Запитання до поглибленого вивчення теми 1 страница

ТЕСТИ

Вкажіть правильну відповідь:

1. Яке співвідношення між продовольчим і фуражним зерном в Україні, США, Швеції, Італії?

а) 23: 77;

б) 30: 70;

в) 33: 67;

г) 40: 60;

д) 18: 82;

е) 60: 40;

є) 50: 50.

2. Загальна пропозиція продукції галузей рослинництва складається із:

а) власного виробництва;

б) урожайності;

в) зібраної площі;

г) імпорту;

д) запасів на початок року;

е) експорту;

є) промислової переробки.

3. Які країни виробляють понад 80 % світового виробництва хмелю?

а) Україна;

б) Росія;

в) країни Балтики;

г) США;

д) Німеччина;

е) Чехія;

є) Китай;

ж) країни СНД;

з) Франція;

і) Іспанія.

4. Внутрішній ринок цукру України формують:

а) посередники, які отримали цукор по бартеру;

б) країни – експортери цукру;

в) сільськогосподарські виробники;

г) цукрові заводи;

е) правильна відповідь не вказана.

5. Вкажіть складові попиту на зерно:

а) валовий збір зернових;

б) насіння;

в) корми;

г) втрати у процесі обігу;

д) використання на продовольство;

е) імпорт;

є) експорт;

ж) промислова переробка;

з) перехідні запаси на кінець року.

6. Які чинники не впливають на зростання ефективності зернових?

а) впровадження енерго-, ресурсо-, екологозберігаючих технологій;

б) маркетингова політика підприємства;

в) запровадження генетично модифікованих культур;

г) збільшення площ зернових культур;

д) зростання урожайності зернових;

е) стимулювання і впровадження прогресивних форм організації праці;

є) збільшення норм висіву зернових.

7. Для рентабельного ведення бурякоцукрового виробництва в Україні, який повинен бути вихід цукру з 1 га площі цукрових буряків?

а) 10 ц; б) 20 ц; в) 30 ц; г) 40 ц; д) 50 ц

8. Яку частку у виробництві хмелю України посідає Житомирська область?

а) 20 %; б) 30 %; в) 45 %; г) 55 %; д) 75 %; е) 85 %

9. Постановою Кабінету Міністрів України визначено порядок відрахування 1% збору від продажу алкогольних напоїв та пива на розвиток хмелярства, садівництва і виноградарства. Скільки відсотків від цієї суми йде на розвиток хмелярства?

а) 0,5 %; б) 1 %; в) 10 %; г) 15 %; д) 25 %; е) 100 %

10. Яка середня ціна реалізації хмелю за вмістом альфа-кислоти 5-6% (дол./т)?

а) 500; е) більше 4000;

б) 1000; є) більше 7000

в) 2000;

г) 3000;

д) 100;

11. Вкажіть основні джерела надходження кормових ресурсів:

а) польове кормовиробництво;

б) сіножаті;

в) пасовища;

г) покупні корми;

д) продовольчі зернові;

е) цукрові буряки.

12. Які дві культури з названих нище менше накопичують радіонукліди?

а) гречка;

б) соя;

в) озиме жито;

г) озима пшениця;

д) кукурудза

13. Який допустимий вміст цезію-137 у картоплі в Україні та за рекомендаціями МАГАТЕ?

а) 20; д) 1000;

б) 30; е) 1250;

в) 60; є) 1400

г) 600;

14. Яка урожайність зернових культур в Україні у 2005 р. (ц/га)?

а) 18,2; б) 35,1; в) 40; г) 26; д) 28,5

15. Яка урожайність цукрових буряків в Україні у 2005 р.(ц/га)?

а) 35,0;

б) 400;

в) 280;

г) 23,8;

д) 248.

16. Яка урожайність соняшнику в Україні у 2005 р. (ц/га)?

а) 340;

б) 180;

в) 12,8;

г) 9,7;

д) 4,5.

