Тема 8. Казначейське обслуговування 3 страница

Контроль після здійснення видатків і проведення операцій (наступний) проводиться на стадії складання бухгалтерських балансів і звітів про виконання бюджетів.

Організація фінансового контролю у системі казначейства має певну особливість. Вона полягає в тому, що органи ДКУ є єдиними виконавцями попереднього контролю та контролю настадії здійснення платежу при виконанні державного та місцевих бюджетів і здійснюють такий контроль не вибірково, а тільки на регулярній основі. Таким чином забезпечується суворий контроль за правильністю фінансових операцій, їх бухгалтерським обліком.

6. Внутрішній контроль в органах Державного казначейства

Внутрішній контроль – оперативні заходи, що проводяться самою установою. Нормативним документом, який визначає засади внутрівідомчого контролю у системі державного казначейства є «Положення про організацію внутрівідомчого контролю ДКУ», затверджене наказом ДКУ № 129 від 01.07.2002 р. Практична реалізація системи внутрівідомчого контролю базується на створенні в органах ДКУ підрозділів служби внутрівідомчого контролю. Вищим органом служби внутрівідомчого контролю є: на центральному рівні – Управління внутрівідомчого контролю ДКУ, а у регіональних управліннях казначейства – відділи внутрівідомчого контролю. Управління внутрівідомчого контролю як самостійний структурний підрозділ підпорядковується безпосередньо Голові ДКУ, відділи внутрівідомчого контролю – безпосередньо начальнику Управління внутрівідомчого контролю та начальникам територіальних управлінь ДКУ.

Проведення перевірок органів ДКУ здійснюється службою внутрівідомчого контролю на підставі затверджених Головою ДКУ планів–графіків проведення перевірок на поточний рік (півріччя).

Відповідно до ст. 26 Бюджетного кодексу внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечувати:

1. Постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю.

2. Оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам.

3. Інформування керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки, проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

7. Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролю

У країнах з розвинутою ринковою економікою фінансовий контроль відповідно здійснюють: у державах парламентського типу – парламент, у президентських – виконавча влада. Спільні риси такого контролю зафіксовані в принципах Лімської декларації, прийнятої в 1997 році на Конгресі Міжнародної організації вищих контролюючих органів. Відповідно до вимог Лімської декларації вищий контролюючий орган повинен бути зовнішнім, що забезпечує незалежність його дій і прийнятих рішень від стороннього впливу. Матеріальною основою такої незалежності є фінансова незалежність.

У більшості розвинутих країн світу, у тому числі у країнах ЄС, фінансовий контроль здійснює Рахункова палата, а також урядові контрольно-ревізійні служби. Так, у ФРН, Фінляндії та в інших країнах Рахункова палата контролює діяльність усіх федеральних підприємств, страхових установ федерації, приватних підприємств із 50% часткою держави, решту організацій та відомств, якщо вони розпоряджаються державними коштами. В Австрії Рахункова палата здійснює перевірки не лише державного господарства федерації, а й контролює фінансову діяльність місцевих органів влади, благодійних фондів і закладів, управління якими здійснюється органами федерації.

У США контроль у галузі фінансів здійснюють: Державне казначейство, Головне контрольно–фінансове управління Конгресу, Адміністративно–бюджетне управління при президенті, Управління з добору і розстановки кадрів, Президентська рада з боротьби із фінансовими зловживаннями в державних закладах, Рада честі й ефективності в уряді, інспектори Федеральної резервної системи, Федеральної корпорації зі страхування депозитів Штатів, органи податкової служби тощо. До функцій цих органів належить проведення ревізій, перевірок, встановлення оцінки і складання оглядів про виконання федеральних програм, їх законність тощо.

У Франції важливу роль в управлінні фінансовими ресурсами держави, крім уряду й Міністерства фінансів, промисловості і економіки, відіграють також такі спеціалізовані державні органи, як Національна кредитна рада, Банківська контрольна комісія, Комісія економічного і регіонального розвитку країни. Також у Франції створені структури контролю галузевого спрямування – Генеральна інспекція національної освіти, Генеральна інспекція національної політики, Генеральна інспекція фінансів (аналог КРУ України).

Найбільш прийнятною для України системою державного фінансового контролю є система, яка функціонує у Франції (структура цих органів і виконувані ними функцій контролю за використанням бюджетних коштів практично ідентичні).

