Обладнання для обслуговування складу

Для обслуговування складів використовують різноманітні види підйомно-транспортних машин та механізмів. Їх вибір тісно пов’я­занийз уже перерахованими підсистемами і залежить від характеристик самих технологічних засобів і загальної спрямованості технічної оснащеності складу. При цьому високий рівень механізації і автоматизації складських робіт, а отже і використання високопродуктивних технічних засобів доцільне на великих складах з великою складською площею та стійким однорідним матеріальним потоком. На складах, використовуваних для різних роздрібних під­приємств, можуть застосовуватися і засоби малої механізації, особливо при комплектації замовлення. Найбільш поширеними на механізованих складах є такі види підйомно-транспортних засобів, як електронавантажувачі та електроштабелери, а на автоматизованих складах — міжстелажні крани-штабелери.

Комісіонування чи система комплектації

Процес комплектації переробки вантажу проходить у три етапи:

1 етап — відбирання товару за замовленнями покупця;

2 етап — комплектація повного замовлення покупця відповідно до його заяви;

3 етап — комплектація партій відправки покупцям для централізованої чи децентралізованої доставки.

Існує декілька схем системи відбору, які складаються з різноманітних сполучень таких позицій:

· вихідне положення вантажу по відношенню до відбиральника (статичне та динамічне) при підготовці матеріалу;

· переміщення вантажу у просторі при відбиранні (одномірне, двомірне);

· виконання відбирання вантажу (з використанням технічних засобів та без них);

· ступінь комплектації замовлення (централізована — відбирання вантажу одночасно для декількох клієнтів та децентралізована — для одного клієнта).

Формування партій постачання

Мета формування оптимальних партій постачань полягає у визначенні нормативної, рівномірної поставки і перевезення з мінімальними сукупними витратами на процес товароруху. Розрахунки, які передбачають мінімізацію визначених витрат при постачанні продукції в необхідних обсягах і термінах, випливають з характерних умов товароруху.

Зі збільшенням партії одноразової поставки зростають запаси продукції на складах, поточні витрати на її збереження і відповідні одноразові витрати. Разом з цим зменшуються при незмінній відстані перевезень питомі витрати на транспортування, навантаження продукції, прискорюється її доставка і, як наслідок, звільнюються запаси переміщуваної продукції.

Тобто виникає явище «губки витрат»: зникають витрати в одному місці і з’являються в іншому, або «губки часу»: скорочується час перевезень, однак збільшується час складування. Для розрахунків використовують алгоритм витрат, за яким визначають оптимальний розмір партії разової поставки, що відповідає мінімуму сукупних витрат для окреслених умов товароруху.

Оптимальним буде такий обсяг одноразових постачань продукції, при якому порівняно з іншими можливими обсягами забезпечуються мінімальні витрати на товарорух (тобто З(П) → min).

На основі цих розрахунків можливо скласти нормативи оптимальних партій постачань.

Значення нормування одноразових постачань не обмежується тільки економією. Розробка і втілення нормативів постачання впливає і на інші розрахунки, котрі виконуються як в системі комерційної діяльності, так і на транспорті. Вони можуть стати основою для багатьох господарчих рішень. Виходячи з нормативів можуть виконуватися розрахунки потреб в автомобілях різної вантажопідйомності, котрі необхідні для удосконалення структури парку автомобілів, підвищення в ньому питомої ваги машини великої вантажопідйомності, спеціалізованих і інших автомобілів.

Логістичний процес на сучасних складах (і в першу чергу автоматизованих) складах, передбачає наявність керуючих інформаційними потоками систем, які здійснюють:

· управління прийманням та відправкою вантажів;

· управління запасами на складі;

· обробку документації, що одержується;

· підготовку супроводжувальних документів при відправці вантажів тощо.

Визначення кількості складів і розміщення складської мережі

Територіальне розміщення складів і їх кількість визначаються потужністю матеріальних потоків, попитом на ринку збуту, розмірами регіону збуту і концентрацією в нім споживачів, відносним розташуванням постачальників і покупців і так далі. Малі і середні підприємства, що обмежують збут своєї продукції одним або декількома довколишніми регіонами, мають, як правило, один склад. Збільшення числа складів пов'язане із зміною загальних витрат на розміщення складської мережі.

