Тематичний план. Навчальна дисципліна психодіагностика складена для студентів, які навчаються за напрямом підготовки психологія та передбачає засвоєння

ПСИХОДІАГНОСТИКА

Навчальна дисципліна "Психодіагностика" складена для студентів, які навчаються за напрямом підготовки "Психологія" та передбачає засвоєння спеціальних психологічних знань та озброєння уміннями застосовувати на практиці психодіагностичний інструментарій, використовуючи загальні теоретико–методологічні підходи та принципи психодіагностики.

Метою викладання дисципліни є формування у студентів системи знань про методологію психодіагностики; закладення теоретичного підґрунтя професійного використання психометричних методів; навчання студентів самостійного проведення психодіагностичних обстежень за допомогою основних методик сучасної психодіагностики, інтерпретування отриманих емпіричних даних з урахуванням знань з інших навчальних дисциплін.

У результаті вивчення дисципліни "Психодіагностика" студенти повинні:

знати:

- предмет та завдання психодіагностики, її історичний розвиток і зв'язок з іншими галузями психології;

- напрями психодіагностичних досліджень, можливості та сфери практичного застосування психодіагностичних знань;

- загальну методологію та основні методи роботи психолога–діагноста;

- можливості та обмеження найбільш відомих психодіагностичних методик;

- правила проведення психодіагностичного дослідження;

- способи обробки, аналізу та інтерпретації результатів психодіагностичного дослідження;

уміти:

- планувати психодіагностичне дослідження;

- формулювати науковий апарат психодіагностичного дослідження стосовно певного психологічного явища;

- оцінювати психометричні параметри вимірювального інструментарію;

- обирати валідні, надійні методи і прийоми дослідження;

- обирати та застосовувати психодіагностичні методики у відповідності до предмета дослідження;

- опрацьовувати результати власних досліджень, адекватно та об'єктивно інтерпретувати і узагальнювати їх з метою постановки психологічного діагнозу, залежно від конкретного завдання;

- наочно представляти результати дослідження;

- робити прогнози і виробляти рекомендації психолога–діагноста.

Назви тем	Всього годин	Із них:	Самостійна робота
Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Вступ до психодіагностики				–
Тема 2. Психометричні основи психодіагностики				–
Тема 3. Загальна характеристика психодіагностичного методу
Захист курсових робіт		–	–	–	–
Консультація		–	–	–	–
Форма підсумкового контролю – екзамен		–	–	–	–
Всього годин:

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Акцентуація – варіанти норм, за яких окремі риси характеру надмірно посилені, унаслідок чого людина виявляє вибіркову вразливість до певних психогенний дій за нормальної стійкості до інших.

Банк тестових матеріалів – сукупність систематизованих тестових завдань і тестів, розроблених різними авторами для різних цілей, що пройшли апробацію і мають відомі характеристики.

Бланк відповіді – стандартний бланк для запису відповідей на запропоновані в тесті завдання.

Валідизація – процедура поліпшення валідності тесту за наслідками оцінювання валідності критеріальної.

Валідність – комплексна характеристика тесту, яка містить відомості про сферу досліджуваних явищ і репрезентативність діагностичної процедури стосовно них.

Верифікація – процедура перевірки на реальне існування будь–якого поняття, що претендує на одержання наукового статусу.

Вимірювальна шкала – форма фіксації сукупності ознак досліджуваного об'єкта з упорядкуванням їх у певну числову систему.

Діагностичний метод – спосіб дослідження, що дає змогу отримувати точні кількісні і якісні характеристики досліджуваних індивідуально–психічних властивостей особистості з дотриманням основних вимог розроблення і використання діагностичних методик – норми, надійності та валідності.

Дістрактор (відволікаюча відповідь) – неправильний варіант відповіді на тестове завдання закритого типу, схожий на правильний.

Діяльність – специфічно людська форма активності людини, що регулюється усвідомленою метою перетворення навколишньої дійсності. Категорія діяльності охоплює відношення "суб'єкт–об'єкт".

Екстернальність – загальна поведінкова тенденція покладатися на зовнішні обставини або інших людей в різних життєвих ситуаціях; протилежна якість – інтернальність – загальна поведінкова тенденція покладатися на себе і свої сили в різних життєвих ситуаціях.

Екстраверсія – властивість темпераменту, що визначає спрямованість свідомості і поведінки особистості на взаємодію із зовнішнім світом, розширення контактів з оточенням; протилежний тип цієї властивості – інтроверсія, що характеризує спрямованість свідомості особистості на свій внутрішній світ, звуження кількості контактів із зовнішнім оточенням.

Здібності – індивідуально–типологічні особливості особистості, які є умовою успішного виконання певної продуктивної діяльності, не зводяться до знань, умінь і навичок, але забезпечують легкість і швидкість їх здобування і засвоєння.

