Рослинництва 1 страница

Вступ

Вступ

Висновки

Вступ

ТЕСТИ

Вкажіть правильну відповідь:

1. Яке поголів’я ВРХ налічується в Україні станом на кінець 2005 року у господарствах усіх категорій?

а) 6514 голів;

б) 4022 голів;

в) 110 голів;

г) 2492 голів;

д) 3635 голів.

2. Яке поголів’я корів налічується на кінець 2005 року в господарствах населення України?

а) 3635 гол.;

б) 866 гол.;

в) 38000 гол.;

г) 2769 гол.;

д) 2186 гол.

3. Вкажіть середньорічну продуктивність корів в Україні у 2005 році. У господарствах населення та сільськогосподарських підприємствах.

а) 2952 кг;

б) 3643 кг.;

в) 3487 кг.;

г) 2637 кг.;

д) 2863 кг.;

е) 2941 кг.

4. Вкажіть показники, які не відносяться до показників ефективності галузі молочного скотарства:

а) валове виробництво молока;

б) середньорічний надій на корову;

в) жирність молока;

г) вихід телят на 1 корову;

д) об’єм реалізації молока;

е) собівартість 1ц молока;

є) прибуток;

ж) рівень рентабельності.

5. Раціональна норма харчування якого виду тваринницької продукції становить 83 кг на рік?

а) м’ясо і м’ясопродукти;

б) молоко;

в) молокопродукти;

г) яйця;

д) рибопродукти.

6. Яка стаття витрат у собівартості продукції тваринництва посідає перше місце?

а) заробітна плата; г) корми;

б) підстилка; д) інші витрати;

в) амортизація; е) електроенергія.

7. На заключну стадію відгодівлі у зоні радіаційного забруднення потрібно становити ВРХ, у м’язовій тканині якої вміст цезію-137 не перевищує, Ки/кг:

а) 112; г) 9*Е^-3;

б) 8*Е ; д) 58;

в) 6*Е ; е)4*Е

8. Вкажіть складові пропозиції м’яса свиней на ринку свинини:

а) особисте споживання населення;

б) на корм худобі і птиці; д) імпорт;

в) втрати; е) виробництво;

г) експорт; є)початкові запаси.

9. Яка галузь тваринництва може забезпечити населення України жирами тваринного походження?

а) ВРХ;

б) свинарство;

в) вівчарство;

г) птахівництво;

д) молочне скотарство;

е) бджільництво.

10. Яка продукція тваринництва вважається “живою” їжею та здатна виводити з організму людини радіонукліди?

а) яловичина; д) крольчатина;

б) мед; е) курячі яйця;

в) свинина; є) страусині яйця;

г) м’ясо курей; ж) сало.

11. Яке м’ясо посідає перше місце у світі за об’ємом виробництва?

а) страусине; г) яловичина;

б) м’ясо індиків; д) свинина;

в) телятина; е) курятина.

12. Які середньодобові прирости свиней можуть забезпечити рентабельність їх вирощування?

а) 1000г;

б) 700-800г;

в) 400-500г;

г) 80-100кг;

д) 2-3кг.

13. Яка галузь тваринництва в Україні у 2005р. була рентабельною?

а) бджільництво; г) м’ясне скотарство;

б) вівчарство; д) молочне скотарство;

в) птахівництво; е) конярство.

15. Назвіть галузь тваринництва, для якої найбільш характерним є можливість інтенсивного росту, висока плодючість, скороспілість:

а) бджільництво; г) м’ясне скотарство;

б) вівчарство; д) молочне скотарство;

в) птахівництво; е) конярство.

16. Які чинники не впливають на зростання ефективності галузі тваринництва?

а) впровадження ресурсо-, еколого-, енергозберігаючих технологій;

б) зростання продуктивності тварин;

в) збільшення поголів’я тварин;

г) створення науково обґрунтованої кормової бази;

д) удосконалення систем утримання та догляду за тваринами.

