Рослинництва 2 страница

Модель розглядає прогноз у межах часового го­ризонту, достатнього для виплати боргу, причому, у прикладі було зроблено декілька спрощучих припущень, серед яких головними є:

- усі капітальні витрати були зроблені до пуску виробництва в експлуатацію (одночасно);

- проценти по кредиту за період будівницт­ва додаються до основної суми кредиту.

В умовах України при розрахунках фінансової моделі проекту слід брати до уваги та намагатися прогнозувати так звану «валютну інфляцію», тобто можливість підвищення внутрішніх цін до рівня світових або близьких до них (на ресурси, сировину, комплектуючі, зріст заробітної плати у перерахунку на валюту тощо).

Загальні інвестиційні витрати визначаються як сума основного капіталу (капітальні витрати), який містить в собі витрати на закупівлю устатку­вання та його установку, витрати на підготовку зе­мельної ділянки і виробничого майданчику, вит­рати на будівництво інфраструктури, комунікацій тощо та обігового капіталу, який є необхідним для первісного запуску та підтримки виробництва на період перед надходженням виручки від реалізації першої партії продукції.

Інвесторів в акціонерний капітал найбіль­ше цікавлять два основних показника прибутковості проекту: «чиста поточна вартість» (ЧПВ), що являє собою переклад на українську мову най­частіше застосовуваного у світовій практиці по­казника NPV (Net Present Value), а також «внут­рішня ставка дохіду» (ВСД) – переклад на україн­ську мову показника IRR (Internal rate of Return ). Кредитори ж в першу чергу цікавляться «коефіці­єнтом повернення боргу»(КПБ). Зміст усіх показників і формули для їх розрахунку наведені у темі 12 посібника.

Показник «чиста поточна вартість» (ЧПВ), який ще інколи називається «чиста приведена цінність», являє собою суму дисконтованих (приведе­них) фінансових підсумків (ФП)t за усі роки про­екту, рахуючи від дати початку інвестування.

валютн. один., (1), де:

(ФП)t – фінансовий підсумок (Cash Flow) у році t, валютних одиниць;

t – відповідний рік роботи проекту (0,1,2, 3,... п);

п – строк функціонування проекту, років;

і – ставка дисконту, частка одиниці.

Фінансовий підсумок розраховується за формулою:

(ФП)t = Вt –Ct, валютних одиниць, (2), де:

Bt – повні вигоди у рік t, валютних одиниць;

Ct – повні витрати у рік t з урахуванням ін­вестицій, зроблених у цей рік, валютних одиниць.

Значення t = 0 являє собою рік, який передує першому року роботи проекту, і коли була зробле­на первісна інвестиція. Цю інвестицію можна роз­глядати як повні витрати С у рік t = 0. Враховуючи те, що у цей рік ще не було ніяких вигод, тобто В = 0, фінансовий підсумок за цей рік (ФП)0 = Во - Со = - Со, тобто дорівнює первісній інвестиції зі зна­ком мінус.

Якщо підставити формулу (2) у вираз (1), то ос­танній буде мати вигляд:

, валютн. один. (3)

ЧПВ показує, чи отримає інвестор прибуток від проекту з урахуванням дисконтуванням пото­ків готівки і його ризикованості. Теоретично, як­що ЧПВ більше нуля, то у проект можна інвесту­вати, але реально інвестори будуть в ньому за­цікавлені лише тоді, коли ЧПВ буде мати велике позитивне значення.

Треба відмітити, що на розмір ЧПВ дуже впливає ставка дисконту «і», що закладається в розрахунок. Чим більше ризиковий проект і чим вищий рівень ін­фляції, тим вищим треба прийняти значення ставки дисконту. Спеціалісти Британського інвестиційного банку «Вега Інтернешнл Кепітал» рекомендують при первісній оцінці проектів в Україні ставку дисконту вибирати в діапазоні 0,15 – 0,20.

