Мета, завдання, принципи та інструменти регулювання міжбюджетних відносин

Регулювання міжбюджетних відносин - це щорічний плановий перерозподіл загальнодержавних централізованих фінансових ре­сурсів між ланками бюджетної системи з метою збалансування усіх бюджетів за обсягом, необхідним для виконання місцевими органами своїх функцій. Регулювання міжбюджетних відносин здійснюється кожним представницьким органом щодо бюджетів нижчого рівня.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на виконання видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Видатки на виконання повноважень, що виконуються за рахунок коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

· видатки на забезпечення конституційного ладу держави, дер­жавної цілісності і суверенітету, незалежного судочинства, а також інші, передбачені Бюджетним кодексом України видатки, які не можуть бути пере­дані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому само­врядуванню;

· видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх вико­нання на основі принципу субсидіарності;

· видатки на реалізацію прав та обов´язків Автономної Рес­публіки Крим і місцевого самоврядування, які мають місцевий харак­тер і визначені законами України [2].

Організація регулювання міжбюджетних відносин у країні прямо залежить від її державного устрою. В унітарних країнах бюджетна система практично завжди є високо централізованою, місцеві бюджети є невеликими за обсягами, а фінансові потоки з Центрального бюджету до місцевих – значними. Феномен бюджетного федералізму однаковою мірою стосується як федеративних, так і унітарних держав.

Правове регулювання міжбюджетних відносин здійснюється Бюджетним кодексом України (розділ 4), в якому передбачено, що такі відносини мають ґрунтуватися на принципах:

· розподілу і закріплення видатків за відповідними рівнями бюджетної системи;

· розмежування та закріплення на постійній основі та за тимчасовими нормативами регульованих доходів;

· вирівнювання мінімальної бюджетної забезпеченості бюджетів різного рівня, що вкрай необхідно для виконання економічних і соціальних функцій;

· забезпечення рівномірного надходження доходів і запобігання касовим розривам;

· забезпечення зацікавленості і високої мотивації державної і місцевої влади у своєчасному виконання планів надходження доходів до бюджетів всіх рівнів та ефективного їх використання.

Основні завдання регулювання міжбюджетних відносин поляга­ють у тому, щоб:

· досягти відповідності між видатками і доходами бюджетів усіх рівнів;

· забезпечити відповідність у надходженні доходів з потребами у видатках бюджетів усіх рівнів;

· створити зацікавленість органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів;

· узгодити обсягі одержаної фінансової допомоги у формі міжбюджетних трансфертів з конкретними зусиллями та резервами щодо мобілізації доходів;

· забезпечити вирівнювання бюджетів фінансовими ресурсами на рівні гарантованого державою мінімуму соціальних послуг на од­ного мешканця кожного населеного пункту.

Самостійність усіх бюджетів забезпечується закріпленими за ни­ми відповідними джерелами доходів. Обсяг закріплених доходів без­посередньо пов´язаний з економікою кожної адміністративно-тери­торіальної одиниці. Отримання закріплених доходів кожним бюджетом здебільшого гарантує покриття лише частини його ви­датків. Розрив у доходах, як різниця між обсягом видатків і обсягом закріплених доходів, покривається при затвердженні бюджетів за ра­хунок міжбюджетних трансфертів.

Міжбюджетні трансферти - це фінансові ресурси, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету в інший. Розрізняють такі їх види: дотація вирівнювання, субвенція, субсидія. Водночас, це інструмент перерозподілу бюджетних ресурсів.

Субвенція - це форма фінансової допомоги, що надається в абсо­лютній сумі грошових коштів. Вона виділяється з бюджету вищого рівня бюджету нижчого рівня і має виключно цільове призначен­ня для здійснення фінансування певного заходу та підлягає повернен­ню у разі порушення її цільового використання. Субвенція здебільшого зумовлюється необхідністю балансування бюджету певного рівня.

Дотація - це певна сума грошових коштів, що виділяється з бюд­жету вищого рівня для бюджету нижчого рівня на безповоротній ос­нові з метою покриття бюджетного дефіциту.

Субсидія - це виділення певної суми грошових коштів з бюджету вищого рівня для бюджету нижчого рівня у формі допомоги з метою проведення певного заходу. Кошти субсидії підлягають поверненню у разі порушення цільового використання. Субсидія здебільшого не пов´язується з балансуванням бюджету.