При збільшенні числа складів в системі зменшуються транспортні витрати на доставку із складу кінцевому споживачеві і витрати від упущених продажів; одночасно відбувається збільшення витрат на зміст складів і зберігання запасів у зв'язку із зростанням відсотка на капітал, вкладений в запаси. Максимальне наближення складів до споживачів дає можливість чіткіше і точно реагувати на зміну їх вимог, що дозволяє скоротити витрати від упущених продажів.

Приймаючи рішення про кількість складів, підприємство повинне виходити з умови мінімізації загальних сумарних витрат звернення. На практиці використовуються два варіанти формування і розміщення складської мережі - централізована і децентрализованная система складів.

Централізована система складування включає один великий центральний склад, де накопичується основна частина запасів, і філіальні склади (у їх числі і склади загального користування), розташовані в регіонах збуту.

У децентрализованной системі основна частина запасів концентрується в мережі складів, розосереджених в різних регіонах в безпосередній близькості від споживача. Така схема розміщення складів найбільш доцільна в системі розподілу, де основним клієнтом виступає роздрібна мережа, що здійснює замовлення дрібними партіями, але з частішою періодичністю постачання.

4. Логістична оцінка-видів транспорту

Транспортування є ключовою логістичною функцією, яка пов’язана з переміщенням продукції транспортним засобом (або засо­бами) за визначеною технологією в ланцюгу постачань і складається з низки логістичних операцій, включаючи експедитування, переробку ван­тажів, упакування, перехід прав власності на вантаж, страхування ризи­ків, митні процедури тощо.

Сучасну місію транспортування можна стисло сформулювати таким чином: «доставляти потрібний товар необхідної якості й у необхідній кіль­кості в загаданий термін і з оптимальними витратами».

Таблиця 9.3 Порівняльні характеристики видів транспорту

Вид транспорту	Переваги	Вади
Залізничний	Висока перевізна та пропускна спроможність Не залежить від кліматичних умов, пори року та часу доби Висока регулярність перевезень Відносно низькі тарифи; значні знижки для транзитних відправок	Обмежена кількість перевізни­ків (природна монополія) Великі капітальні вкладення до промислово-технічної бази Висока матеріаломісткість й енергоємність перевезень Не має доступу до кінцевих точок продажів (споживання) Недостатньо висока збереженість вантажу
Морський	Можливість міжконтинентальних перевезень Низька собівартість перевезень на великі відстані Висока провізна та пропускна спроможність Низька капіталоємність перевезень	Низька швидкість доставляння Залежить від географічних, навігаційних та погодних умов Мала частота відправлень Жорсткі вимоги до упакування та закріплення вантажів Необхідність у створенні склад­ної портової інфраструк­тури
Внутрішній водний (річковий)	Висока перевізна спроможність на глибоководних ріках й водоймищах Низька собівартість перевезень Низька капіталоємність	Обмеженість географії перевезень Низька швидкість доставляння Залежність від нерівномірності глибин рік й водоймищ, від навігаційних умов Сезонність Недостатня надійність перевезень і збереження вантажу
Автомашинний	Висока доступність Можливість доставляння вантажу «від дверей до дверей» Висока маневреність, гнучкість, динамічність Висока швидкість доставляння Можливість використання різноманітних маршрутів та схем доставляння Висока збереженість вантажу Можливість відправлення вантажу дрібними партіями Широкі можливості у виборі найбільш прийнятого перевізника	Низька ефективність Залежність від погодних і дорожніх умов Висока собівартість перевезень на великі відстані Недостатня екологічна чистота Неможливість тривалого очікування розвантаження Можливість розкрадання вантажу і угону автотранспорту
Повітряний	Найвища швидкість доставляння вантажу Висока надійність Найвища збереженість вантажу Найкоротші маршрути перевезень	Висока собівартість перевезень, найвищі тарифи Висока капіталоємність, матеріало- і енергоємність перевезень Залежність від погодних умов Обмежена географічна доступність
Трубопровідний	Низька собівартість Висока продуктивність Висока збереженість вантажу Низька капіталоємність	Особливі види вантажів (газ, нафтопродукти, емульсії сировинних матеріалів) Транспортування тільки великих обсягів вантажів

