Інноваційний менеджмент

Один з постулатів практичної філософії міжнародного менеджменту полягає втому, що:

1) в сучасному світі постійним є лише одне - зміни, а відтак нововведення неминучі;

2) зміни підпорядковуються певним закономірностям, і тому прогнозовані і керовані;

3) управління нововеденнями - це ключ до підтримання високого рівня конкурентоспроможності корпорації.

Маркетинговий менеджмент - ринкова концепція управління В умовах сегментації світового ринку і проблеми знаходження ніші, в умовах динамічної конкуренції, змістом якої, дедалі відчутніше стає науково-технічне суперництво, фірма не може розраховувати на виживання без постійного новаторства. Якщо менеджмент не готовий до сприйняття і реалізації інноваційних ідей, в тому числі й управлінських, то знижується адаптаційна здатність фірми.

Менеджмент ТНК є інноваційним, оскільки для нього характерна систематизована цілеспрямована новаторська діяльність, постійний пошук і використання можливостей створити новий продукт, послугу або нову технологію саме тоді, коли на ринку виникає потреба в них.

Інноваційний менеджмент має маркетингову спрямованість. Його завдання - прогнозувати і "стимулювати" появи нових потреб, а також планувати заходи по їх задоволенню. Саме нововедення визначається як явище, що перебуває в сфері попиту, а не пропозиції, воно повинно змінювати цінність і корисність, які добуваються споживачем з ресурсів.

Компанія "Мак Дональдс" розглядається в теорії менеджменту як класичний приклад застосування інноваційних і маркетингових принципів у виготовленні і продажу гамбургерів. Вона зробила це одна з перших.

Компанія передусім розробила кінцевий продукт. Потім переглянула весь процес його виготовлення. Після цього були спроектовані і впроваджені такі інструменти і пристосування, які дозволили автоматизувати і синхронізувати процес заготовки компонентів: однакових шматочків м'яса, цибулі, смаженої картоплі та булочок. Одночасно було проведено вивчення ціннісних орієнтацій, тобто запитів клієнтів. Чому віддають перевагу клієнти? Впевненості в якості і наявності продукту, оперативності обслуговування, абсолютній чистоті та доброзичливій атмосфері. На підставі отриманих даних у компанії були розроблені відповідні норми і положення, проведено підготовку персоналу і зроблено техніко-економічне обґрунтування. Це цілком можна назвати комплексним (системним) управлінням, що принесло успіх компанії.

При вивченні соціальної природи сучасного світового господарства ми вже говорили про те, що епіцентр саморегуляції світової ринкової економіки змістився від цінового механізму в бік систематичного, деталізованого наукового вивчення купівельного попиту на всіх його рівнях і управління цим попитом збоку ТНК.

Після Другої світової війни виробнича спроможність у зв'язку з підвищенням ефективності виробництва внаслідок НТР стала перевищувати вбираючу спроможність ринку. Помітно посилилась і набула нових рис конкуренція. Конкуренція цін і витрат виробництва була відсунута на другорядні позиції конкуренцією стратегій задоволення запитів споживача маркетинговою конкуренцією.

Ринок продавця почав стрімко перетворюватись у ринок покупця. Це привело до зміни всієї філософії бізнесу і менеджменту. Транснаціональний бізнес став орієнтуватись на покупця, а не на виробництво. Зусилля менеджменту у виробленні стратегії фірми дещо "змістились" із сфери безпосереднього виробництва в сферу виявлення інтересів, мотивів поведінки покупців, психологічних особливостей різних груп населення. Всі напрями (аспекти) менеджменту набули маркетингової орієнтації в єдиному замкнутому циклі "виробництво -ринок - конкретний покупець - зростання прибутку" і стали функціонувати як органічна система, що має спільний план, який слугує для досягнення спільної мети (місії) фірми, підсистеми якої (функціональні підрозділи менеджменту), хоча й мають специфічні риси і свої власні цілі, проте підпорядковані організуючі цілі системи в цілому, її загальній спрямованості, що отримала назву: "розвиток на базі ринкової (маркетингової) концепції управління".