Іншим важливим показником оцінки прибут­ковості проекту є «внутрішня ставка дохіду» (ВСД), який ще зветься «внутрішня норма окуп­ності» і «внутрішня норма рентабельності». Це значення розраховується шляхом прирівнювання дисконтованих чистих вигод до нуля, тобто ВСД дорівнює такому «r», яке задовольняє умови:

Це рівняння вирішується методом ітерацій шляхом підставлення різних значень «r» до тих пір, поки права частина цього рівняння не стане дорівнювати 0. Якщо для фінансової оцінки проекту використовувались стандартні комп'ютерні програми електронних таблиць, значення ЧПВ і ВСД можуть розраховуватись автоматично.

Визначивши цифрове значення ВСД, інвестор вирішує, чи досить воно високе, тобто чи достат­ньо прибуткова ця інвестиція з урахуванням при­пущених ризиків проекту. Якщо припущені ризи­ки проекту невеликі, то досить імовірно, що інвес­тор буде згоден інвестувати навіть при відносно невисокому значенні ВСД. Та навпаки, якщо про­ект вбачається дуже ризикованим, інвестор може погодитися інвестувати в нього тільки тоді, коли значення ВСД досить високе. У рамках цих мето­дичних рекомендацій неможливо привести чітку аналітичну залежність між цими двома параметра­ми (ВСД та ризиком проекту), проте в реальному житті інвестор часто також не користується такою жорсткою аналітичною залежністю між ними.

«Коефіцієнт повернення боргу» (КПБ) є стан­дартним та найважливішим показником, який ці­кавить потенційних кредиторів проекту. Він підра­ховується як відношення суми вільної готівки, сгенерованої проектом за поточний рік, до суми ос­новного боргу, що за умовами позики повинна бути Мінімально погашена у цьому році. Очевидно, що при КПБ < 1 позичальник не зможе виконати умо­ви позики. Найчастіше кредитори вимагають, щоб розрахункові значення КПБ були значно вищі від 1,0 (1,3 – 1,5 і більше) в кожному році, поки не по­гашена позика. Тоді проект має певний «запас міц­ності» на випадок непередбачених обставин.

Іншими важливими параметрами, які будуть цікавити як кредитора, так і власника проекту, бу­дуть ті, які безпосередньо відносяться до умов на­дання кредиту (ставка по кредиту; пільговий пері­од за позикою, тобто той період, за який кредитор згоден одержувати тільки проценти по кредиту, відклавши виплату основної суми позики на більш пізній термін).

Після завершення фінансової оцінки проекту, яка розкриває його комерційні стимули і фінансо­ві результати, очікувані інвестором і власником проекту, необхідно провести економічний аналіз прийнятих рішень, тобто обґрунтувати економічну цінність проекту для підприємства, регіону та країни. Необхідність такого аналізу зумовлена тим, що при використанні цін конкретного сег­менту ринку не відтворюються повні витрати і ви­годи, які буде мати суспільство і підприємство внаслідок реалізації проекту. Тому в економічному аналізі фінансові показники потрібно корегувати таким чином, щоб вони відтворювали господарсь­ку цінність як вхідних компонентів, так і кінцевих результатів проекту.

Одним з підходів, що задовольняє цій вимозі, є вимір витрат і вигод у так званих «ці­нах ефективності», які в реальних розрахунках виступають у вигляді показників «альтернативна вартість» або «вартість при використанні» товарів чи послуг. Обидва показники частково знаходять­ся під впливом обмежень з боку ресурсів, а також державної економічної політики. Різниця між вит­ратами і вигодами (чисте прирощення вигод) буде точним відображенням здатності проекту прино­сити дохід, тобто чистий внесок в реальний наці­ональний дохід.

Вказана вимога проведення економічної оцін­ки проекту має особливе значення для інвестицій, які вкладаються в пріоритетні напрямки, обумов­лені державними програмами і потребують дер­жавної підтримки.

2.10. Аналіз чутливості

Важливою умовою оцінки проекту є аналіз його чутливості до зміни найважливіших параметрів – ціни на продукцію, сировину, паливно-енергетичні ресурси, комплектуючі вироби, попиту на продукцію і обсягів продажу тощо. Цей аналіз використовується для вибору параметрів ризику, які є критичними для економічної життєдіяльності проекту. В проектному аналізі прийнято перевіряти чутливість внутріш­ньої ставки дохіду проекту (ВСД), чистої поточної вартості (ЧПВ) і коефіцієнту повернення боргу (КПБ) до зміни найважливіших вхідних по­казників. Це допомагає виявити значимість поми­лок у вимірюванні критичних параметрів і (як наслідок цього) надійність результатів.

