Сутність та класифікація офшорних центрів

Ключові поняття

Офшорні центри: сутність, риси, типи використання; офшорне підприємництво: торговельна компанія, холдингова компанія, довірчий фонд, дочірня страхова компанія, судноплавна компанія, авіалінії, офшорний банк, траст, офшорний університет, ротаційна компанія; міжнародне податкове планування: "шопінг" податкових угод, "брудні" гроші.

Офшорним центром, або податковою гаванню (tax haven), називають територію, в межах якої існуюче законодавство надає власникам іноземних підприємств можливість знижувати податкові зобов'язання в країнах їх походження. Іншими словами, офшорні центри дозволяють юридичним і фізичним особам значно полегшувати податковий тягар шляхом повного або часткового звільнення від сплати податків у своїй рідній країні.

Характерною рисою офшорного центру є те, що депонований у ньому капітал не лежить без руху, а призначається для інвестування у високоприбуткові галузі з низьким оподаткуванням.

Офшорні центри зобов'язані себе узаконити - і в загальному плані і, особливо, у відносинах з іншими державами, отримавши їхню згоду на низьке оподаткування. Це - важлива, але не єдина їхня риса. До основних слід віднести:

• політичну й економічну стабільність у країні;

• гарантію суворої фінансової і банківської таємниці;

• відсутність валютних обмежень;

• наявність сучасних засобів зв'язку і добре облаштованої мережі комунікації;

• зручну правову систему;

• виконання індивідуальних потреб інвесторів.

До інших особливих вимог клієнтів офшорних центрів зазвичай відносять: відносно низькі адміністративні витрати, які необхідні для поточної діяльності, добре мовне обслуговування з боку перекладачів, послуги професіональних радників, сприятливі умови збирання податків, можливість набуття статусу іноземця, можливість купівлі нерухомості, а також низький рівень цін на товари, необхідні для життя персоналу та членів їхніх сімей.

Розглянемо ці риси.

Це, насамперед, економічна й політична стабільність. Вона є головною умовою, як повинні дотримуватись офшорні центри. Цілком зрозуміло, що ніхто й ніколи не стане вкладати капітал у ті країни, в яких може бути проведена націоналізація власності, фінансів або яким загрожує крах. Те ж саме стосується політичних змін, особливо за яких верх беруть лівоорієнтовані чи радикальні елементи. Воєнна дестабілізація або збройні конфлікти однаковою мірою ставлять хрест на існуванні офшорних центрів.

Політичний ризик має вирішальне значення при прийнятті рішень про переміщення майнових цінностей за кордон.) Багато країн, в яких легко можна здійснити військовий переворот, вважаються небезпечнішими, ніж колишні колонії, що пов'язані численними ниточками з метрополією. Разом з тим такі колонії, як підтверджує приклад колишніх британських володінь, менше піддаються небезпеці з боку сильніших сусідів. Відтак Бермуди вважаються більш безпечними, ніж Багамські Острови, хоча в обох цих країнах не можна виключити расових заворушень.

Наступною за значенням і за важливістю особливістю офшорного центру (після політичної й економічної стабільності) є зобов'язання зберігати й гарантувати сувору банківську таємницю. Це - загальна риса таких центрів. Завдяки ліберальному законодавству по відношенню до банківської діяльності створюється легкість і доступність банківських рахунків з одного боку, а з іншого - поряд з безумовним зобов'язанням збереження таємниці гарантується максимум безпеки їхньої діяльності в проведенні банківських операцій.

За цими ознаками офшорні центри підрозділяються на два основних типи.

Перший - це власне офшорні території, які офіційно визнані у світі, і юрисдикції, що відносяться до "податкових гаваней", це переважно країни з нечисленним населенням і малою територією. За термінологією О ОН вони називаються мінідержавами. Для них характерним є відсутність податку на прибуток для іноземних “пільгових” компаній. Але це здебільшого знецінюється в очах клієнтів через такий серйозний недолік, як відсутність податкових угод з іншими державами і особливо договорів про уникнення подвійного оподаткування. До цього типу юрисдикцій належить велика кількість офшорних центрів світу, наприклад, Острів Мен, Гібралтар, Багамські Острови, Теркс і Кайкос та інші.

