Професійні та особистісні вимоги до менеджера-міжнародника

Розглянувши принципи сучасної "філософії" міжнародного менеджменту, ми вже, по суті, визначили підходи до формування тих вимог, котрі пред'являє нині середовище транснаціонального бізнесу до професіональних та особистісних якостей менеджера-міжнародника.

К. Маркс, розвиваючи свою теорію, абстрагувався від особистісних якостей агентів виробництва, вважаючи, що від цих якостей нічого не залежить, оскільки капіталіст - це лише персоніфікований капітал, а робітник і земельний власник - відповідно лише персоніфікація найманої праці і землі. Нині це положення, в кращому випадку, сприймається як напівістина. Для теоретиків і практиків менеджменту в усьому світі питання особистості та мотивації поведінки керівника є неабияким предметом уваги. Підходи до цих питань еволюціонували від моделі "людини економічної" (для якої головне - матеріальні стимули) до концепції "людини ієрархічної" (головний мотив якої - зайняти якомога вище становище), і в 70-ті роки - до концепції "професіональної людини". Системне відображення властивостей останньої можна уявити за моделю динамічної структури особистості, розробленої вченим психологом К. К. Платоновим. У структурі особистості виділяються 4 підструктури, які взаємопов'язані, як щаблі сходів. Вищий щабель, спираючись на нижчі, не зводиться до їх суми, а є якісним стрибком на основі появи нових системних властивостей. В міру просування вгору в структурі зростає роль соціального і зменшується роль біологічного.

Основою є біопсихологічні властивості особистості, до яких відносяться стать, вік, стан здоров'я, темперамент, працездатність.

Другим щабелем знизу є особливості психічних процесів: мислення, пам'ять, емоції тощо., які хоч в основному задані генетично, але можуть розвиватися в певній мірі за сприятливих соціальних умов.

Далі йдуть досвід особистості, її знання, вміння, навички, звички, котрі є вже наслідком впливу середовища, передусім через освіту, передавання соціального досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, але засвоєного за допомогою природних нахилів, здібностей. Цей щабель умовно називають компетентністю.

Нарешті, вершиною, першою за важливістю підструктурою, є спрямованість особистості, ЇЇ моральність, морально-політичні якості. Це, по суті, "пусковий механізм" у поведінці людини, який визначає тип і зміст активності керівника".

Ця структура особистості, може слугувати основою характеристики вимог, що висуваються до професіональних і особистісних якостей, необхідних для ефективного управління міжнародним, транснаціональним і глобальним бізнесом.

В кінцевому підсумку якості менеджера визначаються його місцем і роллю в системі сучасних соціально-орієнтованих ринкових відносин, що набули глобального (світового) масштабу. А в цій системі менеджери - це не просто професіональна група управлінців, а особливий соціальний прошарок в економічній структурі суспільства зі своїми цілями, цінностями, правилами і нормами поведінки, ритуалами, етичними принципами, їх поява пов'язана з розвитком акціонерної форми власності (підприємств) і виникненням у зв'язку з цим нової системи відносин: відбулось відокремлення "капіталу-функції" від "капіталу-власності". Капітал вже не персоніфікований в одній особі (індивідуальний капіталіст). Як "капітал-власність" він представлений акціонерами, як "капітал-функція" - менеджментом, який керує ним від імені акціонерів.

Відокремлення "капіталу-функції" від "капіталу-власності" мало історичне значення.

По-перше, з'явився соціальний інститут менеджерів як суб'єкт по виробництву і розподілу доходів, що одержав у суспільному житті свою значну частку владних функцій, яка має тенденцію до зростання. Менеджер виконує такі соціальні функції, як пом'якшення суперечностей між працею і капіталом, культивування нових відносин у колективі (партнерство, "рівність жертв", консенсус і т. ін.); постійний "діалог" зі споживачами і власними співробітниками; через його посередництво "транслюються" сигнали про стан суспільства; захист свободи підприємництва.

По-друге, на мікрорівні основним відношенням стало відношення між робітниками і менеджерами.

По-третє, змінився характер бізнесу не лише в плані внутрішньофірмових відносин, й відносин з навколишнім середовищем. На ринку, особливо світовому, відбувається не лише змагання цін і праці, й змагання управлінських культур, від якого значною мірою залежить успіх у конкурентній боротьбі. Відтак проблеми розвитку сучасного бізнесу - і в цілому соціально-економічних відносин - вже не можна розглядати лише з позицій "капітала-власності". Дедалі більшого значення набуває розгляд їх з менеджерських позицій.

