Система краєзнавчих бібліографічних посібників бібліотек

Система краєзнавчих бібліографічних посібників — це цілісна сукупність бібліографічних посібників, що відобра­жає документи, які за змістом і походженням пов'язані з краєм.

За сучасних умов демократизації й інформатизації україн­ського суспільства формування цілісної системи КБП має здій­снюватися на базі єдиної стратегії її розвитку на основі принци­пів доступності краєзнавчої інформації та інтеграції краєзнав­чих ресурсів в єдину національну та світову мережу. Впрова­дження комп'ютерних і телекомунікаційних технологій до бі­бліотечно-бібліографічної діяльності зумовило зміщення про­фесійного та користувацького інтересів до електронних форм краєзнавчої бібліографічної інформації, проте і традиційні її форми зберігають своє значення. За умов сьогодення задоволен­ня потреби в краєзнавчій бібліографічній інформації реалізуєть­ся за двома головними напрямами:

1) задоволення краєзнавчих інформаційних потреб відвіду­вачів бібліотеки (котрі нині переважають), організація доступу до КБП населення відповідних регіонів, міст, інших географіч­них та адміністративно-територіальних одиниць усередині краї­ни, які вважають їх рідним краєм;

2) задоволення краєзнавчих інформаційних потреб віддале­них користувачів, а також попиту (який наразі зростає) на краєзнавчу бібліографічну продукцію поза межами краю.

Традиційною та найстабільнішою частиною краєзнавчих ре­сурсів є друковані бібліографічні посібники. Система краєзнав­чих бібліографічних посібників має ієрархічну структуру, на верхньому рівні якої розрізняють дві головні підсистеми:

1) змістову, яка пов'язана за змістом із певною місцевістю в краї (БП краєзнавчих документів);

2) формальну — бібліографічні посібники, що відтворюють документи, котрі за походженням пов'язані з певною місцевістю в краї (БП місцевих документів).

Головною в системі КБП є змістова підсистема бібліогра­фічних посібників, яку складають такі БП:

1) науково-допоміжні посібники:

• універсальні поточні;

• універсальні ретроспективні;

• ретроспективні галузеві, тематичні, комплексні;

• біобібліографічні і персональні;

• покажчики краєзнавчих бібліографічних посібників;

2) рекомендаційні посібники:

• універсального характеру типу "Що читати про... край";

• календарі знаменних і пам'ятних дат;

• тематичні, комплексні посібники;

• біобібліографічні і персональні посібники.

Формальну підсистему бібліографічних покажчиків міс­цевих документівскладають такі БП:

• покажчики книг та інших неперіодичних видань;

• покажчики періодичних і продовжуваних видань;

• покажчики змісту періодичних і продовжуваних видань.

Кожна з підсистем має свою специфіку.

А) “Календар знаменних і пам’ятних дат... області” як головне джерело бібліографічної інформації про край

"Календар знаменних і пам'ятних дат... області" це методико-бібліографічний посібник, який є щорічним видан­ням, і пов'язаний з місцевими ювілейними датами. Він сприяє популяризації літератури з актуальних питань життя області, містить відомості про діяльність минулих поколінь, називає імена знаних земляків, забезпечуючи формування історичної пам'яті, виховання національної гордості українського народу. Його створюють, зазвичай, ОУНБ, залучаючи до цієї роботи спів­робітників архівів, музеїв, обласних бібліотек для дітей і юнацтва, бібліотеки наукових установ і вищих навчальних закладів області, членів творчих спілок і громадських організації.

Кожний випуск "Календаря" містить повний хронологічний перелік знаменних і пам'ятних дат, котрі мають святкуватися в наступному році. У ньому визначаються головні та додаткові дати. До визначних дат подаються додаткові матеріали: стислі фактичні довідки, списки рекомендованої літератури та ілюстрацій, цитати, факти, методичні поради, складається допоміж­ний апарат до посібника.

Написання текстових довідок, а також наукове та літератур­не редагування "Календаря" здійснюють фахівці бібліотеки. Робота з підготовки чергового випуску на наступний рік розпо­чинається на початку поточного року, а у вересні — жовтні він надходить до замовників.