Доцільно такий аналіз виконувати із застосуванням комп’ютеризованої фінансової моделі, яка відтворює основні взаємозв’язки між параметрами, закладеними в інвестиційний проект. Якщо, наприклад, оцінювати фактори, що впливають на чистий прибуток, то вони розподіляються по напрямах діяльності:

· виробництво продукції,

· її продаж,

· податкові і бюджетні відрахування,

· кредитні умови тощо.

Стандартний підхід до аналізу чутливості проекту вміщує в собі розрахунок його прибутковості в умовах найбільш імовірного прогнозу усіх вхідних параметрів. Цей розрахунок приймається за базовий варіант (сценарій). У доповнення до базового варіанту проводять також розрахунки по песимістичному та оптимістичному сце­наріям. Саме так будуть підходити до цієї оцінки потен­ційні інвестори і кредитори проекту.

2.11. Оцінка ризиків проекту

Проведений аналіз чутливості проекту до мож­ливих змін умов його реалізації тісно пов'язаний з оцінкою ризиків проекту. Якщо аналіз чутливості є більш кількісним, то аналіз ризиків є аналізом більш якісним. Інвестиційне рішення приймається з урахуванням багатьох факторів: політичних, со­ціальних, технологічних.

Одна з основних цілей підготовки проекту до фінансування полягає у розподілі ризиків між ти­ми учасниками проекту, що знаходяться у найкра­щій позиції, щоб узяти на себе той чи інший ри­зик, або спромогтися його максимально знизити. Нижче наводяться деякі фактори ризику, які зуст­річаються найчастіше і можуть впливати на кінцеві результати інвестиційного проекту.

А. Ризики, що відносяться до загальної ситуації в Україні:

ü політична нестабільність;

ü існуюча та майбутня правова база для ін­вестицій;

ü перспективи економіки в цілому;

ü фінансова нестабільність (можливі зміни у оподаткуванні, інфляція тощо);

ü неможливість конвертування національ­ної валюти у тверду валюту;

ü труднощі з репатріацією прибутків.

Б. Ризики періоду проектування та будівництва:

ü підвищення ставок по позиці;

ü збільшення терміну будівництва;

ü невиконання строків введення в дію ви­робничих потужностей;

ü невідповідність проектного кошторису і вартості будівництва визначеній сумі інвестицій.

В. Ризики експлуатаційного періоду:

1. Виробничі ризики:

· підвищення поточних витрат;

· зрив графіку поставок сировини, матеріа­лів, технологічного устаткування, паливно-енер­гетичних ресурсів;

· нові вимоги до екології;

· нестача трудових ресурсів;

· зміна умов транспортування.

2. Ринкові ризики:

· зміна попиту на продукцію;

· втрата позицій на ринку;

· зміна якісних ознак продукції;

· поява конкуруючої продукції;

· несвоєчасність виходу на ринок;

· відсутність ринкової «ніші» для продукції.

Після проведення аналізу ризиків треба винай­ти і охарактеризувати конкретні заходи, які дозво­лять або зовсім позбутись, або значно зменшити негативний вплив кожного фактору на кінцеві наслідки проекту.

Попередній Інформаційний Меморандум по­винен містити в собі аналіз ступеню хоча б най­важливіших для даного проекту ризиків. У цьому аналізі слід пояснити, чому цей ризик є важливим для проекту, показати ступінь можливого підви­щення цього ризику та міри, за допомогою яких вдасться його зменшити.

Завершення усіх цих етапів розробки інвестицій­ного проекту дозволить підготувати Попередній Інформаційний Меморандум, в який складовими частинами увійдуть усі напрацьовані на попередніх етапах дані, і який є тим документом, який подаєть­ся до фінансових установ для обґрунтування фінансування. Попередній Інформаційний Меморандум дає потенційному інвестору (кредитору) необхідну інформацію про інвестиційний проект та різні його аспекти, що цікавлять інвестора. Цей документ до­зволяє інвестору (кредитору) прийняти інформова­не рішення про свою можливу участь у проекті і є тим основним первісним документом, навколо яко­го ведуться переговори.

