Поняття та правові наслідки судимості

СУДИМІСТЬ

Розділ XX

Судимість - це правове становище особи, яке вини­кає внаслідок засу­дження її за вчинений злочин з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду і триває визначений законом термін, тягнучи при цьо­му не­сприятливі для засудженого кримінально-правові та загально-правові нас­лідки. Закінчується судимість її погашенням чи зняттям.

Судимість - суто кримінально-правове явище. За рамками криміналь­ного права виникнути й існувати вона не може.

Із сказаного випливає, що судимість: 1) виникає, коли особу засуджено за діяння, передбачене КК; 2) з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили; 3) стосується лише засудженої особи;

4) породжує правове становище, результатом якого є несприятливі для особи кримінально-правові та зага­льно-правові наслідки; 5) триває визначе­ний законом термін; 6) погашається через визначений у КК строк або зніма­ється в установленому законом порядку.

Передумовою виникнення судимості є вчинення особою діяння, що міс­тить склад злочину, передба­чений КК.

Правовою підставою судимості особи є обвинува­льний вирок суду, що набрав законної сили. Суди­мість стосується лише особи, яку засуджено, і ви­рок щодо якої набрав законної сили. При цьому слід від­значити, що поняття судимості можна розглядати у двох значеннях: як кримінально-правовий ін­ститут (норми, що регламентують судимість, вміщені в розділ XIII Загальної частини КК) і як кримінально-правове явище. Ці дві сторони судимості орга­нічно поєднані між собою, але не тотожні. Якщо судимість як кримінально-правове явище властива особі, котра вчинила діяння, що містить склад зло­чину, передба­чений КК, і вирок щодо якої набрав законної сили, то судимість як кримінально-правовий інститут - це сукупність норм КК, які регламенту­ють порядок ви­никнення, існування і припинення судимості. Ми розглядаємо судимість у цілому як явище, яке рег­ламентується нормами КК.

Згідно з ч. З ст. З КК кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК. Аналіз положень криміналь­ного закону дозволяє виділити насту­пні кримінально-правові наслідки судимості.

1) судимість громадянина України, іноземця, особи без громадянства за вчинений ними злочин за межами України може бути врахована у разі вчи­нення ними но­вого злочину на території України при кваліфікації цьо­го зло­чину, призначенні покарання, звільненні від кри­мінальної відповідальності чи покарання (ст. 9 КК);

2) судимість впливає на визнання злочину повтор­ним (ч. 4 ст. 32 КК);

3) судимість за умисний злочин є обов'язковою ознакою визнання рецидивом злочинів вчинення осо­бою нового умисного злочину (ст. 34 КК);

4) судимість впливає на звільнення особи від кри­мінальної відповідально­сті. Так, за наявності судимос­ті неможливе звільнення особи від кримінальної від­повідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК), пере­дачею особи на поруки (ст. 47 КК), зі зміною обстано­вки (ст. 48 КК), із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК);

5) судимість впливає на кваліфікацію діяння. На­приклад, контрабанда, вчинена особою, раніше суди­мою за такий злочин, кваліфікується за ч. 2 ст. 201 КК;

6) судимість впливає на призначення покарання. Згі­дно з п. 1 ч. 2 ст. 67 КК рецидив злочинів, тобто вчи­нення нового умисного злочину особою, що має суди­мість за умисний злочин, має визнаватись судом при призначенні покарання обставиною, що його обтяжує. Відповідно до ст. 71 КК вчинення нового злочину засу­дженим після постановлення вироку, але до повного від­буття покарання, тягне більш суворе покарання, а за певних умов - до 25 ро­ків позбавлення волі;

7) судимість впливає на звільнення від відбування покарання. Так, більш жорсткими є умови умовно-дострокового звільнення особи від відбу­вання покаран­ня, якщо особа раніше відбувала покарання у виді по­збавлення волі за умисний злочин і до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який засуджується до позбавлення волі (п. 2 ч. З ст. 81 КК), а також особи, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчи­нила новий умисний злочин про­тягом невідбутої частини покарання (п. 4 ч. З ст. 81 КК). Більш жорсткими є й умови заміни невідбутої час­тини покарання більш м'яким щодо особи, яка раніше відбувала покарання у виді позбав­лення волі за умис­ний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин будь-якої тяжкості, за який вона була засуджена до позбавлення волі (п. 2 ч. 4 ст. 82 КК), а також особи, яка раніше звільнялася умов­но-достроково і вчинила новий умисний злочин протя­гом невідбутої ча­стини покарання (п. З ч. 4 ст. 82 КК).

Загально-правові наслідки судимості полягають у тому, що вона є пере­шкодою для обіймання певних посад та зайняття певними видами діяльності, а також підставою ряду інших обмежень.

Так, громадянин,який має судимість за вчинення умисного злочину, не може бути обраний народним депутатом України (ст. 76 Конституції Укра­їни); осо­ба, яка має судимість,не може бути суддею (ст. 7 За­кону "Про статус суддів"); набрання законної сили об­винувальним вироком суду (момент ви­никнення су­димості) є підставою для звільнення судді з посади (ст. 126 Кон­ституції України) та для дострокового припинення повноважень народного депутата України (ст. 81 Конституції України); особа, яка має судимість, не може бути адвокатом (ст. 2 Закону "Про адвокату­ру"), нотаріусом (ст. З За­кону "Про нотаріат"); особи, які мають судимість, не можуть бути призначе­ними на посаду прокурора або слідчого прокуратури (ч. 6 ст. 45 Закону "Про прокуратуру") тощо.

Судимість є перешкодою для реалізації інших прав особи. Наприклад, наявність у громадянина судимості за тяжкі злочини є перешкодою для допу­ску до держа­вної таємниці (ст. 23 Закону "Про державну таємни­цю"); до осіб, що мають дві і більше судимості за вчи­нення тяжких злочинів, застосування амністії не допу­скається (ст. З Закону "Про застосування амністії в Україні").

Судимість обмежує права людини лише певний, чі­тко визначений у за­коні строк.

Дата добавления: 2014-11-20