Виконання наказу або розпорядження. 1 страница

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КК дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.

Наказ – це акт управління, виданий уповноваженою службовою особою, який приписує певній особі (групі осіб) вчинити дію або бездіяльність, пов’язану із заподіянням шкоди об’єктам кримінально-правової охорони. За своїм змістом наказ повинен відповідати повноваженням особи, яка видала його.

Згідно зі ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконувати накази командира. Ст. 2 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу виконувати накази начальників. Вимоги виконування наказів (розпоряджень) начальників зафіксовані в нормативних документах стосовно всіх категорій працівників (у Кодексі законів про працю (ст. 139), правилах внутрішнього розпорядку тощо).

Особа, яка одержала законний наказ, зобов’язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу – це виконання особою свого юридичного обов’язку. Відмова від виконання такого наказу, його невиконання або неналежне виконання є правопорушенням, у тому числі – злочином (наприклад, для військовослужбовця передбачена кримінальна відповідальність за непокору (ст. 402 КК) та невиконання наказу (ст. 403 КК)).

Згідно зі ст. 60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання й виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Злочинним визнається наказ, що передбачає вчинення злочину. Таким визнається не тільки діяння, передбачене КК, але і діяння, що є злочином відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями (ч. 2 ст. 7 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини).

У частині 3 ст. 41 КК зазначено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.

Особа, яка виконала злочинний наказ, підлягає кримінальній відповідальності, як і особа, що віддала такий наказ. Так, службова особа, що віддала злочинний наказ, підлягає відповідальності за зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК) і за підбурювання (організаторство) вчинення злочину, передбаченого в наказі. Відповідальність особи, яка виконала такий наказ, залежить від того, чи усвідомлювала вона злочинний характер наказу.

Якщо для особи очевидно, що наказ є злочинним, і вона, проте, виконала такий наказ, то така особа підлягає кримінальній відповідальності за вчинення злочину на загальних підставах як виконавець злочину. Це положення сформульоване в ч. 4 ст. 41 КК: «Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах». При цьому суд може визнати вчинення злочину на виконання такого наказу обставиною, яка пом’якшує покарання (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК).

Особа, яка одержала злочинний наказ, може і не усвідомлювати його злочинного характеру. Проте якщо за обставинами справи вона повинна була і могла це усвідомлювати, то вчинене розглядається як необережний злочин, якщо, звичайно, таке діяння передбачене в КК як злочинне. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження (ч. 5 ст. 41).

8. Діяння, пов'язане з ризиком.

Ст. 42 КК регулює питання кримінальної відповідальності за діяння, пов'язані з ризиком, що потягли наслідки, характерні для конкретних злочинів.

Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинено в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети (ч. 1 ст. 42 КК).

Ризик визначається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обгрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам (ч. 2. ст. 42 КК).

Ознаки виправданого ризику:

1. наявність об’єктивної ситуації, що свідчить про необхідність досягнення значної суспільне корисної мети;

2. неможливість досягнення цієї мети неризикованим діянням;

3. прийняття особою запобіжних заходів для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам..

Об’єктивна ситуація, що викликає необхідність досягнення значної суспільне корисної мети, в одних випадках може полягати в наявності небезпеки (наприклад, загроза життю хворого при лікарському ризику; небезпека захоплення території супротивником при військовому ризику тощо), а в інших – в необхідності одержання нових знань (при дослідницькому ризику) або недопущенні великих збитків чи одержанні значної вигоди (при господарському ризику) тощо.

Ознаками діяння, пов’язаного з ризиком, визнаються:

1. його мета;

2. об’єкт заподіяння шкоди;

3. характер діяння;

4. його своєчасність;

5. межі заподіяння шкоди.

Виправданість ризику вимагає:

1. прагнення досягти значної суспільне корисної мети (розробка й виготовлення нових ліків тощо);

2. неможливість досягти поставленої мети шляхом, не поєднаним із ризиком;

3. особа, яка допустила ризик, вжила заходи, достатні для відвернення шкоди.

Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій (ч. 3 ст. 42 КК).