Література:

1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (вип.6) / За ред. Саблука П. Т. та інш. – К.: ІАЕ, 2003 – 763 с.

2. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємтсв: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

3. Андрійчук В. Г. Економіка аграрного підприємтсва: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.

4. Ведення сільськогосподарського виробництва на територіях, забруднених радіоактивними елементами. – Київ, 1994. – 181 с.

5. Дідора В. Агроекологічне обгрунтування технології вирощування льону-довгунця: Монографія. – Житомир.: ДАУ, 2003. – 274 с.

6. Довідник для радіологічних служб мінсільгосппроду України. – К., 1997. – 175 с.

7. Економічний довідник аграрника /В. І. Дробот, Т. І. Зуб та ін.; / За ред. Ю. Я. Лузана, П. Т. Саблука. – К.: Преса України, 2003. – 800 с.

8. Ефективність сільськогосподарського виробництва в особистих господарствах громадян / За ред. Саблука П.Т. і інш. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – 378 с.

9. Коваленко Н. Я. Экономика сельского хозяйства. Курс лекций. – М.: Экмос, 1999. – 448 с.

10. Коваленко Ю. С., Охріменко І. В., Демченко О. В. Про стан аграрного ринку (аналітичний огляд і методичні аспекти формування). – К.: ІАЕ УААН. – 2004. – 32 с.

11. Лобас Н. Г. Интенсификация зернового хозяйства Украинской ССР в условиях становления рыночных отношений. – К.: 1991. – 264 с.

12. Мацибора В. І. Економіка сільського господарства. – К.: Вища школа, 1994. – 415 с.

13. Павловська Л. Д. Практикум з курсу “Економіка підприємств”. – Житомир: ДААУ, 1999. – 125 с.

14. Павловська Л. Д., Славов В. П. Еколого-економічні основи виробництва і використання кормів у зоні радіоактивного забруднення. – К.: Світ, 1999. – 175 с.

15. Поточна кон’юнктура і прогноз ринків сільськогосподарськогої продукції та продовольства в Україні на 2006/07 маркетинговий рік / За ред. О. М. Шпичака, – К.: ІАЕ, 2006, Вип. 17. – 178 с.

16. Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна: Указ Президента України // Урядовий кур’єр. – 2000. – 1 липня. – №117.

17. Про зерно та ринок зерна в Україні: Закон України від 04.07.2002 р. № 37-ІV // Урядовий кур’єр. – 2002. – 31 лип., Бухгалтерія в сіл. госп-ві. – № 17., Відомості ВРУ. – №35. –

ст. 258.

18. Про здійсненння заставних операцій із зерном: Постанова КМУ від 07.02.2003 р. № 164 // Все про бух. облік. – 2003. – №18.

19. Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру: Постанова КМУ від

25.12.2002 р. №1977 // Агрокомпас. – 2003. – №2. – С. 19-20.

20. Статистичний щорічник України за 2005 р. / За ред. Осауленка О. Г. – К.: Вид-во “Консультант”, 2006. – 575 с.

21. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції (практич. посібник).

/ За ред. Саблука П. Т. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 555 с.

Тема 21. Економіка тваринництва

Методичні поради до вивчення теми

Розкриваючи перше питання “Значення, склад, стан та завдання розвитку галузі тваринництва“, доцільно зазначити, що значення галузі полягає у виробництві необхідних людині продуктів харчування: м’яса, молока, яєць, а також вовни, сировини для шкіряної та інших видів промисловості і додаткової продукції (в першу чергу – гною).

На відміну від рослинництва галузь тваринництва – це галузь, що дає цілорічну зайнятість працівникам, тобто сприяє рівномірному використанню трудових ресурсів і фінансових засобів. Завдяки цій галузі людиною споживається 2/3 виробленої у рослинництві продукції.

Доцільно розглянути особливості галузі тваринництва, наведені на рис.21.1.