На етапі запровадження роботи щодо щорічного випуску "Ка­лендаря знаменних і пам'ятних дат... області" створюють фак­тографічну БД - перелік дат з історії життєдіяльності краю, де стисло описується сама подія, а також міститься бібліографічний опис джерела, з якого взято відомості про дату. Якщо є декілька джерел, у БД зазначають перш за все першоджерела, енцикло­педичні та довідкові видання, наукові праці. Робота з картотекою чи БД проводиться систематично: постійно вносяться нові дані про документи, котрі повністю або частково присвячуються краю і знайшли відображення у зведеному краєзнавчому каталозі бібліотеки; документи місцевого архіву, неопубліковані матеріали (статистичні документи, епістолярна спадщина тощо); електрон­ні (онлайнові й офлайнові) документи.

Перегляд краєзнавчої літературиздійснюють, зазвичай, у такій послідовності:

• праці комплексного характеру;

• путівники, описи туристичних маршрутів;

• праці з історії окремих місцевостей, населених пунктів;

• публікації, буклети, присвячені історії та сучасному стану місцевих підприємств, установ, організацій, наукових і навчаль­них закладів, громадським об'єднанням та ін.;

• матеріали біографічного характеру.

Саме за цією картотекою на етапі підготовки кожного черго­вого випуску щорічного "Календаря" відбувається відбір дат, що є знаменними і пам'ятними для тієї чи іншої області. Слід зауважити, що дата знаменної події має бути круглою (10-річчя, 100-річчя тощо). Сукупність наведених у "Календарі" дат має розкривати найбільш значущі події історії та сучасного стану суспільно-політичного, економічного, наукового і культурного життя краю.

До "Календаря" включають дати:

• роковин значних історичних подій на нинішній території області, наприклад "350 років від часу заснування Харкова (2004)";

• подій суспільно-політичного руху, наприклад "60-річчя Української Повстанської Армії" (2002);

• географічних відкриттів, засвоєння нових земель;

• важливих подій культурного життя краю, наприклад "100-річчя відкриття пам'ятника І.П. Котляревському в Пол­таві" (2003);

• заснування місцевих промислових, сільськогосподарських та інших підприємств, відкриття установ науки і культури, на­вчальних закладів, наприклад "200-річчя Харківського націо­нального університету ім. В.Н.Каразіна" (2005);

• пов'язані з життям і діяльністю відомих місцевих діячів, знаних земляків, уродженців краю, а також осіб, чиє перебу­вання в області або їхня діяльність залишили помітний слід у його історії.

Відбираючи персональні дати,зважають на краєзнавчий аспект діяльності тієї чи іншої особи. З біографії слід відбирати значущі для цього краю епізоди незалежно від того, яке значен­ня вони мали у власному житті та діяльності особи.

Недоцільно включати до "Календаря" дати, які не є кругли­ми, а також ті, що не мають краєзнавчого змісту.

Формуючи "Календар", прагнуть до того, щоб, відбираючи сукупність дат, забезпечувати достовірність інформації, точну хронологію подій та об'єктивність висвітлення різних проблем суспільно-політичного, господарського та культурного життя об­ласті в цілому. Реалізації такого підходу сприяє поділ дат па головні та додаткові.

Головнимиє, окрім круглих дат, такі, що вважаються важ­ливими для краю, а також ті, що визначаються постановами ЮНЕСКО й органами влади. Названі дати супроводжуються текстовими довідками та списками літератури.

Додатковимиє дати, котрі:

• не знайшли відбиття в публікаціях;

• були головними в попередніх випусках посібника;

• викликають зацікавленість для певного регіону області;

• висвітлюють життя уродженців краю, котрі не мали особ­ливого впливу на розвиток краю.

Структура "Календаря"визначається його цільовим і чи­тацьким призначенням і включає:

• передмову;

• перелік пам'ятних дат на... рік;

• дані, що характеризують кожну з головних дат (текстова (фактична) довідка, цифри і факти, цитати, список літератури, перелік ілюстративних та аудіовізуальних матеріалів, список архівних і музейних документів);

• допоміжні покажчики (іменний, географічний, зведені покажчики змісту "Календарів" за останні роки);

• поради бібліотекареві;

• зміст.

Як доповнення до "Календаря" може складатися хроніка най­важливіших подій, що відбулися протягом минулого року.

У передмовізазначаються краєзнавчий характер "Календа­ря", читацьке та цільове призначення, час запровадження та періодичність. Обґрунтовуються структура посібника, розподіл дат на головні та додаткові, принципи відбору публікацій і по­рядок їх розміщення, а також наводяться відомості про призначення допоміжних покажчиків та авторський колектив.

