Уявна оборона

Студенти повинні звернути увагу, що іноді особа, яка захищається, перебуває в ситуації, коли які-небудь вчинки інших людей через обстановку, що склалася, вона помилково сприймає за суспільне небезпечне посягання у зв’язку з чим заподіює тому, хто посягає, шкоду (наприклад, мешканцю, який заблукав і помилково намагався зайти в чужу квартиру, тощо). Подібні ситуації називають уявною обороною, що пов’язана з фактичною помилкою того, хто «захищається».

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КК уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільне небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Від необхідної оборони уявна оборона відрізняється тим, що в процесі неї особа помиляючись щодо реальності посягання заподіяла шкоду іншій особі. В п. 7 постанові Пленуму Верховного суду України від 26.04.2002 року роз’яснюється, що «слід відрізняти необхідну оборону від уявної, під якою розуміється заподіяння шкоди за таких обставин, коли реального
суспільно небезпечного посягання не було, але особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, помилково припускала наявність такого посягання.При уявній обороні кримінальна відповідальність за заподіяну
шкоду виключається лише у випадках, коли обстановка, що склалася,
давала особі підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і
вона не усвідомлювала й не могла усвідомлювати помилковість свого
припущення. Питання про те, чи дійсно в особи були підстави для
помилкового висновку про наявність суспільно небезпечного
посягання, вирішується з урахуванням конкретних обставин справи».

Згідно із законом уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення (ч. 2 ст. 37 КК).

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищувала межі захисту, що дозволяється в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони (ч. 3 ст. 37 КК) за ст.ст. 118, 124 КК.

Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільне небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність (ч. 4 ст. 37 КК), тобто за вбивство через необережність (ст. 119 КК) або за необережне тілесне ушкодження (ст. 128 КК).

Дата добавления: 2014-12-10