Неоднакова енергія росту у різних видів тварин, наприклад, жива вага від народження до року у ВРХ зростає у 8,5 разів, овець – у 15-25 разів, свиней – у 150 разів. Це важливо враховувати для вирішення проблеми забезпечення населення м’ясом власного виробництва.

Особливості галузі тваринництва

Кожен вид тварин має певний період, в якому спостерігається найбільша енергія росту. В цей час використовується більше кормів і зростає їх віддача.

Використання кормів у тваринництві нерівноцінне, поділяється на підтримуючі корми та продуктивні. Підтримуючий рівень годівлі за всіх рівнів продуктивності тварин однаковий. Тому з ростом продуктивності витрати кормів на 1ц зменшуються.

Біологічні властивості тварин, які вимагають регулювання їх відтворення (своєчасної вибраковки стада, поповнення його ремонтним молодняком).

Рис. 21.1. Особливості галузі тваринництва

Провідними галузями тваринництва є: м’ясне і молочне скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво,бджільництво.

В галузі тваринництва протягом 1990-2005 років спостерігається значне скорочення виробництва, особливо в сільськогосподарських підприємствах. Так, валова продукція тваринництва у співставних цінах 2000р. у 2005 році відносно 1990 року зменшилась на 53 %, в т.ч. у сільськогосподарських підприємствах на 76% (додатки 5-6). Натомість в господарствах населення зменшилась тільки на 3% (додаток 6).

При цьому частка господарств населення у виробництві продукції сільського господарства зросла з 24 % у 1990 році по молоку до 81,2% у 2005 році

(додаток 8), та відповідно з 28,9 % до 63,2 по м’ясу, з 37,8 до 50,5% по яйцях, з 11,2 до 78,3 % по вовні.

Слід звернути увагу, що сукупний негативний вплив чинників перехідного періоду (диспаритет цін, недоліки вітчизняної системи заготівель, відсутність сприятливої кредитної політики, недосконалість податкової системи, наявність недобросовісної конкуренції) зумовив повальне скорочення виробництва тваринницької продукції. Різко скорочується кількість поголів'я, зменшується його продуктивність, відбуваються негативні зміни у структурі стада, руйнується виробничий потенціал агроформувань. Натомість не створюються умови для розвитку нових форм господарювання. У результаті виробництво тваринницької продукції переходить у сектор особистих селянських господарств, де низька товарність, невисока продуктивність, немає можливостей для запровадження інтенсивних технологій.

Доцільно навести рівні споживання продукції тваринництва населенням України за останній період у порівнянні з раціональними, мінімальними та середніми за 1990, 1995, 2000 роки (див. завдання 21.1).

Одним із показників якості життя населення країни є споживання м’яса на душу населення. В середньому в країнах Європи цей показник становить 93,5 кг, в т.ч. у Німеччині, Франції, Великобританії, Нідерландах, Австрії – більше 100 кг. В той час, як в Україні за 2005 рік – 39 кг на одну особу в рік, при тому, що у 1990 році – було 68 кг.

Найбільше конкурентоздатною галуззю тваринництва України за останні роки стало птахівництво, значні зрушення відбуваються у відродженні на новому сучасному рівні, в основному за рахунок датських технологій, традиційної української галузі – свинарства. Молочне скотарство у значній мірі перемістилось у господарства населення і значної допомоги держави потребує відродження колись найголовнішої галузі тваринництва України – м’ясного скотарства, а також майже знищених – вівчарства і бджільництва.

Завершити розкриття першого питання цієї теми потрібно визначенням основних завдань розвитку тваринництва України. Це, насамперед:

ü відродження галузей тваринництва,

ü стабілізація їх розвитку,

ü зростання ефективності,

ü сертифікація та виробництво екологобезпечної та конкурентоздатної продукції. Не пройшовши цей шлях, Україна не зможе претендувати на вступ у ЄС.