Види міжбюджетних трансфертів, які передбачаються в Державному бюджеті України для місцевих бюджетів наведено на рисунку 19.2.

Видатки на забезпечення конституційного ладу держави здійсню­ються за рахунок коштів Державного бюджету України. Інші видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів із Державного бюджету України. Відповідальність за здій­снення видатків за рахунок коштів Державного бюджету покладається на відповідні органи державної влади. Відповідальність за здійснення видатків за рахунок місцевих бюджетів і трансфертів покладається на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міських, селищних та сільських голів. Держава може передати Раді Міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення ви­датків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у ви­гляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних по­датків і зборів (обов´язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів із Державного бюджету України. Бюджетним кодексом України забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів, а також здійснювати упродовж бюджетного періоду видат­ки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів. Важлива роль у регулюванні міжбюджетних відносин належить міжбюджетним трансфертам. Для визначення розподілу міжбюджет­них трансфертів використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості. Він визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців, споживачів соціальних послуг чи інших контингентів.

Рис. 19.2. Трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам

Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на вико­нання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики нашої держави.

У процесі розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпече­ності може передбачатися обсяг нерозподілених видатків, який об´єд­нує види видатків на ті повноваження, за якими встановлення норма­тивів недоцільне. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від показників: кількості населення та споживачів соціальних послуг; соціально-економічних, демографічних, кліматичних, еколо­гічних та інших особливостей (з часу їх визначення) адміністративно-територіальних одиниць [3].

Що ж до коефіцієнтів коригування зазначених нормативів, то вони затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Щорічно у Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації та умови його обчислення, визначених відповідними статтями Бюджет­ного кодексу України. Якщо прогнозні показники доходів бюджету Автоном­ної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) бюджетів перевищують розрахунко­вий обсяг видатків відповідного бюджету, обчислений із застосуван­ням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету України.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за фор­мулою обсягу коштів, що підлягають передачі до Державного бюдже­ту України, і визначається у межах від 0,60 до одиниці.

Міські (міст Києва й Севастополя, міст республіканського Авто­номної Республіки Крим і міст обласного значення) та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного зна­чення та їх об´єднань, а також кошти, що передаються з цих бюджетів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і відповідні ради мо­жуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів як:

· субвенції на утримання об´єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об´єктів спільного кори­стування;

· субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об´єднань;

· субвенції на виконання інвестиційних проектів;

· інші субвенції.

Надання державою податкових пільг, що зменшують доходи бюд­жетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень, має супроводжуватися внесенням змін до Закону «Про Державний бюджет України» на поточний бюджетний рік, що передбачає надання субвенції на компенсацію відповідних втрат доходів бюд­жетів місцевого самоврядування. Субвенція на утримання об´єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяль­ності об´єктів спільного користування надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації цих видатків.

Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвес­тиційних проектів надаються з Державного бюджету України бюдже­ту Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя з їхнім подальшим перерозподілом для бюджетів місцевого самоврядування. Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах конкурентності між бюджетами місце­вого самоврядування та передбачають фінансову участь бюджету от­римувача субвенції у здійсненні програми чи проекту. Органи місце­вого самоврядування, у яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання бюджетних установ за три останніх бюджетних періоди менший за обсяг, визначений згідно з фінансовими нормати­вами бюджетної забезпеченості, мають пріоритетне право на отри­мання субвенції на виконання інвестиційних проектів. Основні заса­ди надання субвенцій визначаються окремим законом, порядок та умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України, а обсяг субвенцій на наступний бюджетний період визначається Законом «Про Державний бюджет України».

Субвенції на виконання власних повноважень територіальних громадможуть передбачатися у складі їх бюджетів у разі, якщо інший орган державної влади чи місцевого самоврядування може виконати цю функцію ефективніше. Умови та порядок надання субвенції на ви­конання власних повноважень територіальних громад визначаються відповідною угодою сторін.

Субвенції на виконання інвестиційних проектів також надаються з од­ного місцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем субвенції та її отримувачем.

Дотація вирівнювання та субвенції з Державного бюджету Ук­раїни місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету України органами Державного казначейства України бюд­жету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Рес­публіки Крим і міст обласного значення та районним бюджетам.

Пе­рерахування коштів, що передаються до Державного бюджету Ук­раїни з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя, бюджетів міст республіканського Автономної Рес­публіки Крим і міст обласного значення, районних та обласних бюд­жетів, забезпечується відповідними органами Державного казначей­ства України.