9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Студенти повинні звернути увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 43 КК, не є злочинним вимушене заподіяння певної шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Умови заподіяння шкоди:

1) суб’єкт заподіяння шкоди;

2) його об’єкт;

3) характер дії (бездіяльності);

4) межі заподіяння шкоди.

Суб’єкт заподіяння шкоди. Це лише особи, які відповідно до чинного закону виконують спеціальне завдання в складі організованої групи або злочинної організації. До них належать: 1) негласні працівники оперативних підрозділів або особи, які співробітничають з ними, що проникли до злочинної групи (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»); 2) штатні і позаштатні негласні працівники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, введені під легендою прикриття в організоване злочинне угруповання (ст. 13 ч. 3 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»); 3) учасники організованих злочинних угруповань, притягнуті до співробітництва спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю (ст. 14 цього Закону).

Об’єкт заподіяння шкоди – інтереси особи, суспільства, держави. що охороняються кримінальним законом (наприклад, недоторканість громадянина, його власність, громадська безпека, порядок управління, державна таємниця тощо).

За своїм характером дії (бездіяльність) особи, яка заподіює шкоду в складі організованої групи або злочинної організації, повинні збігатися з ознаками якогось злочину, за винятком тих, що передбачені в ч. 2 ст. 43 КК (наприклад, особа може вчинити крадіжку. вимагання, завдати потерпілому побоїв тощо).

Межі заподіяння шкоди визначаються ч. 2 ст. 43 КК. Особа може, беручи участь у злочинній організації, заподіяти будь-яку шкоду, тобто навіть вчинити злочин (наприклад, заподіяти потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або брати участь у контрабанді, у розкраданні чужого майна тощо). Виняток складають, вчинення: тяжкого умисного злочину, пов'язаного зі спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків (загибелі людей, екологічного забруднення значних територій тощо).

Відповідальність за перевищення меж заподіяння шкоди: особі не може бути призначене покарання у виді довічного позбавлення волі. Якщо такій особі призначається позбавлення волі на певний строк, то його розмір не може перевищувати половини максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин (ч. 3 ст. 43 КК).

15.2. План семінарського заняття.

1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння.

2. Необхідна оборона.

3. Уявна оборона.

4. Затримання особи, що вчинила злочин.

5. Крайня необхідність.

6. Виконання наказу або розпорядження.

7. Діяння, пов’язане з ризиком.

Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

15.3. Термінологічний словник.

Необхідна оборона – це дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільне небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної й достатньої у даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Уявна оборона – це дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільне небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами – це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою доставлення її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.

Крайня необхідність – це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода с рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена.

Фізичний примус – це насильницький вплив на особу (її зв'язування, нанесення побоїв, мордування, катування тощо) або позбавлення її волі.

Психічний примус – це реальна погроза негайного застосування до особи насильницьких дій чи спричинення іншої шкоди.

Наказ – це акт управління, виданий уповноваженою службовою особою, який приписує певній особі (групі осіб) вчинити дію або бездіяльність, пов’язану із заподіянням шкоди об’єктам кримінально-правової охорони.

Виправданий ризик – це діяння, при якому мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обгрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

15.4. Навчальні завдання.

1. Сташков почув уночі, що хтось ходить по горищі його будинку. Він зарядив рушницю, вийшов на подвір'я і крикнув: «Хто там?» Невідомий зіскочив з горища і сховався за рогом будинку, а потім кинувся на Сташкова. Останній вистрелив у нього і вбив. Убитим виявився Сухов, неодноразово раніше судимий за крадіжки.

Чи слід вважати дії Сташкова правомірними?

2. Козлов, перебуваючи в нетверезому стані, наніс Ломову ножове поранення, за що був засуджений до шести років позбавлення волі. Після відбуття покарання Козлов став дорікати Ломову, що завдяки нього він був засуджений. У момент сварки Козлов ударив Ломова по обличчю. Останній відповів тим же. Між ними виникла бійка, під час якої Ломов затягнув Козлова до кухні своєї квартири, де кухонним ножем наніс йому удар у живіт. Через декілька годин Козлов помер.