До завдань транспортної логістики в першу чергу відносять зав­дання, рішення яких підсилює узгодженість дій безпосередніх учасників транспортного процесу: забезпечення технічної відповідності учасників транспортного процесу. Технічна відповідність означає узгодженість па­раметрів транспортних засобів.

Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту:

- час доставки;

- частота відправлень вантажу;

- надійність дотримання графіка доставки;

- здатність перевозити різні вантажі;

- здатність доставки вантаж у будь-яку точку території;

- вартість перевезення.

У таблиці 9,4 подано оцінку факторів, які впливають на вибір виду транспортного засобу. Одиниці відповідає найкраще значення.

Таблиця 9.4 Оцінка різних видів транспорту в розрізі основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту

Вид транспорту	Фактори впливу на вибір транспорту
Час доставки	Частота відправлень	Надійність дотримання графіку доставки	Здатність перевозити різні вантажі	Здатність доставити вантаж у будь-яку точку	Вартість перевезення
Залізничний
Водний
Автомобільний
Трубопровідний
Повітряний

Вибираючи засіб доставки конкретного товару, відправники враховують до шести факторів одночасно. Так, якщо відправника цікавить швидкість, його основний вибір зосереджується на повітряному або автомобільному транспорті. Якщо його мета-мінімальні витрати, вибір обмежується водним і трубопровідним транспортом. Найбільше переваг пов’язано з використанням автомобільного транспорту чим і пояснюється зростання його частки в обсязі перевезень. Однак остаточний висновок про варіант доставки вантажів ґрунтується на техніко-економічних розрахунках.

Одним з суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізника, є вартість перевезення. Вартість транспортної продукції або вартість перевезення визначається сумою необхідних витрат транспортних підприємств або фірм на перевезення вантажів. Споживачі, купуючи транспортну продукцію, відшкодовують ці витрати у формі тарифів і фрахтових ставок, що є одночасно грошовим вираженням вартості транспортної продукції.

Система транспортних тарифів залежить від виду транспорту і способу перевезення. У цілому, під час прийняття рішень про транспортування потрібно враховувати складні компроміси між різними видами транспорту, а також наслідки цих компромісів для інших видів діяльності в системі розподілу, таких як складування і підтримка товарно-матеріальних запасів. Оскільки з часом відносні витрати різних видів транспорту змінюються, фірмам необхідно переглядати свої схеми транспортування з метою знаходження оптимального варіанта товароруху.

Враховуючи, що діяльність з організації товароруху пов’язана з великими компромісами, потрібно використовувати системний підхід для прийняття таких рішень.

Тема 10 Економічне забезпечення логістики

1. Структура та обсяги логістичних витрат

2. Ефективність логістичної системи

3. Логістика як фактор підвищення фінансової стійкості та конкурентоспроможності підприємства

4. Вплив логістики на дохідність активів підприємства

1. Структура та обсяги логістичних витрат

Зростаюча тенденція росту загальних витрат у порівнянні зі зростанням загальних доходів, підвищення собівартості продукції, зниження ефективності бізнесу поряд з ростом рівня конкуренції обумовили практичну значимість й актуальність управління логістичними витратами підприємств із метою підвищення ефективності логістичних систем. Наявність достовірної інформації про логістичні витрати, чіткий порядок їхнього відбиття в кінцевих результатах створюють діючі стимули до ефективності діяльності.

Логістичні витрати – це витрати пов’язані з виконанням логістичних операцій.