Порядок перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з Дер­жавного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що переда­ються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і мають забез­печувати своєчасність, рівномірність, гарантованість і повноту пере­рахування трансфертів [34].

Регулювання міжбюджетних відносин — це не лише збалансуван­ня бюджетів і перерозподіл бюджетних ресурсів, але й економічна діяльність народногосподарського значення. У процесі міжбюджетного регулювання втілюються загальнодержавні цілі щодо створення необхідних умов для економічного зростання, розвитку продуктивних сил, ліквідації розбіжностей у рівнях розвитку окремих територій на основі економічно обґрунтованого забезпечення місцевих органів са­моврядування відповідними обсягами фінансових ресурсів.

З метою зміцнення бази доходів місцевих бюджетів було б доцільним закріпити за ними доходи, що надходять у формі платежів за ресурси. Такий підхід забезпечить реалізацію права власності Місцевих рад на ресурси, що надані в їх розпорядження і користування суб´єктам господарювання. Це сприятиме підвищенню ефектив­ності їх використання та зацікавленості місцевих органів у розшире­ному відтворенні ресурсів та посиленні контролю за їх використан­ням. Крім того, виникає потреба у запровадженні місцевих податків з доходів за перепродаж елітного нерухомого майна, дорогих автомобілів та технічних за­собів та податку за забруднення довкілля.

У цілому удосконалення механізму регулювання міжбюджетних відносин щодо зміцнення місцевих бюджетів і посилення їх ролі у форму­ванні фінансової основи місцевого самоврядування потребує рефор­мування оподаткування на базі відповідних наукових досліджень, вивчення досвіду зарубіжних країн та запровадження їх у практику бюджетного процесу в Україні [34].

На сучасному етапі необхідним є не лише створення принципово нової системи міжбюджетних стосунків, але і усвідомлення того, що уся система бюджетних стосунків має бути орієнтована на реалізацію сукупності інтересів територій, їх громадян і держави в цілому. Компроміс цих інтересів лежить у площині реалізації принципів бюджетного федералізму на принципах якого повинен будуватися і бюджетний унітаризм.

Організаційними формами функціонування міжбюджетних стосунків є конкретні види бюджетів - державний, регіональний і місцевий. Втілюючи міжбюджетні стосунки у таких формах, держава організовує бюджетні взаємозв'язки з розподілу і перерозподілу бюджетних ресурсів і направляє їх у розпорядження тих органів влади, які наділені правом представляти інтереси держави і здійснювати покладені на них функції в інтересах суспільства в цілому.

Відповідно до Бюджетного кодексу України організація міжбюджетних стосунків є взаємодією між органами влади різних рівнів щодо здійснення бюджетного процесу, що ґрунтується на розмежуванні бюджетних повноважень, виходячи з принципу територіальної відповідності.

Суть принципу територіальної відповідності або принципу "відповідності зони обслуговування" полягає в тому, що бюджетні послуги закріплюються за тим рівнем влади, підвідомча територія якого в основному охоплює усіх споживачів послуг цього виду. Це означає, що вибір рівня бюджетної системи, за яким закріплюються відповідні витрати, залежить від того, чи здійснюються вони в інтересах усього населення країни, населення декількох регіонів або їх територій.

За допомогою організаційних форм функціонування бюджетних стосунків держава як інститут влади будує міжбюджетні стосунки відповідно до типу державного і адміністративно-територіального устрою. Сформовані бюджетні взаємозв'язки отримують матеріально-речове втілення у відповідних фондах грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні органів влади різних рівнів бюджетної системи України. Держава може коригувати встановлені бюджетні взаємозв'язки, уточнюючи пропорції розподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи, тим самим забезпечуючи управління міжбюджетними стосунками. Завдяки механізму регулювання у сфері міжбюджетних стосунків стає можливим використання бюджету для забезпечення міжтериторіального розподілу валового внутрішнього продукту, формування галузевих пропорцій, управління економічними процесами [3, 21].

Основним принципом формування бюджетів є їх самостійність, що виражається в наявності власних джерел доходів і права самостійно визначати витрачання бюджетних коштів. Проте часто бюджетам нижчих рівнів бракує коштів для реалізації завдань, що стоять перед ними. Тоді бюджети вищого рівня мають право направляти додаткові джерела доходів бюджетам, які потребують цих коштів, що дозволяє раціональніше і ефективніше використовувати фінансові ресурси в масштабі усієї держави.