Індивідуальний стиль діяльності – властива індивіду система навичок, методів, прийомів, способів розв'язання завдань певної діяльності, що забезпечує більш–менш успішне її виконання.

Індивідуальність – визначення людини з погляду своєрідності її психофізіологічних і психологічних якостей, що відрізняють її від інших людей і характеризують унікальність її можливостей у сфері взаємодії з навколишнім світом.

Індивідуально–психологічні відмінності – особливості психічних процесів, станів і властивостей, що відрізняють людей один від одного.

Інструкція тестового завдання – словесні вказівки досліджуваному, пов'язані з виконанням тестового завдання (вибором правильної відповіді з кількох варіантів, розв'язанням математичної задачі тощо).

Інструкція щодо проведення тестування – документ, що встановлює порядок і організацію тестування, які визначаються використовуваною методикою, технічними й організаційними засобами і запланованими способами оброблення.

Інтерпретація результатів – системна процедура пояснення досліджуваних феноменів на основі теоретичної моделі і систематизації результатів якісного і кількісного аналізу дослідницького матеріалу.

Кількісний аналіз – сукупність процедур, методів опису і перетворення дослідницьких даних на основі використання математико–статистичного апарату.

Контент–аналіз – виявлення і дослідження характеристик інформації, які містять тексти і мовні повідомлення.

Модератор – комплексна характеристика контингенту досліджуваних (вік, стать, регіон тощо).

Надійність методики – характеристика методики, що відображає точність психодіагностичних вимірів, а також стійкість результатів тесту щодо.

Наполегливість – систематичний прояв сили волі при прагненні людини досягнути віддалену в часі мету, не дивлячись на перешкоди та труднощі, що виникають.

Операціоналізація – обов'язкове врахування процедур, прийомів і методів, які переконують у існуванні описаного явища, яке називає запроваджуване нове наукове поняття.

Особистісні питальники – питальники, спрямовані на вимірювання різноманітних особливостей особистості.

Особистість – соціально–психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння нею суспільного досвіду людства (соціалізації) та становлення самосвідомості. Особистість – це саморегульоване системне утворення, що складається з соціально значущих психічних властивостей, які забезпечують вибірковість відношень та регуляцію поведінки людини як поведінки суб'єкта активності.

Проективні методики – сукупність методик, спрямованих на дослідження особистості людини через її реагування будь–яким способом на неструктуровані або неоднозначні об'єкти і ситуації.

Психодіагностика – галузь психологічної науки, що розробляє теорію та інструментарій оцінювання і вимірювання індивідуально–психологічних особливостей особистості, а також змінних соціального оточення, в якому здійснюється життєдіяльність особистості.

Психологічне оцінювання – процес систематизованого збирання інформації про особистість і особливості навколишнього середовища, на основі якого здійснюється прийняття відповідного поставленим завданням рішення.

Психологічний діагноз – кінцевий результат діяльності психолога, змістом якого є визначення сутності індивідуально–психологічних особливостей особистості з метою оцінювання їх актуального стану, прогнозування подальшого розвитку і розроблення рекомендацій, що визначаються потребами психодіагностичного обстеження.

Психометрія (психометрика) – галузь психології, пов'язана з теорією і практикою вимірювання психічних явищ.

Репрезентативність – ступінь відповідності вибіркових показників генеральним параметрам.

Субтест – підмножина завдань тесту, що передбачає незалежне оброблення результатів тестування і дає змогу розв'язувати специфічні часткові завдання тестування.

Темперамент – психічна властивість особистості, яка характеризується динамікою протікання психічної діяльності.

Тест – сукупність стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, іноді обмежених часовими межами завдань і запитань, результати яких піддаються кількісному і якісному оцінюванню і дають змогу встановити індивідуально-психологічні відмінності особистості.

Характер – психічна властивість особистості, яку складає сукупність відносно сталих її рис, у яких відображається ставлення до навколишнього світу та які визначають стиль її поведінки з людьми в типових умовах.

Шкала – впорядкована сукупність дійсних чисел (індексів), що відповідають ряду можливих значень вимірюваної величини.

Шкалювання – моделювання явищ за допомогою числових систем, спосіб організації у вимірювальних шкалах даних досліджень, аналізу об'єктивної інформації; метод розв'язання комплексу питань, пов'язаних з виставленням кожному досліджуваному тестового бала за єдиною шкалою незалежно від того, в якій групі і над яким варіантом тесту він працював.

Якісний аналіз результатів – сукупність процедур і методів опису дослідницьких даних на основі теоретичних умовиводів і узагальнень, індивідуального досвіду, інтуїції, методів логічного висновку.

Література до всіх тем

Дата добавления: 2014-12-08