Тема 8. Казначейське обслуговування 1 страница

МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

1. Склад і структура місцевих бюджетів

2. Складання, розгляд, затвердження і виконання місцевих бюджетів

3. Розбудова казначейської системи обслуговування місцевих бюджетів

4. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами

5. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками

6. Переваги казначейського обслуговування місцевих бюджетів

1. Склад і структура місцевих бюджетів

Місцеві бюджети відповідно до Бюджетного кодексу (ст. 63) містять надходження і витрати на виконання повноважень органів влади. Доходи місцевих бюджетів мають відповідну законодавчу базу, основу якої складають Конституція України, Бюджетний кодекс, Закони України “Про систему оподаткування", "Про місцеве самоврядування в Україні", Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", закони про державний бюджет на відповідні роки та інші нормативні акти.

Основу дохідної бази місцевих бюджетів складають:

ü власні доходи – доходи, які формуються згідно з рішенням відповідного органу місцевого самоврядування на підвідомчій йому території. До власних доходів належать місцеві податки і збори; обов'язкові платежі, що встановлюються місцевими органами влади; доходи комунальних підприємств; доходи від оренди та реалізації майна, що перебуває в комунальній власності тощо;

ü закріплені доходи – доходи, які повністю або певною частиною на довгостроковій основі закріплюються за певним місцевим бюджетом;

ü міжбюджетні трансферти з державного або інших місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів поділяються на такі, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначення обсягів міжбюджетних трансфертів. Зовнішні джерела включають дотації, субвенції та запозичення. Починаючи з 2000 року всі доходи місцевих бюджетів поділяються також на доходи загального та спеціального фонду. Із прийняттям Бюджетного кодексу та проведенням міжбюджетної реформи в Україні здійснено чіткий розподіл доходів між державним та місцевими бюджетами, а також між рівнями місцевих бюджетів, сформовано та забезпечено ефективне функціонування системи міжбюджетних трансфертів.

2. Складання, розгляд, затвердження і виконання місцевих бюджетів

Процес складання, розгляду та затвердження місцевих бюджетів визначається чинним бюджетним законодавством.

Організація складання проектів республіканського бюджету АР Крим і відповідних місцевих бюджетів покладена на Раду Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад. МФУ після парламентських слухань з питань бюджетної політики доводить їм інформацію про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів та граничні обсяги видатків для кожного головного розпорядника бюджетних коштів на наступний рік. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим.

Загальною вимогою до складання бюджетних запитів є подання таблиць з детальним описом програм. У них зазначаються запропоновані суми видатків згідно з економічною класифікацією та вказуються джерела надходжень фінансування.

Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів проводять аналіз бюджетного запиту з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів.

Після схвалення КМУ проекту закону про Державний бюджет України МФУ доводить Раді Міністрів АР Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет.

У тижневий термін після ухвалення закону про Державний бюджет України в другому читанні КМУ доводить Раді міністрів АР Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин, які були проголосовані ВРУ при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України в 2 читанні.

На підставі отриманої інформації Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети. До проекту рішення додається пояснювальна записка та інші матеріали.

Процес розгляду місцевого бюджету починається з моменту отримання місцевим фінансовим органом бюджетних запитів від головних розпорядників бюджетних коштів. Цей процес завершується, коли місцевий фінансовий орган закінчує розробку остаточних рекомендацій місцевій державній адміністрації, виконавчому органу відповідної ради стосовно бюджету. Місцеві бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішеннями відповідних рад не пізніше двотижневого терміну після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України. Рішення про місцевий бюджет повинно бути оприлюднене не пізніше 10 днів з дня його прийняття.

На стадії виконанням місцевих бюджетів забезпечується своєчасне і повне надходження запланованих доходів, а також своєчасне, повне і безперервне фінансування передбачених бюджетами заходів. Загальну організацію, управління і координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету здійснюють місцеві фінансові органи. Казначейське обслуговування здійснюється органами ДКУ.

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису складається тимчасовий розпис на відповідний період.

Заключною стадією бюджетного процесу є зведення, складання та надання звітності про виконання бюджетів. Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів визначаються ДКУ. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається КМУ Верховній Раді не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.

3. Розбудова казначейської системи обслуговування місцевих бюджетів

Законодавчо-нормативна база України, що регулює процедури обслуговування місцевих бюджетів органами ДКУ, включає насамперед Бюджетний кодекс України, де вказується, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами ДКУ (п.2 ст.78).