Основу механізму бюджетного регулювання, за допомогою якого центральні і місцеві органи влади і управління виконують свої повноваження, складає закріплення певного порядку руху фінансових потоків за рівнями бюджетної системи держави і організація економічних стосунків, що виникають з цього приводу.

Деякі економісти вважають, що «міжбюджетний перерозподіл фінансових ресурсів - це об'єктивно обумовлена система надання фінансової допомоги нижчим рівням бюджетної системи, які через економічні умови, що історично склалися, не забезпечені достатніми коштами для здійснення своїх повноважень» [31, с. 165]. На думку Поляка Г.Б., бюджетне регулювання – це «перерозподіл коштів бюджетної системи з метою забезпечення територіальним бюджетам мінімально необхідного рівня доходів, що витрачаються на економічний та соціальний розвиток територій». Романовський М.В. під бюджетним регулюванням розуміє «процес розподілу доходів і перерозподілу коштів між бюджетами різного рівня з метою вирівнювання їх доходів до мінімально необхідного» [32, с. 618].

Очевидно, що думки різних авторів на проблему бюджетного регулювання відрізняються одна від одної. Одні трактують бюджетне регулювання в широкому значенні слова, розуміючи під ним систему надання фінансової допомоги, інші ведуть мову про перерозподіл бюджетних коштів, причому, Поляк Г.Б. орієнтується на розвиток, а Романівський М.В. - на вирівнювання. Автори фінансово-кредитного словника називають бюджетним регулюванням надання коштів бюджетами вищого рівня бюджетам нижчого рівня з метою вирівнювання їх доходів і витрат [33]. Таке розуміння бюджетного регулювання наведено в багатьох словниках і довідниках з незначними відхиленнями. Проте, автори фінансово-кредитного словника надають йому ще одне значення стосовно розвинених країн, маючи на увазі, що бюджетне регулювання є одним із способів державного впливу на економіку і соціальні стосунки в суспільстві.

Останніми роками економісти стали застосовувати вислови "міжбюджетне регулювання" і "бюджетне вирівнювання". Досвід таких розвинених країн, як: США, Німеччина, Канада, Франція) показує, що з часом сталася істотна зміна в розумінні самого бюджетного вирівнювання, яке реалізується через такі його форми як вертикальне, так і горизонтальне вирівнювання. Природно, що різні територіальні утворення одного рівня розвинені неоднаково і мають різні можливості для мобілізації податків, платежів, зборів і внесків до фондів соціального страхування. У зв’язку з цим головним завданням бюджетного вирівнювання є виділення менш благополучним територіям таких коштів, що збільшать доходи їх бюджетів до рівня необхідного для забезпечення витрат з розрахунку на одного мешканця України, який би приблизно дорівнював витратам державних і місцевих утворень середнього достатку. Таке розуміння головного завдання бюджетного вирівнювання піднімає його значення на якісно новий ступінь.

Проте деякі державні і муніципальні утворення розташовані в значно гірших природних умовах, де для надання загальнодержавних послуг потрібно великі витрати. Бюджетне вирівнювання покликане забезпечити однаковий набір загальнодержавних послуг на приблизно рівному якісному рівні їх фінансування незалежно від місця їх розташування [21, с. 18].

У розвинених демократичних країнах бюджетне вирівнювання має різний вигляд і здійснюється за допомогою різних засобів. Воно може здійснюватися як шляхом перерахування коштів, так і "поступкою податків". При цьому бюджетне вирівнювання в кожній із цих країн має свої особливості: наприклад, в США використовують тільки перерахування коштів; у Канаді перерахування коштів і поступка податків складають приблизно рівну частку фінансової підтримки. У Росії переважає поступка податків, попри те, що її Бюджетний кодекс в переліку видів фінансової підтримки поступку податків не передбачає, що потребує вдосконалення цього питання [21, с. 18].

Що ж до України, то відповідно до Бюджетного кодексу України регулювання доходів і витрат бюджетів територій здійснюється за допомогою закріплення за місцевими бюджетами окремих загальнодержавних податків або виділення груп доходів бюджетів, які враховуються і які не враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів.