Тема 12. Інформаційно-технічне забезпечення ДКУ

1. Основи організації інформаційно-технічного забезпечення ДКУ

2. Автоматизація процедур обслуговування бюджетів

3. Удосконалення інформаційно-технічного забезпечення ДКУ

4. Захист фінансової інформації в системі казначейства

1. Основи організації інформаційно-технічного забезпечення ДКУ

Консолідація бюджетних ресурсів в одній державній структурі – ДКУ, визначила необхідним створення єдиної інформаційно-технічної системи ДКУ. Це завдання можна було реалізувати за рахунок зміни функціональної структури ДКУ: створення розрахункової палати (казначейського банку), яка забезпечувала б операційну роботу з бюджетними коштами, або шляхом інтегрування ДКУ в уже існуючу систему розрахункових регіональних центрів НБУ, які з 1995 року успішно забезпечували розрахункові операції всієї банківської системи України.

ДКУ за допомогою ЄКР та СЕП НБУ утворило в межах своєї системи єдиний взаємозв'язаний інформаційний простір, що на практичному рівні забезпечив оперативність і надійність управління бюджетними коштами, підвищив рівень контролю за бюджетними надходженнями та їх використанням, розв'язав проблеми організації оперативного бухгалтерського обліку та звітності.

У вересні 1999 року Казначейству було надано статус учасника СЕП НБУ. Специфіка роботи учасника СЕП, рівень його технічних і фінансових можливостей визначають схему (модель) його співпраці із СЕП. ДКУ спочатку працювало за другою моделлю, при якій всім його територіальним органам і центральному НБУ відкрив окремі кореспондентські рахунки. Кошти, що надходили до Державного бюджету, спочатку акумулювалися на 27 рахунках територіальних управлінь і вже потім після перерозподілу спрямовувались на центральний рахунок. Недоліки роботи ДКУ за 2 моделлю:

- відсутність деталізованої оперативної інформації про виконання державного бюджету та стан рахунків клієнтів;

- складнощі зі звітністю про виконання бюджету;

- не забезпечується подання звітності в оперативному режимі за касовими видатками розпорядників та одержувачів коштів.

Із метою розв'язання цих проблем і централізації бюджетних ресурсів на рівні ДКУ було прийнято рішення про перехід на 4 модель роботи в СЕП, яка передбачає наявність кореспондентського рахунка тільки для ДКУ. Своїм територіальним управлінням ДКУ відкриває рахунки на власному балансі.

Автоматизована інформаційна система (АІС) – це сукупність інформації, економіко-математичних методів і моделей, технічних, програмних і технологічних засобів, призначених для обробки даних та прийняття управлінських рішень. Впровадження АІС в процес управління бюджетними коштами дозволяє забезпечити в автоматизованому режимі здійснення процедур збору, реєстрації, зберігання, пошуку, обробки та видачі інформації, що стосується стану та руху бюджетних коштів. Повномасштабна АІС складається із функціональної частини, яка призначена для виконання конкретних завдань у сфері управління та обробки інформації, і забезпечувальної, підсистемами якої є: інформаційна, технічна, технологічна, програмна, правова, лінгвістична, математична, ергономічна та організаційно-методична.

2. Автоматизація процедур обслуговування бюджетів

Виконання доходної частини бюджетів у ДКУ базується на використанні підсистеми АІС «Казна-Доходи». Підсистема проста і зручна, забезпечує роботу в режимі реального часу і може використовуватися на різних управлінських рівнях ДКУ, дозволяє одночасно працювати в системі до 50 комп'ютерів.

АС «Казна-Доходи» забезпечує повноцінну реалізацію таких основних завдань органів ДКУ:

- відкриття (закриття) рахунків в органах ДКУ за надходженнями до бюджетів;

- облік руху бюджетних коштів за рахунками;

- проведення операцій за доходними рахунками та їх облік;

- розподіл платежів між бюджетами та перерахування коштів за призначенням;

- повернення надмірно або помилково сплачених коштів;

- формування звітності.

Система містить комплекс АРМів конкретних спеціалістів (головний бухгалтер, технолог, адміністратор бази даних, адміністратор захисту інформації, бухгалтер-операціоніст, контролер відділу доходів, спеціаліст з управління коррахунком). Саме за допомогою АРМів забезпечується весь комплекс робіт, необхідних для реалізації вищезазначених завдань.