Ринки продукції галузей тваринництва доцільно розглянути за запропонованою схемою(рис. 20.1).

За останні три роки для світового ринку цієї галузі характерна тенденція збільшення частки свинини та м'яса птиці у структурі м'ясних ресурсів, а також зростання виробництва яловичини в країнах Південної Америки, Австралії, тобто в державах, де для цього є найкращі природно-кліматичні умови. В Україні також відбувається незначне зменшення частки яловичини у структурі м'ясних ресурсів і зростання частки м'яса птиці.

Студенти повинні знати, що скотарство у тваринництві України традиційно посідало провідне місце. Воно забезпечує населення цінними продуктами харчування – молоком, яловичиною та телятиною. Для великої рогатої худоби характерне використання більш дешевих грубих та соковитих кормів порівняно із зерновими для свинарства та птахівництва. Історично ця галузь була особливо ефективною у зоні Полісся, де значну частку у структурі кормової площі займають сіножаті та пасовища – найбільш дешевий корм для худоби.

Розрізняють наступні системи ведення скотарства:

У молочному та молочно - м’ясному скотарстві – стійлову, стійлово – вигульну, стійлово – лагерно – пасовищну, стійлово – пасовищну.

У м’ясо - молочному і м’ясному скотарстві – стійлово – пасовищну і стійлову.

За способами утримання худоби виділяють: прив’язну, безприв’язну і боксову системи. Кожна з них розрізняється системою ведення скотарства, технологією виробництва, рівнем інтенсивності, системою кормовиробництва та годування тварин, формами організації праці тощо. Вибирається система ведення та утримання скотарства в залежності від конкретних умов, в яких знаходиться підприємство.

В Україні майже 98% м'яса великої рогатої худоби отримують як супутній продукт при виробництві молока, і такий вид виробництва вважається у нас галуззю м'ясного скотарства. М'ясна продукція скотарства у більшості випадків формується виключно шляхом використання молочно-м'ясних порід. Чисте породне м'ясне скотарство у 15 разів менш енергомістке, порівняно з молочним, при цьому навантаження тварин на одного працюючого може бути 100-150 голів (у молочному скотарстві – 25-30 голів).

Основні тенденції розвитку галузі скотарства прослідковуються в додатках 20-30. Слід звернути увагу, що за останні роки у провідній галузі тваринництва значно зменшилось поголів’я худоби, при цьому суттєво змінені акценти з виробництва продукції скотарства переважно у суспільному секторі до переважно фермерських та господарств населення. Так, у 2005 році порівняно з 1990 роком поголів’я великої рогатої худоби у сільськогосподарських підприємствах зменшилось на 88 %, в т.ч. корів – на 86%. В той же час у господарствах населення поголів’я великої рогатої худоби збільшилось на 14%, в т.ч. корів – на

27 %. При цьому 63% усього поголів’я худоби країни зосереджено не в сільськогосподарських підприємствах, а у фермерських господарствах та господарствах населення.

Важливо прокоментувати баланси м’яса великої рогатої худоби та молока. Загальна пропозиція цих видів продукції складається:

· із запасів на початок періоду;

· виробництва;

· імпорту.

Складові загального попиту наступні:

· на корми худобі та птиці;

· продовольче споживання населення;

· втрати;

· експорт;

· запаси на кінець року.

Специфічні особливості ринку яловичини зумовлені багатоукладністю у

сфері його виробництва, тривалим терміном і сезонністю останнього, наявністю замінників, переплетінням економічного процесу відтворення з природним, нестабільністю цінової ситуації за місяцями та періодами року.

Ситуація на цьому ринку формується під впливом більш загальних тенденційна ринках землі, матеріально-технічних засобів виробництва, м'ясних виробів. Сприятливі чинники, які впливають на кон'юнктуру ринку яловичини полягають у тому, що м'ясне скотарство порівняно з молочним, менш енерго- та капіталомістке.