Поняття "бюджетне регулювання" значно ширше за поняття "бюджетне вирівнювання". Бюджетне вирівнювання розглядається як процес, який здійснюється органами влади вищого рівня з метою скорочення відмінностей в рівнях соціально-економічного розвитку нижчих територій для забезпечення їх громадянам державних гарантій на визначеному мінімально допустимому рівні. Бюджетне регулювання включає вирівнювання бюджетної забезпеченості і повинно стимулювати діяльність місцевих органів влади і розвиток економічного, податкового і бюджетного потенціалу.

Механізм бюджетного регулювання - це сукупність методів, інструментів, фінансових технологій і правил, за допомогою яких державні і інші уповноважені інститути і органи управління впливають на процеси формування і використання бюджетних фондів для досягнення цілей, визначених соціально-економічною політикою держави. Таким чином, механізм бюджетного регулювання є процес розподілу і перерозподілу грошових коштів між бюджетами різного рівня, результат якого відтворює безпосередній вплив на соціальну і економічну ситуацію в суспільстві [3; 21, с. 19].

Теорії управління відомі дві моделі регулювання: оперативного управління і нормативного регулювання. Оперативне управління є поточною дією на об'єкт з метою досягнення локального результату, що не спирається, як правило, на норми права. Нормативне регулювання орієнтоване на досягнення стратегічних цілей і ґрунтується на правових нормах, що визначають правила поведінки суб'єктів правовідносин. Сфера бюджетних стосунків, суб'єктами яких є органи влади, регламентується тільки нормативно-правовими документами.

У бюджетному законодавстві є двігрупи правових норм, що регулюють бюджетні правовідносини у сфері доходів і витрат:

- перша група норм визначає порядок формування доходів і здійснення витрат. Причому, цей порядок повинен однаково застосовуватися на усіх рівнях бюджетної системи. На регіональному і місцевому рівнях допускається його конкретизація. Ці норми складають інститут доходів і інститут витрат бюджетів;

- друга група норм визначає порядок розподілу і перерозподілу певної частки доходів і об'єму витрат, що закріплюються за кожним рівнем бюджетної системи. Ця група правових норм формує інститут бюджетного регулювання як складової частини міжбюджетних відносин [3; 21, с. 19].

Основні цілі політики міжбюджетного регулювання на регіональному рівні сформульовані Мінфіном України, як: вирівнювання бюджетної забезпеченості окремих територій; стимулювання діяльності місцевих органів влади щодо проведення активної економічної політики через передачу бюджетних коштів до місцевих бюджетів на цільове фінансування бюджетних програм [3; 8; 9; 21, с. 19].

Вирівнювання бюджетної забезпеченості окремих регіонів та їх територій є початковим пунктом системи бюджетного регулювання. В основі політики держави у сфері регулювання міжбюджетних відносин на регіональному рівні лежить принцип збалансованості бюджету кожного рівня влади, згідно з яким об'єм доходів має бути достатній для вирішення життєво-важливих завдань. Інструментом його реалізації служить перерозподіл ресурсів між бюджетами для вирівнювання доходів нижчих бюджетів до необхідного рівня, що припускає досягнення мінімальної бюджетної забезпеченості мешканців конкретної території. Бюджетні кошти, призначені на вирівнювання, розподіляються між територіями з метою скорочення розриву у рівні бюджетної забезпеченості громадян окремих територій регіону.

Практика останніх років переконує в тому, що одним із способів вирівнювання є підтягування найбільш бідних територій до рівня, який визначається об'ємом виділених коштів на задоволення потреб мешканців території на рівні мінімальних стандартів. Інший спосіб пропонує пропорційне скорочення розриву бюджетної забезпеченості на одного мешканця території із заздалегідь визначеним середнім рівнем бюджетної забезпеченості на території конкретного регіону [3; 21, с. 19].

Показники міжбюджетних трансфертів, які надані Міністерством фінансів в Україні, за січень-жовтень 2011 року станом на 17.10.2011 року наведено в таблиці 19.3.

Наведені дані свідчать про те, що доходи Державного бюджету в частині коштів, що передаються до Державного бюджету з місцевих бюджетів, становлять 1 955,8 млн гривень або 93,6 відсотка розпису на січень-жовтень 2011 року.

