Діалізуюча система

Частота прориву мембрани.

Метод стерилізації.

Об’єм первинногозаповнення кров’ю, залишковий об’єм.

4. Гідравлічний опір діалізатора (перепад тисків між входом і виходом діалізатора).

Частина АШН, яка забезпечує підготовку і прокачування діалізуючого розчину через діалізатор. Діалізуючий розчин є одним з діалізантів, тобто однією з рідин, що приймає участь у процесі діалізу. Іншою рідиною є кров. Термін «діалізант» за починений з фізичної хімії і відноситься до рідин і розчинів, які проходять через напівпроникну мембрану. Основна функція діалізуючого розчину – зв’язування низькомолекулярних речовин і перешкоджання їх зворотному руху через мембрану.

Фізичними методами це досягається зменшенням тиску діалізуючого розчину по відношенню до крові і циркуляцією діалізуючого розчину.

Хімічним способом це здійснюється за допомогою заздалегідь визначеного хімічного складу діалізуючого розчину, а також утворенням хімічних сполук речовини, що видаляється, з елементами розчину. Розчин обов’язково повинен мати:

v катіони: , , , ,

v аніони ацетону і .

Основа розчину – вода. Для її очистки використовуються методи:

v механічна очистка (фільтрація),

v дистиляція,

v демінералізація за допомогою іонно-обмінних смол.

Діалізуючий розчин використовують трьома способами:

v рециркуляція – готовий діалізуючий розчин циркулює в одному замкненому контурі,

v система зливання – діалізуючий розчин одноразово проходить через діалізатор і потім видаляється,

v поєднання системи рециркуляції та системи зливання.

Приготування діалізуючого розчину здійснюється або порціонним способом (попередньою підготовкою заданого об’єму), або неперервним. При неперервному способі йде процес змішування води з 30-35% концентратом у спеціальних дозаторах (генераторах діалізуючого розчину). Функціональна схема діалізуючої системи показана на рис. 4.20.

Рис. 4.20.

Рис. 4.21.

Дата добавления: 2014-11-20