Дайте кримінально-правову оцінку діям Ломова.

3. Рогов дізнався, що його дружина має інтимні стосунки з Максименком. О 22 годині він разом з Деменюком стали ломитися в квартиру Максименка. Останній попередив, що буде стріляти з мисливської рушниці і вимагав, щоб його залишили в спокої. Але Рогов погрожував убивством і продовжував ламати двері. Зірвавши замов і виламавши двері, він разом з Деменюком увірвалися до квартири. Рогов у руці тримав лом.

Максименко вистрелив з рушниці, заподіявши посягаючим тяжкі тілесні ушкодження.

Дайте кримінально-правову оцінку діям Максименка.

4.. Голованов, перебуваючи в нетверезому стані, бив Шуляка. Спочатку наніс два удари кулаком по обличчю, а потім, коли той упав, ногою став бити його по голові. При черговому ударі Шуляк намацав рукою металеву пластинку, яка лежала на землі, і кинув її в нападаючого. Пластинка попала в шию Голованова, який від заподіяних ушкоджень помер.

Шуляку були заподіяні легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я.

Чи додержані Шуляком вимоги закону про відповідність захисту характерові і небезпечності посягання?

5. Рецидивісти Петренко, Лобов і Староущенко, які відбували покарання за тяжкі злочини, увірвалися до медпункту колонії, де захопили заложницями медсестер. Погрожуючи загостреними металевими штирями, вони поставили вимогу надати їм зброю і автомобіль. Переговори зі злочинцями позитивного результату не дали. Тоді вони почали знущатись із заложниць, нанесли одній з них тяжке поранення. За наказом керівника оперативної групи снайпери застосували зброю, внаслідок чого всіх злочинців було вбито.

Дайте характеристику цим діям.

6. Вироком суду Окунь засуджений за те, що він, перебуваючи в нетверезому стані, умисно на грунті неприязних стосунків ударив Мизякова ножем у живіт, заподіявши йому тілесні ушкодження, які визнано тяжкими та як небезпечними для життя в момент заподіяння.

Було встановлено, що Окунь зустрів Мизякова на вулиці і той попросив прикурити. Відповівши, що цигарок у нього немає, він пішов далі, але Мизяков його наздогнав, схопив за плече, розвернув і двічі вдарив по обличчю, розбивши його до крові. Боячись за своє життя, Окунь вихопив ніж, ударив ним нападника і побіг додому.

Чи згодні Ви з вироком суду?

7. Головань разом з Колядою розпивав спиртні напої, потім став його ображати і декілька разів ударив по обличчю. Коляда відштовхнув нападника і, щоб уникнути бійки, пішов геть. Головань наздогнав його і вилкою намагався вдарити в око. Відхилившись від удару, Коляда під впливом гніву вдарив Голованя прихопленим з кухні ножем в груди. Від заподіяних ушкоджень останній помер.

Було встановлено, що Коляда в момент конфлікту перебував у стані душевного хвилювання і удар ножем наніс з метою свого захисту.

Чи підпадають дії Коляди під умови необхідної оборони?

8. У чому відміна умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання від убивства при перевищенні меж необхідної оборони, коли винна особа теж знаходилась у стані душевного хвилювання?

9. Огнєв, перебуваючи в стані алкогольного психозу, вибіг з дому, звалив паркан, побив вікна, напав на Дем'яненка, заподіяв йому тяжких тілесних ушкоджень. Схопивши лом, він намагався побити тих, хто до нього наблизиться. Чи можливо до Огнева застосувати фізичні заходи? Як у кримінальному праві вирішується питання про вимушену шкоду при необхідній обороні і затриманні неосудних осіб?

10. Брати Федулови, перебуваючи в нетверезому стані, побили Петренка, а потім сокирою та ломом побили в його домі вікна, меблі. Не підкорилися вони і працівникам міліції, які прибули на місце пригоди. Коли ті намагалися приблизитись до них, хулігани продовжували бешкетувати, нікого до себе не підпускали і погрожували всіх убити. Для затримання злочинців була використана вівчарка. Одному з хуліганів заподіяні тілесні ушкодження.