Основна негативна тенденція на ринку яловичини полягає у повальномускороченні поголів'я великої рогатої худоби в агропідприємствах, зниженні продуктивності заготівельних кондицій, збільшенні питомої ваги господарств населення у відгодівлі більш ніж на 90%. До цього переліку слід додати зміни у структурі поголів'я, а саме збільшення частки корів у структурі стада. Це має негативний вплив на відгодівлю великої рогатої худоби, оскільки висока частка корів, впливаючи на виробничий профіль господарства, переорієнтовує його на виробництво молока.

Сировинна частина ринку формується господарствами населення та агроформуваннями. Різке погіршення кон'юнктури спричинило крах останніх, в той час як господарства населення, обмеживши споживання ресурсів і використовуючи ручний спосіб виконання усіх технологічних операцій, легше пристосовуються до нових економічних умов.

Значне місце для регулювання ринку яловичини, впливу на його роботу традиційно належить ціні. В Україні використовується диференціація заготівельної ціни залежно від вгодованості, напряму продуктивності, віку худоби. Заготівельна ціна впливає на ефективність ведення відгодівлі, а роздрібна на обсяг кінцевого споживання. За останні роки споживання м'ясопродукції в Україні становить лише половину фізіологічно обґрунтованої норми.

Одним із важливих аспектів цього питання є визначення особливостей ведення галузі скотарства в несприятливих екологічних умовах, наприклад зони радіаційного забруднення, територія якої є традиційною для цієї галузі.

Ступінь забрудненості продукції тваринництва шкідливими речовинами в цілому і радіаційними елементами, зокрема, залежить від складу раціону і способу утримання тварин. Найбільші рівні забруднення радіонуклідами спостерігаються за екстенсивного типу годівлі, коли використовують корми з природних сіножатей та пасовищ. Для зниження рівня радіаційного забруднення необхідно:

· впроваджувати інтенсивну систему землеробства;

· стійлове утримання худоби з організацією раціональної кормової бази і змінами у складі раціону;

· а також за рахунок спеціальних заходів, які зменшують перехід радіонуклідів у кінцеву тваринницьку продукцію;

· важливо раціон годівлі ВРХзбалансувати за мінеральними речовинами.

Наприклад, дефіцит кальцію у раціоні тварин викликає підвищений рівень накопичення стронцію-90 в молоці та яйцях. Тому для продуктивних корів та птиці необхідний повноцінний та збагачений кальцієм раціон. За умови переважного забруднення цезієм раціон годівлі повинен бути збалансованим за калієм.

При відгодівлі ВРХ необхідно враховувати, що концентрація цезію-137 у м’язовій тканині у 4 рази, а стронцію – у 1,5 рази нижча порівняно з молоком. Для отримання екологічно чистої яловичини рекомендується:

· на заключній стадії відгодівлі використовувати максимально чисті корми, тобто раціони годівлі з допустимими рівнями вмісту цезію. Тварин, які мають вміст цезію-137 у м ’ язовій тканині не більше 4*Е Ки/кг ставлять на заключну стадію відгодівлі.

· Слід також пам’ятати, що радіаційний цезій концентрується в основному у м’язовій тканині, а стронцій-90 – у косній.

· Застосування у землеробстві спеціальних агрохімічних технологій може привести до зміни складу необхідних тваринами макро- і мікроелементів. Тому у зоні радіаційного забруднення рекомендуються повноцінні або збагачені мікроелементами раціони годівлі.

· Важливо також врахувати, що перехід цезію-137 із раціону в молоко чи м’ясо залежить від продуктивності тварин. Чим вища продуктивність, тим менша концентрація у тваринницькій продукції радіонуклідів. Вченими встановлено, що перехід цезію-137 із раціону в молоко приблизно на 1 % визначається вмістом радіонуклідів у добовому раціоні.