Таблиця 18.3

Показники Міністерства фінансів України міжбюджетних трансфертів за січень-жовтень станом на 17.10.2011 року

тис.грн.
№ з/п	Назва трансферту	Передбачено розписом на 2011 рік	Касові видатки державного бюджету	Відхилення
всього	на січень-жовтень	всього	жовтень
	Дотація вирівнювання	43 629 948,3	36 358 268,6	34 211 163,5	1 620 590,4	2 147 105,1
	Субвенція на оплату енергоносіїв	6 970 000,0	5 150 727,9	4 284 262,5	54 671,4	866 465,4
	Субвенція на оплату твердого та рідкого палива	539 409,3	412 848,4	393 444,9	48 532,8	19 403,5
	Субвенція на надання пільг з послуг зв'язку та компенсацію за пільговий проїзд	1 569 640,0	1 353 141,1	1 228 116,3	58 846,7	125 024,8
	Субвенція на допомогу сім'ям з дітьми	26 368 121,7	22 523 173,8	22 388 448,8	2 134 243,1	134 724,9
Всього за субвенціями соціального захисту населення	35 447 171,0	29 439 891,2	28 294 272,6	2 296 294,0	1 145 618,5
	Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів	667 127,0	519 994,8	519 994,8	74 125,2	0,0
	Додаткова дотація на забезпечення утримання соціальної інфраструктури м. Славутич	10 000,0	6 000,0	6 000,0	1 000,0	0,0
	Додаткова дотація на здійснення повноважень, встановлених ЗУ "Про Конституцію АР Крим"	34 100,0	27 900,0	27 900,0	3 100,0	0,0
	Додаткова дотація на компенсацію втрат доходів внаслідок розміщення ЧФ РФ на території міст Севастополя, Феодосії та смт Гвардійське Сімферопольського району	119 402,8	97 693,2	97 693,2	10 854,8	0,0
	Додаткова дотація на компенсацію втрат доходів внаслідок наданих державою податкових пільг зі сплати земельного податку	125 417,4	89 584,0	89 584,0	17 916,8	0,0
	Додаткова дотація на поліпшення опати праці медичних працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз	120 000,0	60 600,4	60 600,4	18 839,8	0,0
	Додаткова дотація на підвищення рівня опати праці працівників бюджетної сфери	1 585 751,2	760 911,1	760 911,1	282 472,2	0,0
	Додаткова дотація на забезпечення пальним станцій швидкої допомоги	100 000,0	75 001,2	75 001,2	12 500,2	0,0
Додаткові дотації	2 761 798,4	1 637 684,7	1 637 684,7	420 809,0	0,0
	Субвенція на виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування*	283 348,6	233 039,8	231 350,8	23 344,4	1 689,0
	Субвенція на збереження середньої заробітної плати на період працевлаштування посадових осіб з числа депутатів відповідних рад	68 591,1	68 591,1	68 591,1	0,0	0,0
	Субвенція бюджету м. Жовті Води на заходи з радіаційного та соціального захисту населення	3 500,0	2 870,0	2 870,0	630,0	0,0
	Субвенція на фінансування Програм-переможців Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування	25 000,0	25 000,0	25 000,0	0,0	0,0
	Субвенція на будівництво ПЕТ-КТ центру та кап. ремонт Донецького обл. клінічного об’єднання	59 000,0	49 555,4	41 597,4	0,0	7 958,0
	Субвенція на завершення будівництва та введення в експлуатацію амбулаторії смт Глеваха	5 000,0	2 150,0	1 650,0	0,0	500,0
	Субвенція на витратні матаріали та придбання медичного обладнання	566 000,0	398 234,6	385 542,3	23 846,0	12 692,3
	Субвенція м.Донецьк на придбання сучасного медичного обладнання	20 000,0	20 000,0	10 000,0	0,0	10 000,0
	Субвенція м.Дзержинськ Донецької обл. на лікувально-діагностичне обладнання	15 000,0	15 000,0	5 000,0	0,0	10 000,0
	Субвенція Дніпропетровській обл. на придбання медичного обладнання та автомобілів швидкої допомоги	20 000,0	20 000,0	10 000,0	0,0	10 000,0
	Субвенція Київській обл. на придбання медичного обладнання для обласної клінічної лікарні	20 000,0	20 000,0	10 000,0	0,0	10 000,0
	Субвенція Закарпатській обл. на придбання сучасного високовартісного лікувального та діагностичного обладнання	20 000,0	20 000,0	10 000,0	0,0	10 000,0
	Субвенція Луганської обл. на капітальний ремонт управління соц. захисту населення	8 100,0	3 483,0	2 673,0	0,0	810,0
	Субвенція на виконання заходів із запобігання аваріям та техногенним катастрофам у житлово-комунальному господарстві міста Славутича	4 500,0	1 935,0	1 485,0	360,0	450,0
	Субвенція Сарненському району Рівненської обл. на проектування й будівництво автомобільної дороги та газифікацію між селами Костянтинівка, Чемерне та Довге	2 000,0	860,0	660,0	160,0	200,0
	Субвенція на проведення консервації та сучасної музеєфікації, завершення археологічних досліджень Старокиївської гори із залишками фундаменту Десятинної церкви	20 000,0	8 600,0	6 600,0	0,0	2 000,0
