Підприємницький менеджмент

Ви знаєте, що в теорії управління розрізняють поняття "бізнесмен" і "підприємець". Підприємець - це людина, яка бере на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства або розробкою нової ідеї, нової продукції, нового виду послуг, що пропонуються суспільству. Підприємець вишу кує зміни в запитах суспільства, реагує на них і використовує як джерело досягнення успіху. П. Друкер стверджує, що підприємництво скоріше є особливістю поведінки, ніж особи. Підприємець не обов'язково є власником, капіталістом, він може бути найманим працівником або самостійним господарем, зайнятим якою-небудь справою. Підприємництво - не обов'язково бізнес, воно належить до всіх видів діяльності, якщо вони головним завданням мають отримання чогось нового, нових ідей та їх реалізацію. Відтак говорять як про бізнес підприємницького характеру, так і підприємницький менеджмент. П. Друкер розглядає підприємницьке управління як соціальну технологію, котра робить економіку підприємницькою.

В сучасній теорії і практиці управління підприємницьке управління протиставляється адміністративно-бюрократичному як по лінії мети і завдань менеджменту, так і по лінії форм і методів їх реалізації. В чому ж відмінність?

Відмінність полягає, насамперед, у зміні ціннісних орієнтацій, сприйняття і думок. У міжнародному менеджменті змінюється підхід до вибору спільної мети, що формулюється як чітко виражена причина існування фірми і позначається як її місія. Прибуток уже не розглядається спільна мета (місія).

Оскільки ТНК є відкритою системою, що активно взаємодіє з навколишнім середовищем і залежить від неї, вона може вижити і добитися успіху лише в тому випадку, коли задовольнятиме яку-небудь потребу, що знаходиться поза нею. Саме тому в навколишньому середовищі керівництво корпорації вишукує спільну мету організації. Прибуток же, незважаючи на його важливість, є внутрішньою проблемою функціонування фірми. Вона може слугувати ґрунтом для вибору найліпшої альтернативи при прийнятті рішень про стратегічний напрям діяльності фірми, їй відводиться роль специфічного обмежувача (поряд з витратами) при створенні товарів і послуг, що відповідають потребам суспільства і ефективно їх задовольняють. Місія ж виражає прагнення працювати в певному напрямку, її формулювання деталізує статус фірми і забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях. Цим місія відрізняється від завдань, котрі представляють собою кількісно вимірювані рубежі діяльності підприємництва: прибутковість, продуктивність, обсяг продаж та ін. П. Друкер робить такий висновок: "Існує лише одне обґрунтоване визначення мети підприємництва - створення клієнта", тобто своєчасне визначення актуальних запитів суспільства і створення продукції для їх задоволення. Генрі Форд визначив місію компанії "Форд" як надання людям дешевого транспорту. Він вважав, що якщо це робити, то досягнення мети забезпечить отримання прибутку.

Особливо великої уваги приділяє мети-місії японський менеджмент. Японська компанія визначає загальну мету як прагнення, котре не може бути задоволене, але становить щось таке, чого варто добиватися і в якому напрямку працювати.

"Найважливішим аспектом керівництва діловою активністю, - пише К. Татеїсі, - є точне визначення ідеалів корпорації. На цьому грунтується весь бізнес". Керуючись філософією "спільної долі" і "служіння суспільству", К. Татеїсі сформулював місію корпорації "Омрон" так: "Робота в ім'я процвітання суспільства". Ось як він пояснює суть цього девізу. Насамперед він вважає, що зростання, цю найголовнішу ціль компанії, слід розуміти як збільшення можливостей вносити свій вклад у справу суспільства. Конкретно це виражається в тому, що зростання компанії приводить до збільшення зайнятості, що цілком природно відповідає інтересам місцевого суспільства. Зрослі доходи від покупця слугуватимуть капіталовкладеннями в інновації, поліпшення якості і зниження цін. Збільшення прибутку призведе до збільшення податків на користь нації, підвищенню заробітної плати та дивідендів акціонерів. Служіння суспільству виражається також і в забезпеченні товарами, і в створенні нових товарів. Така позиція К.Татеїсі сформувалась після відвідання США з метою ознайомлення з роботою американських компаній, під час якого він дійшов висновку, що джерело життєстійкості американського бізнесу - дух західних переселенців і християнство. Водночас Дж.Грейсон і К. О'Делл, автори монографії "Американський менеджмент на порозі XXI століття" пов'язують успіхи Японії у повоєнний період з пасіонарністю, тобто духом жертовності, самовідданості, готовністю до важкої роботи і життя в ім'я майбутнього.