Дайте правову оцінку діям працівників міліції.

11. Мерзева доставили до райвідділу за погрозу вбити свою дружину. Під час супроводження його до кабінету слідчого той втік з-під варти. Вдома, з метою опору працівникам міліції, він узяв мисливську рушницю і погрожував прицільним вогнем тим, хто буде наближатися до нього. Щоб не ризикувати життям працівників міліції прийнято рішення для затримання злочинця застосувати зброю.

Якими правовими нормами повинні керуватися працівники міліції при здійсненні цієї акції? Чи є дії працівників міліції правомірними, якщо Мерзеву заподіяні ушкодження?

12.. На подвір'я Асламова, де він вечеряв у колі сім'ї, зайшов Керімов, який знаходився в нетверезому стані. Він лаявся, погрожував Асламову за те, що за його скаргою той був затриманий працівниками міліції. Асламов благав Kepiмова залишити його в спокої. Але він його не послухав і накинувся на нього з ножем. Асламов ударив Керімова по плечу палицею. Удар був слабкий і Керімов, відкинувши палицю, знову став кидатися з ножем на Асламова. Після чого останній схопив сокиру, яка лежала поруч, і нею наніс удар по голові Керімову. Керімов упав, а Асламов ще декілька разів ударив його по голові.

Асламову було пред'явлено обвинувачення в умисному вбивстві, яке вчинено в стані сильного душевного хвилювання.

Адвокат Асламова вважав, що його підзахисний скоїв злочин, який передбачений ст. 118 КК (убивство при перевищенні меж необхідної оборони).

Чи правий адвокат Асламова? У чому різниця цих злочинів?

13. За скоєння розбійного нападу був затриманий і доставлений у райвідділ раніше судимий Ликов. Під час конвоювання до слідчого ізолятора Ликов утік. Працівники міліції переслідували його, вимагали зупинитися, але останній прагнув добігти до лісу. Було прийнято рішення застосувати |вогнепальну зброю.

Незважаючи на попереджувальні постріли, Ликов продовжував бігти в сторону лісу. З відстані 70—80 метрів прицільним пострілом він був убитий.

Дайте правову оцінку діям працівників міліції.

14. Сажин, порушуючи правила дорожнього руху, на нерегульованому пішоходному переході на автомашині намагався об'їхати автобус, при цьому виїхав на ліву частину дороги і перегородив шлях автомобілю, який рухався назустріч. Щоб уникнути зіткнення, водій Гордієнко вимушений був виїхати на тротуар, де збив двох громадян, один з яких помер.

Адвокат Гордієнка заявив клопотання про закриття кримінальної справи, оскільки останній діяв у стані крайньої необхідності.

Чи правий адвокат?

15. Лемешко і Кияшко заблудилися у лісі. їм загрожувала голодна смерть. Щоб прохарчуватися, вони вбили оленя, полювання на якого було заборонено.

Чи підлягають Лемешко і Кияшко кримінальній відповідальності за незаконне полювання?

16. Від'їжджаючи у відпустку, Хитрий для захисту своєї квартири від злодіїв приладнав над дверима двопудову гирю, яка б падала на того, хто відчинить двері. Уночі злодії намагалися проникнути до квартири. Коли відчиняли двері, гиря упала одному з них на ногу, заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дайте правову оцінку діям Хитрого.

17. Охоронник телевізійного заводу близько третьої години ночі на території побачив невідомого, який ніс сумку. На вимогу кинути її і зупинитися, той почав перелазити через паркан,

Охоронник вистрелив з рушниці в бік невідомого і вбив його. Установлено, що потерпілим виявився Шляпаков, який мав намір викрасти із заводу радіодеталі.

Чи правомірні дії охоронника?

18. Сидоренко систематично пиячив, наносив побої, вчиняв сварки. Якось ввечері він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, схопив дружину за коси, затягнув в іншу кімнату і, поваливши на підлогу, став бити її ногами, погрожуючи, що заріже. Він протягнув руку за ножем, але дружина встигла першою схопити ніж і нанесла ним Сидоренку три поранення, від яких він помер.