У переліку пам'ятних дат на...ріку хронологічному поряд­ку, за місяцями й числами, розміщують відібрані дати (головні, що мають певні позначки, та додаткові, які супроводжуються короткими анотаціями). Дати подій, не встановлені з точністю до дня, подаються в кінці відповідного хронологічного розділу (місяця, року).

Дані, що характеризують кожну з головних дат, розгляда­ються як найважливіша складова "Календаря". Текстова (фак­тографічна) довідка містить достовірні факти, має чіткі форму­лювання та забезпечує об'єктивне висвітлення конкретної теми. Цілком зрозуміло, що текст довідки різний залежно від характеру дати (ювілей міста, певного закладу чи окремої особи), обсягу інформації. Зважаючи на те, що цей посібник належить до типу про­світницького, популяризаторського видання, обсяг довідки слід обмежити 1-1,5 сторінками машинопису (або комп'ютерного набору у форматі А4). Текст довідки може доповнюватися цифра­ми і фактами (статистичними даними, роковинами історичних подій), цитатами з висловлюваннями видатних людей про подію чи особу з посиланням на автора цитати та бібліографічний опис джерела, звідки її взято; списком літератури (книги, статті, кар­ти, ілюстрації, архівні документи тощо), який має рекомендацій­ний характер і звичайно включає 10-20 назв. Документи в спи­ску можуть розміщуватися в логічному, алфавітному або хронологічному порядку. Доцільно групувати публікації в порядку від загального до конкретного (від збірників до окремих докумен­тів), від простого до складного, або дотримуючись хронології по­дій. У списках літератури до персональних дат розміщують спо­чатку власні твори ювіляра, а далі — публікації про його життя і творчість. Список завершують аудіовізуальні, електронні й ар­хівні документи. Видання українською та російською мовами розставляють у загальному алфавітному ряду, а іноземними мо­вами — кожною мовою окремо. Бібліографічні описи складають за діючими державними стандартами.

Рекомендується складати до окремих випусків іменний і гео­графічний покажчики за загальними правилами.

Поради бібліотекарю включають розробки сценаріїв і плани різних заходів, особливо до таких дат, що відзначаються впер­ше. Звертається також увага бібліотекарів на необхідність аналітичного розписування змісту кожного випуску "Календаря" для поповнення краєзнавчих картотек і БД. У змісті відбивається структура посібника. Галузеві бібліографічні посібники відтворюють документи з певної галузі наукових знань або практичної діяльності, а те­матичні — видання з певної теми (комплексної або галузевої). Визначаючи доцільність запровадження того чи іншого посіб­ника, слід враховувати завдання науки, народного господарства та культурного життя області тощо.

Методика підготовки цих посібників багато в чому збігаєть­ся з методикою складання вже розглянутих універсальних по­сібників: ознайомлення з певною галуззю (темою), визначення кола питань, що її стосуються, визначення бібліографічних дже­рел пошуку інформації, виявлення документів та ознайомлен­ня з ними.

Групування визначається проспектом посібника, а в межах кожного розділу, рубрики матеріал розташовується в послідов­ності, прийнятій авторами документа. Довідково-допоміжний апарат складається з іменного і географічного покажчиків, списку переглянутих і розписаних джерел, а також вступної статті та змісту.

Б) Біобібліографічні краєзнавчі посібники

Біобібліографічні та персональні посібники є найпоширені­шим типом краєзнавчих покажчиків.

Біобібліографічний посібник відображає твори тієї чи іншої особи (чи осіб), а також біографічні дані про особу (осіб) та доку­менти про неї (них); персональний посібник містить твори одно­го автора та публікації про нього, не наводячи біографічних відо­мостей, а в деяких з них можуть подаватися тільки твори певно­го автора, або ж тільки видання про нього.

Документи в біобібліографічних посібниках розміщують в алфавітному порядку персоналій, а в межах персоналій — спо­чатку праці особи, а далі видання про її життя і творчість. Створенню власно посібника передує складання словників. Зо­крема, готуючи створення біобібліографічного посібника типу "Письменники краю", для відтворення у ньому певної інфор­мації визначають письменників:

• котрі народилися в краї та пов'язали свою творчість із його літературним і громадським життям;

• уродженців краю, які впродовж певного часу мешкали на його території, описували його специфіку у своїх творах, але є представниками інших національних літератур;

• котрі перебували па території краю, відображували його у своїх творах, але при цьому враховується, наскільки багатий місцевий колорит, наявний у них.

