Маркування

Цифри – номінальна ємність, букви – одиниця ємності, а також букви –допустиме відхилення.

Розшифровка позначень (приклади, решта за аналогією):

9,1пф – 9П1

22пф – 22П

150пф – Н15

1800пф – 1Н8

0.01мкФ – 10Н

0.15мкФ – М15

50мкФ – 50М

6.8мкФ – 6М8

Зарубіжні керамічні дискові конденсатори (темно жовті): остання цифра позначає кількість нулів на кінці:

391 – 390пф132 – 1300пф

473 – 47000пф

1623 – 162000пф – 162нф

154 – 150000пф – 0.15мкф

105 – 1000000пф – 1мкф

.001 – 0.001мкф

.02 – 0.02мкф

Типи конденсаторів

БМ – паперовий малогабаритний;

БМТ – паперовий малогабаритний теплостійкий;

КД – керамічний дисковий;

КЛС – керамічний литий секційний;

КМ – керамічний монолітний;

КПК-М – конденсатор підлаштування малогабаритний;

КСВ – керамічний слюдяний обпресований;

КТ – керамічний трубчатий;

МБГ – металопаперові герметизовані;

МБГО – металопаперові герметизовані, одношаровий;

МБГТ – металопаперові герметизовані теплостійкі;

МБГЧ – металопаперові герметизовані, чотирьохшаровий;

МБМ – металопаперові малогабаритні;

ПМ – полістироловий малогабаритний;

ПЗ – плівковий відкритий;

ПСО – плівковий стірофлексний, відкритий;

КЛС – керамічнолиті секційні;

КСВ – конденсатори слюдяні опресовані;

СГМ – слюдяні герметизовані малогабаритні;

КБГІ – конденсатори паперові герметизовані ізольовані;

КБГЧ – металопаперові герметизовані частотні;

КЕГ – конденсатори електролітичні герметизовані;

ЦЕ – електролітичні танталові об'ємно-пористі;

КПК – конденсатори підлаштування керамічні.

Параметри і характеристики, що входять в повне умовне позначення, вказуються в наступній послідовності:

Позначення конструктивного виконання

Номінальна напруга

Номінальна ємність

Допустиме відхилення ємності

Група й клас з температурою стабільності ємності

Номінальна реактивна потужність

Інші, необхідні додаткові характеристики. Основні електричні параметри та характеристики конденсаторів.

5. Види конденсаторів

Конденсатори постійні – ємність не змінюється (тільки по закінченню терміну служби). Слюдяні випускаються з обкладинками з фольги.

Керамічні – пластини, диски або трубки з кераміки, на які нанесені електроди з металу. Для захисту покриваються емалями, або укладаються у спецкорпуса, застосовуються в якості контурних, розділювальних, блокувальних, тощо.

Скляні – монолітні спечені блоки, які чергуються з шарів скляних плівок й алюмінієвої фольги. Корпус виготовляється з такого ж скла.

Склокерамічні – скляні, але діелектрик скло з домішками такого ж скла.

Склоемалеві – діелектриком служить склоподібна емаль, а обкладками– шари срібла.

Металопаперові – діелектрик (конденсаторний лакований папір), обкладки тонкі шари металу (менш мікрометра) нанесені на папір з одного боку. Корпус циліндричний алюмінієвий, кінці герметизовані епоксидною смолою (ВЧ плівкові).

Плівкові та металоплівкові – діелектрик (плівка з пластмаси, полістиролу, фторопласту, тощо) і обкладка (металева фольга або тонкий шар метала, нанесеного на плівку).

Електричні та оксидно напівпровідникові: діелектрик – оксидний шар на металі, що є однією з обкладок (анодом). Друга обкладка (катод) – електроліт або шар напівпровідника, нанесений безпосередньо на оксидний шар. Аноди виготовляються з алюмінію, танталу або ніобієвій фольги. Ці конденсатори використовуються лише в цілях постійного або пульсуючого струму, тому що провідність залежить від полярності прикладеної напруги.

Використовують переважно в фільтрах випрямних пристроїв, у ланцюгах звукових частот, підсилювачах звукових частот.

Герметичний слюдяний конденсатор в металоскляному корпусі типу «СГМ» використовують для навісного монтажу.

По виду діеелектріка розрізняють:

* конденсатори вакуумні (обкладки без діелектрика, знаходяться у вакуумі);

* конденсатори з газоподібним діелектриком;

* конденсатори з рідким діелектриком;

* конденсатори з твердим неорганічним діелектриком: скляні (склоемалеві, стеклокерамічні, скляно-плівкові), слюдяні, керамічні, тонкошарові, з неорганічних плівок;

* конденсатори з твердим органічним діелектриком: паперові, металопаперові, плівкові, комбіновані (паперовоплівкові, тонкошарові з органічних синтетичних плівок);

* електролітичні та оксидно -напівпровідникові конденсатори. Такі конденсатори відрізняються від інших типів насамперед великою питомою ємністю.У якості діелектрика використовується оксидний шар на металевому аноді. Друга обкладка (катод) – електроліт (електролітичні конденсатори) або шар напівпровідника (оксидно-напівпровідникові), нанесених безпосередньо на оксидний шар. Анод виготовляється, залежно від типу конденсаторів, з алюмінієвой, танталовой фольги або спеченого порошку;

* твердотільні конденсатори – замість традиційно рідкого електроліту використовується спеціальний струмопровідний органічний полімер або полімеризований органічний напівпровідник. Час напрацювання на відмову –50000 годин при температурі +85°С, слабо залежить від температури. Не вибухають.