При цьому для прийняття обґрунтованих рішень під час управління логістичною системою в складі загальних логістичних витрат враховуються також втрати прибутку від замороження матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, а також збиток від недостатнього рівня якості постачання, виробництва, дистрибуції готової продукції. Цей збиток зазвичай оцінюється як зменшення обсягу продажів, скорочення частки ринку, втрата прибутку, втрата клієнтів. Таким чином до складу логістичних витрат, крім фактичних, входять і витрати втрачених можливостей.

Витрати втрачених можливостей характеризують втрачену вигоду, пов’язані з тим, що обмежений обсяг ресурсів може бути використаний тільки певним чином, який забезпечує отримання прибутку.

Основна проблема, яка виникає під час виділення логістичних витрат полягає в тому, що традиційна бухгалтерська практика класифікації та обліку основних видів витрат, як правило, не містить адекватної інформації для ідентифікації витрат, пов’язаних з логістичними процесами. Причина полягає в тому, що традиційні системи обліку агрегують логістичні витрати в інші групи корпоративних витрат, що не дозволяє провести їх детальний аналіз, врахувати наслідки прийнятих управлінських рішень, а також їх вплив на загальну ефективність логістичної системи.

Класифікація логістичних витрат:

- витрати на розміщення замовлення;

- витрати на транспортування на підприємство;

- витрати на зберігання на складі постачання;

- витрати на внутрішньовиробничі переміщення;

- витрати на зберігання на складі готової продукції;

- витрати на операцію з відвантаження;

- витрати на доставку покупцю.

Узагальнюючи дослідження науковців з питань логістики, а також функціонування українських підприємств логістичні витрати можна класифікувати за низкою ознак:

- за фазами виробничо-господарського процесу – витрати, пов’язані з постачанням; витрати, пов’язані з виробництвом; витрати, пов’язані зі збутом;

- за відношенням до системи логістики – внутрішні та зовнішні витрати;

- за характером логістичних операцій – прямі і непрямі витрати;

- за характером змінності – умовно-постійні та умовно-змінні витрати;

- за аналітичними рахунками витрат – матеріальні витрати; амортизація; відрахування на соціальні заходи; витрати на оплату праці та інші витрати;

- за функціями логістики – витрати на транспортування; складування; пакування; витрати на управління запасами; витрати на обслуговування замовлення; витрати на обслуговування споживача.

Класифікація логістичних витрат

Ознаки класифікації	Структура витрат
За елементами згідно з планом рахунків	Матеріальні витрати. Витрати на оплату праці. Відрахування на соціальні заходи. Амортизація. Інші операційні витрати
За формами та місцем виникнення	Витрати у постачанні: у відділі постачання, на складах, у транспорті. Витрати у виробництві: у відділі управління виробництвом, у внутрішньому транспорті. Витрати у дистрибуції: витрати збуту, транспорту, складів
За логістичними функціями	Витрати обслуговування замовлення. Транспортування. Складування. Управління запасами. Пакування. Обслуговування споживачів
За сферами переміщення матеріального потоку	Витрати фізичного потоку. Витрати інформаційних процесів. Витрати запасів
За характером змінності	Постійні витрати: амортизація основних засобів, грошові видатки на податки. Змінні витрати: витрати на оплату праці; витрати за кредитами, витрати палива й енергії, сировини
За джерелом переміщення	Власні витрати. Витрати логістичного аутсорсингу

Джерело: Крикавський Є.В. Логістика для економістів: Підручник. – Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. – 448 с.

Варто відмітити, що значення логістичних витрат як показника ефективності логістичного управління висуває необхідність їх якісного обліку та аналізу. Специфіка обліку логістичних витрат полягає: по-перше, в необхідності виявлення всіх витрат, пов’язаних з конкретними логістичними процесами (принцип тотальних витрат); по-друге, в угрупуванні витрат не за підрозділами підприємства, а в залежності від робіт і операцій, перетворюючих ресурси Ефективне управління логістичними витратами передбачає організацію дієвої системи їх контролю. Рекомендації щодо контролю над логістичними витратами полягають у таких твердженнях

- Зусилля необхідно концентрувати на контролі витрат у місцях їх виникнення.

- Дані про різні види витрат потрібно обробляти по-різному.