Разом з цим процесом відбувалась еволюція поняття "маркетинг". До 40-х років термін "маркетинг" був синонімом "продажу". На той час лімітуючим чинником була здатність виробляти, а не вміння продавати. Основна увага зверталась на виробництво, пошуки шляхів зниження витрат виробництва і підвищення продуктивності. Мало уваги приділялось розробці нової продукції. Головним завданням маркетингової діяльності було забезпечення максимуму продажів за допомогою різних методів впливу на покупця з метою примусити його здійснити купівлю. В 60-х роках поняття "маркетинг" наповнюється новим змістом. Зрослі виробничі можливості, швидке оновлення і розширення асортименту продукції під впливом НТР, загострення конкурентної боротьби на світовому ринку привели до того, що маркетинг почав поступово відігравати роль глобальної функції управління, що визначає весь зміст науково-виробничої та збутової діяльності.компанії. Маркетингова діяльність концентрувалась на завоюванні і підтримці конкурентоспроможності на світових ринках. У цій діяльності великого значення набувають питання стратегічного планування, спрямованого на врахування вимог зарубіжних споживачів при розробці структури асортименту продукції. Більше того, глобальність маркетингу, коли на маркетингове управління покладається відповідальність за генеральне прогнозування, за створення нової продукції, за встановлення цін і вирішення інших важливих завдань, переростає в маркетингову систему управління. Ось як описує зміни змісту поняття "маркетинг", що відбувались, П. Друкер: "Маркетинг не лише ширше поняття, ніж продаж, це взагалі не спеціалізована діяльність. Маркетинг включає весь бізнес. Це бізнес, який розглядається з точки зору кінцевого результату, тобто з точки зору покупця. Відповідальність за маркетинг тому повинна пронизувати всі сфери підприємництва. Маркетинг є визначальною специфічною функцією бізнесу".

Термін "маркетинг" вже застосовується не тільки для визначення однієї з функцій управління, й для визначення суті сучасного менеджменту в цілому, котра полягає в адаптуванні управлінських функцій до ринку, в постійному контролі проблем попиту, виробництва нових товарів і планування збуту.

Змістовна сторона понять "маркетинговий менеджмент", "маркетингова спрямованість менеджменту" полягає в злитті управління виробництвом -НДДКР і збутом в єдиний процес, орієнтований на збалансованість між споживчим попитом і виробничими можливостями з позицій ринкової ситуації і тенденції її зміни.

Як висновок наведемо ще одне висловлювання К. Татеїсі: "На наших очах завершується перехід від ділової активності, пов'язаної з виробництвом товарів, до такого маркетингу, котрий передбачає не просто виробництво, а максимальне задоволення всіх побажань споживача, включаючи якість товару, його вартість і спосіб доставки. Успіх компанії залежить від того, наскільки орієнтовані на ці завдання службовці компанії".

Розглядаючи проблеми маркетингу, завжди слід пам'ятати, що в сучасній теорії менеджменту розрізняють "маркетинг" як ринкову концепцію управління фірмою та "маркетинг" як одну з функцій менеджменту, що мова може йти про маркетингове управління фірмою (або маркетингову спрямованість управління) і про управління маркетингом збутової діяльності фірми.

Соціальна орієнтованість міжнародного менеджменту Одна з центральних ідей філософії міжнародного менеджменту полягає в тому, що ефективність управління залежить від раціональної взаємодії між менеджментом і соціальною структурою організації суспільства. Ця ідея розвивається в площині соціальної відповідальності та етики міжнародного бізнесу.

Найефективнішою системою управління вважається модель, в основі якої лежить філософія спільної долі працівників фірми, акціонерів і споживачів. Суть її в тому, що інтереси працівників і споживачів так само важливі, як і інтереси акціонерів. Транснаціональні корпорації прагнуть змінити ряд традиційних стереотипів взаємовідносин праці і капіталу, зламати стіну конфронтації та антагонізму між робітниками та адміністрацією. Вони культивують відносини доброї волі і "партнерства" між менеджментом і працею шляхом раціонального управління, суть якого полягає в тому, щоб надати працівникові можливість достатньо заробляти, відчувати задоволення від своєї праці і брати участь в управлінні підприємством. Завдяки цьому досягається активізація "людського чинника", що є одним з центральних завдань діяльності керівництва.

Досвід показує, що фірми, які сповідують таку філософію, мають переваги (за інших рівних умов) в ефективності, якості та конкурентоспроможності. Працівники в таких фірмах:

а) розуміють проблеми фірми;

б) готові прийняти більшу відповідальність, допомагаючи долати перешкоди;

в) відчувають себе належними до організації;

г) швидко відгукуються на надані можливості;

д) впевнені, що їхні особисті інтереси нерозривно пов'язані з успіхом фірми та інших осіб.

