Оцінка ефективності програм

Оцінка ефективності варіантів програми може здійснюватися декількома шляхами:

— через побудову системи економіко-математичних моделей і розрахунок варіантів за ними на EOT;

— застосування експертної оцінки;

— поєднання економіко-математичного моделювання з експерт­ною оцінкою.

Вибір варіантів заходів повинен здійснюватись шляхом порів­няння результативності програми та витрат на її реалізацію. Опти­мальною буде та програма, яка забезпечить найвищий соціально-економічний ефект:

де Е, — величина соціально-економічного ефекту від реалізації програми за певний період часу t; P, — узагальнююча величина результатів від реалізації програми за певний час t; 3, — витрати на реалізацію програми протягом певного періоду t.

Економічний ефект обчислюється відповідно до Методичних рекомендацій з комплексної оцінки ефективності заходів, спря­мованих на прискорення науково-технічного прогресу.

Формалізувати процес оцінки й добору варіантів програми за критерієм економічної доцільності можна, використавши методи бальної оцінки з ваговими коефіцієнтами за формулою:

^Еек = ^mY,^ai^xi '

де Е — величина узагальнюючого показника економічної ефек­тивності; a_t — ваговий коефіцієнт і-го часткового показника; x_t — бальна оцінка і-го часткового показника; т — кількість галузей народного господарства, які використовують результати розробки програми.

Для формалізації процесу оцінки та відбору варіантів програ­ми за узагальнюючим науково-технічним критерієм можна використовувати методи бальної оцінки з ваговими коефіцієнта­ми, які присвоюються показникам групою експертів за форму­лою:

^Еп.т. = Р^^Ь_іУі,

де р — показник ймовірності отримання очікуваного результату у визначені терміни (має значення: 1 — при позитивному, 0 — при негативному значенні); N — показник науково-технічного рів­ня (має значення: 1 — при відповідності, 0 — при невідповідності); Ьі — бальна оцінка і-го показника; г/, — ваговий коефіцієнт г-го показника.

Варіанти прогнозу добирає група експертів. Пріоритетний ва­ріант повинен мати максимальну оцінку в кожній групі узагаль­нюючих критеріїв.

Для формалізованого добору варіанта програми можна вико­ристати формулу:

^Ео =^Ес(^Еек^+Ен.т.)'

де Е_с — узагальнююча оцінка показників соціальної ефективності (має значення 1); Е_ек_, -Е_и.,„. — узагальнююча оцінка за групою по­казників відповідно до економічної та науково-технічної ефек­тивності.

Соціальний ефект можна оцінити кількісно шляхом зіставлен­ня соціальних умов до і після реалізації варіанта програми. Соціальні наслідки деяких заходів оцінюються лише якісно. В та­кому випадку оцінка і добір варіанта програми здійснюються екс­пертно. Для зіставлення соціальних результатів варіантів програ­ми використовують показник суспільної соціальної ефективності витрат на її реалізацію, який визначається так:

Р. Зі '

де Е_сі — соціальна ефективність витрат і-го виду; Р_сі — соціальні результати і-го виду; З, — витрати на виконання варіанта про­грами; і = 1,2,3. ..п — вид соціального ефекту.

Узагальнююча величина результатів від реалізації програми обчислюється як сума від економічних, соціальних, науково-тех­нічних, екологічних результатів:

Р = Р + Р + Р + Р

^rt ^гек ~^{г г}с н.т. "^{г г}екол.

Витрати на реалізацію програми визначаються методами екс­пертної оцінки, аналога і нормативним.

Метод експертної оцінки передбачає оцінювання групою екс­пертів витрат на реалізацію програми в цілому та її окремих етапів, а також узагальнення експертних висновків.

Витрати за другим методом визначаються за аналогією з ура­хуванням зміни витрат залежно від деяких факторів:

З_і=З_анК_п±АЗ_і,

де З_ан — витрати на виконання аналогічних програм, реалізованих

раніше, тис. грн; К_п — прогнозований коефіцієнт зміни витрат

залежно від рівня інфляції, зміни величини оплати праці, вартості

ресурсів, продуктивності праці виконавців тощо; Д3_;— зміна

витрат на реалізацію програми з урахуванням ступеня відповід­ності програми, яка розробляється, тій, що вже була реалізована, тис. грн.

Нормативний метод передбачає визначення витрат на реаліза­цію програми за допомогою нормативів витрачання матеріальних, технічних, трудових, фінансових та інноваційних ресурсів.

Правові, економічні та організаційні засади формування ціліс­ної системи програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць закріплені в Законі України від 23 берез­ня 2000 р. "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України".

Дата добавления: 2014-11-08