17. Який допустимий вміст цезію-137 у молоці в Україні та за рекомендаціями МАГАТЕ (Бк/л)?

а) 100; д) 2500;

б) 150; е) 420;

в) 370; є) 780.

г) 1000;

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. –

624 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.

3. Андрійчук В.Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз. Київ.: КНЕУ, 2005. – 290 с.

4. Бакетт М. Фермерское производство: организация, управление, анализ. / Пер. с англ. А. С. Каменского. – М.: Агропромиздат, 1989. – 464 с.

5. Березівський П.С. Ефективність виробництва і формування ринку продукції скотарства в Карпатському регіоні. – Львів: Українські технології, 1998. – 256 с.

6. Ведення сільськогосподарського виробництва на територіях, забруднених радіоактивними елементами. – Київ, 1994. – 181 с.

7. Економічний довідник аграрника /В.І. Дробот, Т.І. Зуб та ін.; За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. – К.: Преса України, 2003. – 800 с.

8. Кейлер В.А. Экономика предприятия: Курс лекций – М.: ИНФРА-М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. – 132 с.

9. Коваленко Н. Я. Экономика сельского хозяйства. Курс лекций. – М.: Экмос, 1999. –

448 с.

10. Коваленко Ю.С., Охріменко І.В., Демченко О.В. Про стан аграрного ринку (аналітичний огляд і методичні аспекти формування). – К.: ІАЕ УААН. – 2004. – 32 с.

11. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. – К.: Вища школа, 1994. – 415 с.

12. Основи аграрної економіки: Підручник / В.П. Галушко та ін. – К.: Вища освіта, 2003. –399 с.

13. Павловська Л.Д. Практикум з курсу “ Економіка підприємств ”. – Житомир: ДААУ, 1999. – 125 с.

14. Павловська Л.Д., Славов В.П. Еколого-економічні основи виробництва і використання кормів у зоні радіоактивного забруднення. – К.: Світ, 1999. – 175 с.

15. Попов В.А. Экономика сельского хозяйства. Учебник. – М.: Экмос, 1999. – 352 с.

16. Поточна кон’юнктура і прогноз ринків сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні на 2006/2007 маркетинговий рік. / За ред. Шпичака О.М. – К.: ННЦ ІАЕ УААН, 2006. – 178 с.

17. Практикум з економіки тваринництва / Соколов О.І. і інш. – К.: Урожай, 1994. – 192 с.

18. Сільське господарство України: криза та відновлення / За ред. Ш. Крамола – Таубаделя, С. Дем’яненка, А. Куна. – К.: КНЕУ, 2004. – 207 с.

Розділ 4. Методичні рекомендації щодо підготовки інвестиційного проекту *

Згідно міжнародної практики складання інвестиційних проектів рекомендується включити до нього наступні розділи:

• Вступ

• Загальні відомості про інвестиційні проекти

• Етап перший. Попередня оцінка ефективності інвестиційного проекту

• Етап другий. Детальна оцінка ефективності інвестиційного проекту

• Загальні положення

• Оцінка маркетингових факторів

• Визначення виробничої програми

• Вибір технології виробництва та технологічного устаткування

• Вибір місця розташування виробництва

• Забезпеченість ресурсами

• Екологічна оцінка проекту

• Вибір проектувальників, підрядників та постачальників устаткування

• Робота над іншими контрактами (на постачання сировини, реаліза­цію продукції, транспортування тощо)

• Інституційні аспекти проекту

• Фінансова і економічна оцінка проекту

• Аналіз чутливості

• Оцінка ризиків проекту

• Висновки

• Додатки:

- Попередній Інформаційний Меморандум (структура)

- Фінансова модель інвестиційного проекту (умовний приклад)

Методичні рекомендації призначені для забезпечення єдиного підходу до підготовки інвестиційних проектів, реалізація яких буде здійснюватись з використанням іноземних інвестицій. При розробці методичних рекомендацій враховано досвід підготовки інвестиційних проектів в різних країнах світу і вимоги, які ставлять до цих проектів спеціалісти іноземних банків і потенцій­ні іноземні інвестори.

