Бюджетна політика

Кожна держава першочергову увагу в управлінні державними фінансами приділяє розробці бюджетної політики.

Бюджетна політика України визначається Конституцією України, Бюджетним кодексом України, зведенням інших законів, що регламентують діяльність органів влади у сфері організації бюджетного процесу і бюджетної законотворчості.

Головною метою бюджетної політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.

В Україні бюджетна політика визначається на кожний бюджетний період Міністерством фінансів України разом з іншими центральними органами виконавчої влади. Напрями її реалізації відбито в проекті Основних напрямів бюджетної політики на майбутній бюджетний період. Проект повинен бути схвалений Міністерством фінансів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому. У триденний строк проект подається до Верховної Ради України, яка після його розгляду приймає відповідну постанову. Ця постанова отримала назву Бюджетна декларація.

Бюджетна декларація України ґрунтується на прогнозних і програмних документах економічного й соціального розвитку та містить положення щодо:

· основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, рівня безробіття);

· основних завдань бюджетної політики, зокрема граничного обсягу дефіциту (профіциту) державного бюджету, частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України, граничного обсягу державного боргу і граничного обсягу надання державних гарантій, встановлення розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення;

· пріоритетних завдань податкової політики;

· реалізації пріоритетних державних (цільових) програм;

· взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами, включаючи обґрунтування питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України;

· інших питань, необхідних для складання проекту закону про Державний бюджет України.

Основними показниками бюджетної політики є такі показники бюджетної статистики: державні квоти й специфічні показники [11].

Розрізняють такі державні квоти:

- фінансові квоти:

· частина видатків держави у ВВП;

· частина доходів держави у ВВП;

· частина доходів держави від податків у ВВП;

· частина боргу у ВВП;

· частина бюджетного дефіциту у ВВП.

- соціальні квоти:

· частина сукупних соціальних трансфертів у ВВП;

· частина виплат за соціальним страхуванням у ВВП;

· частина соціальних трансфертів місцевих бюджетів у ВВП.

- функціональні квоти (спеціальні):

· частина видатків держави на виконання кожної зі своїх функціональних обов'язків;

· частина видатків держави на фінансування державних підприємств;

· частина видатків на освіту;

· частина видатків на оборону;

· частина видатків на НТП;

· частина видатків на охорону здоров'я.

До групи специфічних показників належать ті, що характеризують функції держави в умовах трансформаційної економіки:

1) співвідношення між видатками розвитку й поточними витратами:

· квота державних інвестицій у ВВП;

· квота державного споживання у ВВП.

2) фінансова віддача від субвенції або дотації (виміряється як сума створеного в галузі продукту на одиницю державної допомоги).

3) частина коштів державного бюджету, спрямована на державне регулювання ринку праці:

а) видатки на проведення активної політики держави:

· державне сприяння профосвіти;

· виплати на працевлаштування;

· заходи щодо створення нових робочих місць.

б) видатки на проведення пасивної політики:

· виплати допомоги з безробіття;

· інша допомога.

4) видатки на утримання управлінського персоналу: квота коштів державного бюджету на управління у ВВП.

5) показники заборгованості держави:

· дефіцит або профіцит;

· джерела покриття дефіциту бюджету;

· заборгованість на кінець року;

· частина нового боргу держави;

· квота кредитного фінансування боргу;

· квота боргу у ВВП;

· борг на душу населення.

Одним з основних положень бюджетної політики України в останні роки є встановлення межі централізації ВВП у зведеному бюджеті – близько 30 %. Так, при визначенні основних напрямків бюджетної політики на 2010 і на 2011 роки було встановлено, що частина перерозподілу ВВП через зведений бюджет повинна бути не більш 30,5 %. Таким чином, обсяги перерозподілу ВВП через бюджетний механізм можна оцінити у відносних показниках.

За даними, поданими в таблиці 13.3., бачимо, що бюджетна політика в частині обсягів перерозподілу ВВП реалізується відповідно до поставлених завдань. Але є тенденція до зростання видатків бюджету за рахунок перевищення дефіциту бюджету. При формуванні бюджетної політики на 2012 рік було встановлено, що частина перерозподілу ВВП через зведений бюджет повинна бути менше врахованої в 2011 році (28,7 %).

При розробці сучасної бюджетної політики в Україні уряд орієнтується на Програму економічних реформ на 2010-2014 рр. Першим завданням Програми є досягнення стійкого економічного розвитку завдяки стабілізації Державного бюджету, реформі податкової системи, розвитку фінансового сектору й реформі міжбюджетних відносин. Основними проблемами у сфері бюджетних відносин є високий рівень перерозподілу ВВП через бюджет з урахуванням позабюджетних фондів, дефіцит державного й місцевих бюджетів, ріст державного боргу.

Таблиця 13.3.

Дата добавления: 2014-12-08