Вступна стаття містить інформацію про життєвий і твор­чий шлях особи, де розкриваються її зв'язки з краєм. Вона по­в'язана посиланнями з бібліографічними описами в покажчику власних праць (порядкові номери бібліографічних описів вказують у квадратних дужках).

Основний розділ включає публікації про життєвий і творчий шлях, наукову і громадську діяльність особи. Видання групують за роками видання, у межах року — в алфавітному порядку назв праць і прізвищ авторів. Описи документів українською та російською мовами розставляють у загальному алфавіті, а інозем­ними мовами — за мовами в алфавіті прізвищ і назв творів.

Покажчик власних праць особи розміщують у хронологіч­ному порядку, а в межах року — за видами документів за такою схемою:

• книги і брошури українською та російською мовами, а да­лі — іноземними;

• статті та інші матеріали (зокрема з газет);

• депоновані праці;

• рецензії;

• переклади;

• видання, укладачем яких є ця особа;

• праці, що вийшли друком за редакцією цієї особи.

Не відбиваються в цьому покажчику періодичні видання, у редагуванні яких особа брала участь як член редколегії.

Для надання допомоги користувачам до біобібліографічного посібника складають допоміжні ключі — іменний, предметний і хронологічний.

Загальні принципи бібліографічного виявлення та відбору ма­теріалу для посібників зумовлені тематичними і хронологічними межами. Тут відображаються всі найбільш відомі, найкращі опуб­ліковані праці незалежно від місця видання, виду, жанру та мови документа. Хронологічні рамки визначаються роком першої пуб­лікації та роком підготовки посібника.

Головними джерелами виявлення матеріалів про життя та діяльність особи є:

• енциклопедії, біографічні та біобібліографічні словники;

• поточні та ретроспективні краєзнавчі бібліографічні по­кажчики;

• каталоги і картотеки бібліотек;

• періодичні та продовжувані видання, пов'язані за темати­кою з діяльністю особи;

• місцеві видання, у т. ч. газети, що опубліковані в тих міс­цях, де жила і працювала та чи інша особа;

• державні бібліографічні покажчики;

• праці оглядового характеру, що висвітлюють загальні і часткові питання діяльності особи;

• прикнижкові, пристатейні бібліографічні списки в працях особи і публікаціях про неї.

Для відображення в посібнику відбирають статті, доповіді, рецензії, передмови, інтерв'ю, виступи особи, її праці та літера­туру про неї. Не включають до посібника публікації, де прізвище особи лише згадується, але діяльність її не характеризується, а також матеріали про її відзнаки (нагородження, присвоєння по­чесних і наукових звань, присудження премій тощо, які наводять у вступній статті).

Паралельно з виявленням документів складається картотека переглянутих джерел, де матеріали розміщують у такому порядку: документи про особу в загальному алфавіті авторів і назв; власні праці особи, окремі виданні — за алфавітом назв; статті з окремих збірників, словників - в алфавіті назв цих видань; видання за редакцією особи — за алфавітом авторів і назв публікацій.

При оформленні біобібліографічного посібника на його об­кладинці бажано розмістити портрет особи, епіграф тощо.

В) Покажчики краєзнавчих бібліографічних посібників

Покажчики краєзнавчих бібліографічних посібників нада­ють відомості про те, в якому стані перебуває забезпечення пев­ної галузі знання або тієї чи іншої категорії споживачів крає­знавчої бібліографічної інформації.

Покажчик краєзнавчих бібліографічних посібників призна­чається для тих категорій користувачів, чия діяльність пов'яза­на з краєзнавством: для працівників місцевих бібліотек, крає­знавчих музеїв, архівів, редакцій місцевих журналів, газет і видавництв, педагогів, учених і краєзнавців-аматорів.

Відбір видань для посібника здійснюється за територіаль­ним (відповідно до сучасного адміністративно-територіального поділу) і хронологічним (з часу створення першого краєзнавчо­го посібника) принципами, а також за тематичним охопленням (головною ознакою вміщених документів є їх краєзнавчий зміст). До покажчика включають різноманітні види посібників: науково-допоміжні та рекомендаційні посібники, списки й огля­ди (окремі видання, а також вміщені в книгах, періодичних і про­довжуваних виданнях прикнижкові та пристатейні списки; по­кажчики місцевих періодичних видань і покажчики їх змісту; регіональні частини універсальних і галузевих покажчиків).