Підготовлено на основі «Інвестиції, кредит і лізинг в АПК: законодавчі та нормативні акти (збірник документів): – Київ: Задруга, 1998. – 256с.

Загальні відомості про інвестиційні проекти

Цикл життя типового інвестиційного проекту складається з кількох фаз, кожна з яких вміщує ряд етапів.

Перша фаза – фаза підготовки проекту та за­безпечення його фінансування – є найважливі­шою для подальшого функціонування проекту. Вона вміщує в собі такі основні етапи:

ü визначення можливостей інвестування (проектні ідеї);

ü попередня техніко-економічна оцінка;

ü детальне техніко-економічне дослідження;

ü підготовка Попереднього Інформаційного Меморандуму;

ü ведення переговорів з інвесторами та пе­реговорів за контрактами;

ü відкриття фінансування проекту.

Ці етапи по­чинаються з проектної ідеї та закінчуються підго­товкою Попереднього Інформаційного Меморандуму, що, власне, і є тим документом, який нада­ється потенційному іноземному інвестору для по­чатку переговорів та оцінки ним життєздатності проекту з точки зору його прибутковості та ризи­кованості. На підставі цих переговорів та інформа­ції, наданої в Попередньому Інформаційному Ме­морандумі, потенційний інвестор має можливість прийняти рішення щодо участі у цьому проекті. Якщо перша фаза пройшла успішно та фінан­сування було відкрите, настає друга фаза – фаза проектування та будівництва. Вона складається з таких етапів:

ü проектування;

ü будівництво та монтаж закупленого устаткування;

ü пусконалагоджувальні роботи.

Після цього настає третя фаза – фаза експлуа­тації, яка починається з освоєння нового вироб­ництва, нових технологій, виходу на проектну по­тужність. Потім іде інтенсивна експлуатація ви­робництва, в ході якої відбувається погашення кредиту та виплата дивідендів акціонерам. Після виплати боргу підприємство може накопичувати прибуток та виплачувати дивіденди.

Останнім етапом реалізації інвестиційного проекту є його згортання (ліквідація), коли вироб­ництво морально або фізично старіє, переходить на випуск іншої продукції у зв'язку зі змінами пот­реб ринку або продається іншому власнику.

Розробка самого інвестиційного проекту, яка обґрунтовує отримання фінансування для нього, складається з двох стадій, які являють собою попе­редню і детальну оцінки ефективності проекту. Ло­гічним закінченням другої фази є розробка Попе­реднього Інформаційного Меморандуму, структу­ра якого наведена у додатку 4. 3. Попередній Інфор­маційний Меморандум і є тим документом, який передається потенційному інвестору для оцінки життєздатності проекту, ведення пе­реговорів і відкриття фінансування.

1.Етап перший. Попередня оцінка ефективності інвестиційного проекту

На цьому етапі проводиться укрупнена оцінка найважливіших техніко-економічних параметрів, яка дозволить виявити доцільність розробки кон­кретного інвестиційного проекту і приблизно оці­нити його економічну життєздатність. Мета цього етапу – запобігти попереднім витратам коштів та часу на первісно збитковий проект, тобто на цьому етапі треба визначити, чи варто займатися подаль­шою розробкою цього проекту.

Основні елементи попередньої оцінки такі ж самі, як і за детальної оцінки, але з тією різницею, що кількість показників і ступінь їх деталізації значно менша. Треба також враховувати, що в умовах інфляції, коли курс національної грошової одиниці різко змінюється, всі розрахунки доцільно проводити в тих валютних одиницях, курс яких продовж трива­лого часу має відносно сталий характер (долари, німецькі марки тощо).

Розробка техніко-економічного обґрунтування проекту починається з того, що формулюється кінцева мета проекту, якою звичайно є задоволен­ня потреб ринку в тому чи іншому товарі, що по­винно дати прибуток власнику проекту. Також приблизно виявляються можливі шляхи досягнен­ня цієї мети, тобто розглядається багатоваріантність напрямків розробки проекту з точки зору вибору технології, устаткування, виробничої потужності, місця розміщення, фінансування, строків виконання проекту і т. ін.