- Ефективним шляхом до скорочення витрат є скорочення недоцільних видів діяльності (процедур, робіт, операцій). Спроби знизити рівень додаткових витрат рідко бувають ефективними.

- Ефективний контроль над витратами вимагає, щоб діяльність підприємства оцінювалася в цілому, при цьому потрібно мати уявлення про результати діяльності у всіх функціональних сферах логістики.

Основними в логістиці є витрати:

1) на транспортування;

2) на подальше складування товарів;

3) на зберігання товарно-матеріальних запасів;

4) на одержання, відвантажування та пакування товарів;

5) адміністративні та на обробку замовлень.

Основні статті витрат заготівельної логістики — транспортування сировини та напівфабрикатів, їх зберігання та контроль за надходженням матеріалів. У виробничій та розподільчій логістиці найбільшими є витрати на зберігання напівфабрикатів та готової продукції, пакування товарів, їх сортування, реалізацію і транспортування, а також на управлінську діяльність та ін.

В економічній літературі з проблем логістики розглядаються 3 види витрат:

1) на закупівлі;

2) на утримання запасів

3) втрати через відсутність продукції. Витрати на закупівлі пов'язані з оформленням замовлень, договорів, встановленням зв'язків з постачальниками. До них належать також транспортні витрати, якщо вартість перевезень не включена у вартість товару, а також витрати на складування та отримання замовлень. Витрати на утримання запасів пов'язані із складським зберіганням продукції протягом визначеного часу і залежать від кількості вантажу, що складується. Втрат через відсутність продукції зазнає, як правило, її виробник.

Основні витрати на складування пов'язані з виконанням таких видів операцій: приймання продукції з виробництва; її складування та зберігання; підготовка до відвантажування (комплектування партії постачання, пакування, маркірування); підготовка продукції, доставка на місце франко-відправлення та здавання транспортній організації для перевезення; облік наявності і руху готової продукції на складі. Фірма має вирішити питання щодо бажаної для неї кількості пунктів зберігання продукції. Чим їх більше, тим швидше можна доставляти товар споживачам. Однак при цьому зростають витрати. Тому рішення щодо кількості пунктів зберігання треба приймати з урахуванням проблем сервісу для споживачів та витрат на розподіл.

Велике значення для скорочення часу й витрат обороту має створення на основних транспортних маршрутах великих, добре оснащених терміналів і складських пунктів, на яких широко використовуються пакети й піддони, завдяки чому зменшуються обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, час і витрати на їх виконання.

Отже, орієнтація на мінімізацію витрат залишається актуальною, але за умови оптимального поєднання витрат основного та оборотного капіталу, задіяного в ринковій стратегії, і прибутку, який він дає. Звідси висновок — стратегія матеріальної технічного постачання компанії має бути цілком підпорядкованою ринковій стратегії. Успішна реалізація цього гарантує високу рентабельність фірми.

2. Ефективність логістичної системи

Ефективність логістичної системи – це показник (або система показників), який характеризує якість роботи логістичної системи за заданого рівня логістичних витрат

Мета логістичного менеджменту полягає у встановленні балансу між рівнем витрат та рівнем логістичного сервісу, вигідного як споживачу, так і генератору матеріального потоку.

Зростаюча зацікавленість у підвищенні ефективності всього логістичного ланцюжка висуває підвищені вимоги і до системи оціночних показників, яка у даному випадку має забезпечувати інтегральну оцінку логістичних процесів.

Слід зазначити, що в літературі немає єдиної думки щодо визначення ефективності функціонування логістичної системи

Найчастіше основним критерієм ефективності функціонування логістичної системи вважають мінімізацію логістичних витрат. Без сумніву, орієнтація на мінімізацію витрат є актуальною, але за умови досягнення необхідного рівня логістичного сервісу. Внаслідок цього, більш придатними для застосування є рекомендації з оцінювання результатів логістичної діяльності американських спеціалістів, які пропонують багатокритеріальну оцінку функціонування логістичної системи, що складається з внутрішніх і зовнішніх показників.