Структура Попереднього Інформаційного Мемо­рандуму (додаток 4.1) складена для умовного проекту на базі цих методичних рекомендацій. Зрозуміло, що при підготовці кожного конкретного проекту мають бути використані тільки ті розділи цієї структури, що відповідають конкретному змісту проекту.

Наведений у цих методичних рекомендаціях підхід може використовуватись не тільки для про­ектів із залученням іноземних інвесторів, але і для проектів, які будуть фінансуватися українськими інвесторами. Це забезпечить уніфікований підхід до розробки інвестиційних проектів. Такий підхід використовується у багатьох країнах світу і дозволить проводити швидку переорієнтацію проекту з внутрішніх інвестицій на зовнішні (і навпаки).

Додаток 4.1. Попередній Інформаційній Меморандум (структура)

Коротке резюме (не більше однієї сторінки):

- хто і що пропонує;

- чому ця пропозиція повинна зацікавити інвестора.

2. Загальна ситуація:

- загальна ситуація у конкретній галузі економіки країни, на яку зорієнтований інвестиційний проект, потреба в інвестиціях у цій галузі у світлі загальної економічної ситуації.

3. Нинішній стан існуючого виробництва.

3.1. Існуюче виробництво і його прибутковість:

- місцезнаходження;

- коротка історія виробництва;

- проектна потужність і фактичні обсяги виробництва;

- вузькі місця;

- забезпеченість сировиною;

- технологічний рівень, технології, що використовуються;

- організація маркетингу, підхід до реалізації продукції;

- рівень і гнучкість матеріально-технічного забезпечення;

- загальна прибутковість.

3.2. Інфраструктура і комунікації:

- дороги, залізничне сполучення і т. ін.;

- забезпеченість електроенергією, паром і т. ін.;

- ремонтна база;

- житловий фонд, об'єкти соціально-побутового та культурного призначення;

- інше.

4. Опис проекту, що пропонується.

4.1. Обґрунтування інвестиції, технічні, комерційні і контрактові питання:

- тип проекту (усунення вузьких місць, реконструкція старого або будівництво нового виробництва);

- очікуваний обсяг попиту на продукцію нового виробництва;

- виробничі потужності, технології, що використовуються;

- доступність і комерційні умови постачання сировини;

- загальна технічна життєздатність, (включаючи основне виробництво і інфраструктуру);

- маркетингові умови (організація реалізації продукції);

- принципи будівництва (наприклад «під ключ» і т. п.), процедури тендерного процесу і вибір підрядчика;

- графік виконання проекту;

4.2. Юридична структура нового підприємства, принципи управління:

- юридична структура підприємства, що пропонується (кількість, ролі і частки співвласників);

- методи управління і роботи підприємства.

5. Особливий статус проекту (якщо такий існує):

- посилання на особливий статус проекту в Україні, якщо такий існує;

- пільги, що надаються цим статусом.

6. Фінансові питання експлуатаційні і капітальні витрати:

- співвідношення позикового і акціонерного капіталу;

- джерела фінансування (внутрішні, іноземні, міжнародні фінансові установи та інше);

- загальні умови і терміни фінансування (строки виплат, комісійні проценти та інше);

- оподаткування (можливе звільнення або зниження і т.п.);

- фінансові гарантії (наприклад, Ексімбанк США, Уряд України і т. п.).

7. Прогнозування потоків готівки:

- основні зроблені припущення і результати, одержані з фінансової моделі проекту (внутрішня ставка дохіду, чиста приведена вартість і т. ін.);

- розрахунки потоків готівки.

8. Аналіз чутливості і ризиків проекту:

- аналіз чутливості прибутковості проекту до різних вхідних параметрів (капітальні витрати, ціни на сировину, ціни на продукцію тощо);

- оцінка факторів фінансового і економічного ризиків;

- оцінка політичного ризику, ризику, пов'язаного з неконвертованістю місцевої валюти і т. д.