Після формулювання кінцевої мети проекту визначається орієнтовна потреба в продукції (як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках), яка буде вироблятися із застосуванням технологічних рішень, закладених у проект. Водночас визначається загальна пропозиція такої ж або аналогічної продукції, що виробляється іншими виробниками. В такий спосіб визначається «ніша» на ринку та орієнтовний попит на майбутню продукцію. Паралельно з цим можна визначити показники (якість продукції, зручність використання, ціну тощо), які дозволять не тільки конкурувати з кимось на ринку, але, можливо, витісняти когось з нього.

Після того, як буде розрахований орієнтовний попит на нову продукцію за роками реалізації про­екту, за допомогою орієнтовних цін на неї обчис­люються очікувані грошові надходження від її продажу за роками. На основі наміченої таким чи­ном річної виробничої програми підбираються ва­ріанти технічного (технологічного) оснащення ви­робництва і розраховується виробнича потуж­ність підприємства.

Для оцінки реальності виконання намічених у проекті рішень важливе значення має виявлення можливостей забезпечення виробництва сирови­ною, матеріалами, енергетич­ними і трудовими ресурсами.

Прийняття технологічних рішень, що дозво­лять реалізувати проект, дасть можливість приб­лизно підрахувати розмір витрат по проекту, при­чому враховуються як однотермінові (капітальні вкладення), так і поточні (щорічні виробничі екс­плуатаційні) витрати, а також проценти, які бу­дуть сплачуватися по кредиту.

Таким чином, знаючи приблизно за роками ви­щезгадані витрати та надходження від продажу про­дукції, можна зіставити їх за роками. Якщо очевидно, що витрати значно перевищують надход­ження (тобто проект збитковий), можливо розгляну­ти зміни та поправки до проекту, які можуть докорін­но змінити співвідношення витрат та надходжень на користь останніх. У цьому разі знову за тією самою схемою проводять оцінку витрат та надходжень. Якщо ж поправки не можливі, або вони не змінюють співвідношення між витратами та надходженнями, то проект визнається первісно збитковим і до нього більше не повертаються.

У випадку коли попередня оцінка ефективнос­ті проекту не дала однозначно негативної відповіді про його економічну життєздатність і показала, що проект є або можливо буде прибутковим, мож­на переходити до другого етапу розробки інвести­ційного проекту.

2. Етап другий. Детальна оцінка ефективності інвестиційного проекту

Загальні положення

Цей етап передбачає розширену, деталізовану оцінку ефективності інвестиційного проекту в конкретних розрахунках і цифрах.

Мають бути детально пророблені такі аспекти проекту, як маркетинг, вибір техно­логії, забезпечення сировиною, ресурсами, фі­нансові питання тощо. Кінцевим результатом цієї роботи має стати Попередній Інформаційний Меморандум, що надалі використовується при переговорах з інвесторами.

В цьому документі мають бути відображені як результати проробки вищезгаданих аспектів про­екту, так і загальна інформація, необхідна потен­ційному інвестору (наприклад, опис існуючого виробництва, загальний стан галузі тощо).

Наступні розділи 2.2—2.11 описують підхід до цих аспектів проекту, результати розробки яких будуть відображені у Попередньому Інформацій­ному Меморандумі (додаток 4.1). Структура попереднього інформаційного меморандуму співпадає зі структурою подібних документів, які використовуються у більшості країн світу для представлення проекту потенційному інвестору.

2.2. Оцінка маркетингових факторів

При розробці конкретного інвестиційного проекту дуже важливе значення має вивчення очі­куваного попиту на продукцію, що буде вироблятися внаслідок його реалізації. Аналіз кон’юнктури ринку товарів впливає на розміри виробництва, його виробничу потужність і річну програму.

