Звільнення від покарання без його призначення

Поняття та види звільнення від покарання та його відбу­вання

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ

Розділ XIX

Інститут звільнення від покарання та його відбуван­ня представлений розділом XII Загальної частини та розділом II Прикінцевих та перехідних по­ложень КК.

Під звільненням від покарання та його відбування слід розуміти перед­бачені в КК випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, пока­рання або припинення подальшого його відбування.

Аналіз положень зазначених розділів КК дає під­стави виділити такі види звільнення від покарання та його відбування:

1. Звільнення від покарання без його призначення:

1) у зв'язку з втратою особою суспільної небезпеки (ч. 4 ст. 74 КК); 2) у зв'язку з'давністю притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст, 74 КК); 3) у зв'язку з хворобою особи (ч. 2 та ч. З ст. 84 КК);

4) неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного харак­теру (ст. 97 КК).

2. Звільнення від подальшого відбування пока­рання: 1) із випробуван­ням (ст.ст. 75 та 104 КК); 2) із випробовуванням вагітних жінок і жінок, які ма­ють дітей віком до семи років (ст. 79 КК); 3) у зв'яз­ку із закінченням стро­ків давності виконання обви­нувального вироку (ст.ст. 80 та 106 КК); 4) умо­вно-дострокове звільнення (ст.ст. 81 та 107 КК); 5) у зв'язку з психічною хво­робою (ч. 1 ст. 84 КК); 6) у зв'язку з іншою (не психічною) тяжкою хворобою (ч. 2 ст. 84 КК); 7) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох ро­ків (ст. 83 КК); 8) у зв'язку із законом про амністію (ч. 2 ст. 86 КК); 9) у зв'я­зку з декриміналізацією - діяння, за яке особу засуджено (ч. 2 ст. 74 КК); 10) у зв'язку з вимогами другого розділу Прикінцевих та перехідних положень КК (п. п. 1,6-8, 11; ч. 1 п. 14; п.п. 15-18).

Крім цього КК передбачає випадки заміни покаран­ня більш м'яким: а) невідбутої частини покарання (ст. 82 КК); б) вагітним жінкам і жінкам, які мають ді­тей віком до трьох років (ч. 4 ст. 83 КК); в) у зв'язку із законом про амністію (ч. З ст. 86 КК); г) на підставі ак­ту про помилування (ст. 87 КК), а також пом'якшення покарання: а) на підставі закону про амністію (ч. 2 ст. 86 КК); б) якщо призначена засудженому міра пока­рання перевищує санкцію нового закону (ч. З ст. 74 КК); в) на підставі вимог розділу другого Прикін­цевих та перехідних положень КК (п. п. 4, 5, 9, 10, ч. 2 п. 14).

Випадки заміни покарання більш м'яким та пом'якшення покарання, пе­редбачені КК, не звільняють за­судженого від покарання чи його відбування, проте поліпшують його правове становище і впливають на подальше відбу­вання покарання.

1. Звільнення від покарання без його призначення у зв'язку з втра­тою особою суспільної небезпеки (ч. 4 ст. 74 КК) може бути застосоване за вироком суду за умови, що:

- вчинений особою злочин є невеликої або серед­ньої тяжкості;

- її поведінка є бездоганною;

- вона сумлінно ставиться до праці;

- з урахуванням цього на час розгляду справи в суді таку особу не мо­жна вважати суспільне небезпечною.

2. Звільнення від покарання без його призначення на підставах, передба­чених ст. 49 КК (ч. 5 ст. 74 КК), передбачає випадки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків дав­ності. Ці строки закон диференціює залежно від кате­горії злочину та виду й розміру покарання, що перед­бачене за його вчинення.

3. Звільнення від покарання без його призначення у зв'язку із хворо­бою особи (ч. 2 та ч. З ст. 84 КК) мо­же бути застосоване, якщо:

- вона вчинила злочин і після його вчинення за­хворіла на тяжку хво­робу. Це може бути будь-яка тя­жка хвороба, за винятком психічної (напри­клад, тубер­кульоз, інфекційні хвороби, хвороби серця, опорно-рухомого апа­рату);

- така хвороба особи створює перешкоди виконан­ню покарання - позбав­ляє цю особу можливості від­бувати покарання, створює загрозу для інших осіб;

- суд із врахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру захворю­вання особи, інших обставин дійде висновку про необхідність такого звіль­нення.

Звільнення від покарання за хворобою не є безумо­вним. Наявність в особи тяжкої хвороби - це лише підстава для розгляду питання про звіль­нення особи від покарання. Необхідно також зважити на тяжкість вчиненого злочину, можливість подальшої злочинної поведінки особи, врахувати інші обставини.

У разі одужання особи вона повинна бути направ­лена для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені ст. 49 КК, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання (напри­клад, амністія).

Закон (ч. З ст. 84 КК) передбачає деякі особливості звільнення від пока­рання за хворобою військовослу­жбовців. Умовами такого звільнення є: 1) вчинення військовослужбовцем злочину, за який він засуджу­ється до: а) слу­жбового обмеження, б) арешту, в) тримання в дисциплінарному батальйоні; 2) наяв­ність у цього військовослужбовця хвороби, на підставі якої він визна­ється непридатним до військової служби за станом здоров'я.

4. Умови звільнення неповнолітніх від покарання без його призначення із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК) висвіт­лені у главі XXII підручника.

Дата добавления: 2014-11-20