Сучасні конденсатори, руйнуються без вибуху завдяки спеціальній конструкції – верхня кришка розривається (рис.37). Руйнування можливо через порушення режиму експлуатації або старіння.

Конденсатори з розірваною кришкою практично непрацездатні та потребують заміни, якщо вони роздулися, але ще не розірвалися – швидше за все, незабаром вийде з ладу або зміняться параметри, що зробить його використання неможливим.

Багато конденсаторів з оксидним діелектриком (електролітичні) функціонують тільки при коректній полярності напруги через хімічні особливості взаємодії електроліту з діелектіріком. При зворотній полярності напруги електролітичні конденсатори зазвичай виходять з ладу через хімічне руйнування діелектрика з подальшим збільшенням струму, скипанням електроліту всередині і, як наслідок, з ймовірністю вибуху корпусу.

Вибухи електролітичних конденсаторів – досить поширене явище. Основною причиною вибухів є перегрів конденсатору, що викликається в більшості випадків витіканням або підвищенням еквівалентного послідовного опору, внаслідок старіння (актуальне для імпульсних пристроїв). У сучасних компютерах перегрів конденсаторів часта причина виходу їх з ладу, коли вони стоять поруч з джерелами підвищеного тепловиділення (радіатори охложденія).

Для зменшення ушкоджень інших конденсаторів і травматизму персоналу в сучасних конденсаторах великої ємності встановлюють клапан або виконують насічку на корпусі (частіше можна помітити її у формі літери Х, К або Е на торці, іноді на великих конденсаторах вона прикрита пластиком).

При підвищенні внутрішнього тиску відкривається клапан або корпус руйнується по насічці, електроліт випаровується виходчи у вигляді їдкого газу або навіть рідини, і тиск спадає без вибуху та уламків (рис.37). Старі електролітичні конденсатори вироблялися в герметичному корпусі та не мали жодних захистів від вибуху. Вибухова сила частин корпусу може бути досить великою й травмувати людину.

На відміну від електролітичних, вибухонебезпечність оксіднополупроводнікових (танталових) конденсаторів пов'язана з тим, що такий конденсатор фактично являє собою вибухову суміш: в якості пального служить тантал, а в якості окислювача – двоокис марганцю. Обидва цих компонента в конструкції конденсатора змішані у вигляді тонкого порошку. При пробої конденсатора або при його випадкової переплюсовкі, що виділяється при протіканні струму, тепло ініціює реакцію між даними компонентами, що протікає у вигляді сильного спалаху з хлопком, що супроводжується розкиданням іскор і уламків корпусу. Сила такого вибуху досить велика, особливо у великих конденсаторів – здатна зашкодити не тільки сусідні радіоелементи, а й плату. При тісному розташуванні декількох конденсаторів можливий пропал корпусів сусідніх конденсаторів, що призводить до одночасного вибуху всієї групи.

Рисунок 37 – Сучасні конденсатори з клапаном формі літери Х

Крім того, коденсатори розрізняються по можливості зміни своєї ємності:

* постійні конденсатори – основний клас конденсаторів що не змінюють своєї ємності (окрім закінчення терміну служби);

* змінні конденсатори – коденсатори, які допускають зміну ємності в процесі функціонування приладу. Управління ємністю може здійснюватися механічно, електричною напругою та температурою. Застосовують, наприклад, в радіоприймачах для перебудови частоти резонансного контакту.

* Конденсатори підлаштування – конденсатори, ємності яких змінюється при разовому періодичному регулюванні, не змінюються в процесі функціонування апаратури. Їх використовують для підлаштування та вирівнювання початкових ємностей сполучених контурів, для періодичного підлаштування та регулювання ланцюгів схем, де потрібна незначна зміна ємності.

Конденсатори, залежно від призначення, умовно поділяють на загального та спеціального призначення. Конденсатори загального призначення використовують практично в більшості видів й класів апаратури. Традиційно до них відносять найбільш поширені низьковольтні конденсатори, до яких не ставляться особливі вимоги. Усі інші кондесатори є спеціальними. До них відносять високовольтні, імпульсні, перешкодопридушуючі, дозиметричні, пускові та інші конденсатори.

Також розрізняють конденсатори за формою обкладок: плоскі, циліндричні, сферичні та інші.