1 квітня 1999 року з ініціативи Дніпропетровської та Черкаської облдержадміністрацій була прийнята Постанова КМУ № 522 «Про удосконалення управління бюджетними коштами», яка започаткувала з 1 червня 1999 року експеримент із казначейського обслуговування місцевих бюджетів у цих областях.

На підставі позитивних підсумків проведеного експерименту, було прийнято рішення щодо поширення казначейського обслуговування місцевих бюджетів на всі регіони України. Наказ МФУ від 29 жовтня 2001 року № 482 зобов'язував запровадити казначейське обслуговування місцевих бюджетів у такі терміни:

- за доходами – з 1 січня 2002 року;

- за видатками –з 1 липня 2002 року.

Органам ДКУ вдалося лише із 1 січня 2002 року запровадити казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами та в частині перерахування міжбюджетних трансфертів.

У грудні 2002 року Президент України своїм Указом «Про невідкладні заходи щодо вдосконалення механізмів казначейського обслуговування» визначив пріоритетним напрямком діяльності для КМУ, центральних і місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування безумовне виконання вимог Бюджетного кодексу щодо казначейського обслуговування місцевих бюджетів.

Указом Президента окреслені такі завдання:

- у 2003 році перевести місцеві бюджети на казначейське обслуговування за видатками (у квітні 2003 року новим Указом Президента ці строки продовжено до 30 вересня 2004 року);

- утворити міжвідомчу раду для підготовки пропозицій та опрацювання проектів нормативних документів для поліпшення механізмів казначейського виконання місцевих бюджетів;

- розробити заходи щодо поліпшення матеріально-технічної бази органів Державного казначейства.

У листопаді 2002 року наказом ДКУ № 205 затверджено Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, який регламентує організаційні відносини між органами ДКУ, місцевими фінансовими органами, платниками та розпорядниками коштів.

Усі рахунки для обліку операцій із виконання місцевих бюджетів відкриваються на балансі територіальних управлінь Казначейства за балансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів.

Обов'язкові платежі до місцевого бюджету здійснюються платниками через установи банків, в яких вони обслуговуються. Казначейство повертає надміру чи помилково сплачені кошти, розподіляє платежі до бюджетів за визначеними нормативами, перераховує до державного та місцевого бюджету кошти, що передаються з місцевих бюджетів, проводить розрахунки за міжбюджетними трансфертами та перераховує залишки коштів на рахунки загального та спеціального фондів місцевих бюджетів.

4. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами запроваджено в Україні з 1 січня 2002 року. З 1.01.2004 р. більшість операцій обслуговування місцевих бюджетів здійснюються в межах внутрішньої платіжної системи ДКУ, що істотно скорочує терміни проходження бюджетних платежів. Основний нормативний акт – Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів (наказ ДКУ №205 від 26.11.2002 р.).

Платежі до місцевих бюджетів зараховуються на аналітичні рахунки (а/р) за балансовим рахунком (б/р) 3141 «Надходження до загального фонду місцевих бюджетів» (сплачується більше ста видів платежів). Для щоденного акумулювання платежів, які надійшли до загального фонду місцевих бюджетів, в ДКУ відкриваються аналітичні рахунки за б/р 3142 «Кошти загального фонду місцевих бюджетів».

Платежі за надходженнями до спеціального фонду місцевих бюджетів – б/р 3151 «Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки» (майже три десятки різних платежів). Для щоденного акумулювання платежів – б/р 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки» для кожного місцевого бюджету.

Платежі, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами місцевого бюджету – б/р 3161 «Кошти, які розподіляються між загальним і спеціальним фондами місцевих бюджетів». Залишки коштів за день за б/р 3161 розподіляються ДКУ між загальним та спеціальним фондами місцевого бюджету за нормативами (на б/р 3141 та 3151).

Платежі, які розподіляються між рівнями місцевих бюджетів за встановленими нормативами, зараховуються на рахунки, відкриті за б/р 3321 «Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджету» Плану рахунків. У випадку недостатності або відсутності коштів на а/р 3321 повернення може здійснюватись шляхом залучення коштів з рахунків 3142 та 3152 з дотриманням співвідношення, передбаченого нормативами.

Платежі, які тимчасово відносяться на доходи місцевого бюджету і підлягають розподілу між місцевим бюджетом та іншими одержувачами коштів, зараховуються на рахунки, відкриті за б/р 3421 «Кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, що підлягають розподілу». На рахунки, відкриті за б/р 3421, сплачується фіксований податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних та юридичних осіб.

Інші платежі, які тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, зараховуються на рахунки, відкриті за б/р 3422 «Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету».

Власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки за б/р 3542 «Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету». Органи ДКУ щоденно, використовуючи АС «Казна-Видатки», формують виписки з рахунків, відкритих за б/р 3542 і надають їх розпорядникам коштів місцевих бюджетів разом з реєстром розрахункових документів.

У цілому, діючий в органах ДКУ механізм зарахування надходжень до місцевих бюджетів сприяє прискоренню проходження бюджетних платежів та оптимізації управління місцевими фінансовими ресурсами, дозволяє в режимі реального часу забезпечити консолідацію повної й об'єктивної інформації про стан виконання дохідної частини місцевих бюджетів.

5. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками запроваджено й організовано згідно з Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів. На початок 2003 року в ДКУ були остаточно відпрацьовані процедури обслуговування місцевих бюджетів за доходами, видатками, а також процедури казначейського обслуговування розпорядників коштів місцевих бюджетів. Достатньо чітко окреслені організаційні взаємовідносини органів ДКУ, фінансових органів і розпорядників коштів місцевих бюджетів. Відповідно до цих процедур:

- не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники та розпорядники коштів нижчого рівня подають до органу ДКУ за місцезнаходженням дані про розташування мережі установ та організацій, погоджені з відповідним фін. органом;

- після прийняття місцевих бюджетів і формування розпису їх доходів фінансові органи направляють річний розпис асигнувань місцевих бюджетів та помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевих бюджетів органам ДКУ;

- Мінфін АРК, місцеві фінансові органи в тижневий термін доводять до головних розпорядників витяги із затвердженого річного розпису асигнувань відповідних місцевих бюджетів і помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевих бюджетів, на підставі яких затверджуються кошториси та плани асигнувань;

- головні розпорядники подають органам ДКУ, в яких вони обслуговуються, розподіл показників зведених кошторисів і розподіл показників зведених планів асигнувань протягом 3 робочих днів після отримання витягу з річного розпису асигнувань з місцевих бюджетів. Розпорядники, які не мають підвідомчих установ, подають кошторис і план асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів;

- органи ДКУ приймають від розпорядників реєстри зобов'язань і фінансових зобов'язань разом із первинними документами (їх копіями), які є підставою для обліку цих зобов'язань у Казначействі;

- органи ДКУ за розпорядженням про виділення коштів, наданих фінансовими органами, та з урахуванням зареєстрованих фінансових зобов'язань щоденно готують розпорядження на виділення коштів із місцевих бюджетів у розрізі головних розпорядників коштів;

- оплата рахунків розпорядників коштів бюджету здійснюється лише за наявності в обліку органів ДКУ їх зобов'язань і фінансових зобов'язань та залишків коштів на рахунках розпорядників коштів за відповідними КЕКВ. Підставою для здійснення видатків є платіжні доручення розпорядників коштів і зареєстровані в органах ДКУ зобов'язання та фінансові зобов'язання, які підтверджують цільове спрямування коштів.

Для забезпечення цільового спрямування бюджетних коштів Казначейство здійснює як попередній контроль, так і поточний контроль. Оплата видатків розпорядників здійснюється шляхом проведення платежів з їхніх реєстраційних чи спеціальних реєстраційних рахунків, відкритих в органах Казначейства за групою рахунків балансового обліку 354 «Рахунки розпорядників та одержувачів за коштами місцевих бюджетів». Інформація за видатками одночасно відображається на рахунках бюджетного обліку 7211 «Видатки загального фонду місцевого бюджету» та 7221 «Видатки спеціального фонду місцевого бюджету».

Готівка видасться на підставі належно оформленої та перевіреної заявки розпорядника при умові наявності залишку коштів на рахунках розпорядника в повному обсязі. При видачі готівки для виплати заробітної плати контролюється сплата обов'язкових платежів. На заявлену суму Казначейство оформляє грошовий чек, за яким уповноважені особи розпорядника отримують готівку з поточних рахунків Казначейства, відкритих в установах банків за балансовим рахунком 257 «Кошти до виплати». Чеки подаються до оплати протягом 10 календарних днів після дня їх виписки. Казначейство проводить списання отриманих розпорядником готівкових коштів з відповідних рахунків для обліку надходжень на підставі виписки банку з рахунка 257.