АС «Казна-Видатки» розроблена Дніпропетровським управлінням ДКУ й використовується сьогодні в усіх органах ДКУ. Призначена для ведення БО і складання звітності про виконання бюджетів за видатками. Ця система працює самостійно, хоча є підсистемою АІС ДКУ, але самостійного виходу в СЕП НБУ немає.

За допомогою АС «Казна-Видатки» формується пакет платіжних документів, який транспортується в систему «Клієнт-банк», де вони опрацьовуються, формуються в пакет і передаються до розрахункової палати. Система надає можливість контролювати стан рахунків протягом робочого дня, а після завершення операційного дня отримувати заключні виписки від розрахункової палати. Механізм обслуговування бюджетів за видатками в АС «Казна-видатки» побудований відповідно вимогам «Порядку обслугову-вання державного бюджету за видатками» (наказ ДКУ №89 від 25.05.2004 р.) і «Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів» (наказ ДКУ №205 від 04.11.2002 р.) і передбачає відповідну послідовність дій і наявність певних підсистем АС.

3. Удосконалення інформаційно-технічного забезпечення ДКУ

Єдиний і кардинальний шлях до усунення недоліків нинішньої системи виконання бюджетів – це повний перехід від банківської до казначейської системи виконання бюджетів із наданням ДКУ достатніх повноважень для здійснення банківських операцій і забезпечення його необхідними технічними можливостями для ефективного управління фінансовими ресурсами.

Для забезпечення належної ефективності комплексної автоматизації необхідно реалізувати ряд заходів, що включають:

- методологію виконання бюджету за казначейською системою;

- організаційне, інформаційне та програмне забезпечення;

- комп'ютерне устаткування і телекомунікації;

- організацію внутрішнього контролю й аудиту;

- навчання користувачів;

- методичну, програмну й експлуатаційну документацію.

Слід передбачити об'єднання учасників бюджетного процесу в одну інформаційну мережу з створенням корпоративної бази даних. З цією метою налагоджується й підсистема БО виконання бюджету.

У світовій практиці мають місце два підходи до організації казначейського виконання місцевих бюджетів. Перший передбачає використання організаційної структури й нормативно-методичної бази органів ДКУ. Усі без винятку функції казначейського виконання місцевого бюджету покладаються на ці органи управління ДКУ. Другий підхід полягає у створенні власної регіональної системи казначейства, що входить до складу органів виконавчої влади чи до складу органів місцевого самоврядування.

МФУ має власний підхід, який дозволяє істотно скоротити капітальні вкладення і витрати на реорганізацію ДКУ завдяки перерозподілу функцій казначейського виконання бюджету між фінансовими органами регіону й органами ДКУ. При цьому ДКУ здійснює касові видатки з відображенням відповідних операцій на реєстраційних рахунках бюджетних організацій і рахунках одержувачів бюджетних коштів, а фінансовий орган проводить усі платіжні операції, включаючи попередній контроль витрат бюджетних установ та інших одержувачів бюджетних коштів..

4. Захист фінансової інформації в системі казначейства

З удосконаленням програмно-технічних засобів автоматизованої обробки інформаційних потоків у системі казначейства, розширенням систем телекомунікацій проблема захисту інформації постає все гостріше. Це зумовлено перед­усім переходом від традиційної паперової технології зберігання та передачі даних до електронної, а також об'єднанням обчислювальних систем, створення корпоративних та глобальних мереж і розширення доступу до інформаційних ресурсів широкого кола користувачів при недостатньо розвинутих технологіях захисту інформації.

Система захисту інформації – це сукупність правових і морально-етичних норм, організаційних (адміністративних) заходів та програмно-технічних засо­бів, які спрямовані на протидію загрозам для платіжної системи і метою яких є мінімізація можливих збитків користувачів і власників платіжної системи.

Найбільш розповсюдженою загрозою для безпеки інформації є несанкціонований доступ та вірусні атаки будь-якого типу.

Фізичний захист систем електронних розрахунків потребує виконання ви­мог щодо безпечного і надійного функціонування програмно-технічних засобів. Особлива увага повинна приділятися фізичній охороні та пропускному режиму будівель, де розміщена основна обчислювальна техніка, а також центрів генера­ції та сертифікації ключів платіжної системи. Обчислювальна техніка для генерації і сертифікації ключів не повинна входити до локальних мереж, або повинна бути обладнана відповідною системою захисту від втручання з інших робочих місць локальної мережі.