Обсяг попиту визначає обсяг можливих продаж, що є одним із основних показників проекту. Саме продаж продукції генерує потоки готівки, які потім спрямовуватимуться на виплату по кредиту та на формування прибутку власників проекту.

В першу чергу, необхідно визначити, на який ринок буде націлена нова продукція: вітчизняний, експортний або їх комбінацію. Вже на ранньому ступені роботи над проектом необхідно про­думати, хто займатиметься реалізацією продукції. Якщо цим буде займатися стороння фірма згідно з укладеним контрактом, то дуже важливими факторами стає її досвід на наміченому ринку та її фінансова надійність.

Ефективний попит можна визначити як за­гальну кількість конкретної продукції, купленої по певній ціні на певному ринку за певний період часу. Зрозуміло, що сукупний ринок товарів розглядається не тільки з урахуванням потреб внутрішніх покупців, а також з оцінкою зовнішніх можливостей збуту цих товарів в інших країнах у процесі експортних поставок.

Аналіз попиту і ринкової кон’юнктури повинен проводитись в розрахунку на весь термін експлуатації продукту, що пропонується.

Необхідну інформацію для вивчення попиту треба згрупувати за такими напрямками:

· розміри і структура поточного попиту на ринку, географічні кордони якого підлягають виз­наченню;

· характеристика сегментів ринку, які виз­начаються за кінцевим використанням, категорі­ями покупців, географічному розподілу (регіональ­ні, вітчизняні, експортні ринки);

· прогнози попиту на ринку в цілому і за сегментамим за певний період часу, бажано на перші десять років функціонування проекту;

· ступінь проникнення на ринок інших ви­робників цієї або аналогічної продукції.

Як правило, у процесі вивчення попиту і рин­кової кон'юнктури необхідне вивчення факторів сприяння збуту, включаючи, в необхідних випадках, дані про гарантійно-технічне обслуговування, вимоги до пакування, а також організацію продажу.

Для розробки прогнозів кон'юнктури тради­ційних товарів можуть бути використані такі дані:

· поточне споживання і темпи його зміни за певний період;

· динаміка попиту в минулому і її вплив на майбутній попит;

· упорядковані дані про попит у різних сег­ментах;

· динаміка попиту в минулому і її вплив на майбутній попит.

Для нових товарів ця задача більш складна, і її треба вирішувати, враховуючи тенденції попиту в інших країнах з аналогічними економічними умо­вами, рівнем розвитку подібного виробництва та іншими факторами.

При визначенні орієнтовної ціни на продукцію майбутнього виробництва треба, в першу чергу, спиратися на проведені маркетингові дослідження і характер ринку, а вже потім слідкувати, щоб собівартість забезпечувала одержання визначеного рівня прибутку.

2.3. Визначення виробничої програми

В ній визначаються рівні ви­робництва, які повинні бути забезпечені у певні періоди часу для максимального заповнення рин­ку товарами і одержання найбільшої виручки від продажу. В зв'язку з цим виробнича програма по­винна прямо пов'язуватись з уточненими обся­гами продажів.

На основі виробничої програми розраховується виробнича потужність підприємства, під якою розуміється обсяг виробництва продукції, що може бути забезпече­ний за певний період часу при заданих її асортименті, якості і режимі роботи підприємства.

Розраховуючи виробничу потужність, слід уважно слідкувати, як виробнича потужність впливає на виробничі витрати на одиницю про­дукції. Дослідження показують, що ці показники дуже тісно пов'язані і існує деякий оптимальний розмір потужності (Попт), який забезпечує міні­мальні витрати на одиницю продукції (Вмін) (рис 1.).

Рис. 1. Оптимальна потужність

Очевидно, що визначена таким чином потуж­ність (Попт) є лише одним із критеріїв при остаточ­ному виборі потужності. Інші важливі критерії цього вибору – це потреба в товарі на ринку, наяв­ність сировини, енергії, інших ресурсів, можливості транспортування товарів тощо. Слід також враховувати терміни освоєння ви­робничої потужності і, в залежності від цього, ви­значати обсяги виробництва за роками експлуатації проекту.