Умовно внутрішні показники, які характеризують переміщення матеріального потоку, об'єднують у такі групи:

1. Витрати. Фактична величина витрат, пов'язаних із виконанням певних логістичних операцій, найбільшою мірою відображає результати логістичної діяльності.

Величину витрат виражають:

– загальною грошовою сумою витрат;

– грошовою сумою з розрахунку на одиницю продукції (питомі витрати);

– часткою в обсязі продажів;

– за кордоном: у відсотковому відношенні до ВНП (для країни в цілому) або у відсотковому відношенні обсягу продажів готової продукції фірми.

2. Обслуговування споживачів (якість). Ці показники характеризують відносну здатність фірми задовольняти запити і потреби споживачів.

До таких сервісних показників належать:

– ймовірність та величина дефіциту;

– частота пошкоджень продуктів;

– вартість пошкоджених продуктів;

– кількість претензій від споживачів;

– час реакції на претензії споживачів;

– час задоволення претензій споживачів;

– відношення кількості повернень до кількості замовлень;

– вартість повернутих товарів;

– рівень недопоставок;

– рівень браку в постачаннях;

– частку некомплектних постачань;

– частку постачань із запізненням;

– частку передчасних постачань;

– частку постачань у зазначений строк;

– час реакції ланцюга постачань (час, необхідний на внесення відповідних коригувань в оперативні плани при зміні ринкового попиту).

3. Концепція досконалого замовлення. Досконале замовлення – це найвищий критерій якості логістичних операцій, оскільки "досконале замовлення" виступає мірилом загальної ефективності всієї інтегрованої діяльності фірми, а не окремих функцій. Цей показник характеризує, наскільки рівномірно і безперебійно відбувається виконання замовлення на всіх етапах і чи не виникають у ньому збої.

Досконале замовлення – це організація роботи, яка відповідає таким нормативам:

– повна доставка всіх виробів за всіма замовленими товарними позиціями;

– доставка в необхідний споживачам строк із допустимим відхиленням 1 день;

– повне й акуратне ведення документації щодо замовлення;

– бездоганне дотримання погоджених умов постачання (якісна установка, правильна комплектація, готовність до використання і відсутність пошкоджень).

Сьогодні найкращі логістичні організації демонструють рівень досконалого замовлення в 55–60 % усіх своїх операцій, тоді більшості інших не вдається досягнути і 20%

4. Продуктивність. З погляду логістики продуктивність вимірюється відношенням між кінцевим результатом роботи системи "на виході" (тобто обсягом виготовлених продуктів або послуг) і обсягом ресурсів "на вході", які використовує система для отримання цього результату.

Показники продуктивності:

– кількість відвантажень на одного працівника;

– відношення обсягу продажів до фонду оплати праці;

кількість замовлень на одного торгового працівника і т. ін. При цьому показники продуктивності потрібно розглядати в системі з іншими логістичними показниками. Так, приймальники замовлень можуть показати високу продуктивність при виконанні операцій, але через брак часу для уважного вислуховування побажань кожного клієнта це може призвести до низького ступеня вдоволення споживачів.

Крім внутрішніх, важливе значення мають і зовнішні показники оцінки логістичних систем.

Зовнішні системи оцінки включають:

1) регулярне вивчення сприйняття роботи логістичних систем споживачами.

Для цього фірми самостійно або із залученням фахівців здійснюють цільові дослідження. У ході подібних досліджень вивчається робота фірми та її конкурентів у цілому або за окремими напрямами. Типове дослідження дає комплексну оцінку сприйняття споживачами таких аспектів логістичної діяльності, як тривалість логістичного циклу, доступність інформації, способи вирішення проблем, сервісна підтримка продукту і т. ін.;

2) порівняльний аналіз як засіб зіставлення однотипних продуктів, послуг і методів роботи з аналогічними показниками конкурентів, а також провідних фірм суміжних і несуміжних галузей. У ході аналізу визначаються ключові показники діяльності та за можливості відслідковуються їх минулі та поточні значення.

