Історія розвитку бібліотечних каталогів

З появою в XI столітті бібліотек на території Київської Русі з'явились і перші зародки бібліотечної бібліографії у вигляді інвентарних описів церковних, монастирських і кня­зівських бібліотек, а також списків пожертвуваних книг. Створюючи з метою обліку та збереження усього бібліо­течного майна, до таких описів (інвентарів) спочатку вводи­ли не тільки книги, а й інші цінні речі. Відомості про книги, що фіксувались у них, були мізерними — лише автор або назва. Описи окремо лише книг почали складатися пізніше і вони містили більше відомостей про них.

З розповсюдженням світської літератури створювались світські бібліотеки. До нас дійшло 5 описів XVII століття бібліотеки Львівського братства, читачами якої були різні верстви городян та позаміські користувачі. У них ми бачимо спроби певним чином систематизувати літературу. Книжки згруповано за відділами, які відбивають їхній поря­док розташування на полицях. Частина — розподілена за мовами. У записах подано відомості про місце видання без року: для друкованих видань вказувався формат, а для руко­писних — матеріал. У XVII столітті були складені й перші в Україні каталоги приватних бібліотек. Вони відображали книги різними мовами без певної систематизації за змістом; як правило, їх було поділено за форматом; рукописна книга майже не представлена. У бібліографічних записах часто зазначались місце та рік видання.

Починаючи з середини XVII століття, об'єктом бібліо­графії в Україні була переважно друкована книга, здебільшо­го релігійного змісту, а з кінця наступного — світська літе­ратура гражданського друку.

Поява у XVIII столітті каталогів бібліотек вищих нав­чальних закладів України — Харківської колегії та Київської академії сприяла подальшому розвитку бібліотечної бібліо­графії. В каталозі бібліотеки Харківської колегії 1769 року книги розподілялись за мовами, а всередині — в алфавіт­ному порядку. Усі томи багатотомних видань були описані в одному місці, приводились вихідні дані та робились приміт­ки про фізичний стан видання. Каталог бібліотеки Київської академії був здійснений на вищому фаховому рівні. Бібліо­графічні записи відрізняються більшою повнотою і точністю. Каталог відображає першу практику застосування класифікації в українській бібліотеці. Було використано класифікацію австрійського бібліографа М.Деніса у переробленні І.Фальковського. У 1799 році видали каталог бібліотеки Державної медичної колегії, в якому вперше в Росії бібліотекар В.Джунковський застосував опис книг під прізвищем автора.

Видавали каталоги навчальних закладів та приватних публічних бібліотек. У бібліотечних каталогах виділяли окремі розділи українських та українознавчих видань,, а та­кож краєзнавчої літератури. Книги в каталогах цього періоду поділили за галузями знань: природничі і математичні науки, медицина, історія, педагогіка, філологія, філософія, бого­слов'я. У каталогах вищих навчальних закладів часто дотримувались так званої "факультетської системи" розподілу літератури. До деяких каталогів цього періоду не вводили богословську літературу.

Бібліографія виділилась в окрему науку і почала роз­виватись її теорія. У 1824-1825 роках П.Ярковський писав про створення системи каталогів, у якій головна роль нале­жала систематичному каталогу. Він говорив про не­обхідність аналітичного опису збірників, зібрань творів, а також періодичних видань. Вже тоді П.Ярковський був прибічником карткової форми каталогу і найповнішого розкриття у ньому фондів бібліотеки.

Свої каталоги в XIX столітті почали випускати бібліо­теки наукових закладів, товариств, громадські бібліотеки, а також невеликі бібліотеки при школах, клубах тощо, про­довжували складати каталоги університетських бібліотек. Каталоги громадських бібліотек у той період містили не тільки книги, а також статті з періодичних видань. Так, в "Каталоге книг и статей периодических изданий, находящихся в Миргородской общественной библиотеке", видано­му у 1883 році, розписано 22 журнали за 60-70-ті роки, а "Каталог книг и периодических изданий с указанием жур­нальных статей, находящихся в библиотеке для чтения Луки Васильевича Ильницкого в Киеве" відображав статті з майже 80 журналів, переважно за 60-70-ті роки.