Керамічні конденсатори є природним елементом практично будь-якої електронної схеми. Вони застосовуються там, де необхідна здатність працювати з сигналами змінної ​​полярності, добрі частотні характеристики, малі втрати, незначні струми витоку, невеликі габаритні розміри або низька вартість. Якшо ці вимоги перетинаються – вони практично незамінні. Але проблеми, пов'язані з технологією їх виробництва, відводили цьому типу конденсаторів нішу пристроїв малої ємності.

Алюмінієві – з радіальними виводами та для поверхневого монтажу. Алюмінієві електролітичні конденсатори мають високу ємність, у перерахунку на одиницю, має низьку вартість та доступність. Вони широко застосовуються в імпульсних блоках живлення в якості вихідних фільтрів з частотами до 150кГц. Проте робоча частота в DC–DC перетворювачах процесорів робить ці кондесатори невідповідними. Паразитний ЕРС дуже високий у діапазоні частот від 150кГц та дуже залежить від температури, у порівнянні з конденсаторами інших типів. Час життя залежить від температури, а протікання може пошкодити контакти, які розташовані під конденсатором.

Танталові конденсатори з покриттям діоксиду марганцю (МnO ₂). Танталові конденсатори мають кращі характеристики, ніж алюмінієві, за рахунок використання більш дорогої технології. В їх застосовується сухий електроліт, тому їм не властиво "висихання" алюмінієвих конденсаторів. Також вони мають більш низький активний опір на високих частотах (100кГц), що важливо при використанні в імпульсних джерелах живлення. Термостабільність: в температурному діапазоні від –55°С до +125°С ємність змінюється приблизно на +15% до –15%. Струми витоку приблизно такі ж, як у алюмінієвих тих же номіналів. Недоліком танталових конденсаторів є відносно велике зменшення ємності із збільшенням частоти та підвищена чутливість до зміни полюсів, перевантажень по напрузі. Через яку рекомендується використання з подвійним запасом за робочою напругою, а також для забезпечення стійкої працездатності при температурі більше 85°С. Існує ймовірність закорочення при дуже великих токах заряду під час включення, супроводжуваного яскраво-білим спалахом та виділенням диму.

Танталові конденсатори з полімерним покриттям, призначені для поверхневого монтажу, поєднують в собі високу ємність танталових конденсаторів з високою питомою провідністю сучасних полімерних матеріалів.

Полімерні алюмінієві конденсатори мають гарні характеристики на частотах роботи конвертера живлення. Вони мають добрі характеристики викиду напруги й може використовуватися при документованої напрузі.

Як удосконалення технології танталу з'явилися ніобієві конденсатори. При порівнянних умовах вони мають дещо більший ресурс. Наприклад при температурі 85°С алюмінієві конденсатори мають ресурс 8÷25 тисяч годин роботи, танталові – 100 тисяч годин, а ніобієві – 200÷500 тисяч годин (рік безперервної роботи – приблизно 8200 годин). На старих (80486, Pentium I) платах буває розмаїття ніобієвих конденсаторів, деякі неполярні. Ніобієві іноді помаранчеві, іноді сині "краплі" але з виводами.

6. Застосування конденсаторів

Конденсатори знаходять застосування практично у всіх галузях електротехніки:

– конденсатори (спільно з котушками індуктивності та (або) резисторами) використовуються для побудови різних ланцюгів з частотно-залежними властивостями, зокрема фільтрів, ланцюгів зворотного зв'язку, коливальних контурів, тощо;

– при швидкому розряді конденсатора можна отримати імпульс великої потужності, наприклад: в фотоспалахах, електромагнітних прискорювачах, імпульсних лазерів з оптичним накачуванням, генераторах Маркса (ГІН, ГІТ), генерторах Кокрофта-Уотона и.т.п.;

– так як конденсатор здатний тривалий час зберігати заряд, то його можна використати як елемент пам'яті або пристрій зберігання електричної енергії;

– у промисловій електротехніці конденсатори використовуються для компенсації реактивної потужності або в фільтрах високих гармонік;

– конденсатори здатні накопичувати великий заряд і створювати велику напруженість на обкладках, яка використовується для різної мети, наприклад: для прискорення заряджених частинок або для створення короткочасних потужних електричних розрядів;

– вимірювальний перетворювач (ВП) малих переміщень: мала зміна відстані між обкладинками, дуже помітно позначається на ємності конденсатора;

– ВП вологості повітря, деревини;

– вимірювача рівня рідини: непровідна рідина заповнює простір між обкладинками конденсатору – ємність конденсатору змінюється в залежності від рівня.

Тема 12 Напівпровідникові діоди

План:

1. Визначення.

2. Типи діодів.

3. Позначення.

4. Призначення діодів.

5. Транзистори.

6. Класифікація транзисторів.

7. Позначення транзисторів.

8. Техніка безпеки для транзисторів.

9. Тиристори.

10. Будова та основні види тиристорів.

11. Вимірювання.

12. Інтегральні мікросхеми.

Дата добавления: 2014-12-10