Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням стро­ків давності виконання обвинува­льного вироку (ст. 80 КК)

В судовій практиці можуть бути випадки, коли об­винувальний вирок щодо особи не виконується. В цьому разі особа звільняється від відбування пока­рання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком суду його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обме­ження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин неве­ликої тяжкості;

3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбав­лення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п'ятнадцять років - у разі засудження до пока­рання у виді позбав­лення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Стосовно додаткових покарань закон (ст. 80 КК) встановлює таке пра­вило - строки давності щодо до­даткових покарань визначаються основним покаран­ням, призначеним за вироком суду.

Якщо засуджений ухиляється від відбування пока­рання, перебіг давно­сті зупиняється. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'яв­лення засу­дженого для відбування покарання або з дня його за­тримання. У цьому разі строки давності, зазначені у п. п. 1-3 ч. І ст. 80 КК, подвоюються.

Якщо до закінчення строків давності засуджений вчинить новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин, перебіг давності перерива­ється. Обчислення давності в цьому випадку почина­ється з дня вчи­нення нового злочину.

Питання застосування давності до особи, засудженої до довічного позба­влення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе засто­сувати давність, довічне позбавлення волі замінюється позбавленням волі.

Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 та ч. 1 ст. 442 КК.

4. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК) означає, що особа достроково припиняє відбувати покарання у виді ви­правних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обме­ження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або по­збавлення волі. Застосову­ється воно тоді, коли засуджений: 1) сумлінною по­ве­дінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і 2) фактично відбув:

- не менше половини строку покарання, призначе­ного судом за злочин невеликої або середньої тяжкос­ті, а також за необережний тяжкий злочин;

- не менше двох третин строку покарання, призна­ченого судом за умис­ний тяжкий злочин чи необереж­ний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття су­димості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

- не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умис­ний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

5. Звільнення від подальшого відбування покаран­ня у зв'язку з психіч­ною хворобою (ч. 1 ст. 84 КК) має місце тоді, коли особа під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її мож­ливості усві­домлювати свої дії (бездіяльність) або ке­рувати ними.

До такої особи можуть застосовуватися приму­сові заходи медичного характеру відповідно до ста­тей 92 - 96 КК.

У разі одужання цієї особи вона повинна бути направ­лена для відбу­вання покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені ст.ст. 49, 80 КК. При цьому час, протягом якого до особи застосовувалися заходи ме­дичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передба­ченими в ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів виховного характеру.

6. Звільнення від подальшого відбування покарання у зв'язку з іншою (не психічною) тяжкою хворобою (ч. 2 ст. 84 КК) застосовується у разі, коли особа після постановлення вироку захворіла на тяжку (крім психічної) хво­робу, що перешкоджає відбуванню покарання. При вирі­шенні цього пи­тання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини.

7. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох ро­ків (ст. 83 КК) може застосовуватися:

- щодо жінок, засуджених до обмеження або позба­влення волі, крім засу­джених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини;

- щодо жінок, які стали вагітними або народили ді­тей під час відбу­вання покарання;

- в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною триріч­ного віку;

- коли така жінка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або має можливість забезпечити належні умови для виховання дитини.

Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд, зале­жно від поведінки засудженої, може звільнити її від покарання чи направити засу­джену для відбування покарання, призначеного за ви­роком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протя­гом якого засуджена не відбувала покарання.

Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовля­ється від дитини, передала її у ди­тячий будинок, зникла з місця проживання або ухиля­ється від виховання дитини, догляду за нею, або сис­тематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про неба­жання стати на шлях виправлення, суд може за подан­ням контролюючого органу направити засуджену для відбування пока­рання, призначеного за вироком.

Дата добавления: 2014-11-20