6. Переваги казначейського обслуговування місцевих бюджетів

Переваги казначейського обслуговування місцевих бюджетів:

- отримання щоденної інформації про суми доходів, що надійшли до кожного місцевого бюджету за кожним джерелом надходження, та суми видатків кожного бюджету у розрізі видів бюджетів та кодів економічної класифікації видатків. Виконання бюджетів стало прозорим як для органів місцевої влади, так і для суспільства;

- забезпечення належного рівня управління бюджетними коштами на базі оперативної та достовірної інформації про надходження та використання коштів у кожному регіоні;

- суттєве скорочення терміну надходження коштів на рахунки місцевих бюджетів для здійснення видатків у порівнянні з банківською системою обслуговування бюджетів;

- можливість отримання місцевими бюджетами безпроцентних позичок із державного бюджету на покриття тимчасових касових розривів;

- відстеження операцій за доходними та видатковими рахунками в режимі реального часу, що значно посилює оперативність в управління фінансовими ресурсами; ведення бухгалтерського обліку та складання звітності виконання бюджетів за єдиними вимогами;

- зосередження бюджетних коштів на ЄКР у НБУ зменшує ризик їх втрати.

Запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів, окрім зміцнення фінансової дисципліни, забезпечило органам місцевої влади та місцевого самоврядування достовірну інформацію про стан виконання місцевих бюджетів, можливість її глибокого аналізу з метою якісного планування та ефективного управління наявними фінансовими ресурсами. У органів місцевої влади появилось право на одержання від органів ДКУ короткотермінових позичок за рахунок коштів ЄКР на покриття тимчасових касових розривів (нестача коштів на оплату праці, придбання продуктів харчування та медикаментів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв).

ТЕМА 9. КАЗНАЧЕЙСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ

1. Характеристика державних цільових фондів

2. Казначейське обслуговування позабюджетних фондів

3. Казначейське обслуговування бюджетного Фонду України соціального захисту інвалідів

1. Характеристика державних цільових фондів

Д ержавні цільові фонди – це специфічна форма мобілізації фінансових ресурсів органами центральної та місцевої влади та їх використання для фінансування розширеного відтворення суспільства, задоволення соціально-культурних потреб населення, розвитку науково-технічного потенціалу держави.

Основне призначення державних цільових фондів полягає у:

ü забезпеченні соціального захисту населення шляхом виплати субсидій, пенсій, фінансування соціальної інфраструктури;

ü сприянні економічного піднесення держави через фінансування, субсидування, кредитування вітчизняних підприємств;

ü фінансуванні природоохоронних заходів;

ü наданні позик, кредитів.

Джерелами формування доходів державних цільових фондів є:

ü бюджетне фінансування;

ü обов'язкові відрахування юридичних та фізичних осіб;

ü доходи від інвестування власних коштів;

ü добровільні внески й пожертвування громадян, підприємств, установ;

ü позики, кредити;

ü інші джерела згідно з законодавством.

Державні цільові фонди поділяють на цільові бюджетні фонди (фонди, що входять до складу бюджету) і державні та місцеві позабюджетні фонди (фонди, що не входять до складу бюджету).

Під цільовими бюджетними фондами слід розуміти фонди грошових коштів, що утворюються у складі бюджету держави за рахунок цільових джерел засобів і використовуються на фінансування певних державних чи місцевих витрат під контролем фіскальних органів держави (Фонду України соціального захисту інвалідів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, цільові фонди місцевих органів влади тощо).

Позабюджетні фонди – грошові фонди, що формуються з метою цільового фінансування видатків, не передбачених бюджетом.Особливе значення серед них мають соціальні позабюджетні фонди: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Специфікою позабюджетних фондів є чітке закріплення дохідних джерел і, як правило, суворе цільове їх використання. Джерелами формування позабюджетних фондів є: спеціальні податки і збори, спеціальні позики, добровільні поступлення.

Залежно від напрямів використання державні цільові фонди поділяють на:

ü економічні – фінансові ресурси, що призначаються для підтримки та регулювання економіки держави.

ü соціальні, що призначаються для надання соціальних послуг населенню.

За необхідності можуть також створюватися науково-дослідні, страхові, міждержавні та інші фонди залежно від завдань, що стоять перед суспільством на даному етапі його розвитку.

2. Казначейське обслуговування позабюджетних фондів

Для обслуговування позабюджетних фондів в органах ДКУ відкриваються рахунки за б/р 3717 «Рахунки державних позабюджетних фондів». Порядок відкриття цих рахунків регламентується листом ДКУ від 10.01.2002 р. №07–06/45–254 і повинен здійснюватися наступним чином:

3717 КРVV 900 NNN,

де:

К – ключ, що вираховується автоматично;

Р – ознака фонду;

VV – вид надходження;

NNN – код території, взятий з довідника адміністративно-територіальних одиниць відповідних бюджетів.

Ознака фондів до рахунку 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" має наступний вигляд:

1 – Пенсійний фонд України;

2 – Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

3 – Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

4 – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

5 – Фонд державного майна України.