Якщо в класичній політичній економії ресурси або чинників виробництва розглядалися земля, капітал і праця, то в сучасній економічній теорії, а також у реальному житті менеджмент вважається повноправним ресурсом, чинником виробництв. Відтак фігура менеджера, його професіональні та особистісні якості набувають дедалі більшої ваги і значення в забезпеченні ефективного функціонування фірми. Більше того, в умовах, коли зростаюча інтернаціоналізація ринків, скорочення життєвих циклів товарів, швидке старіння технологій, сильний тиск інновацій дедалі більше утверджують не спокійний і лінійний, а різкий і стрибкоподібний тип розвитку ринків, успіх забезпечують уже не лише й не стільки середньо- і довгострокове стратегічне планування, а здатність добре навченого, компетентного", творчого персоналу управління швидко орієнтуватися і коригувати діяльність підприємства у виключно рухливих ринкових ситуаціях.

Поглянемо з менеджерських позицій на мету і завдання бізнесу (фірми), на внутрішньофірмові відносини і відносини зі споживачами, партнерами, конкурентами, і перед нами вимальовуватимуться необхідні для менеджера професіональні та особистісні якості.

Насамперед менеджер-міжнародник повинен мислити і діяти як підприємець, володіти професіональними навичками і всіма необхідними якостями особистості цього типу. За Й.Шумпетером, справжній підприємець складається з таких якостей: ініціатива, творче начало, готовність іти на певний ризик і націленість на найвищі результати в майбутньому.

Підприємець звичайно описується за допомогою таких особистісних якостей, як ініціативність, сильна воля, помірна схильність до ризику, гнучкість мислення і поведінки, творчі здібності, незалежний характер, аналітичність, яскраво виражена в досягненні успіху, розвинуте почуття господаря своєї долі, лідерство, працездатність. Ці якості ґрунтуються на природжених рисах характеру. Деякі люди за своєю природою більш заповзятливі, ніж інші, але водночас освіта й особистий життєвий досвід можуть як придушувати, так і заохочувати розвиток заповзятливості.

Транснаціональні фірми працюють у ринкових умовах, а відтак повинні орієнтуватись на прибуток (виплата дивідендів, розширення і вдосконалення виробництва тощо). Власник капіталу прагне до негайного отримання якомога більшого прибутку. Але він не має ніякого уявлення про те, яким чином цього добитися. Тим часом головні проблеми виникають не з приводу одержання прибутку, а в зв'язку зі способами його досягнення (за допомогою яких товарів, чинників виробництва і технології, якою ціною для навколишнього середовища і за яких умов праці), визначення того, як привести в дію механізм функціонування підприємства, щоб добитися його довгострокового благополуччя, яке єдине зможе забезпечити стабільну продуктивність і рентабельність, виживання і процвітання фірми. Вирішення цих проблем, а не орієнтація на прибуток найближчого кварталу, і є змістом професіональної діяльності менеджера. Інакше кажучи, місце і завдання менеджера в бізнесі визначається тим, що він повинен "...знати точно, що належить зробити і як зробити це найкращим і найдешевшим способом" (Ф. Тейлор). Кредо сучасного менеджера - вчитися все життя. Але навчання і підвищення кваліфікації, вважає президент Європейської школи бізнесу (Німеччина) професор Клаус Едвард, лише тоді є сучасними, коли вони орієнтовані на майбутнє і звільнені від миттєвого прагматизму.

Формуючи "дерево цілей" (частка ринку, розробка нової продукції, кількість і якість послуг, соціальна відповідальність тощо), менеджмент добивається, щоб численні цілі фірми були взаємно підтримувані, тобто дія і рішення, які необхідні для досягнення однієї цілі, не заважали досягненню інших цілей, а прибуток був результатом, нагородою за правильно визначену стратегію і успішну її реалізацію.

Щоб реалізувати поставлені цілі, кваліфіковано і творчо вирішити завдання, що випливають з них, і, як наслідок, одержати прибуток, менеджер-міжнародник, окрім вимог, що пред'являються до будь-якого менеджер, повинен володіти рядом специфічних здібностей, знань, способу мислення і поведінки, моральних якостей. Існує три підходи до визначення значущості чинників ефективності керівництва: підхід з позиції особистих якостей, підхід поведінки та ситуаційний підхід.

Вважається, що серед особистісних характеристик менеджера-міжнародника повинні бути не лише талант, здібності, інтуїція, уява, спостережливість, уміння виявляти і чітко формулювати проблему, й широкий погляд на життя. Він повинен оволодівати загальноекономічною культурою, розуміти суть процесів, що відбуваються у світогосподарському середовищі, а також специфіку середовища в країнах та регіонах життєдіяльності фірми (знання міжнародного та національного економічного права, а також національних особливостей ділового спілкування, знання хоча б основи психології і психопатології, сповідувати принципи морального і екологічного імперативу). Такі моральні якості, як чесність в управлінні (дезінформація в міжнародному бізнесі особливо згубна), обов'язковість у менеджменті ТНК доведені до своєрідного культу і є основою ефективності виробництва. Вирішення екологічних завдань нині вже здатне в довгостроковій перспективі дати підприємству надійну перевагу в конкурентній боротьбі, а відтак почала помітно зростати переорієнтація інтересів керівників ТНК на екологію.