	Субвенція м.Глухова Сумської обл. на проведення ремонтно-реставраційних робіт пам'яток культурної спадщини	7 700,0	3 311,0	2 541,0	616,0	770,0
	Субвенція Одеській обл. на систему відводу стічних вод у м.Одесі	155 000,0	155 000,0	155 000,0	0,0	0,0
	Субвенція м.Феодосія на будівництво та реконструк. водогонів водосховищ	20 000,0	20 000,0	20 000,0	8 000,0	0,0
	Субвенція м.Добропілля Донецької обл. на проект захисту території м.Білозерське від впливу шахт	1 000,0	800,0	600,0	200,0	200,0
	Субвенція м.Горлівка Донецької обл. на проект захисту території міста від впливу гірничних виробок	1 500,0	1 000,0	750,0	250,0	250,0
	Субвенція м.Донецьк на реконструкцію парку культури та палацу культури ім.Петровського	54 000,0	36 000,0	27 000,0	9 000,0	9 000,0
	Субвенція м.Умань Черкаської обл. на відселення мешканців будинків, які розташовані в частині дендропарку "Софіївка", що підлягає реконструкції	2 760,0	2 760,0	2 760,0	0,0	0,0
	Субвенція Городенківському р-ну Івано-Франківської обл. на проведення ремонту та реконструкції приміщень клубу в с.Тишківці	4 000,0	2 640,0	1 980,0	0,0	660,0
	Субвенція на будівництво автотранспортної магістралі через р.Дніпро у м.Запоріжжі	200 000,0	200 000,0	200 000,0	0,0	0,0
	Субвенція на будівництво Седнівського навчально-виховного комплексу Чернігівської обл.	20 000,0	20 000,0	18 000,0	0,0	2 000,0
	Субвенція на облаштування та реконструкцію інженерних мереж та будівництво сучасного дошкільного та шкільного закладу у Голосіївському районі міста Києва	48 500,0	48 500,0	48 500,0	0,0	0,0
	Субвенція на забезпечення функціонування Центру ядерної медицини з використанням ПЕТ-технологій Київської міської онкологічної лікарні	30 000,0	30 000,0	30 000,0	3 000,0	0,0
	Субвенція на соціально-економічний розвиток	1 301 429,0	1 099 567,1	967 935,4	12 910,0	131 631,7
	Субвенція на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій	1 153 067,2	908 934,6	791 200,7	0,0	117 733,9
	Субвенція на соціально-економічний розвиток АР Крим	900 000,0	750 000,0	675 000,0	0,0	75 000,0
	Субвенція на соціально-економічний розвиток Волинської обл.	20 000,0	13 320,0	9 990,0	0,0	3 330,0
	Субвенція на соціально-економічний розвиток Баранівського р-ну Житомирської обл.	7 000,0	4 400,0	3 300,0	1 100,0	1 100,0
	Субвенція на соціально-економічний розвиток м.Новоград-Волинський Житомирської обл.	7 000,0	4 400,0	3 300,0	1 100,0	1 100,0
	Субвенція на соціально-економічний розвиток Новоград-Волинського р-ну Житомирської обл.	7 000,0	4 400,0	3 300,0	1 100,0	1 100,0
	Субвенція на соціально-економічний розвиток Червоноармійського р-ну Житомирської обл.	7 000,0	4 400,0	3 300,0	1 100,0	1 100,0
	Субвенція на соціально-економічний розвиток Ємільчанського р-ну Житомирської обл.	7 000,0	4 400,0	3 300,0	1 100,0	1 100,0
	Субвенція на реалізацію пріоритетів розвитку регіонів	1 000 000,0	813 622,1	624 737,5	0,0	188 884,6
	Субвенція на відшкодування ставок за залученими кредитами на оновлення парку автобусів та тролейбусів приймаючих міст з підготовки до проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу	207 100,0	160 200,0	15 345,2	0,0	144 854,8
	Субвенція на проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів*	12 304,0	4 792,0	4 792,0	0,0	0,0
ВСЬОГО ЗА ТРАНСФЕРТАМИ ЗАГАЛЬНОГО ФОНДУ	88 152 317,6	72 617 610,2	68 568 772,2	4 425 509,8	4 048 838,0
	Субвенція на фінансування ремонту приміщень управлінь праці та соціального захисту виконавчих органів	20 441,0	20 441,0	4 703,8	0,0	15 737,2
	Субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження	136 499,0	111 992,0	99 298,0	11 136,0	12 694,0
	Субвенція на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію	3 600 000,0	3 600 000,0	2 417 638,1	0,0	1 182 361,9
	Субвенція на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах	2 033 200,0	1 750 070,8	1 508 765,3	0,0	241 305,5
	Субвенція на розвиток соціально-економічної сфери м. Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокується ЧФ РФ	49 472,7	49 472,7	36 239,6	0,0	13 233,1
ВСЬОГО ЗА ТРАНСФЕРТАМИ СПЕЦІАЛЬНОГО ФОНДУ	5 839 612,7	5 531 976,5	4 066 644,8	11 136,0	1 465 331,7
ВСЬОГО ЗА ЗАГАЛЬНИМ ТА СПЕЦІАЛЬНИМ ФОНДАМИ	93 991 930,3	78 149 586,7	72 635 417,0	4 436 645,8	5 514 169,7
щодо отримання трансфертів
Кошти, що надходять з місцевих бюджетів до державного бюджету	2 507 122,1	2 089 269,0	1 955 797,3	117 783,8	133 471,7