Обов'язковою для цього типу посібників є анотація, що су­проводжує бібліографічний запис. Принципи анотування викла­даються звичайно в проспекті видання.

Довідково-методичний апарат краєзнавчого покажчика бі­бліографічних посібників складається з передмови, допоміжних покажчиків, списку використаних джерел, списку скорочень і змісту.

Головним джерелом для складання покажчиків бібліогра­фічних посібників про край є довідково-бібліографічний фонд краєзнавчого відділу ОУНБ, де зосереджуються з вичерпною повнотою всі краєзнавчі документи не лише обласної бібліотеки, але й бібліотек суміжних територій. Виявити краєзнавчі доку­менти допомагає перегляд обов'язкового примірника документів, що надходить до ОУНБ.

Переглядаючи джерела, бібліограф визначає краєзнавчу спрямованість окремих видань краєзнавчої тематики, зокрема місце видання або характер діяльності установи, що видала до­кумент; типову для цієї місцевості тему; прізвище автора, зна­ного своїми працями про край, або місцевого діяча, якому при­свячується публікація.

Групування видань у покажчику бібліографічних посібників здійснюється на основі схеми для краєзнавчого каталогу. Зва­жаючи на наповнення покажчика, описи розміщують за різни­ми ознаками: тематичною, географічною, історичною, іменною тощо, застосовуючи принцип — від загального до конкретного. Покажчик може мати таку структуру:

Універсальні та комплексні покажчики.

Поточні посібники.

Край на сторінках преси.

Ретроспективні посібники.

Про край у цілому.

Про окремі райони, міста, села.

Календарі знаменних і пам'ятних дат.

Видатні люди краю.

Галузеві і тематичні посібники.

Історія.

Загальні питання.

Історія міст і сіл.

Пам'ятники і пам'ятки історії та культури.

Край у Другій світовій війні.

Репресії.

Природа і природні ресурси.

Екологія.

Народне господарство.

Загальні питання.

Промисловість.

Сільське господарство.

Охорона здоров'я

Суспільне життя.

Релігія.

Діяльність церкви.

Наука. Освіта.

Окремі установи освіти.

Вчені краю.

Дослідники рідного краю.

Культура. Мистецтво.

Загальні питання.

Народна творчість. Прикладне мистецтво.

Діячі культури і мистецтва краю.

Літературне життя.

Загальні питання.

Письменник і край. Письменники краю.

Покажчики другого і вищих ступенів.

Покажчики місцевого друку.

Оцінюючи якість покажчика краєзнавчих бібліографічних матеріалів, беруть до уваги наповнення його саме краєзнавчими документами, наукову і практичну цінність відібраних видань, а також, оперативність доступу до потрібної інформації. Бібліографічний опис здійснюється за діючими стандартами, тут часті­ше використовується аналітичний опис, що супроводжується бібліографічними записами і короткими анотаціями.

Важливою складовою бібліографічних характеристик кожно­го посібника є анотація, котра містить дані про його обсяг, хроно­логічні межі, мовний склад, порядок розміщення бібліографіч­них записів, визначення територій тощо.

Довідково-методичний апарат бібліографічного посібника складається з іменного покажчика, покажчика назв документів і географічного покажчика. Потреба в складанні пока­жчика назв виникає у зв'язку з тим, що багато кому з користувачів бібліографічні посібники з краєзнавства частіше відомі саме за їх назвами.

За умов інформатизації головні елементи системи КБП збері­гають своє значення, і цілком прийнятними залишаються ви­роблені протягом десятиліть методичні прийоми створення вторинної краєзнавчої інформації. Трансформується переважно форма подання: від рукописної та друкованої до електрон­ноїяк такої, що забезпечує оперативний доступ до краєзнавчої бібліографічної продукції поза межами бібліотек регіону. Наразі багато бібліотек уже подають на своїх сайтах нові версії краєзнавчих бібліографічних покажчиків із можливостями досить простого пошуку, що є передумовою їх поступової трансформа­ції в систему електронного КДБА, головними складовими якого є електронний краєзнавчий каталог і краєзнавчі бази даних.

Дата добавления: 2014-11-20