному регулюванні дають швидший ефект, в податковому - більш віддалений результат;

по-четверте, перевищенням владних повноважень, використанням цього інструмента на користь вузького кола осіб (клану, об'єднання тощо).

2. Основні принципи державного регулювання економіки:

1) наукової обґрунтованості - врахування вимог об'єктивних економічних законів, реалій економічного, політичного і соціального життя суспільства, національних особливостей;

2) погодження інтересів - державне регулювання економіки має бути механізмом погодження інтересів різних суб'єктів економіки: загальнодержавних, регіональних, групових (підприємців, робітників, споживачів, виробників тощо);

3) системності обумовлений функціонуванням національної економіки як великої складної системи, що включає різні рівні й елементи. Тому державне регулювання економіки, охоплюючи різні об'єкти, має виходити із системних засад у вирі­шенні економічних, соціальних, зовнішньоекономічних, науково-технічних, культурних, екологічних та інших проблем;

4) цілеспрямованості - державне регулювання має спря­мовуватися на досягнення конкретних цілей;

5) пріоритетності - виділення основних соціально-економічних проблем розвитку країни, на вирішенні яких державі належить зосередити свої зусилля (через обмеженість наявних державних ресурсів - фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних і т. ін.);

6) комплексності - необхідність використання державою всього арсеналу засобів та інструментів, що є в її розпорядженні (правових, економічних, адміністративних, прямих, непрямих, неформальних тощо);

7) адаптації - державне регулювання має ґрунтуватися на безперервному аналізі результатів оперативної оцінки й коригуванні впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх чи зовнішніх умов розвитку країни;

8) мінімальної достатності:

- держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечити ринок;

- функції державного управління мають певним чином розподілятися - на вищих його рівнях належить вирішувати ті проблеми, які не можуть бути з'ясовані на нижчих;

9) ефективності:

- організаційно-правове забезпечення ДРЕ – управління економікою зобов'язані здійснювати спеціальні органи державної влади й управління з чітко визначеними правами, компетенцією та обов'язками;

- економіко-організаційне забезпечення ДРЕ - держава повинна використовувати важелі (форми, методи, інструменти), адекватні цілям і ситуаціям, що склалися;

- порівнянність витрат (на утримання державного управлінського апарату) та результатів державного втручання в економіку.

Логіка ДРЕ характеризує послідовність заходів держави, необхідних для управління соціально-економічним розвитком країни:

1) аналіз вихідного рівня розвитку національної економіки, її проблем та можливостей;

2) визначення цілей, пріоритетів і кінцевих результатів ДРЕ;

3) з'ясування способів досягнення поставлених завдань і створення відповідних правових, економічних, організаційно-управлінських механізмів;

4) формування необхідних ресурсів (фінансових, матеріальних, інтелектуальних, трудових, інформаційних тощо);

5) передбачення ризиків і наслідків управлінських рішень.

Дата добавления: 2014-11-08