9. Графік і план дій:

- загальний графік проекту у часі;

- план дій з розподілом ресурсів і обов'язків.

10. Висновки:

- загальна оцінка економічної життєздатності проекту та потенційної прибутковості з точки зору інвесторів.

Додаток 4.2.Фінансова модель інвестиційного проекту (умовний приклад)

Джерела капіталу	$ млн.	Припущення
Акціонерний капітал	10.00	1. Вся продукція іде на експорт
Борг(кредит)	50.00	2. Початок виробництва 1.01.2010
Загальна потреба в капіталі (включає капвкладення, оборотний капітал)	60.00	3. Усі гроші ідуть на погашення кредиту
% по кредиту	8.00	4. Дивіденди не сплачуються до погашення кредиту
5. Податок на прибуток, %: 20.00
6. Акцизу і експортного мита немає

1. Розрахунок виручки від реалізації продукції

Реалізація, тис. т	30.0	30.0	40.0	60.0	80.0	80.0	80.0
Ціна, $/т	500.00	500.00	500.00	500.00	500.00	500.00	500.00
Обсяг продаж, $ млн.	15.000	15.000	20.000	30.000	40.000	40.000	40.000

2. Розрахунок експлуатаційних витрат, $ млн.

Сировина, матер.	1.000	1.500	2.000	3.000	4.000	4.000	4.000
Комплектуючі	0.200	0.300	0.400	0.600	0.800	0.800	0.800
Вода	0.100	0.150	0.200	0.300	0.400	0.400	0.400
Ел. енергія	0.200	0.200	0.300	0.300	0.300	0.300	0.300
Опалення	0.100	0.100	0.100	0.100	0.100	0.100	0.100
Газ	0.100	0.100	0.100	0.100	0.100	0.100	0.100
Транспортування	0.200	0.300	0.400	0.600	0.800	0.800	0.800
Зароб. плата	1.000	1.000	1.000	1.000	1.000	1.000	1.000
Всього	2.900	3.650	4.500	6.000	7.500	7.500	7.500

3. Розрахунок прибутків і податків, $ млн.

Надходження	15.000	15.000	20.000	30.000	40.000	40.000	40.000
Експортне мито
Акцизний збір
Аморт. устаткування	2.000	2.000	2.000	2.000	2.000	2.000	2.000
% по кредиту	4.000	3.450	2.912	2.074	0.639
Експлуатац. витрати	2.900	3.650	4.500	6.000	7.500	7.500	7.500
Продаж проекту							100.00
Прибуток брутто	6.100	5.900	10.588	19.926	29.861	30.500	130.500
Податок на прибут.	1.220	1.180	2.118	3.985	5.972	6.100	26.100
Прибуток нетто	4.880	4.720	8.470	15.941	23.889	24.400	104.400

4. Розрахунок потоку готівки, $ млн.

Надходження	15.000	15.000	20.000	30.000	40.000	40.000	40.000
Експлуат. витрати	2.900	3.650	4.500	6.000	7.500	7.500	7.500
% по кредиту	4.000	3.450	2.912	2.074	0.639
Продаж проекту							100.00
Бюджетні відрахув	1.220	1.180	2.118	3.985	5.972	6.100	26.100
Сукупний потік готівки	6.880	6.720	10.470.	17.941	25.889	26.400	106.400
Розподіл готівки:
дивіденди -10.000					17.900	26.400	106.400
погашення кредиту	6.880	6.720	10.470	17.941	7.989

IRR =.52 NPV = 43.75

5. Розрахунок повернення кредиту, $ млн.

Борг на початок року	50.000	43.120	36.400	25.929	7.989
Погашення кредиту	6.880	6.720	10.470	17.941	7.989
Накоплюваний %
кредиту	4.000	3.450	2.912	2.074	0.639
Борг на кінець року	43.120	36.400	25.929	7.989

Розділ 5. Особливості методики дослідження еколого-економічних понять та показників діяльності аграрного підприємства

Дедалі більшої популярності у розвинутих країнах світу набуває екологічна, або біологічна система землеробства. Можна стверджувати, що за рівнем застосування такої системи визначається ступінь розвитку економіки країни: чим вагоміша частка екологічно чистої продукції, тим вищий рівень розвитку суспільства.