3. Логістика як фактор підвищення фінансової стійкості та конкурентоспроможності підприємства

Розгляд логістики як фактора підвищення конкурентоспроможності припускає, що наслідки прийнятих рішень у цій області мають піддаватися їх впливу на витрати і доходи.

У зарубіжній економічній літературі як індикатор ефективності впливу логістики на підвищення конкурентоспроможності використовується показник ПІК.

ПІК – прибуток на інвестований капітал, що характеризує відношення прибутку, отриманого від продажу товарів або послуг, до інвестованого капіталу. Ключові елементи показника відношення прибутку до інвестованого капіталу (ПІК) можуть бути зображені у вигляді схеми (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Ключові елементи показника ПІК

При цьому вказується на двояке значення логістики, що полягає у зменшенні витрат і збільшенні частки компанії на ринку.

Очевидний вплив логістики на поліпшення становища фірм на ринку, що оцінюється, як правило, збільшенням їх частки на ньому і багато в чому залежить від ефективної пропозиції фірм конкурентоспроможного рівня обслуговування споживачів.

Зв'язок показника прибутку на інвестований капітал із конкурентоспроможністю підприємства показано на рис. 1.2.

Отже, можна зробити висновок, що логістика впливає майже на кожен аспект формування прибутків і збитків фірм. Тому відповідні зміни в логістичній стратегії впливають на фінансові результати діяльності фірм і роблять свій внесок у забезпечення їхньої довгострокової життєздатності.

Таким чином, коли на численних ринках товарів імовірність диференціювання продукції за її властивостями або за якістю зменшується, а корпоративний імідж або стратегія фірм важко змінювані в короткостроковій перспективі, логістика стає усе більш важливим конкурентним фактором.

У таких умовах конкурентна перевага може виникати зі здатності фірми за допомогою своєї логістичної діяльності домагатися:

1) розходжень у сегментації ринку;

2) змін в економічному оточенні та ринкових вимогах, а також змін власних і чужих тактичних маневрів.

Політика фірм, спрямована на одержання доходів від логістичної діяльності, як правило, веде до збільшення прибутку.

Рис. 10.2. Логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності підприємства

4. Вплив логістики на дохідність активів підприємства

Проведення аналізу логістичного ланцюга найбільше актуально для визначення положення даного підприємства в порівнянні з його конкурентами з погляду витрат. Для цього необхідно знать оцінки витрат кожного з конкурентів на надання своєї продукції або послуг визначеній групі споживачів або визначеному сегментові ринку. Величина переваги (або відставання) у витратах може змінюватися від однієї позиції в номенклатурі продукції до іншої, від однієї групи споживачів до іншої (якщо використовуються різні канали розподілу) і від одного територіального ринку до іншого (якщо змінюються фактори вартості по географічних регіонах).

Наскільки логістична система відповідає своєму призначенню, можна судити по величині властивих їй загальних витрат і по її ефективності.

Ефективність логістичної системи — показник (або система показників), що характеризує рівень якості функціонування логістичної системи при заданому рівні загальних логістичних витрат. C точки зору споживача, що є кінцевою ланкою логістичної ланцюга, ефективність логістичної системи визначається рівнем якості обслуговування його замовлення.

Предметом оцінки активів є ефективність використання капіталу, вкладеного в спорудження й устаткування. а також оборотного капіталу, зв'язаного в запасах. Логістичні потужності, устаткування і запаси можуть складати досить велику частину активів фірми. В оптових торговців, наприклад, вони перевищують 90% від загального обсягу активів. Оцінка управління активами показує, наскільки швидко «обертаються» ліквідні активи (зокрема, запаси) і наскільки успішно основні засоби окупають вкладені в них. інвестиції. Логістика впливає на підвищення прибутковості активів.

Типові показники ефективності управління логістичними активами:

– тривалість операційного циклу;

– обертання запасів (в обертах і днях);

– витрати на підтримку запасів;

– рівень застарілих запасів;

– рентабельність сукупних активів;

– рентабельність обігового капіталу;

– рентабельність основного капіталу;

– рентабельність інвестицій і т. ін.

Дата добавления: 2014-11-20