Таблицю сформовано на основі офіційних документів Міністерства фінансів України [35]

Відкриті асигнування для здійснення видатків на рівні загального фонду Державного бюджету України в частині міжбюджетних трансфертів на суму 68 568,8 млн гривень, що становить 94,4 відсотка розпису на січень-жовтень 2011 року. Зокрема, дотація вирівнювання та субвенції для соціального захисту населення перераховані у сумі 34 211,2 млн гривень, що становить 94,1 відсотка розпису. Із загального фонду державного бюджету місцевим бюджетам перераховано субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту населення на суму 28 294,3 млн гривень або 96,1 відсотка розпису, що відповідає фактичним зобов’язанням місцевих бюджетів, у тому числі енергетичні субвенції перераховані у сумі 5 512,4 млн гривень, і становлять 84,8 відсотка розпису. У цілому відхилення від запланованих показників на 17.10.2011 року становить 1 145,6 млн грн.

Міжбюджетне регулювання як обов'язковий елемент повинне включати стимулювання діяльності місцевих органів влади, спрямоване на підвищення мобілізації доходів до бюджету, збільшення податкової бази або на досягнення інших цілей. Для цього у складі загального фонду коштів, що передаються до місцевих бюджетів, може бути виділена їх частина, яка розподілятиметься між окремими територіями в порядку стимулювання, тобто пропорційно значенням показника, що відбиває вклад окремих органів влади в досягнення поставлених цілей. Як такі показники можна використовувати: об'єм доходів бюджету; порівняльні темпи економічного зростання; створення нових робочих місць; зростання обсягів фонду оплати праці (ФОП); розвиток малого і середнього бізнесу; зростання продуктивності праці на підприємствах сфери матеріального виробництва та ін.

Мета бюджетного регулювання може бути визначена як забезпечення усім громадянам країни приблизно рівного рівня державних послуг, незалежно від місця їх проживання при збереженні зацікавленості органів місцевого самоврядування в їх забезпеченні.

Механізм бюджетного регулювання та інструменти його реалізації представлено на рисунку 19.3.

	Рис. 19.3. Механізм бюджетного регулювання та інструменти його реалізації

У систему цілей міжбюджетного регулювання, згідно з позицією Мінфіну України, включається також проведення активної економічної політики через передачу коштів до місцевих бюджетів на фінансування цільових бюджетних програм. Для цього слід виділити ту частину коштів бюджету, за рахунок яких буде здійснюватися фінансування цільових програм. Засоби, що передаються до місцевих бюджетів на фінансування цільових програм, є цільовою фінансовою допомогою і, відповідно, повинні надаватися до місцевих бюджетів не у складі загального трансферту, а у вигляді субсидій або субвенцій з вказівкою конкретної програми або статті витрат, що мають бути профінансовані за рахунок цих коштів.

Дата добавления: 2014-12-08