Рахунки за балансовим рахунком 3717 «Рахунки державних позабюджетних фондів» в розрізі районів відкриваються таким чином:

3717 КР VV 9ВВ NNN,

де:

ВВ – аналітичний параметр, який має наступні значення;

00– надходження;

01 – використання.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» набрав чинності з 1 січня 2001 року і передбачає функціонування Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (правонаступник Фонду сприяння зайнятості населення).

Основним джерелом коштів Фонду є збори на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Доходи Фонду формуються головним чином за рахунок внесків роботодавців – їх питома вага становить біля 70%. Частка коштів, що надходять внаслідок утримань із заробітків працюючого населення є не такою значною – 15%.

Найбільша частка коштів витрачається на фінансування матеріального забезпечення та соціальні послуги (понад 70%). Значною є питома вага витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції, її робочих органів, управління Фондом (понад 10%); розвиток матеріальної та інформаційної бази Фонду; відшкодування Пенсійного фонду.

Оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету здійснює виконавча дирекція Фонду. Функції виконавчої дирекції покладені на органи державної служби зайнятості. Обслуговування Фонду здійснюється ДКУ

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань утворений відповідно до закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

За рахунок коштів Фонду здійснюється:

1) фінансування заходів, спрямованих на виконання Фондом покладених на нього завдань;

2) створення резерву коштів Фонду для забезпечення стабільного та безперервного функціонування;

3) покриття витрат Фонду, пов'язаних зі здійсненням ним його функціональних повноважень.

З метою повного та своєчасного виконання обов'язків Фонд переведений на казначейське обслуговування. Для обліку надходжень та здійснення платежів до Фонду відкриваються рахунки за балансовим рахунком 3717 «Рахунки державних позабюджетних фондів» Плану рахунків БО виконання державного та місцевих бюджетів.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було створено у 2001 році як некомерційну самоврядну організацію. Функціонування Фонду пов'язане з необхідністю відшкодування витрат працюючих громадян у випадках тимчасової непрацездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання у поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік або повертаються на центральний рівень.

До Фонду державного майна України (ФДМУ) зараховуються кошти, одержані від продажу державного майна та інші надходження, пов'язані з процесом приватизації. Для зарахування коштів від приватизації державного майна, ФДМУ та органам приватизації у ДКУ (центральний рівень) та територіальних управліннях відкриваються два рахунки за б/р 3718 «Рахунок для обліку коштів від приватизації майна» Плану рахунків БО виконання державного та місцевих бюджетів:

ü на перший рахунок зараховуються у повному обсязі кошти, одержані від приватизації державного майна, інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації;

ü на другий – кошти, одержані від приватизації об'єктів комунальної власності, якщо органами місцевого самоврядування були делеговані відповідні повноваження.

Кошти спрямовуються таким чином:

ü кошти, одержані від приватизації об'єктів комунальної власності, за вирахуванням ПДВ, спрямовуються на відповідний рахунок з обліку доходів місцевого бюджету;

ü кошти, одержані від приватизації державного майна, за вирахуванням ПДВ, розподіляються за нормативами та перераховуються на рахунки, відкриті у ДКУ (центральний рівень) за балансовими рахунками 3231 «Інші кошти, залучені до загального фонду державного бюджету» та 3232 «Інші кошти, залучені до спеціального фонду державного бюджету».

Кошти, зараховані на рахунки за б/р 3232, використовуються для фінансування спеціального фонду державного бюджету.

Видатки за рахунок коштів, отриманих на фінансування загального та спеціального фондів державного бюджету, здійснюються відповідно до Порядку обслуговування державного бюджету, затвердженого наказом ДКУ № 89 від 25.05.2004 р. Щомісяця, до 10 числа, наступного за звітним, ДКУ та ФДМУ проводять звірки надходжень коштів від приватизації до загального та спеціального фондів бюджету, результати яких відображаються в актах звірки, підписаних обома сторонами.

3. Казначейське обслуговування бюджетного Фонду України соціального захисту інвалідів

Для реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів відповідно до Закону було створено Фонд України соціального захисту інвалідів. Статус Фонду визначено у положенні «Про фонд України соціального захисту інвалідів». У положенні зазначено, що Фонд є органом державної виконавчої влади, підвідомчим Міністерству праці і соціальної політики.

Згідно з законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Положенням про Фонд бюджет Фонду формується за рахунок: сплати підприємствами (об'єднаннями), установами й організаціями штрафних санкцій через недодержання встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів; благодійних внесків організацій, трудових колективів і громадян; інших надходжень.

Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим ст.19 закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сплачують штрафні санкції відповідним відділенням Фонду.

Дата добавления: 2014-12-08