Наприклад, у корпорації "Омрон" була введена система матеріальної зацікавленості за принципом: хто сприяв зниженню будь-яких видів витрат виробництва, отримує, у відповідності зі своєю участю, премію з доданої вартості. Окрім того, менеджмент змінив традиційні пріоритети, виражені в словах: "Більша ефективність - більша зарплата" на "Більша зарплата - більша ефективність". Іншими словами, спочатку збільшення зарплати, а

потім зростання ефективності. Підвищення заробітної плати не як нагорода за добру роботу, а як стимул до її поліпшення. В результаті компанія добилась підвищення ефективності праці, зниження витрат виробництва.

Такий підхід, природно, може принести успіх і вигоди бізнесу лише за певних умов: висока насиченість ринку товарною масою і достатній рівень ефективності виробництва. За таких умов висока зарплата підвищує купівельну спроможність населення, величезна товарна маса успішно поглинається ринком, компанії отримують великі прибутки, що знову ж таки дає можливість проводити нове підвищення заробітної плати. В цьому був секрет процвітання американської промисловості після першої світової війни, і цей досвід узятий нині на озброєння лідерами світового бізнесу.

Партнерство всередині корпорації досягається не лише розмірами заробітку, й спільною власністю (частка в капіталі підприємства) і підтримкою корпоративного духу - можливістю кожного працівника особисто брати участь у розробці політики компанії. І те й інше породжує спільну заінтересованість, почуття причетності до справ фірми.

В японському бізнесі широко розповсюджені і такі принципи соціального управління, як гарантування зайнятості, дружні взаємовідносини з клієнтами та співробітниками, управління на основі консенсусу.

Турбота про добробут своїх працівників - це компонент внутрішньокорпоративної соціальної відповідальності менеджменту (бізнесу). Іншим компонентом є відповідальність перед суспільством. В сукупності вони становлять зміст соціальних програм корпорації. Матеріальною основою соціальних програм є прибутковість підприємства. Якщо підприємство не здатне вести справу прибуткове, питання про соціальну відповідальність перед суспільством стає переважно академічним. Це - з одного боку. З іншого - соціальні програми повинні слугувати виживанню та успіху фірми. Глава фірми "Проктер енд Гембл" так сформулював цей принцип: "Керівництво компанії зобов'язане використати весь свій талант, щоб віддавати найвищі пріоритети прибутку і розвитку. Водночас йому потрібно мати досить широкий кругозір, щоб в інтересах своєї компанії усвідомити виконання компанією будь-якого розумного очікування, яке сформувалось по відношенню до неї всередині місцевої громадськості та різних зацікавлених верств суспільства. Відкрите визнання пріоритетів і соціальне відповідальна поведінка забезпечують компанії досягнення вторинних цілей. Прибутковість і розвиток ідуть пліч-о-пліч з чесним відношенням до працівників, споживачів усіх рівнів і місцевих співтовариств".

Соціальна відповідальність перед суспільством з менеджерських позицій полягає передусім у тому, щоб відповідати на соціальні запити суспільства, побажання споживачів, в тому, щоб випускати продукцію для всякого споживача. Дбаючи про задоволення запитів споживачів, компанія надає збуту продукції, за висловленням К. Татеїсі характеру "розпродажу - всмоктування", товар сам знаходить дорогу до споживача, оскільки народився з його потреб. Торгівля йде гладко, рівно, голки не підточиш.

Соціальна відповідальність менеджменту корпорацій перед суспільством реалізується і в співробітництві з місцевим населенням в таких формах як:

а) участь місцевого капіталу в розвитку дочірніх підприємств та в їх прибутках;

б) створення робочих місць;

в) передача новітньої технології;

г) вирішення екологічних проблем;

д різноманітна благодійна діяльність та ін.

Уявлення про конкретний зміст програм корпорації, що розробляються в рамках соціальної відповідальності, ми зможемо отримати з прикладу фірми "Ай Бі Ем".

Програми цієї фірми включають різні форми субсидій навчальним закладам в галузі вищої та середньої спеціальної освіти, лікарням та установам культури. Фірма створила фонд послуг для місцевих співтовариств, в яких підприємства фірми знаходяться і працюють. З цього фонду надається матеріальна підтримка конкретним проектам та діям у рамках всього розмаїття соціального забезпечення, медичного обслуговування, охорони здоров'я, наукової та громадської діяльності.

Дата добавления: 2014-11-18