До другого типу відносяться юрисдикції з "помірним" рівнем оподаткування. Такі держави не вважаються типовими офшорними територіями, хоча деякі з них в окремих випадках включені до "чорних списків" податкових гаваней. Тут найчастіше збирається "помірний" (а інколи й досить значний) податок на прибуток. Але такий "недолік" (з точки зору бажаючих мінімізувати свої податкові зобов'язання) цілком компенсується тим, що такі юрисдикції пов'язані численними податковими угодами з іншими державами. Крім того, тут надаються значні пільги для компаній певного роду діяльності, насамперед, холдингових, фінансових, ліцензійних. Як буде показано далі, такі компанії використовуються як проміжні пункти для переказу доходів і капіталів з однієї країни в іншу. При цьому кінцевим пунктом такого переказу виступають офшорні компанії, які зареєстровані в загальновідомих податкових гаванях.

Зонами "помірного" оподаткування зазвичай вважаються цілком "респектабельні" держави Західної Європи - Швейцарія, Голландія, Австрія, Ірландія, Бельгія.

Існує і ряд "комбінованих" юрисдикцій, в яких поєднуються ознаки двох згаданих типів. До них можна віднести такі "оптимальні" юрисдикції, як Кіпр та Ірландію.

Слід, однак, відзначити, що не всі офшорні центри першого типу повністю "відлучені" від можливості укладення податкових угод. Деякі з них мають договори про уникнення подвійного оподаткування з окремими країнами (до таких офшорних юрисдикцій відносяться Мадейра, Нідерландські Антильські Острови, Маврикій, Британські Віргінські Острови). Все це створює ще одну зручну "лазівку" для приховування від податків доходів і капіталу.

Що ж до законодавчого регулювання правостосунків з усіма типами офшорних юрисдикцій в Україні, то, як відомо, 1 березня 2000 р. нарешті було прийнято довгоочікуване розпорядження Кабінету Міністрів України № 106-р, де викладений повний перелік країн, що визнані українським законодавством як офшорні юрисдикції. Зрозуміло, що законодавства інших країн можуть відрізнятися за віднесенням або ні тієї чи іншої країни до офшорної території. Подеколи це призводить до ускладнень стосунків між країнами, тому для універсалізації та приблизно однакового ставлення різних країн до офшорних центрів розроблена спеціальний перелік ознак, за якими та чи інша юрисдикція може бути віднесена до офшорної. Цей перелік включає основні та додаткові характеристики.

Основні:

1) Відмова від надання фінансової інформації іншим країнам.

2) Наявність "поличних" компаній, тобто вже зареєстрованих і навіть таких, які вже працювали і мають добру кредитну історію.

3) Наявність законів про нерозповсюдження корпоративної інформації.

4) Наявність налагодженої системи електронних комунікацій.

5) Суворі закони про збереження банківської таємниці.

6) Великий обсяг туристів, які значною мірою поповнюють готівковий обіг.

7) Вільне використання "світових" валют, переважно долара США, як місцевої валюти.

8) Наявність значною мірою незалежного від зовнішнього тиску уряду.

9) Велика залежність від сектору фінансових послуг.

10) Вигідне географічне положення.

Додаткові:

1) Сприятливий часовий пояс.

2) Наявність вільних економічних зон.

3) Наявність "зручного" судового регістру. Якщо ж розглядати офшорні центри лише з точки зору ситуації фіскальної, тобто з боку специфіки різноманітних вигод і переваг для різних категорій платників податків, то такі центри підрозділяються на декілька груп. Це - країни і території:

• які не обкладають своїх резидентів ніякими податками (Андорра чи Багамські Острови);

• які обкладають податками лише дохід, отримуваний у даній країні, але звільняють від податків доходи, що надходять з-за кордону (Коста-Ріка, Гонконг);

• в деяких країнах отримуваний там дохід не обкладається податком, але обкладається доход, отримуваний з-за кордону (Монако);

• території, де обкладається податком дохід, отримуваний за кордоном, однак, податкові ставки надто низькі - нижче 1% (острови Гернсі, Джерсі або Шарп);

• в яких обкладаються податками нагромадження багатства

(матеріальні цінності), а не поточний дохід (Уругвай);

• в яких дозволяється застосовувати різні комбінації з пільгових податкових правил, що створюють особливо вигідні умови для фізичних осіб.

їхні доходи тут зовсім звільнені від податків або окремі види доходів користуються податковими привілеями. В Європі такими центрами є Андорра, Ірландія, Монако, Кампійоне де Італія, за межами Європи - Багамські, Бермудські, Кайманові Острови, Французька Полінезія або Острови Святого Варфоломія.

Дата добавления: 2014-11-18