Від початку XX століття до 1917 року в Україні було видано близько 300 друкованих каталогів бібліотек вищих навчальних закладів, гімназій, шкіл, наукових товариств, держав­них і громадських організацій, монастирів тощо. Тоді почали видавати свої каталоги технічні та інші спеціальні бібліотеки.

Наприкінці XIX — початку XX століття, у період пов­ного панування форми бібліотечного каталогу у вигляді кни­ги, обсяги бібліотечних фондів та динаміка їхнього попов­нення спричинили кризу форми бібліотечних каталогів. Почався період активного пошуку нових форм бібліотечних каталогів. Обсяги фондів найбільших бібліотек наближалися до мільйона томів або перевищували його, а щорічний при­ріст фонду досягав 50-75 тисяч томів. Досвід видання друкованого каталогу на увесь фонд бібліотеки Британського музею у 1881-1905 спростував існуючу теорію про принципову неможливість здійснення такого проекту: все залежить від матеріальних та людських ресурсів. Бібліотеки, які не мали можливості підготувати каталог на увесь фонд, видавали списки нових надходжень, деякі з яких були відразу створені як по­точні списки друкованого каталогу або стали такими з часом.

Основну конкуренцію друкованим каталогам наприкін­ці XIX століття складали каталоги блоккарткові і карткові. Останні з успіхом пройшли випробування практикою і після Першої світової війни стали панівною формою бібліотечних каталогів. Наприкінці XIX століття почали порушувати пи­тання про створення органів централізованої каталогізації, перші з яких з'явилися тоді на комерційній основі. Видання списків нових надходжень та поточних списків друкованого каталогу, які використовувались для розрізання і наклеюван­ня на картки також впливало на закріплення карткової форми бібліотечних каталогів. Економічні труднощі періоду Першої світової війни та післявоєнного періоду сприяли розповсюдженню такої форми бібліотечних каталогів, яка б за­довольняла вимоги часу: дешевизна ведення каталогів, можливість впровадження економічних методів централізованої каталогізації, придатність для малих і великих бібліотек, незначні одноразові фінансові затрати, безперервність процесу ведення та оперативність доповнення новими виданнями, виключення витрат на перевидання, мінімальна залежність від економіки країни.

У працях того часу не склалося єдиної точки зору на існуючі форми бібліотечних каталогів. Надто сильним був психологічний вплив позитивних якостей друкованих ката­логів у вигляді книг і їхні недоліки багатьом здавались незначними. Деякі фахівці прогнозували можливість загрозли­вого зростання карткових каталогів і необхідність великих площ для їхнього розміщення. Висловлювали також думки про поєднання карткових і друкованих каталогів. А.Борзенко у своїй праці "Книжные каталоги" (1879) теоретично обґрун­тував поєднання кількох форм каталогів у бібліотеках і роз­винув ідею застосування у бібліотеках системи катало­гів. Перехід від друкованих каталогів до карткових здійснено на початку 20-х років не еволюційним, а револю­ційним шляхом, у надзвичайно короткий термін — усього за декілька років. Основною причиною такої стрімкої зміни стала економічна скрута після Першої світової війни. У 20-30-ті роки карткові каталоги розвинулись і міцно закріпились у бібліотечній практиці.

Тоді загострилось також питання про необхідність кодифікації опису видань для бібліотечних каталогів та бібліографій. Його виконання "не на підставі якихось твердо усталених правил, а по пам'яті, в кращих випадках за тради­цією або на підставі усних вказівок" гальмувало розвиток бібліотечної справи в країні. Вивчались та приміря­лись до вітчизняних умов каталогізаційні норми, що існували в зарубіжних країнах. Результат проведеної роботи — створення правил бібліографічного опису, що спирались на англо-американські традиції і започатковували інститут колективного авторства у вітчизняній абетковій каталогізації. Важливе значення для розвитку принципу колектив­ного авторства мали праці Є.Шамуріна, С.Постернака, Б.Боднарського. М.Здобнова. У них обґрунтовано важливість і доцільність використання колективного автора для відображення та пошуку в абеткових каталогах так званих "анонімних" книг, а також розглянуто його методику.