А найбільший вплив на вміст радіонуклідів у продукції скотарства мають: спосіб утримання тварин та стан природних сіножатей і пасовищ.

Продовжуючи вивчення теми, необхідно розглянути відповідність продукції скотарства євростандартам та шляхи зростання ефективності галузі.

Можна зазначити, що сучасний рівень виробництва тваринницької продукції, зокрема і сільськогосподарської в цілому в Україні не відповідає високому рівню вимог євростандартів. Особливо складне становище з якістю молока. Необхідно звернути увагу слухачів, що обов’язковою умовою виходу України з сільськогосподарською продукцією на зовнішні ринки є її сертифікація, тобто приведення у відповідність до міжнародних стандартів якості.

До шляхів підвищення ефективності скотарства належать наступні:

§ використання високопродуктивних порід тварин;

§ створення кормової бази відповідно типу тварин та напрямку використання;

§ удосконалення структури стада з врахуванням сучасних технологій виробництва продукції, пристосування тварин до механізмів;

§ створення та впровадження м’ясних порід;

§ удосконалення систем утримання, догляду та годівлі тварин;

§ впровадження енерго-, ресурсо- та екологозберігаючих технологій виробництва молока та яловичини;

§ налагодження товароруху (на основі використання логістики);

§ використання вдалої цінової політики (застосування гнучких систем і умов оплати за поставлений товар залежно від платоспроможності споживача продукції);

§ орієнтацію у своїй роботі на вимоги кінцевого споживача;

§ ефективне використання внутріфірмового потенціалу самого підприємства (людей, капіталу, землі, підприємницького хисту);

§ обґрунтований розподіл праці.

Як відомо, частка господарств населення у структурі виробництва яловичини особливо велика. Важливим чинником підвищення ефективності відгодівлі великої рогатої худоби в даному типі господарств є їх об'єднання. Одним з таких об'єднань є м'ясозаготівельний кооператив із подальшим його перетворенням на м'ясопереробний. Таке утворення матиме на меті заготівлю худоби, її зберігання, передпродажну обробку, роздрібну або гуртову торгівлю тощо. Налагодження глибокої переробки яловичини збільшить ефективність роботи такого об'єднання.

Для покращання роботи на ринку агроформуванням, важливо зосереджувати свою увагу на удосконаленні використання ресурсів. Господарствам, які планують займатись відгодівлею великої рогатої худоби, потрібно формувати стадо із дотриманням всіх вимог і рекомендацій щодо його відтворення і виробництва яловичини. Відтворення стада повинно відбуватись із дотриманням відповідних вимог щодо його обороту, технології відгодівлі.

Окремо слід зупинитись на інтеграції, яка на теперішній час набирає великої ваги. Це, у першу чергу, вертикальна інтеграція між агроформуваннями, переробником і торгівлею. Окрім сполучених технологічним процесом підприємств, до інтеграційних зв'язків слід широко залучати підприємства з інших галузей національного господарства, зокрема, банківські установи. Налагодженню нормальної інвестиційної та кредитної ситуації у відгодівлі сприятиме створення в інфраструктурі ринку спеціалізованих фірм, що займатимуться аудитом сільськогосподарських підприємств, дослідженням становища підзаставних об'єктів, складанням бізнес-планів.

Велике значення для розвитку ринку яловичини має створення нормальних умов у сфері заготівлі великої рогатої худоби. Одним із варіантів поліпшення існуючого становища є створення в адміністративних центрах заготівельних пунктів, забезпечених своїм транспортом, забійним пунктом, холодильними установками, необхідною кількістю заготівельників, інформаційним забезпеченням щодо кон'юнктури ринку. Ці універсальні заготівельні пункти виконуватимуть ряд важливих функцій: регулювання ціни, інформативну (надання інформації виробнику про тенденції на ринку), постачальницьку (забезпечення агровиробника відповідними ресурсами), фінансово-правову (надання юридичної підтримки), навчальну (створення можливості підвищення обізнаності у веденні відгодівлі) тощо.

