Тема 18: злочини проти правосуддя

ТЕСТИ

1. Кирилін передав працівникові податкової інспекції хабар в сумі 50 доларів США, обіцяючи через три дні “до­нести” останні 450 доларів США із обіцяних. Після отриман­ня 50 доларів США інспектора затримали. Його дії утво­рюють:

а) одержання хабара (ч. 1 ст. 368 КК);

б) закінчений замах на одержання хабара (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 368 КК);

в) готування до одержання хабара (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 368 КК).

2. Лавриненко попросив Міщенка передати хабар для службової особи, що той і зробив. Дії Міщенка:

а) складу злочину не містять;

б) є пособництвом у даванні хабара (ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК);

в) є приховуванням злочину (ч. 1 ст. 369 КК).

3. Слідчий прокуратури при проведенні допиту підоз­рюваного з метою одержання “бажаних” показань побив його, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Дії слідчого про­куратури:

а) є перевищенням службових повноважень, що супрово­джувалося насильством (ч. 2 ст. 365 КК);

б) складу злочину не містять, оскільки вчинені в інтересах розслідування;

в) є примушуванням давати показання із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 373 КК).

4. Службовими особами, які займають особливо відпові­дальне становище, є:

а) слідчий;

6) судді;

в) керівник Державного секретаріату України.

5. Чичко, представившись працівником податкової міліції, почав вимагати гроші у приватного підприємця Котова. Остан­ній, не знаючи, що Чичко насправді не є співробітником подат­кової міліції, але бажаючи уникнути можливих неприємностей у майбутньому, віддав тому 300 доларів США. Дайте кримі­нально-правову оцінку діям Чичка:

а) дії Чичка є одержанням хабара, поєднаного з вимаган­ням (ч. 2 ст. 368 КК);

б) дії Чичка є замахом на провокацію хабара (ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 370 КК);

в) дії Чичка складу злочину у сфері службової діяльності не містять,

6. Службова особа перевищила свої службові повнова­ження, що призвело до самогубства потерпілого. Дії службо­вої особи слід кваліфікувати як:

а) перевищення влади або службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 365 КК);

б) доведення до самогубства (ч. 1 ст. 120 КК);

в) такі, що складу злочину не містять.

7. Службова особа перевищила службові повноваження і необережно заподіяла смерть потерпілому. Дії службової особи слід кваліфікувати як:

а) вбивство через необережність (ч. 1 ст. 119 КК);

б) перевищення влади або службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки (ч. З ст. 365 КК);

в) службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 367 КК).

Нормативні акти:

Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 р.

Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 р.

Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 1 грудня 1994 р.

Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22 червня 2000 р.

Постанови Пленуму ВСУ:

Постанова ПВС № 3 від 28 березня 1986 р. “Про практику застосування судами України законодавства у справах про порушення правил адміністративного нагляду”.

Постанова ПВС № 8 від 26 червня 1992 р. “Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних оргнів та осіб, які беруть участь у судочинстві”.

Постанова ПВС № 8 від 24 жовтня 2003 р. “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”.

Література:

Асликян С. Привлечение заведомо невиновного к уголовной ответственности // Законность. – 2003. – № 6. – С. 45 – 46.

Барышева В. Ответственность за лжесвидетельство и принуждение к даче показаний // Законность. – 2003. – № 5. – С. 49 – 50.

Кудрявцев В. Проблеми визначення ознак об’єктивної сторони посягання на життя носіїв судової влади або їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – № 9 (39). – С. 54 – 62.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 656 с.

Мельник М. І., Хавронюк М. І. Кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення (ст. 176-4 КК України) // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6 (22). С. 32 – 37.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2004. – 1056 c.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. Ред. С. С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с. – (Нормат. док. та комент.)

Практика застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 6 (16). – С. 19 – 29.

Сверчков В.Заведомо ложные показание, заключение эксперта или неправильный перевод // Законность. – 2002. – № 11. – С. 9 – 11.

Чучаев А., Федоров А. Подкуп или принуждение к даче показаний или уклонению от дачи показаний либо к неправильному переводу // Законность. – 2004. – № 7. – С. 10 – 11.

Дата добавления: 2014-12-08