В Україні склалася складна не тільки економічна, але і екологічна ситуація, зумовлена наслідками аварії на ЧАЕС, деградацією ґрунтового покриву, зростанням ерозійних процесів, зменшенням гумусу у верхньому шарі ґрунту, традиційно високим рівнем розораності земель та іншими чинниками.

В умовах пореформованого розвитку підприємств України, поглиблення екологічної кризи, значного загострення виробничих відносин в усіх галузях економіки і, в першу чергу, в одному з найскладніших комплексів країни – агропромисловому, назріла об’єктивна необхідність поглибити теоретичні засади щодо виробництва і оцінки екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

Найвагоміший внесок у вивчення поставлених проблем зробили такі відомі вчені, як Трегобчук В.М., Мацибора В.І., Перепелятникова Г.П., Прістер Б.С. Проте, у зв’язку із необхідністю екологізації виробництва сільськогосподарської продукції в Україні, ряд питань з порушених проблем потребують нових підходів.

Зокрема, ще не сформованого чіткого понятійного апарату стосовно біологічного, або екологічного виробництва в цілому, його окремих чинників, не існує також загальноприйнятих світових стандартів технологій виробництва екологічно чистої продукції, відсутня загальноприйнята досконала методика визначення еколого-економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. Недостатньо відпрацьовані механізм визначення впливу окремих факторів на ступінь екологічної чистоти кінцевої сільськогосподарської продукції, методика визначення еколого-економічної ефективності заходів щодо зменшення надходження шкідливих речовин у кінцеву продукцію.

Слід відмітити, що суспільство в цілому ще не готове до сприйняття екологічної проблеми на тому рівні, який вона заслуговує. І це теж вимір рівня розвитку суспільства: тільки багаті країни можуть собі дозволити впритул займатися екологічними складовими виробництва. Але вже сьогодні ця проблема представляє значний інтерес, її теоретичні, методологічні, методичні та практичні аспекти.

Більшість вчених притримуються наступного визначення біологічної або органічної системи землеробства: це така система, що заснована на вилученні, або значному скороченні застосування мінеральних добрив та пестицидів. Органічне (біологічне) сільське господарство розглядається як система виробництва, що не передбачає використання синтетичних пестицидів, добрив, регуляторів росту та кормових добавок і базується на застосуванні системи сівозмін, органічних та зелених добрив, посівів бобових культур, механічної культивації та біологічних методів контролю за шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур.

Найбільшого поширення ця система ведення сільськогосподарського виробництва знайшла у таких країнах, як США, Великобританія, Німеччина, Франція, Швеція, Швейцарія, Нідерланди. У Міжнародну федерацію руху за органічне землеробство входить понад 50 країн світу. Середньорічні темпи приросту реалізації екологічно чистої продукції складають:

· у США – 20-30%,

· у Німеччині – 5-10%,

· Данії – 30-40%

До визначення екологічно чистої продукції відомі два підходи. Перший ґрунтується на тому, що хімічні препарати і самі норми – це породження людини, значить екологічно чистою можна вважати тільки ту продукцію, характеристики якої відповідають характеристикам рослин, що вирощені без втручання людини.

Другий підхід найбільш поширений і переважає в Україні. Екологічно чиста продукція – це продукція, вміст шкідливих речовин в якій не перевищує встановлених норм. Так, наприклад, за вмістом радіоактивного цезію в Україні встановлені так звані тимчасово допустимі рівні (ТДР) у продуктах харчування. І якщо, наприклад, ТДР по молоку і молокопродуктам в Україні становить 74 Бк/л, то в Білорусії – 111Бк/л, Росії – 370 Бк/л, а рекомендації МАГАТЕ становлять 1000 Бк/л. Приблизно таке ж співвідношення між ТДР цих країн і стосовно інших продуктів харчування.

Дата добавления: 2014-12-10