Що стосується стилю поведінки і стилю керівництва, то для менеджера-міжнародника демократичний стиль управління, орієнтований на людину, переважно авторитарного стилю і стилю, орієнтованого на роботу. Для менеджера, який працює в іноземному середовищі, особливо важливим є наявність організаторських здібностей, здібності налагодити процес самоорганізації колективу і спрямувати його на розкриття творчих потенцій особистості. Відтак менеджер-міжнародник віддає перевагу "горизонтальній" організаційній структурі, в якій здебільшого панує клімат довір'я, дух товариськості, свобода самостійно приймати відповідальні рішення, визначати завдання і шукати шляхи їх реалізації.

Вмінню спілкуватися з людьми надається особливого значення. Лі Якокка пише: "Є одна фраза в характеристиці будь-якого менеджера, яким би здібним він не був, котру я не терплю. Ось вона: "У нього не складаються відносини з людьми..." Я знаю чоловіка, що все життя працював в автомобільному бізнесі. Він високоосвічена, визначається високою організованістю. Він блискучий стратег, імовірно, один з найбільших спеціалістів у своїй компанії. Проте його ніколи не призначали на вищі посади, і лише тому, що він не вмів спілкуватися з людьми". І ще його слова про роль поведінкового підходу до оцінки працівника: "...ніякі, навіть найблискучіші таланти не можуть слугувати виправданням для навмисної брутальності".

Структура особистих і поведінкових якостей має велике значення для ефективного управління, але в теорії і практиці міжнародного менеджменту перевага віддається ситуаційному підходу до визначення значущих характеристик менеджера-міжнародника, який враховує вимоги і впливи зовнішнього і внутрішнього середовища. Ситуаційний підхід дозволяє визначити, які особисті якості і які стилі поведінки та керівництва відповідають конкретним умовам і певним ситуаціям. Такий підхід зразу ж висуває на перше місце необхідних якостей гнучкість сприйняття, мислення, поведінки, здатності поводитись по-різному, переходити від одного стилю управління до іншого залежно від специфіки соціально-економічних і культурно-побутових умов різних країн.

Керівники, котрі працюють не в одній країні, повинні особливо добре усвідомлювати культурні обмеження одного конкретного стилю керівництва. Дослідження показують величезні відмінності між стилями керівництва, котрі мають перевагу в різних країнах. Це дає інформацію до роздумів, що особливо важливо в нинішньому світі багатонаціональних корпорацій. Європейці звичайно перебувають під впливом традицій, вони більш сприйнятливі до автократичного керівництва, ніж американці. З

іншого боку, незважаючи на те, що японська культура високо цінує традицію і лояльність, японці широко й ефективно використовують участь працівників у прийнятті рішень. Гнучкість реалізується і в умінні досягати консенсусу - згоди, що ґрунтується на конструктивному погодженні різних поглядів та інтересів шляхом компромісу. К. Татеїсі вважає, що гнучкість проявляється також у здатності до інтегрування сукупності специфічних властивостей міжнародного менеджменту: ініціативи та заповзятості з ретельністю і дисциплінованістю, практичністю з цілеспрямованістю до великих цілей.

Дедалі важливішим аспектом менеджерської майстерності стає вміння вести переговори так, щоб, займаючи чітку позицію, враховувати можливість того, що співбесідник вихований в традиціях іншої культури, а також не вважати, що запропонований вами шлях вирішення проблеми - єдино правильний.

Комунікативна компетентність як елемент адаптивності в будь-яких умовах і будь-якій ситуації є обов'язковою для менеджера-міжнародника. Спілкування людей здійснюється через посередництво ряду систем: звукової мови, письмової мови і невербальних засобів (поза, жести, оформлення зовнішності, організації предметного середовища). Відоме висловлювання: "Ми говоримо голосом, бесідуємо ми всім тілом". Стендаль писав: "Вміння вести розмову - це талант". Секретами і тонкощами техніки всіх форм ділового спілкування і повинен володіти менеджер-міжнародник.