Назрілим питанням часу, важко вирішуваним без "до­сягнення єдности поміж бібліотеками в питаннях каталографії та класифікації", було "запровадження централізації в каталоговій справі". З цього приводу в 1925 році на Першій конференції наукових бібліотек УРСР прийнято "Резолюцію про видання друкованих каталожних карток". У ній обумовлено відомості, які мала містити каталожна картка та вказано напрями реалізації централізування ката­логізації: запровадження обов'язкового користування друко­ваними картками Книжкової палати в усіх наукових та центральних округових бібліотеках; пропаганда переходу від кустарних способів каталогізації до централізованої катало­гізації через бібліотечні об'єднання.

У середині 20-х — на початку 30-х років минулого сто­ліття розгорнулась дискусія щодо переваг систематичного та предметного каталогів. Вона поділила представників проти­лежних точок зору на "систематизаторів" і "предметників". Тогочасне перебільшення значення предметного каталогу пояснювалось рядом причин: "неудовлетворительным состоя­нием сокращенных и почти не переработанных таблиц Уни­версальной десятичной классификации", які залишали відкритим питання індексації нової радянської літера­тури; "недостаточной подготовленностью кадров системати­заторов и кажущейся простотой процесса предметизации"; впливом практики роботи американських бібліотек зі складання предметних та словникових каталогів. Дискусія також пов'язувалася з нечітким розумінням деякими фахівцями співвідношення між систематичним та предметним каталогами, суттєвої різниці між предметним комплексом у предметному каталозі (ПК) та рубрикою в галузевому відділі систематичного каталогу (СК).

"Предметник" Б.Борович приводив ось такі аргументи щодо неспроможності систематичних каталогів: вони не в змозі дати відповідь на вузьке конкретне запитання; змушують довго ритися у загальному матеріалі: вимагають "больших научных познаний" від читача; не включають глав із книг та статей зі збірників і періодичних видань. Посилаючись на практику американських бібліотек, де саме тоді бурхливо розвивались предметні та словникові каталоги, автор підкреслює їхні основні переваги: простота, доступність, розкриття змісту збірників та періодичних видань, Б.Борович нічого не говорить про те, що робити аналітичні описи можна було б і для систематичного каталогу. Жодна з існуючих тоді систем бібліотечної класифікації не забезпечувала досконалу систематизацію знань. А Б.Борович вже підготував практичний посібник для бібліотекарів з організації. Він запропонував пожертвувати "академізмом" і орієнтуватись на практику, будуючи каталог не за підготовленою схемою: рубрики мали визначатися живими книгами і у зв'язку з живою потребою. Алфавітний каталог Б.Борович вважав потрібним при ПК, а без СК можна обійтись. Останнє твердження фактично спростував сам автор "В качестве указателя к предметному каталогу мы практикуем объединение под одной крышей алфавитного ряда рубрик, относящихся к одному более общему вопросу ("рабочее движение", "политэкономия" и др.)".

Яскравим представником “систематизаторів" був В.Козловський. Ось його аргументи на користь СК: будь-яку науку можна викласти тільки в певній системі, в певному логічному та історичному зв'язку; потреби комплектування (неможливо комплектувати галузь без систематизованого перегляду літератури); закордонні вчені та бібліотекарі мають систематичні покажчики літератури за багато років та поточну фахову бібліографію і тому можуть не відчувати такої гострої потреби в СК, як вітчизняні. Десяткову класи­фікацію Міжнародного Бібліографічного інституту В.Козловський вважав достатньо гнучкою і цілком прийнятною після деякого перегляду. ПК у бібліотеках він мислив тільки як додаткові і радив розпочинати роботу над ними з обме­жених фондів (наприклад, підручних), посилаючись на досвід Всенародної бібліотеки України і Калішевського. При побудові ПК В.Козловський, на відміну від Б.Боровича, вважав за необхід­не "подбати про установлення правильної методології роботи" і залишити "якнайменше поле для самоволі".