Система захисту інформації, яка у СЕП НБУ передається у формі електронних документів, охоплює всі етапи розробки, впровадження і експлуатації програмного забезпечення внутрішньої платіжної системи. Створення надійної та ефективної системи захисту інформа­ції в органах ДКУ відбувається в декілька етапів:

· аналіз можливих загроз та втрат для ПС;

· розробка політики безпеки і системи захисту у вигляді єдиної сукупності заходів різного плану (правових, морально-етичних, адміністра­тивних, технічних) для протидії можливим загрозам;

· реалізація системи захисту з використанням організаційних і програмно-технічних засобів захисту інформації;

· супроводження системи захисту під час експлуатації ПС.

Комплекс заходів для реалізації політики безпеки та механізму захисту повинен включати:

· встановлення особливого режиму конфіденційності шляхом проведення ідентифікації, автентифікації й авторизації всіх суб'єктів і об'єктів платіжної системи, а також усієї інформації;

· обмеження доступу до конфіденційної інформації через здійснення конт­ролю входу користувача до системи;

· використання організаційних і технічних засобів захисту інформації;

· здійснення контролю за дотриманням встановленого режиму конфіденцій­ності.

Захист інформації у практичній діяльності ДКУ передбачає:

· захист інформації від несанкціонованого доступу й модифікації, що перед­бачає захист фінансової інформації від усіляких замахів зловмисників, що можуть завдати системі суттєвий матеріальний й нематеріальний збиток;

· захист інформації у каналах зв'язку спрямований на запобігання можливості несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації, що проходить по каналах зв'язку між різними рівнями казначейської системи, а також між органами казначейства та іншими учасниками бюджетного процесу – НБУ, ДПА, фінуправління тощо;

· захист інформації від комп'ютерних вірусів і інших небезпечних впливів по каналах поширення програм і файлів (через мережу Internet, власну пош­тову систему тощо);

Систему захисту інформації в ДКУ можна поділити на 2 блоки:

· захист інформації при здійсненні операцій в СЕМП НБУ;

· захист інформації у локальній обчислювальній мережі та у середовищі «Клієнт-сервер».

Система захисту електронних документів складається з комплексу програмно-апаратних засобів криптографічного захисту та ключової системи до них, техно­логічних і організаційних заходів щодо захисту інформації у ВПС ДКУ.

Криптографічний захист – вид захисту, що реалізується за допомогою пере­творення інформації з використанням спеціальних даних (ключових даних) з метою приховування (або відновлення) змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо. Ключова система та самі ключі є основою криптографічного захисту, інформація про це має закритий характер і розголошенню не підлягає.

Електронний цифровий підпис – вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Для забезпечення контролю за виконанням вимог щодо захисту інформації у системі казначейства створені служби захисту інформації. Основним завдан­ням цих служб є налагодження та впровадження відповідних систем захисту інформації від несанкціонованого доступу до інформаційно-обчислювальної мережі та платіжних систем.

Список рекомендованої літератури:

1. Бюджетний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 21.06.01 р. № 2542-ІІІ.

2. Про Державне казначейство України: Указ Президента України від 27.04.95 р. № 335/95.

3. Положення про Державне казначейство України / Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.05 р № 1232.

4. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ / Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.02 р. № 228.

5. Берлач А.І. Основи казначейської справи: Навч. посіб. для дистанц. навчання / А. І. Берлач, А. М. Стовбчатий; за заг. ред. А. І. Берлача; Відкр. міжнар. ун-т розвитку людини "Україна". – К.: Ун-т "Україна", 2005. – 227 с.

6. Галушка Є.О., Охрімовський О.В., Хижняк Й.С., Ротар Д.П. Казначейська справа: Підручник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 464 с.

7. Державні фінанси у 5 т. – Т. 3. Історія казначейства. Казначейства зарубіжних країн. Казначейська система виконання бюджету: Підручник / За ред.. С.О. Булгакова. – К.: АВТ, 2005. – 560 с.

8. Форкун І.В. Основи казначейської справи: Навч. посібник. / І.В. Форкун, В.М. Шацька, Н.Л. Фролова. – Л.: Новий світ. – 2000, 2006. – 516 с.

9. Юрій С.І., Стоян В.І., Даневич О.С. Казначейська система: Підручник. – 2-ге вид. змін. й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2006. – 818 с.

Дата добавления: 2014-12-08