Загальна характеристика наукового дослідження 8 страница

Види і способи такої реалізації можуть бути різними: це визначається цільовою настановою, масштабом і змістом виконаного дослідження. Можна виділити два основні напрями реалізації завершених психолого-педагогічних досліджень:

• обнародування змісту і результатів виконаного дослідження шля­хом ознайомлення з ними освітянської громадськості або викла­дачів конкретних фармацевтичних (медичних) навчальних закладів;

• впровадження в практику навчальних закладів, з усіх розділів діяль­ності, включаючи підготовку професорсько-викладацьких кадрів і на­уково-дослідницьку діяльність конкретних результатів дослідження.

Обидва ці напрямрі пов'язані поміж собою.

Обнародування змісту і результатів дослідження. Найбільш по­ширеним способом цього виду реалізації результатів завершеного нау­кового дослідження є публікація в пресі.

Це може бути:

• наукова стаття або серія статей, яку дослідник направляє для опуб­лікування в редакцію одного з періодичних наукових журналів за профілем виконаного дослідження або у відповідну збірку науко­вих праць;

• монографія, практикум або навчально-методичний посібник, в яких дослідник сподівається представити результати своїх досліджень. Перелік та види можливих видань представлені в додатку 2;

• дисертація на здобуття наукового ступеня доктора або кандидата наук, магістерська, дипломна або випускна (курсова) роботи; вони дозволяють довести результати дослідження до відома вузького кола спеціалістів з певного питання;

• доповідь основних положень виконаного психолого-педагогічного дослідження на відповідних наукових зборах: з'їзді, конференції, симпозіумі тощо;

• депонування рукопису, тобто передача його для зберігання в галу­зеві центри наукової і науково-технічної інформації; депонуванню підлягають наукові роботи, які представляють науковий інтерес для обмеженого кола фахівців, внаслідок чого публікація їх у пресі визначається недоцільною. Депоновані рукописи дорівнюються до публікацій у друкованих виданнях.

Впровадження результатів дослідження в освітянську практику.

Цей напрям реалізації результатів завершених наукових досліджень тісно пов'язаний з попередніми способами їх обнародування. Його впровадження вимагає виконання таких рекомендацій:

по-перше у важливим є те, щоб одним із практичних виходів завершеного дослідження були розроблені самим дослідником інструктив­но-методичні рекомендації, які містять характеристику пози­тивних, а якщо такі є — то і негативних, боків його пропозицій, а також рекомендації про шляхи і способи їх впровадження в практику. Це можуть бути (в залежності від обсягів і змісту виконаного дослідження) практичний порадник, методичний посібник, інструкція, стандарт тощо (додаток 2);

по-друге, необхідним є те, щоб саме впровадження в освітянську практи­ку результатів психолого-педагогічного дослідження було санк­ціоноване компетентними науковими органами Міністерства освіти і науки України або галузевих міністерств, у підпоряд­куванні яких знаходяться навчальні заклади, в які запрова­джуються підготовлені рекомендації; для фармацевтичних і ме­дичних навчальних закладів таким міністерством є Міністер­ство охорони здоров'я.

Розділ IV

ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ

Завершальним етапом науково-дослідної роботи є її літературне офор­млення. Не може бути жорсткого стандарту до композиції наукової праці. Кожен автор вільний обирати той чи інший порядок подання наукових матеріалів, щоб за рахунок зовнішнього розміщення інформації забезпе­чити внутрішній логічний зв'язок етапів дослідження і найпереконливі­ше розкрити його творчий задум. Оформлення кожного виду друкованої роботи регламентується певним нормативним документом.

Прийоми викладу наукових матеріалів

Кожний дослідник намагається донести до читача свої думки в най­більш ясному і зрозумілому вигляді.

В арсеналах авторів науково-дослідних робіт є кілька методичних прийомів викладу наукових матеріалів. Найчастіше використовуються такі прийоми:

• послідовний;

• цілісний (з подальшою обробкою кожного розділу);

• вибірковий (розділи пишуться окремо в будь-якій послідовності).

Послідовний виклад матеріалу наукової роботи потребує більших ви­трат часу, бо автор не може переходити до наступного розділу, не закінчив­ши роботу над попереднім. А для обробки одного розділу необхідно часом перевірити кілька варіантів аби знайти кращий з них. Водночас матеріал, який майже не вимагає чорнової обробки, чекає черги і лежить без руху.

Цілісний прийом. Тут знадобиться майже вдвічі менше часу на підго­товку кінцевого варіанта рукопису, бо спершу пишеться чернетка всього твору, ніби грубими мазками, потім виконується його обробка в части­нах і деталях.

Вибірковий виклад матеріалів також часто застосовується дослідни­ками. В міру готовності фактичних даних автор обробляє матеріали в будь-якому зручному для нього порядку. Тому обрати можна саме той прийом викладу, який здається найбільш прийнятним для перетворення так званого чорнового рукопису на проміжний або остаточний.

На цьому етапі роботи над рукописом з уже накопиченого текстово­го матеріалу, окрім основних розділів, доцільно виділити такі компо­зиційні елементи:

• вступ;

• висновки і пропозиції;

• бібліографічний перелік використаних літературних джерел;

• додатки;

• покажчики.

Робота над остаточним варіантом рукопису. Коли макет чорнового рукопису готовий, всі необхідні матеріали зібрано, зроблено необхідні уза­гальнення, починається детальне шліфування тексту рукопису. Перевіря­ються і критично оцінюються кожен висновок, формула, таблиця, кожне речення, кожне слово. Автор ще раз перевіряє, наскільки назва його робо­ти та назви розділів і підрозділів відповідають їх змісту, уточнює компози­цію наукового твору, розміщення матеріалів та їхню рубрикацію.

Дата добавления: 2014-11-08