Діалізатори

Діалізатори (гемодіалізатори) – технічні пристрої для виконання функцій гемодіалізу та ультрафільтрації в апараті «Штучна нирка». Типи діалізаторів:

1. Діалізатор у формі барабану, що обертається, на якому спірально в один шар намотано целофанову трубку (рис. 4.19.а). Барабан частково занурювався у ємність із діалізатом. Саме такими за будовою були перші діалізатори. Діалізат зазвичай являв собою фізіологічний розчин повареної солі. Коли барабан обертався, відбувалася дифузія речовин з крові у діалізат і навпаки.

а

б

г

в

д

Рис. 4.19.

2. Діалізатори котушкового типу – трубка з напівпроникної мембрани, намотана у декілька шарів на тверду основу циліндричної форми. Для запобігання збільшення об’єму трубки при циркуляції крові її з обох боків обмежують пластиковими жорсткими стінками (рис. 4.19.б). Ці діалізатори були першими, які було запущено у масове виробництво. Однак, вони були виготовлені з легкозаймистих речовин. Целюлозна спіраль була намотана навколо циліндру з жорсткої сітки. Швидкість фільтрації була непередбачуваною.

3. Діалізатори пластинчатого типу (рис. 4.19.в). Основними елементами є листи напівпроникної мембрани, яки затиснуті між пластинами полімеру (оргстекла) з повздовжніми канавками, які формують спрямовані потоки крові та діалізуючого розчину по обидва боки мембрани. На рис. 4.19.г показаний один з типів пластинчатих діалізаторів – дисковий гемофільтр. Переваги цього типу діалізаторів дозволяли зменшити опір потоку крові, а також додатково не використовувати розчин, що перешкоджає згортанню крові. До того ж рівень фільтрації є легко контрольованим та передбачуваним. Головні переваги полягають в тому, що кількість крові всередині діалізатора є невеликою та низька собівартість.

4. Капілярні діалізатори (рис. 4.19.д). Основним їх елементом є напівпроникна мембрана, структура якої являє з тонкостінні капіляри (11-30 мкм) із внутрішнім діаметром 100-200 мкм. Пучки, які містять тисячі тонких капілярних трубок, розміщаються у циліндричній футляр з прозорого пластику. Цей тип діалізаторів є найбільш розповсюдженим. В них використовується протиток рідини: кров і діалізат течуть у протилежних напрямах – назустріч. Хоча цей метод не є максимально ефективним, однак є делікатним по відношенню до елементів крові та пацієнта. Цей метод зберігає діалізат свіжим при постійній циркуляції. Діалізатори можуть бути різних розмірів.

Більшість мембран виготовляється з похідних целюлози:

v целофан,

v купрофан,

v нефрофан.

Розміри пор мембрани: 1,5-2,5 мкм, товщина мембрани: 10-200 мкм.

До напівпроникних мембран висуваються наступні основні вимоги:

v не виділяти токсичних продуктів під час контакту з кров’ю,

v забезпечувати ефективне видалення метаболітів і токсинів,

v забезпечувати достатню швидкість очищення крові,

v мати високу механічну міцність.

Основні параметри діалізаторів:

1. Показники ефективності роботи діалізатора:

v Кліренс – характеризує очисну здатність діалізатора при сталому оновленні діалізуючого розчину:

, , (4.2)

де - концентрація речовини, що видаляється, на вході в діалізатор, - концентрація речовини, що видаляється, на виході з діалізатору, - об’ємна швидкість перфузії.

v Діалізанс – характеризує роботу діалізатора по очищенню крові при рециркуляції діалізуючого розчину, коли під час діалізації зростає концентрація речовини, що видаляється, у діалізуючому розчині:

, , (4.2)

де - концентрація речовини, що видаляється, в діалізуючому розчині.

2. Площа діалізуючої поверхні (загальна площа всіх мембран 0.24-2.5 м²).

Дата добавления: 2014-11-20