Законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини

Кодекс законів про працю України

Чинний Кодекс законів про працю України затверджений Законом УРСР від 10 січня 1971 за № 322-VІІІ і вступив в дію 1 червня 1972 року. КЗпП України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Кодекс законів про працю України складається з таких глав:

Глава 1. Загальні положення.

Глава 2. Колективний договір.

Глава 3. Трудовий договір.

Глава 3-А. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників.

Глава 4. Робочий час.

Глава 5. Час відпочинку.

Глава 6. Нормування праці.

Глава 7. Оплата праці.

Глава 8. Гарантії і компенсації.

Глава 9. Гарантії при покладенні на працівників матеріальної

відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі,

організації.

Глава 10. Трудова дисципліна.

Глава 11. Охорона праці.

Глава 12. Праця жінок.

Глава 13. Праця молоді.

Глава 14. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.

Глава 15. Індивідуальні трудові спори.

Глава 16. Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

підприємствами, установами, організаціями.

Глава 16-А. Трудовий колектив.

Глава 17. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне

забезпечення.

Глава 18. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.[3]

Вказаний Кодекс морально застарів і потребує суттєвих змін. Тому у 2011 році Верховна Рада України розглянула проект нового Кодексу у першому читанні і повернула його на доопрацювання.

Закон – як уже зазначалося - це нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади (Верховної ради України), який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.

Характеристика закону як правового документа вищої юридичної сили означає таке:

- закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити;

- усі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій) є підзаконними. Вони ґрунтуються на законах і не суперечать їм.

Відповідно до Конституції України виключно законами регулюються питання щодо:

o права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина;

o громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

o основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

o правовий режим власності;

o засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

o судоустрій, судочинство, статус суддів, організація і діяльність прокуратури.

Так, поряд із КЗпП, діють інші закони України, прийняті Верховною Радою

України, які регулюють трудові відносини:

- Закон України „Про державну службу ” від 16 грудня 1993 р. в редакції від 01 жовтня 2011 р., який регулює суспільні відносини, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Закон визначає загальні засади діяльності державної служби, правовий статус державних службовців та їх апарату, порядок проходження державної служби, її припинення, матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців, відповідальність за порушення законодавства про державну службу.

-Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 р.в редакції від 01.01.2011., основними завданнями якого є створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організація соціального та інших видів обслуговування; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

- Закон України „Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 р.

в редакції від 01.10.2011р. - всім непрацездатним громадянам гарантується право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільне корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів.

- Закон України „Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р.в редакції від 01.10.2011р. який сприяє повній, продуктивній і вільно обраній громадянами зайнятості, гарантує їм право на зайнятість, передбачає компенсацію в разі втрати роботи.

- Закон України „Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р.в редакції від 22.06.2011р. визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

- Закон України „Про оплату праці” від 24 березня 1995 р.в редакції від 19.05.2011р. визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного й договірного регулювання оплати праці.

- Закон України „ По порядок вирішення колективних трудових спорів(конфліктів)” від З березня 1998 р.в редакції від 24.12.2009 р. - законодавче вирішено питання про порядок розгляду в Україні колективних трудових спорів (конфліктів).

Дата добавления: 2014-11-20