На нараді з теоретичних проблем бібліотекознавства та бібліографії 1936 року було підбито підсумки дискусії та вказано на неправомірність протиставлення систематичного та предметного каталогів. СК визнавався провідним реальним каталогом бібліотеки, а ведення предметного визначалось бажаним і тільки з частковим відображенням ним фондів бібліотеки.

У 50-ті роки XX століття фахівці почали говорити про нову кризу форми бібліотечного каталогу. Критична оцінка здійснювалась у двох напрямах: перший — це спроба відрод­ження старої форми друкованого каталогу на базі нових методів і технічних засобів, другий — пошук абсолютно нової форми бібліотечного каталогу на основі спеціальних пошу­кових засобів, електронних обчислювальних пристроїв та мікрокаталогів. Крім тогочасних загальних обов'язкових під­ходів до бібліотечних каталогів (партійність, науковість, бібліографічна точність, повнота), час висував нові: еконо­мічна ефективність, надійність, довговічність, можливість відновлення втраченої інформації, оперативність відображен­ня динаміки фонду, компактність, портативність, мінімальні потреби в площі, доступність і зручність, тиражність, можливість вільного використання в просторі та часі, можливість одночасного використання багатьох складових, оператив­ність пошуку інформації, багатоаспектність відображення джерел, максимальне усунення ручної праці, сумісність з каталогами інших бібліотек і можливість об'єднання зусиль з каталогізації літератури, можливість автоматичної трансфор­мації. 50-ті роки стали початком використання лічильно-перфораційних та механічних фотоскладальних машин для підготовки та видання друкованих каталогів.

Паралельно з кризою форми БК у середині минулого століття розгорнулась дискусія з приводу введення до СК статей з періодичних видань. О.Коршунов приводив такі аргументи на користь цього злиття:

• по-різному систематизується література: у каталозі за десятковою класифікацією в переробленні Л.Троповського, а в картотеці за схемою Книжкової пала­ти або в предметно-тематичному порядку;

• централізована каталогізація також використовує різні індекси: картки на книги випускають Все­союзна книжкова палата та Державна бібліотека ім. В.Леніна з індексами десяткової класифікації, а картки на журнальні статті видає Всесоюзна книжкова палата з індексами своєї схеми;

• читачеві, котрого цікавить література за певною темою, немає різниці, книга це чи стаття і його не цікавить розмежування, прийняте у бібліотечній практиці;

• різне розташування матеріалу в каталозі і картотеці незручне як для читачів, так і для бібліотечних працівників;

• окреме відображення книг і статей заважає довід­ково-бібліографічному апарату бібліотеки повно­цінно виконувати свої функції.

У цій самій статті О.Коршунов зазначає, що довідково-бібліографічний апарат, до якого мають вільний доступ читачі, повинен носити рекомендаційний характер і бути засобом керівництва читанням.

О.Коршунов критикує прихильників окремого існуван­ня систематичного каталогу і загальної картотеки статей, які вважають, що:

• статейний матеріал завжди більший за обсягами і книги потонуть у тих розділах, де їх мало;

• каталог скоро стане засміченим масою застарілих статей. Контраргументи О.Коршунова: по-перше, в читацькому ДБА потрібно відображати не все, а лише кращі книги і статті; по-друге, книги від статей можна відділити спеціальними роздільниками. При злитті СК та систематичної картотеки статей (СКС) передбачається ведення бібліографічних картотек, матеріал яких не вміщається в рамки СК. При цьому до спеціальних та тематичних картотек так само мають вводити і книги, і статті.

Виходячи з того, що основна перешкода для злиття СК та СКС — різні системи класифікації, важливим підґрунтям та умовою для злиття СК та СКС О.Коршунов вважав ство­рення нової ББК.

За об'єднання СК та СКС висловлювалася також А.Ільїна. При цьому вона не погоджувалася з пропози­цією Л.Левіна та О.Коршунова відокремлювати статті від книг — для того, щоб каталог мав можливість рекомендува­ти певні видання, незалежно від того, книги це чи статті.

Дата добавления: 2014-11-20