Чи підлягає дружина Сидоренко кримінальній відповідальності?

19. Працівник міліції з вихопленою вогнепальною зброєю затримував рецидивіста Галету, який скоїв розбійний напад на громадянку. На відстані п'яти метрів Галета, не зважаючи на попередження працівника міліції про застосування зброї, намагався наблизитись до нього і заволодіти зброєю. Прицільним вогнем він був убитий.

Родичі потерпілого вимагали притягти працівника міліції до кримінальної відповідальності. Як необхідно вирішити цю справу? Назвіть правові норми, якими необхідно при цьому керуватися.

15.5. Завдання для перевірки знань.

1. Обставини, що виключають злочинність діяння - це

Варіанти відповідей:

- злочинні діяння;

- правомірні вчинки;

- діяння, що підпадають під ознаки злочину;

- діяння, за які передбачена кримінальна відповідальність.

2. Вкажіть види обставин, що виключають суспільну небезпечність і протиправність діяння.

Варіанти відповідей:

1. Виконання наказу.

2. Затримання злочинця.

3. Необхідна оборона.

4. Діяння пов’язане з ризиком.

5. Згода потерпілого.

6. Крайня необхідність.

3. Вкажіть умови правомірності необхідної оборони, які відносяться до нападу.

Варіанти відповідей:

1. Захист інтересів держави, суспільства, людини.

2. Суспільна небезпечність посягання.

3. Нанесення шкоди нападаючому.

4. Дійсність нападу.

5. Відповідність захисту характерові та інтенсивності нападу.

6. Наявність нападу.

4. Що необхідно розуміти під перевищенням меж необхідної оборони?

Варіанти відповідей:

1. Несвоєчасність захисту.

2. Явна невідповідність захисту небезпечності посягання чи обстановці захисту.

3. Невідповідність захисту характеру і небезпечності посягання чи обстановці захисту.

4. Завдання шкоди нападаючому після того, як з'ясувалося, що напад закінчено.

5. Використання для захисту засобів, яких не мав нападаючий.

5. Вкажіть умови правомірності затримання особи, що вчинила злочин:

Варіанти відповідей:

1. Вчинення будь-якого правопорушення.

2. Суспільна небезпечність посягання.

3. Нанесення шкоди нападаючому.

4. Затримання злочинця не залежно від часу вчинення злочину вчинення злочину.

5. Дійсність нападу.

6. Наявність нападу.

7. Вчинення злочину.

8. Затримання злочинця відразу після вчинення злочину.

6. Затримувати злочинця мають право:

Варіанти відповідей:

- потерпілий;

- пересічені громадяни;

- працівники правоохоронних органів;

- представники громадських формувань по охороні громадського порядку;

- будь-які особи.

7. Вкажіть умови правомірності крайньої необхідності:

Варіанти відповідей:

1. Захист інтересів держави, суспільства, людини.

2. Суспільна небезпечність посягання.

3. Нанесення шкоди нападаючому.

4. Дійсність нападу.

5. Відповідність захисту характерові та інтенсивності нападу.

6. Наявність нападу.

8. В чому полягає відмінність необхідної оборони від крайньої необхідності?

Варіанти відповідей:

1. У джерелах небезпеки.

2. У характері кримінально-правових наслідків, що викликані ними.

3. При необхідній обороні шкода завдається нападаючому, а у разі крайньої необхідності – інтересам третіх осіб.

4. При крайній необхідності шкода, що завдається, має бути менша від відверненої, а при необхідній обороні це необов'язково.

9. При крайній необхідності необхідно щоб:

Варіанти відповідей:

- шкода була заподіяна своєчасно;

- заподіяна шкода може бути рівною відвернутій шкоді;

- поведінка суб’єкта, що діє в стані крайньої необхідності була пасивною;

- поведінка суб’єкта, що діє в стані крайньої необхідності була активною.