Сьогодні всі теоретики і практики прогресивного напрямку менеджменту вважають, що усвідомлення менеджерами всіх рівнів розуміння корпоративної місії як слугування суспільству і відповідальності перед суспільством розвиває дух підприємництва. Загальне розуміння цілей і загальна філософія корпорації стимулюють процес нововведень, роблять його систематичним і цілеспрямованим, а участь кожного працівника в розробці підходів до вирішення проблем, що виникають, забезпечує успіх. "Робота перетворюється в служіння мистецтву, а доходи корпорації стрімко зростають", - стверджує К. Татеїсі - бізнесмен і менеджер вищого рангу.

Відповідно до зміни підходу до визначення цілі організації змінюється і стиль управління. Підприємницький стиль управління, на відміну від авторитарно-бюрократичного, який породжує пасивність, небажання брати на себе вирішення проблем, що виникають, є демократичним, орієнтованим на активне залучення працівників середнього рівня управління і безпосередніх виконавців в управлінні, на розвиток їхньої ініціативи, самостійності. При цьому менеджери, приймаючи рішення і діючи самостійно, свідомо йдуть на ризик, впроваджуючи нову ідею, продукт або послугу.

Самостійність і відповідальність при прийнятті рішень на всіх рівнях управлінської вертикалі для транснаціонального бізнесу особливо значимі завдяки таким чинникам, як відстань і унікальність середовища кожної країни, в якому ТНК веде свої справи. Філії, дочірні підприємства ТНК часто знаходяться, на різних континентах, а рішення необхідно приймати негайно. Незважаючи на досягнення в галузі інформаційної технології, процес комунікації, тобто обміну інформацією між центральним апаратом управління і менеджментом дочірніх підприємств за рубежем уповільнюється і ускладнюється: звужуються можливості зворотного зв'язку, підвищується рівень шуму в інформаційній системі внаслідок мовних відмінностей у сприйнятті інформації, а також фізичних завад. Окрім того, ведення справ у середовищі, істотно відмінному від звичного середовища всередині країни походження фірми, вимагає знання цих особливостей і можливих шляхів адаптації до них. Очевидно, що для транснаціонального бізнесу самостійність і відповідальність, рішучість узяти на себе ризик при коригуванні стратегічного курсу фірми стосовно до унікального середовища є неодмінною умовою конкурентоспроможності. Для ТНК підприємницький стиль управління необхідний на всіх рівнях, відтак менеджмент ТНК в цілому діє як підприємець.

Передумовою реальності підприємницького менеджменту є гнучка організаційна структура управління, застосовувана в ТНК система "децентралізованого управління", що дозволяє розкріпачити менеджмент, усунути тиск зверху і створити широкі можливості для природної творчої активності і новаторства. Готовність до сприйняття нових ідей і здатність реалізувати інноваційні рішення на систематичній основі є обов'язковим компонентом підприємницького менеджменту. Керівництво ТНК розглядає інноваційність як особливий інструмент підприємництва. Проблеми підприємницького та інноваційного управління пов'язані між собою. Нові ідеї, на думку П. Друкера, якраз і становлять смислову основу терміну "підприємець".

Наступним питанням теми і буде питання про інноваційну складову системи міжнародного менеджменту.

Дата добавления: 2014-11-18