Особливе місце займає мовна проблема. Очевидно, що менеджер-міжнародник повинен знати іноземні мови. Багато вважають, що "глобальний менеджер" повинен бути міжнародним хамелеоном, здатним швидко переходити з однієї мови на іншу. Але нині думка фахівців схиляється до того, що "поліглотство" не є обов'язковим. Головне - здатність сприймати все нове й несподіване і вміти поводити себе, беручи до уваги міжнародні відмінності й долаючи їх. Що стосується мови, то достатньо знати англійську мову, котра є загальновизнаною як мова ділового спілкування у сфері світової економіки. Але складнощі на шляху міжособистісних відносин і комунікацій для компаній, що діють у багатонаціональному середовищі, найчастіше виникають через семантичні бар'єри: використання слів і розуміння значень, які передаються ними, може бути різним для різних людей. Багато слів мають різне значення і варіюються залежно від контексту і ситуації, в якій вони використовуються. І тут пріоритетного значення набуває розуміння істинного значення використовуваних слів, однакова їх інтерпретація. Менеджер постійно повинен мати на увазі факт необхідних професіональних варіацій слів. Наведемо такий приклад: фірма "Дженерал Моторс", викинувши на латиноамериканський ринок модель "Чеві Нова", не добилась очікуваного рівня збуту. Провівши дослідження, фірма з жахом встановила, що слова "но" і "ва" по-іспанськи означають "вона не йде". Японці часто вимовляють слово "хай", що перекладається як "так", але означає "я вас розумію", а не "так, я згоден з вами". Там же розглядаються і невербальні перешкоди комунікацій в інтернаціональному суспільстві. І нарешті, сучасний менеджер-міжнародник повинен мати знання, вміння, навички користування інформацією в умовах панування електронної технології. Комп'ютерна грамотність - неодмінна складова професіоналізму і компетентності міжнародного менеджера.

Підсумовуючи сказане, відзначимо, що формування так званого "нового мислення" (тобто перебудова стереотипів мислення і поведінкових норм), безумовно необхідно для менеджера-міжнародника, але це складний і тривалий процес.

Традиційні способи мислення, пануючий в людському співтоваристві менталітет є чи не найбільшим гальмом знаходження, оптимальних шляхів вирішення суперечностей сучасного світу як місцевого, так і глобального характеру. Дедалі ширше розповсюджується розуміння того, що відповісти на виклик, котрий сучасна реальність кинула людському суспільству, може лише "гомо новус" - людина, здатна відчувати і мислити масштабами світового співтовариства, не втрачаючи національної самобутності.

Наука намагається виробити принципові методологічні підходи до формування нових стереотипів мислення, нового способу внутрішньонаціональних та світогосподарських відносин, норм поведінки "людини світу" в різних галузях діяльності.

Ось деякі з них:

• підхід до участі у світових справах з глобальних позицій: висування на перший план загальних інтересів людства, досягнення геополітичного балансу інтересів;

• дотримання принципів "морального" та екологічного імперативу;

• глобальний менеджер повинен бути професіоналом з широким гуманітарним кругозором;

• визнання як основного принципу у взаємодії принципу консенсусу - пошуку взаємоприйнятного балансу інтересів усіх учасників;

• розуміння і врахування багатомірної суті людини (не лише економічної людини), сполучення різних культур, релігій, західного та східного світовідчуття;

• підхід до оцінки рівня економічного розвитку, критерію соціального прогресу, ефективності виробничо-економічної діяльності, рівня життя тощо з позиції світового стандарту;

• розуміння того, що кінцеві цілі економіки виходять за її власні рамки і визначаються виключно загальнолюдськими і соціокультурними цінностями. Дуже важливо враховувати, яка моральна концепція, етика і релігійно-моральна установка покладена в основу підприємницької діяльності.

У Флоренції в середині 70-х років було засновано унікальний навчально-дослідницький центр - Європейський університетський інститут (ЄУІ). Він став не просто міжнародним, а наднаціональним інститутом. Його студенти - висококваліфіковані фахівці, в тематиці переважає вивчення різних напрямів інтеграції.

В ЄУІ навчання відбувається у вигляді занять у бібліотеці, консультацій, збору первинного матеріалу і т. ін. Науковій активності сприяють численні семінари, круглі столи, симпозіуми, в яких беруть участь провідні фахівці всіх країн світу. Інститут має доступ до комп'ютерного банку даних ЄС.

В інституті прагнуть прищепити мислення, не обмежене національними рамками, допомогти глянути на існуючі проблеми свіжим поглядом, виховати в дусі національної терпимості. Результати, досягнуті під час навчання, оцінюються, передусім, за цими мірками.

Запитання для самоконтролю

1. В чому полягає сутність поняття "міжнародний менеджмент"?

2. Якими є принципи міжнародного менеджменту?

3. В чому полягає специфіка зовнішнього середовища ТНК?

4. В чому полягає сутність "практичної філософії" управління ТНК?

5. Що являє собою адаптивність у системі управління ТНК?

6. Дайте визначення підприємницькому менеджменту.

7. Дайте визначення інноваційному менеджменту.

8. Дайте визначення маркетинговому менеджменту.

9. Що являє собою соціальна орієнтованість в системі управління ТНК?

10. Як визначаються професійні та особистісні вимоги до менеджера-міжнародника?

11. Яка роль фактору культури в міжнародному бізнесі?

Глава 20. Функціональна структура міжнародного менеджменту

Дата добавления: 2014-11-18