Облікова політика підприємства

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і представлення фінансової звітності.

Принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, закріплені Законом “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і П(С) БО, припускають різні підходи до оцінки статей звітності, можливість вибору методів обліку в межах запропонованих варіантів. Цей вибір робиться підприємствами самостійно і закріплюється документом про облікову політику (наказом), за розробку і формування якого несе відповідальність головний бухгалтер.

Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст.

Наказ про облікову політику є одним з первинний документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами і іншими відповідними службами при перевірці діяльності підприємства.

Конкретний механізм розробки облікової політики підприємства є для кожного підприємства індивідуальним і обгрунтовується:

– умовами діяльності;

– ступенем усвідомлення особливостей діяльності;

– кваліфікацією персоналу;

– економічною політикою підприємства;

– податковою політикою підприємства;

– технологією виробництва і структурою підприємства.

Формування облікової політики полягає в тому, що зі всієї сукупності можливих способів ведення бухгалтерського обліку обираються ті, які придатні в даний момент і за даних умов.

При формуванні облікової політики підприємствам слід орієнтуватися на стандарти, що діють, та інші нормативні акти.

Перелік основних складових і варіантів для розробки облікової політики, орієнтований на діючі стандарти, наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні складові і положення облікової політики

Основні складові облікової політики (джерела інформації)	Можливі варіанти облікової політики
1. Вибір суб'єкта, що здійснює облік (Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”)	– бухгалтерська служба; – бухгалтер; – керівник; – власник (приватний підприємець); – аудиторська фірма
2. Форма бухгалтерського обліку (Методичні рекоменда ції по застосуванню регістрів бухобліку, затв. наказом МФУ від 29.12.2000 №356)	– журнально-ордерна; – спрощена без використання регістрів обліку майна; – спрощена з використанням таких регістрів; – інші форми
3. Метод нарахування амортизації (зносу) основних засобів (П(С) БО-7)	– метод прямолінійного списання; – метод зменшення залишкової вартості; – метод прискореного зменшення залишкової вартості; – метод кумулятивний; – метод виробничий; – методи, передбачені податковим законодавством
4. Метод нарахування зносу НМА (П(С) БО-8)	– лінійний метод, виходячи з термінів корисного використання; – будь-який метод амортизації, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод
5. Встановлення межі між основними засоба ми і малоцінними необо ротними матеріальними активами (П(С) БО-7)	– вартісні ознаки; – термін корисного використання; – тривалість операційного циклу
6. Варіант погашення вартості малоцінних необоротних активів (П(С) БО-7)	– прямолінійний метод; – метод списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт); – виробничий метод; – відсотковий метод (по ставках 100% і 50%)
7. Метод оцінки запасів при їх вибутті (П(С) БО-9)	– метод ідентифікованої собівартості; – метод середньозваженої собівартості; – метод „ФІФО” (метод оцінки за вартістю перших за часом надходжень запасів); – метод нормативних витрат; – метод ціни продажу
8. Оцінка товарів для організації оптової торгівлі (П(С) БО-9)	– оцінка за вартістю придбання; – оцінка за продажними цінами.
9. Створення забезпечень майбутніх витрат і платежів (П(С) БО-16)	– створення забезпечень (на оплату відпусток, гарантійний резерв); – не створювати забезпечення
10. Метод формування резерву сумнівних боргів (П(С) БО-10)	– метод класифікації дебіторської заборгованості за термінами її неоплати; – виходячи з платоспроможності дебіторів
11. Метод списання витрат майбутніх періодів (П(С) БО-16)	– рівномірно; – пропорційно обсягу виробництва
12. Встановлення підприємством переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат (П(С) БО-16)	– встановлюється самостійно; – встановлюється у відповідності з П(С) БО-16
13. Оцінка незавершеного виробництва (П(С) БО-16)	– за фактичною виробничою собівартістю; – за нормативною (плановою) виробничою собівартістю; – оцінка за прямими статтями витрат; – оцінка за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів
14. Метод (база) розподілу загальновиробничих витрат між об'єктами калькуляції (П(С) БО-16)	– пропорційно прямій заробітній платі основних виробничих робочих; – пропорційно прямим матеріальним витратам; – пропорційно сумі всіх прямих витрат; – пропорційно кількості відпрацьованого часу (станко-часів)
15. Розподіл транспортно-заготівельних витрат (П(С) БО-9)	– з включенням в первинну вартість запасів; – з виділенням для обліку ТЗВ окремого субрахунку
16. Варіант розподілу і використання нерозпо діленого прибутку (засновницький договір)	– нерозподілений прибуток заздалегідь розподіляється на дивіденди, відсотки за облігаціями; – прибуток не розподіляється.
17. Ведення бухгалтерського обліку витрат (П(С) БО-16)	– із застосуванням рахунків тільки класу 9 “Витрати діяльності”; – із застосуванням одночасно рахунків класу 8 “Витрати за елементами” і класу 9; – із застосуванням рахунків тільки класу 8 (для суб'єктів малого підприємництва і організацій, діяльність яких не направлена на здійснення комерційної діяльності)
18. Метод накопичення на підприємстві даних для ведення податкового обліку (Рекомендації з бухгалтерського обліку валових доходів і валових витрат, Наказ ГНАУ №168)	– позасистемний (роздільний податковий облік); – на забалансових рахунках, що вводяться підприємством самостійно; – у системі регістрів бухгалтерського обліку шляхом введення окремих граф; – у системі регістрів бухгалтерського обліку шляхом введення додаткових “транзитних” субрахунків

Існують і інші сфери діяльності, для яких в обліковій практиці застосовуються різні варіанти облікової політики і які також необхідно розкрити в примітках до фінансової звітності.

Це, наприклад, такі як:

1) порядок обліку курсових різниць протягом звітного року;

2) порядок створення і використання резервного капіталу, крім випадків, коли він створюється в порядку, встановленому законодавством;

3) порядок розподілу чистого прибутку;

4) склад і порядок створення і використання фондів спеціального призначення;

5) встановлення порядку вибуття учасників і визначення розміру частки додаткового капіталу, що їм належить.

Питання для самоконтролю.

1.Що є предметом вивчення бухгалтерського обліку?

2. Які основні процеси входять до складу господарської діяльності?

3. На які групи класифікуються активи підприємства для цілей бухгалтерського обліку? Дайте характеристику активам кожної групи.

4. За якою ознакою класифікують джерела утворення активів? Назвіть та охарактеризуйте кожну групу джерел.

5. Назвіть та дайте характеристику складовим власного капіталу.

6. Що розуміють під методом бухобліку? Дайте характеристику його елементам.

7. Що розуміють під обліковою політикою підприємства?

8. Хто формує облікову політику підприємства?

9. Чим обгрунтовується конкретний механізм розробки облікової політики?

10. Які основні положення передбачаються в обліковій політиці підприємства?

11. В яких випадках допускається зміна облікової політики?

ТЕМА 3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

1. Поняття про бухгалтерський баланс, його значення і використання в управлінні.

2. Структура балансу, зміст і оцінка окремих статей.

3. Зміни в балансі під впливом господарських операцій..

Дата добавления: 2014-11-18