10. При нападі тварин, можлива:

Варіанти відповідей:

- уявна оборона;

- необхідна оборона;

- крайня необхідність;

- виконання наказу або розпорядження.

10. При стихійному явищі, можлива:

Варіанти відповідей:

- уявна оборона;

- необхідна оборона;

- крайня необхідність;

- виконання наказу або розпорядження.

11. Підлягає покаранню за виконання злочинного наказу:

Варіанти відповідей:

- особа, що виконала наказ;

- особа, що віддала наказ;

- особа, що виконала наказ, якщо вона не усвідомлювала, що наказ злочинний;

- особа, що виконала наказ, якщо вона знала, що наказ злочинний.

12. Кримінальна відповідальність не настає при виконанні спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації за:

Варіанти відповідей:

- умисне вбивство (ст. 115 КК);

- необережне вбивство (ст.119 КК);

- умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК);

- умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123 КК);

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК);

- умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК).

12. Кримінальна відповідальність не настає при виконанні спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації за:

Варіанти відповідей:

1. крадіжку (ст. 185 КК);

2. грабіж (ст. 186 КК);

3. розбій (ст. 187 КК);

4. вимагання (ст. 189 КК);

5. шахрайство (ст. 190 КК).

15. 6. Нормативно-правові акти:

«Про міліцію»: Закон України від 20 грудня 1990 р. //Закони України. Том 1. – К., 1991. В редакції від 11.06.2009 року.

Положення про порядок застосування вогнепальної зброї: Затверджено постановою KM України від 12 жовтня 1992 р. /Іменем закону. – 1992. - №47. – 20 листопада. В редакції від 20.04.2007 року.

«Про спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії»: Розпорядження Президента України від 19 лютого 1993 р. //Голос України. – 1993. – 25 лютого.

«Про судову практику у справах про необхідну оборону» Постанова ПВС №1 від 26.04.2002 року.

15.7. Рекомендована література:

Акимочкин В. Нападение и защита //Российская юстиция. – 1998. – Xsl.

Андрушко П.П. Про поняття та види обставин, що виключають суспільну небезпеку чи протиправність діяння //Вісник Київ. ун-ту. Юридичні науки. Випуск 26. – К.,1985.

Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – Харьков, 1991.

Баулин Ю.В. Право граждан на задержание преступника. – Харьков, 1986.

Блатов Е.В. Квалификация деяний, исключающих уголовную ответственность //Государство и право. – 1992. - №9.

Диденко В. П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании. – К.: 1984.

Діденко В.П. Обставини, що виключають злочинність діяння: Лекція. – К., 1993.

Дячук С. Юридична природна виконання наказу //Право України. – 1999. -№4.

Дячук С. І. Юридична природа виконання наказу; кримінально-правова оцінка діяння особи, що віддала чи виконала протиправний наказ:Автореф. дис.... канд. юрид. наук (12.00.08)/Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка.– К., 2000.– 17с.

Загородня Г. Ільковець Л. Право на необхідну оборону //Право України. – 1992. - №6.

Мурашин О.Г. Колодій A.M. Проблеми законності професійного ризику в умовах створення громадянського суспільства і засад правової держави //Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників ОВС. – К.,1995.

Ляпунов Ю. Истомин А. Социально-правовая природа института необходимой обороны // Законность. – 1994. - №4.

Михайлов В. И. Нормативное регулирование исполнения приказа и некоторые вопросы уголовного права //Государство и право. – 1996. - №12.

Михайлов В. И. О социально-юридическом аспекте содержания обстоятельств, исключающих преступность деяния //Государство и право. – 1995. - №12.

Новиков М. О необходимой обороне и крайней необходимости//Соц. законность. – 1991. - №10.

Осадчий B. I. Необхідність внесення змін в умови і межі застосування працівниками міліції вогнепальної зброї, спеціальних засобів і заходів фізичного впливу //УАВС. Наук, Вісник. – К., 1997. – Вип. І.

Самороков В.И. Риск в уголовном праве //Государство и право. – 1993, -№5.

Дата добавления: 2014-12-10