2.4. Вибір технології виробництва та технологічного устаткування

При виборі технології виробництва треба вра­ховувати деякі вимоги, яким має відповідати виб­рана технологія. Вона:

ü повинна найкраще вирішувати поставлені перед проектом завдання;

ü має бути економічною та досить ефективною;

ü має враховувати сучасні екологічні вимоги;

ü повинна бути сучасною та відповідати сві­товому рівню (або бути близькою до нього);

ü повинна бути вже перевіреною, надійною,

ü опробуваною на якихось підприємствах з пози­тивними результатами і для підтвердження цього корисно розглянути конкретні проекти (особливо західні), де ця технологія була використана.

Слід зауважити, що технічний опис проблем, що розглядаються в проекті, повинен бути досяжним для розуміння, тобто ці проблеми повинні викладатися популярною мовою, не повинні перевантажуватися складними технічними термінами, формулами, кресленнями тощо.

2.5. Вибір місця розташування виробництва

При виборі місця розташування виробництва доцільно проаналізувати ряд факторів:

· ділянка, що вибирається, повинна мати прийнятні геофізичні характеристики: ландшафт території, клімат, умови будівництва, особливості ґрунту, геодезичні умови і т. ін.;

· вартість оренди землі;

· географічне розташування землі з метою забезпечення близькості до джерел сировини, ринку збуту продукції, робочої сили, комунікацій (джерел
енергії, палива, води, засобів зв'язку тощо);

· використання транспортної (автошляхи, залізниця) і комунальної (житло, школи, магази­ни, об'єкти культури, спорту і охорони здоров'я) інфраструктури;

· питання утилізації побічних продуктів і знищення відходів виробництва на місці або шля­хом їх вивозу.

Для вирішення питань вибору місця розташу­вання виробництва потрібний значний обсяг даних, серед яких найважливішими є:

· масштабна карта регіону з указанням віро­гідного місцезнаходження підприємства і розта­шування головних автомобільних, залізничних і водних магістралей;

· розгляд можливих варіантів вірогідного місцезнаходження підприємства, обґрунтування вибору на користь даного конкретного місця;

· схема земельних ділянок регіону (з указанням їх власників і ціни землі);

· розміри земельної ділянки з указанням ха­рактеру ґрунтів, наявності підземних вод і резуль­татів геофізичних досліджень щодо придатності да­ної ділянки для будівництва;

· доступ до земельної ділянки (наявність автомобільних, залізничних і водних магістралей).

2.6. Забезпеченість ресурсами

Для нормального функціонування запроекто­ваного виробництва важливою умовою є забезпе­чення матеріалами, сировиною та іншими ресур­сами.

Для оцінки цього фактору необхідно:

§ визначити види і кількість матеріалів, си­ровини та комплектуючих виробів, що переробля­тимуться;

§ вивчити ринок відповідних матеріалів, си­ровини та комплектуючих виробів і підібрати такі умови їх постачання, які будуть найбільш спри­ятливі стосовно якості, кількості, вартості, доступності та надійності поставок;

§ передбачити альтернативний варіант за­безпечення кожним видом ресурсів;

§ розрахувати можливі втрати матеріалів і сировини при транспортуванні і зберіганні;

§ скласти оптимальну програму поставок матеріалів, сировини і устаткування, яка б задо­вольняла умовам якості, кількості і вартості.

Слід по кожному виду ресурсів, таких як елект­роенергія, вода, теплоенергія, визначити джерела постачання та їх доступність, надійність, можли­вий вплив роботи державної електромережі на роботу підприємства, вплив перебоїв у забезпеченні ресурсами.

Необхідно проаналізувати і зробити оцінку ста­ну транспортних зв'язків (автомобільного, заліз­ничного тощо), наявність ліній енергопостачання, трубопроводів для води та інших ресурсів.