Одним із найпріоритетніших шляхів співробітництва є залучення іноземних інвестицій через створення спільних підприємств. Використання іноземних технологій у сфері переробки сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції на ринках країн СНД.

Пошук нових ринків є обов'язковим, оскільки попит на дану продукцію в Україні не здатен забезпечити зростання вітчизняного виробництва м'яса. Сприяти ж частковому збільшенню споживання можна через стимулювання попиту окремих малозабезпечених категорій населення, а також бюджетних установ, за допомогою податкових пільг підприємствам, що їх обслуговують. У майбутньому збільшення попиту на яловичину в Україні можливе за рахунок задоволення потреб сільського населення, яке у даний час значною мірою займається самозабезпеченням.

Схема розкриття наступного питання про ринок галузі свинарства аналогічна попередній. Слід зазначити, що свинина є одним із найпоширеніших та найпопулярніших видів м’яса в Україні, а сало взагалі визначено національним продуктом № 1. Можна стверджувати, що продукція галузі свинарства є не лише невід’ємним елементом української кухні, а й частиною нашої культури. Пріоритетність галузі визначається її важливими біологічно-господарськими особливостями. Це бага­топлідність, скоростиг­лість, всеядність та економ­не використання кормів. Як виробника м'яса і жирів свиню недарма називають біологічним дивом приро­ди. Спеціальними дослід­женнями встановлено, що із загальної енергії корму, який споживають тварини різних видів, в харчові продукти для людини зі свининою її трансфор­мується 20 відсотків, ко­ров'ячим молоком – 15, ку­рячими яйцями – 7, м'ясом птиці – 5, яловичиною та бараниною – 4 відсотки.

Свиня – єдина тварина, здатна забезпечити нашу потребу в жирах тваринно­го походження, а м'ясо мо­жемо одержувати від вели­кої рогатої худоби, птиці, овець, кролів та інших тва­рин. Лише свиня дає нам значну кількість сала при економній витраті кормів. Щоб виробити 1 кг вершко­вого масла, корова має одержати 25-26 кормових одиниць повноцінного кор­му. А свиня дає 1 кг сала з такою ж калорійністю при затраті 6-8 кормових оди­ниць. Сало вважається в народі живою їжею, в якій зберігаються всі біологічно-цінні властивості, "не покалічені" і не "вбиті" грубою переробкою.Саме цей продукт во­лодіє біологічними власти­востями виводити з ор­ганізму людини радіонукліди.

Першочергове значення у тваринництві має відгодівля свиней у датчан, німців, чехів, угорців. Визнаним світовим гігантом у цій галузі є Китай. Світове виробництво і споживання свинини має стійку тенденцію до зростання, найбільші експортери її – Канада, США та Данія.

За оптимальних умов веден­ня галузі свиноматка здат­на приводити 10-12 поросят за опорос, молодняк дося­гає 100 кг за 6-7 місяців при затраті на 1 кг прирос­ту 4,5-5,5 кг корму. Від до­рослої свиноматки, можна щорічно отримувати біль­ше 2 т м'яса, що не йде в порівняння ні з яким іншим видом сільськогос­подарських тварин. Зако­номірно, що свиня спо­конвіку вважалася в Ук­раїні джерелом прибутку і майже ніколи не була збит­ковою у дбайливого госпо­даря.

В Україні поголів’я свиней у сільськогосподарських підприємствах має чітку тенденцію до зменшення. Так, у 2005 році відносно 1990 в Україні воно зменшилось майже на 82 %, при цьому в господарствах населення – майже на 17 %. В цілому поголів’я свиней усіх категорій господарств України у 2005 році на

9 % більше рівня 1915 року, і на майже стільки ж менше рівня 1950 року (додатки 20-23, 25-26, 29).

Дата добавления: 2014-12-10