Серед питань, що сприяють забезпеченню ро­бочою силою, потрібно:

ü визначити необхідну чисельність робітників і службовців для всього про­екту; вивчити можливі джерела залучення управ­лінських, технічних кадрів, кваліфікованої і некваліфікованої робочої сили;

ü з'ясувати можливос­ті перепідготовки місцевого персоналу, оцінити продуктивність його праці;

ü проаналізувати і оці­нити розмір заробітної плати у минулому, діючі та на майбутнє.

2.7. Екологічна оцінка проекту

Екологічна оцінка проекту повинна встанови­ти перш за все його відповідність вимогам законо­давчих актів та інших нормативних документів щодо допустимого негативного впливу на навколишнє середовище і при перевищенні встановлених нормативів визначити шляхи його зменшення, щоб проект став екологічно прийнятним. Рівень деталізації та глибина такого аналізу проекту по­винні відповідати його потенційному впливу на навколишнє середовище.

При екологічній оцінці проекту необхідно виз­начити екологічні вимоги законодавства, позитив­ний і негативний вплив проекту на окремі складові навколишнього середовища (повітря, землю, водні, лі­сові та інші ресурси). Слід передбачити компенсу­ючі заходи та залишкові збитки, які не вдається компенсувати, визначити питання, які не потребу­ють подальшої уваги як вирішені. Необхідно також здійснити кількісну оцінку можливих екологічних збитків та вигод, що пов'язані з прийняттям пропо­зицій по проекту та альтернативних рішень.

2.8. Вибір проектувальників, підрядників та постачальників устаткування

При оцінці можливих варіантів виконання проектно-конструкторських робіт проводиться:

· вибір проектувальників;

· підготовка і укладення контрактів;

· проектування і узгодження документації.

Серед критеріїв вибору проектувальників го­ловним є той, наскільки вони відомі своїми роз­робками, (кому і як готували подібні проекти, які відгуки про їх роботу), наскільки вони професійні саме в цій галузі, в які терміни і наскільки якісно вони можуть виконати проект, скільки це буде коштувати. Зіставляючи вказані вимоги, вибира­ється їх оптимальне співвідношення і виконавці.

Аналогічним чином вибираються підрядники і постачальники устаткування, при цьому підходи можуть бути різноманітні (за допомогою тендера, який виграла фірма; давнє ефективне партнерст­во; спеціалізовані фірми, рекомендовані досвідче­ними консультантами тощо). Інвестор дуже уваж­но оцінює вибір підрядників, їх досвід у виконаннінні аналогічних робіт, аналізує, наскільки успішно вони виконали попередні контракти, на­скільки міцний їх фінансовий стан та інше.

На цьому етапі важливо визначитись з типом контракту на будівництво, виконання робіт («під ключ», тільки монтаж устаткування і пуск, тільки поставка устаткування тощо).

Паралельно потрібно відповісти на ряд запи­тань: які ризики бере на себе кожна із сторін, хто буде відповідати за завершення проекту в строк у відповідності з кошторисом і встановленими специфікаціями, які санкції вступають в силу при не­виконанні умов контракту?

2.9. Фінансова і економічна оцінки проекту

Це найбільш важливі аспекти всього процесу роз­робки проекту, причому більшість раніше розгля­нутих питань забезпечують своїми вихідними даними саме проведення фінансової і економічної оцінок проекту.

В додатку 4.2 наведений у вигляді таблиць приклад розрахунків основних фінансових показників умовного проек­ту. Він містить в собі розрахунки, що є обов'язковими при поданні проекту будь-якому інвестору, у тому числі й західному. Цей приклад є дуже спрощеним і призначається тільки для ілюстрації підходів до фінансової оцінки проекту. Подібні розрахунки звичайно робляться за допомогою комп'ютеризованої фі­нансової моделі проекту, яка дозволяє провести аналіз потоків готівки, а також чутливості проекту.
В даному випадку для створення фінансової моде­лі інвестиційного проекту був використаний стан­дартний пакет програм «Суперкалк 4» («електрон­ні таблиці»).

Дата добавления: 2014-12-10